Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Будівельний комплекс України, його розвиток в роки незалежності 1 страница




А-ІА


Тема 4.3

Виробнича інфраструктура України

План викладу і засвоєння матеріалу

4.3.1. Транспортна система України.

4.3.2. Формування сучасної системи зв'язку і телекомунікаціи в Україні.

4.3.3. Будівельний комплекс України, його розвиток в роки неза­лежності.

Запитання для самоконтролю.

4.3.1. Транспортна система України

Транспортна система України є важливою складовою виробни­чої інфраструктури. Від ефективності роботи транспортної системи залежить результативність функціонування та розвиток національ­ної економіки України. Це обумовлене тим, що завдяки існуванню розгалуженої транспортної мережі відбувається півидке перемі­щення різних видів вантажів від одних суб'єктів господарювання до інших і створюється раціональна система взаємозв'язків.


Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України

Транспортна система України представлена транспортом загального користування, промисловим залізничним транспортом, відомчим транспортом, трубопровідним транспортом і шляхами сполучення загального користування (табл. 4.3.1). Про місце і роль транспорту в системі національної економіки України свідчить низка статистичних показників. Згідно з даними статистики в Україні на початок 2006 р. налічувалося 32497 суб'єктів ЄРДПОУ, що здійснюють господарську діяльність на підприємствах транспорту і зв'язку, з них 91,6 % становлять суб'єкти приватної форми власності, 6,7 % - суб'єкти державної і державної корпора­тивної форми власності, 1,7 % - суб'єкти комунальної і комуналь­ної корпоративної форми власності [18, С. 82]. У загальній кількості зареєстрованих суб'єктів ЄДРПОУ підприємства транс­порту і зв'язку України складають 0,3 %. Водночас обсяг вироб­леної продукції підприємствами транспорту і зв'язку у 2005 р. становив 89502 млн. грн. [18, С. 32], або 21,1 % валового внутрішнього продукту (ВВП) України. У 2005 р. вартість основних засобів на транспорті та зв'язку становила 188347 млн. грн. [18, С 85], або 15,1 % від загальної вартості. На підприємствах транс­порту у 2004 р. працювало 728 тис. найманих працівників [17, С 402], що становило 6,4 % від загальної' кількості по економіці України.

Загальна довжина шляхів сполучення по усіх видах транспорту в Україні станом на початок 2005 р. становила приблизно 244 тис. км, що є свідченням існування розгалуженої системи транспортних мереж. Щільність залізничних колій загального користування складає 36 км шляхів на 1 тис. км2 території, річкових судноплавних шляхів загального користування 4 км шляхів на 1 тис. км2 території, автомобільного транспорту - 273 км шляхів на 1 тис. км2 території, трубопроводів загального користування 72,4 км шляхів на 1 тис. км2 території [17, С 257], що у переважній більшості відповідає середнім показникам по країнах Європейського Союзу.

Існуючий транспортний потенціал України не використовується з достатньою повнотою. Як і загалом по економіці України найкри-тичнішим періодом роботи транспортної системи були 90-тІ pp. XX ст. Упродовж 1991-1999 pp. обсяг перевезень вантажів за всіма


Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

видами транспорту скоротився в 4,1 рази, найбільше скоротилися обсяги вантажних перевезень автомобільним і водним видами транспорту. Водночас менш суттєве скорочення обсягів перевезення вантажів відбулося на трубопровідному транспорті. За роки незалежності України частка цього виду транспортних перевезень у структурі перевезення вантажів збільшилася з 5 % у 1990р. до 12 % у 2005 р. [18, С 232]. У довгостроковій перспективі частка перевезень вантажів цим видом транспорту може скоротитись, що відбудеться внаслідок побудови трубопроводів з Росії до країн західної Європи в обхід України.

Відповідно у 1991-1999 pp. відбувалося зменшення обсягів пере­везень населення за всіма видами транспорту (табл. 4.3.2) і становило 1,9 рази, найсуттєвіше скорочення було на авіаційному та водному видах транспорту. Найвагомішими причинами такого різкого скорочення обсягів перевезень вантажів є розрив еконо­мічних зв'язків України із країнами колишнього СРСР, розбалан-сованість вітчизняної економіки та зростання тарифів на послуги транспорту внаслідок розгортання інфляційних процесів, поси­лення майнової диференціації населення, ліквідація централізо­ваної системи управління та необхідність формування нових державних інституцій, відсутність концепції державного регулю­вання діяльності в цій сфері тощо.

