Фінансова система України

У зв'язку з тим, що фінанси як суспільні відносини обслуговують різноманітні потреби суспільства, охоплюють своїм впливом усю економіку країни, всю сферу соціально-культурної діяльності, вони характеризуються деякими загальними рисами, на підставі яких вони об'єднуютьсяу цілісну систему, що включає декілька взаємопов'язаних інститутів (ланок) та органів, їх сукупність утворює єдину фінансову систему.

Під фінансовою системою України розуміють:

а) сукупність фінансових інститутів (ланок), які сприяють утворенню, розподілу та використанню відповідних фондів коштів;

— 15 —

б) сукупність державних органів та органів місцевого самовряду­вання, які здійснюють у межах своєї компетенції управління державними та місцевими фінансами.

З економічної точки зору фінансова система України-це сукупність специфічних груп фінансових відносин, завдяки яким утворюються, розподіляються та використовуються ті чи інші фонди коштів з метою задоволення різних за своїм змістом та обсягами суспільних потреб.

Матеріальним вираженням фінансової системи є фонди коштів. З правової точки зору під фінансовою системою прийнято розуміти сукупність та взаємозв'язок урегульованих фінансово-правовими нормами фінансових правовідносин, за допомогою яких держава, органи місцевого самоврядування формують, розподіляють та використовують централізовані та децентралізовані фонди коштів.

Фінансова система як сукупність фінансових інститутів - однорідних, відносно відокремлених груп економічних відносин, взаємопов'язаних за формами і методами утворення, розподілу та використання фондів коштів - складається з таких ланок:

- бюджетна система;

- державні цільові позабюджетні фонди;

- фінанси підприємств, установ, організацій;

- фінанси обов'язкового державного страхування;

- кредит (державний, місцевий і банківський).

Кожен інститут фінансової системи поділяється на окремі елементи відповідно до її внутрішньої структури. Так, бюджетна система включає державний і місцевий бюджети. Інститут «фінанси підприємств, організацій, установ» об'єднує: фінанси підприємств, організацій, які здійснюють комерційну господарську діяльність (підприємництво); фінанси підприємств, організацій, які здійснюють некомерційну господарську діяльність тощо.

Центральне місце у фінансовій системі України займає бюджетна система, за допомогою якої утворюються фонди коштів у формі державного та місцевого бюджетів, які необхідні для реалізації загальнодержавних чи місцевих соціально-економічних планів і програм, забезпечення оборони та безпеки держави. Бюджетна система так чи інакше визначає ланки фінансової системи, які з нею пов'язані, та є фінансовою основою існування та розвитку держави, її адміністративно-територіальних утворень. Кошти бюджетної системи утворюються в основному за рахунок податків та інших обов'язкових платежів юридичних і фізичних осіб.

— 16 —

Новою самостійною ланкою фінансової системи України є держа­вні цільові позабюджетні фонди - форма утворення, розподілу та використання коштів. До них належать: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України тощо.

Цільові фонди створюються відповідними представницькими або виконавчими органами державної влади. Правовий статус таких фондів визначений у положеннях, затверджених зазначеними органами. Кошти цільових державних фондів формуються як за рахунок обов'язкових платежів юридичних та фізичних осіб, так і за рахунок надходжень добровільного характеру, та використовуються на визначені цілі відповідно до свого призначення.

Кошти таких фондів відокремлені від бюджету і не використову­ються на покриття бюджетних видатків, тобто вони є позабюджетними. Кошти бюджету можуть перераховуватися у позабюджетні фонди лише у випадках, визначених законодавством. У зв'язку з недостатністю коштів у бюджетній системі можливе включення частини коштів таких фондів у бюджетну систему та перетворення їх у бюджетні цільові фонди.

Основою усієї фінансової системи є фінанси підприємств, уста­нов, організацій. Це децентралізована ланка фінансової системи, яка складається з відокремлених фондів коштів, що перебувають у розпорядженні кожного конкретного підприємства, установи, організації і використовуються ними для виконання своїх завдань та функцій.

Фінанси підприємств, установ, організацій є вихідною ланкою фі­нансової системи, оскільки вони безпосередньо пов'язані з матеріаль­ним виробництвом, у процесі якого створюється національний доход. У ній виділяють фінанси підприємств, організацій, які здійснюють комерційну господарську діяльність (підприємництво), і фінанси підприємств, організацій, які здійснюють некомерційну господарську діяльність. І комерційні, і некомерційні підприємства здійснюють господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів, але в першому випадку вона спрямована на отримання прибутку, а в другому - ні. Залежно від форми власності розрізняють:

__17 —

- фінанси приватних підприємств;

- фінанси підприємств колективної власності;

- фінанси комунальних підприємств;

- фінанси державних підприємств;

— фінанси підприємств, заснованих на змішаній формі власності;

- фінанси спільних підприємств.

