Приклади розрахунку вартості прав на окремі об’єкти інтелектуальної власності

Визначення розміру грошових потоків

Розмір грошових потоків залежить від бази роялті, що була прийнята. За базу роялті зазвичай приймають або вартість продажів продукції, що була вироблена за ліцензією, або її собівартість, або отриманий прибуток, або вартість основної сировини.

Якщо за базу була прийнята вартість продажів продукції, що була вироблена за ліцензією або її собівартість, то величина грошового потоку в періоді t визначається за формулою:

C_t = V_t * Z_t,

де: V_t – кількість товару, що був вироблений, у

періоді t;

Z_t – ціна одиниці виробленого товару або її собівартість у періоді t, грн.

Якщо за базу приймається доход або прибуток від використання предмету ліцензії у виробництві, то:

C_t = Y_t,

де: Y_t – доход або прибуток, що генерується

предметом ліцензії в t -періоді, грн.

Якщо за базу приймається вартість основної сировини, що переробляється, то:

C_t = М_t,

де: М_t – вартість основної сировини, що

переробляється в t -періоді, грн.

Слід відмітити, що розмір ставки роялті буде залежати від бази роялті, що була прийнята. Так, якщо в якості бази роялті був прийнятий прибуток, то ставка роялті буде дорівнювати частці ліцензіара в прибутку ліцензіата, тобто, її розмір може, як було показано вище, досягати 50 %.

Із метою стимулювання ліцензіата до збільшення обсягів виробництва в ліцензійні договори рекомендується вводити диференційовані ставки роялті, тобто зменшувати їх по досягненню більш високих показників у порівнянні з розрахунковим варіантом. Ставки роялті повинні зменшуватися і по закінченні льотного періоду, на протязі якого прибуток або доход ліцензіата від використання винаходу не оподатковувався. Інакше використання винаходу може стати для нього невигідним. Роялті відповідають як інтересам обох партнерів, так і суспільства. Тому вони повинні знайти широке застосування при торгівлі ліцензіями всередині країни.

3.1. Підготовка до розрахунку вартості прав

Нижче наведені приклади власне розрахунків вартості прав на найбільш вживані об’єкти інтелектуальної власності. Насправді, варіантів розрахунків може бути набагато більше, якщо ми захочемо перебрати всі сполучення хоча б із 20 об’єктів інтелектуальної власності трьох підходів до оцінки і 10 методів оцінки [4].

Власне розрахунку передує кропітка робота по збиранню необхідних для розрахунку даних. По-перше, це характеристика об’єкта оцінки. Говорячи про інтелектуальну власність в якості об’єкта оцінки, необхідно провести її формалізований опис, а також указати приклади практичної реалізації (призначення і характеристики товарів, що виробляються з використанням виключних прав). Необхідно визначити час і територію дії охоронних документів. Опис історії об’єкта допоможе в подальшому визначитися із життєвим циклом власності, що оцінюється, на базі якого згодом будуватиметься прогноз грошових потоків. Рішенню цієї задачі служить і опис вигод, що об’єкт оцінки забезпечує своєму власнику. Для цього слід визначити, які переваги має продукція підприємства у порівнянні з товарами, що виробляються конкурентами.

По кожному ОІВ визначається патентовласник або власник ОІВ, його автори, стан патентної охорони, правомочність включення прав на ОІВ до переліку об’єктів, що оцінюються, з урахуванням цілі оцінки. За результатами встановлюється перелік прав на ОІВ, що підлягають оцінці. Розглядаються діючі на момент оцінки ліцензійні та інші угоди, рішення судів і т. п.

Економічний аналіз. При складанні огляду економічного стану слід приділити особливу увагу відомостям, які можуть вплинути на майбутні грошові потоки від вартості, що оцінюється. Особливо треба відмітити, який вплив роблять зміни в економіці регіону, де реалізується інтелектуальна власність.

При описі галузі необхідно надати загальне уявлення про її особливості, поточний стан і перспективи розвитку. Особливу увагу треба приділити ринку збуту продуктів, що містять інтелектуальну власність, тенденціям його розвитку. Необхідно проаналізувати склад учасників цього ринку і визначити нішу, яку на ньому займає дане підприємство.

Опис підприємства повинен включати відомості про його історію, поточну діяльність, про його систему постачання і систему збуту, про стан роботи з маркетингу і, звичайно, має бути бізнес-план. Особливу увагу потрібно приділити менеджменту і, зокрема, досвіду роботи керівництва фірми. Слід зазначити, що структура підприємства не повинна прийматися до уваги, якщо робиться оцінка не всього бізнесу, а тільки його нематеріальних активів.

Фінансовий аналіз. Цей розділ починається з опису нормалізації бухгалтерської звітності, яка включає приведення витрат і доходів підприємства до конкретних ринкових умов. Для цього треба виключити не операційні активи і всі грошові потоки, пов’язані з ними; повинні бути зняті з розгляду всі видатки і доходи, не пов’язані з основною виробничою діяльністю. Розрахунок собівартості повинен базуватися на діючих ринкових цінах на сировину, комплектуючі, енергоносії, послуги і т. п. Якщо заробітна платня персоналу відрізняється від середніх показників, що існують у галузі, регіону, що розглядається, в собівартість повинні бути внесені відповідні поправки. Також повинна бути проаналізована структура збуту підприємства. Повинні бути виявлені продажі за зниженими і за завищеними цінами і внесені поправки в обсяг реалізації. За нормалізованою звітністю будується грошовий потік підприємства, а на базі бізнес-планів і діаграми життєвого циклу об’єкту інтелектуальної власності будується прогноз грошових потоків на декілька років уперед (не менш трьох і не більш десяти років).

Дуже відповідальним і непростим етапом роботи є виділення серед загальних грошових потоків підприємства потоків коштів, що генеруються власністю, що оцінюється. Висновки за цим етапом мають бути вагомо аргументовані. Настільки ж відповідальною частиною роботи є визначення норми дисконтування як величини, що характеризує ризик, притаманний даному бізнесу. Аналіз цього ризику будується на порівнянні відносних фінансових показників (ліквідність, обіговість, рентабельність) підприємства за декілька (3 – 5) років, що передують оцінці, а також на базі оцінки рівня менеджменту і маркетингу.

У наведених нижче прикладах ми будемо вважати, що ці попередні роботи щодо збору необхідних для розрахунків даних виконані, тому для простоти будемо спиратися на дані, що наведені в вихідних умовах до прикладів.

Дата добавления: 2014-12-16