Ще одними важливими показниками, що визначають продук­тивність роботи транспорту, є вантажо- і пасажирооборот. Продуктивність роботи транспортної системи України за показни­ком вантажообороту у 1990-2005 pp. різко погіршилась. Якщо у 1990 р. вантажооборот становив 1039,3 млрд. ткм, то у 2005 р. вже 473,6 млрд. ткм, або скоротився у 2,2 рази. Це обумовлене тим, що в Україні за цей період скоротилися реальні обсяги ВВП (у 2005 р. індекс фізичного обсягу ВВП становив 62,6 % рівня 1990 р.) і відповідно це відобразилося й на перевезеннях вантажів.

Подібні тенденції щодо скорочення обсягів пасажирообороту простежувались в Україні в період 1991-2005 pp. Якщо у 1990 р. пасажирооборот транспорту загального користування становив 222,5 млрд. пас. км, то у 2004 р. - вже 128,6 млрд. пас. км, або


Таблиця 4.3.1

Транспортна система України та її найважливіші складові

 

 

Вид транспорту Суть Складові елементи
Транспорт загального користування Залізничний транспорт Виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в переве­зеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форм власності та видів діяльності тощо. Входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності що заосзпєчують, його діяльність і розвиток.
Морський транспорт Входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.
Річковий транспорт Входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-ексшгуатаційиі бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.
Авто­мобільний транспорт Галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами. Входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.
Авіаційний транспорт Входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонті заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

продовження таблиці 4.3.1

 

Транспорт завального користування Міський електро­транспорт Складова частина єдиної транспортної системи, призначеної для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метро політену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів. Входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.
Промисловий залізничний транспорт Транспортно-технологічний комплекс, який забезпечує системне переміщення вантажів у процесі виробництва (між виробництвами, виробничими циклами окремими операціями або підприємствами в цілому) та взаємодію із залізничним транспортом загального користування і не належать до нього.
Відомчий транспорт   Входять транспортні засоби підприємств, установ та організацій
Трубопровідний транспорт Магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів. Промислові трубопроводи - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництва, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.
         

Складено на основі: [2; 3; 5; 6; 71.


Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України

Таблиця 4.3.2

Відправлення (перевезення) пасажирів за видами транспорту загального користування, млн.

 

  1985 1990 1995 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005
Транспорт                    
наземний                    
залізничний                    
автомобільний (автобуси)*                    
трамвайний                    
тролейбусний                    
метрополітенний                    
водний                    
морський                    
річковий                    
авіаційний                    

*2000-2004 pp. - з урахуванням обсягів автомобільних перевезень, виконаних фізичними

та юридичними суб'єктами малого бізнесу;

у 2005 р. обсяги автоперевезень пасажирів у сфері малого бізнесу становили 1,8 млрд

пасажирів.

Джерело: [17, С 254; 18, С. 239].

зменшився у 1,7 рази. Однією з вагомих причин цього є значне скорочення платоспроможного попиту населення, що зумовлене економічною кризою 1990-х pp., унаслідок якої відбулося майнове розшарування населення України, практичне зникнення середнього класу та різке зниження рівня доходів переважної більшості домогосподарств.

У роботі транспортної системи України існують певні проблеми, що зумовлені процесами старіння основних виробничих фондів, низьким рівнем застосування сучасних енергозаощаджуючих транспортних засобів і енергозберігаючих технологій перевезення тощо. До інших проблем розвитку транспортної системи України У 1990-х pp. і на початку XX ст. можна зарахувати скорочення попиту на вантажні та пасажирські перевезення, значне зростання цін на матеріальні економічні ресурси, низька якість наданих послуг, відсутність конкуренції та значний рівень монополізації


Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

окремих видів транспорту, незначні обсяги іноземних та вітчиз­няних інвестицій, що необхідні для проведення техніко-техноло-гічної модернізації, повільне вирішення питань уніфікації транс­портного законодавства відповідно до міжнародного права тощо.