У зв'язку з удосконаленням господарського механізму роль даної ланки фінансової системи посилюється. Фінансові ресурси, які утворюються на підприємствах, є важливим джерелом формування доходів бюджетної системи, державних цільових позабюджетних фондів через податкові та інші платежі.

Особливе місце у фінансовій системі України займає обов'язкове державне страхування, завдяки якому формуються, розподіляються та використовуються страхові фонди коштів. Кошти таких фондів спрямовуються на покриття матеріальної шкоди, спричиненої фізичним та юридичним особам стихійним лихом, нещасними випадками та іншими несприятливими обставинами. Страхові фонди коштів формуються за рахунок сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Законодавством України передбачені також випадки страхування за рахунок коштів державного бюджету окремих категорій громадян (військовослужбовці, працівники міліції, прокуратури, суду, посадові особи органів Державної контрольно-ревізійної служби тощо). За законодавством України залежно від об'єктів страхування розрізняють;

- особисте страхування, об'єктом якого є життя, здоров'я, працездатність та додаткова пенсія страхувальника або застрахованої особи;

- майнове страхування, об'єктомякого є володіння, користування і розпорядження майном;

- страхування відповідальності, об'єктом якого є відшкодування страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

За формою страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування запроваджуються законами України, добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком та визначається правилами страхування.

Становлення ринкових відносин призвело до появи поряд І державними недержавних страхових організацій, діяльність яких перебуває під наглядом держави.

Окремою ланкою фінансової системи України є кредит, сутністю якого є залучення тимчасово вільних коштів різних суб'єкті», акумуляція їх у грошові фонди і надання їх іншим суб'єктам у тимчасове користування на принципах відплатності та строковеє ті.

Розрізняють такі форми кредиту:

а) державний;

б) місцевий;

в) банківський.

Державний кредит-це діяльність держави по отриманню в кредит (тобто в борг) коштів від юридичних, фізичних осіб, міжнародних організацій, а також інших держав;

- сукупність відносин, за допомогою яких утворюється держав­ний борг;

- фонд коштів, який утворюється шляхом випуску облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик. Для формування такого фонду також використовуються внески громадян в ощадний та інший банки як джерела кредитних ресурсів.

Державний борг може бути внутрішнім і зовнішнім та утворювати­ся на державному і місцевому рівнях. Законодавством України передбачено можливість використання для покриття дефіциту бюджетів державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, внутрішніх запозичень органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішніх та зовнішніх запозичень органів місцевого самоврядування. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Місцевий кредит - це діяльність муніципальних утворень з отри­мання в кредит (тобто в борг) коштів від юридичних, фізичних осіб, міжнародних організацій, а також інших держав, з яких виникають боргові зобов'язання муніципального утворення як позичальника або гаранта погашення позик (кредитів) іншими позичальниками, вираженими у валюті боргових зобов'язань. Виключно Верховна І'адІІ Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійсніона І її внутрішні запозичення. Зовнішні запозичення можуть чдііісшоІІаІІІ лише міські ради міст з чисельністю населення понад вісімсої июіч

— 19 —

мешканців за офіційними даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень. Сутністю банківського кредиту є:

- мобілізація добровільних коштів юридичних і фізичних осіб, а у визначених випадках - бюджетних та інших ресурсів у кредитні ресурси; як кредитні ресурси банки використовують, головним чином, кошти юридичних та фізичних осіб, що зберігаються на відкритих у них рахунках;

- використання коштів шляхом надання банками кредитів у тимчасове користування фізичним та юридичним особам на умовах відплатності, строковості та зворотності для виробничих, соціальних та інших потреб на підставі договору.

В умовах становлення ринкових відносин в Укра'їні змінюється коло об'єктів та суб'єктів банківського кредитування, формується система кредитних органів, заснованих на різних формах власності, що сприяє стабілізації соціально-економічної ситуації у державі та оздоровленню фінансової системи.

Фінансова система у другому аспекті - це сукупність органів управління державними та місцевими фінансами. Вона включає такі органи: Міністерство фінансів України; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим; фінансові управління та відділи місцевих державних адміністрацій; органи Державного казначейства; Національний банк України та його територіальні управління; органи податкової та митної служби (Державна податкова адміністрація України та її регіональні органи, Державна митна служба України та її регіональні органи); Державна комісія з питань регулювання ринків фінансових послуг України; органи управління державних цільових фондів (Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) тощо.

Отже, у зв'язку з новими економічними та політичними умовами (перехід до ринкових відносин, розпад СРСР, становлення місцевого самоврядування) за останні десятиліття сталися суттєві зміни як у складі, так і у змісті фінансової системи України (створені різні цільові державні фонди, скасовано державну монополію на майнове та особисте страхування; сформувалися фінансові інститути на рівні місцевого самоврядування).

— 20 —

Дата добавления: 2014-12-16