Загальні засади транспортної політики України визначено в таких документах, як Концепція реформування транспортного сектора економіки України, Комплексна програма утвердження України як транзитної держави у 2002-2010рр., Про грама розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006-2010 pp. та інших. Одним з найважливіших напрямів транспортної політики України є розвиток національної мережі міжнародних транспортних коридорів. Це обумовлене тим, що через територію нашої країни проходять найзручніші та найкоротші шляхи між Європою та Азією у широтних і меридіан­них напрямках. Особливої актуальності цей напрям транспортної політики набув у зв'язку з розширенням Євросоюзу до кордонів України, що відкриває нові стратегічні перспективи. Зокрема, за оцінками міжнародних експертів ООН та ЄС та прогнозами Ради по вивченню продуктивних сил Національної академії наук України, до 2010 р. очікується збільшення товарообміну за напрямками європейської осі "Північ - Південь" на 25-30 %, євразійської - на 30-35 %, що обумовлює відповідне збільшення транзитних перевезень територією України [4].

Під міжнародним транспортним коридором (МТК) розу­міють комплекс наземних і водних транспортних магістралей з відповідною інфраструктурою на визначеному напрямку, вклю­чаючи допоміжні споруди, під'їзні шляхи, прикордонні переходи, сервісні пункти, вантажні та пасажирські термінали, обладнання та устаткування рухом, організаційно-технічних заходів, законо­давчих і нормативних актів, які забезпечують перевезення вантажів і пасажирів на рівні, що відповідає вимогам Європейського Співтовариства [24]. Розвиток міжнародних транспортних кори­дорів в Україні відбувається у таких напрямах, як реконструкція і модернізація існуючої мережі та створення нової транспортної мережі з повним комплексом інфраструктури згідно з міжнарод-


Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України

ними стандартами. З цією метою в Україні, починаючи від другої половини 1990 рр., проводиться технічне удосконалення переїздів, будуються швидкісні залізничні магістралі та нові автомобільні дороги, відбувається капітальний ремонт окремих ділянок транспортних мереж, здійснюється будівництво і реконструкція об'єктів морського і річкового транспорту, глибоководного судноплавного каналу р. Дунай - Чорне море тощо.

Таким чином, у розвитку транспортної системи України на початку 1990-х pp. виникли проблеми, що зумовлені як особ­ливостями її функціонування у період перебування нашої країни у складі колишнього СРСР, так і тими чинниками, які склалися внаслідок проведення ринкових перетворень. Зокрема, у 1990-х pp. знизилися обсяги вантажних і пасажирських перевезень, обсяги вантажо- та пасажирообороту, погіршилася якість транспортних послуг, відбувалося старіння основного капіталу, скорочення кількості працюючих на транспорті. Проте можна відзначити і позитивні риси у розвитку транспортної системи України, що обумовлене тенденціями загального оздоровлення національної економіки, особливо помітними еюни стали на початку XXI ст. Від другої половини 1990-х pp. було визначено загальні засади транс­портної політики та затверджено відповідні програми розвитку, в яких взято курс на інтеграцію транспортної системи України до європейської та світової транспортних систем.

Залізничний транспорт є важливою складовою транспортної системи України. Цей вид транспорту з'явився відносно недавно, але швидко став популярним серед юридичних осіб та населення. Проект першої залізниці в Україні був створений у 1840-1842 pp., у 1853 р. за державні кошти Австрії була збудована ділянка між Бохнею і Дембицею, у 1857 р. розпочалося будівництво залізниці від Пшемисля до Львова, у 1871 р. з'явилася перша залізниця, що з'єднала Галичину зі Східною Україною [9, С 13-14].

Залізничний транспорт України є добре розвиненим і розгалу­женим, свідченням чого є експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування, яка у 2005 р. становила 22 тис. км. На залізничному транспорті працює близько 45 % від загальної


Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

кількості зайнятих у транспортній системі та спрямовується майже 1/3 коштів від загального обсягу інвестицій в усі види транспорту [21, С. 245]. За роки незалежності залізничний транспорт зберіг свої провідні позиції, оскільки на нього припадає в середньому 45-47 % загального вантажообороту та 39-41 % загального пасажирообороту. Цю ситуацію можна пояснити високою провіз­ною здатністю залізничної транспортної системи, порівняно низь­кими тарифами та високою надійністю перевезень, стабільністю роботи та можливістю надання послуг незважаючи на природно-кліматичні умови.

Управління залізницями та іншими підприємствами заліз­ничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом -Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), підпорядкованою Міністерству транспорту і зв'язку України [3]. Укрзалізниця через особливості своєї діяльності є суб'єктом природних монополій. Укрзалізниця була створена у грудні 1991р., під її управлінням перебуває шість заліз­ниць - Донецька, Львівська, Одеська, Придніпровська, Південна і Південно-Західна.

Робота Укрзалізниці впродовж 1991-2006 pp. відбувалась в доволі складних соціальних і економічних умовах, що позначилося на обсягах перевезення вантажів і пасажирів, на фінансово-економічних показниках діяльності, вплинуло на стан парку рухомого складу тощо. До 2000 р. обсяги перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування скоротилися у 2,7 рази порівняно з 1990 р., по окремих видах вантажних переве­зень зменшились у 4-5 разів. У 1999 р. частка бартерних операцій за надані транспортні послуги складала 85 % [21, С 246], що сприяло тінізації господарських відносин на залізничному транспорті, виникненню заборгованості перед бюджетом та по заробітній платі, зменшенню інвестиційної активності, зниженню якості надання послуг тощо.

За період 1992-2006 pp. знос основного капіталу виріс із 38 % до 58 %, при цьому знос тепловозів становить 79 %, електровозів -


Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України

54 %, пасажирських вагонів - 72 %, вантажних вагонів - 65 % [15]. За переважною більшістю параметрів стан основного капіталу та відповідно технологія залізничних перевезень не відповідає європейським стандартам якості надання транспортних послуг і не може задовольнити належним чином потреби населення України.

Це спонукало до проведення реформ на залізничному транспорті України, основною метою яких є підвищення ефективності його роботи. Хоча у 1990-х pp. були розроблені концепції і затверджені програми проведення реструктуризації на залізничному транс­порті, але вони виявилися недієвими. Тому докорінне реформу­вання залізничного транспорту розпочинається після Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України1'' від 11 квітня 2000 р. "Про стан залізничного транспорту України та заходи щодо забезпечення його ефектив­ного функціонування", також було розроблено Концепцію реформу­вання транспортного сектора економіки та Державну програму розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на 2000-2004 pp. [21, С. 245]. Поступово вдалося ліквідувати заборгованість підприємств залізничного транспорту по внесках до бюджету, державних цільових фондів і з виплати заробітної плати. Це дозво­лило сформувати та реалізувати соціальну політику на залізнич­ному транспорті України, метою якої є підвищення рівня життя залізничників і створення умов для збереження здоров'я людей. Починаючи від 2001 р. відбувається поетапне підвищення поса­дових окладів працівників залізничного транспорту, у 2005 р. середньомісячна номінальна заробітна плата в цій сфері досягла 1220 грн. [22] - одна з найвищих в Україні. Збільшується інвести­ційна активність Укрзалізниці, спрямована на оновлення рухомого складу, модернізацію колійного господарства, реконструкцію вокзалів, депо котелень та інших об'єктів, проведення електрифі­кації залізничних колій, розвиток швидкісного руху.

Важливим напрямом діяльності залізничного транспорту стало підвищення швидкості руху поїздів, що скоротить витрати часу на поїздки, з'єднає столицю України з великими обласними, промис-


Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

ловими центрами і головними морськими воротами країни та дозволить інтегруватися до європейської мережі швидкісного сполучення. У липні 2002 р. розпочалася експлуатація першого в Україні швидкісного пасажирського потягу на напрямку Київ-Харків, у серпні 2003 р. - Київ-Дніпропетровськ, восени 2006 р. -Київ-Львів. Передбачається будівництво швидкісної залізничної лінії на напрямках Київ-Полтава, Полтава-Харків, Полтава-Дніпропетровськ, Полтава-Донецьк, Дніпропетровськ-Синель-нікове-Сімферопол ь, Київ-Одеса.

Нові акценти у визначенні перспектив розвитку залізничного транспорту України було сформовано у жовтні 200(3 p., коли Міні­стерство транспорту і зв'язку розробило "Концепцію Державної програми реформування залізничного транспорту". В основі реформування залізничного транспорту згідно з цим нормативним актом стане розмежування господарських функцій і функцій державного управління; утворення єдиного суб'єкта господарю­вання на базі Укрзалізниці, залізниць та інших підпорядкованих їй підприємств, установ, організацій; розмежування в системі залізничного транспорту природних монопольних і конкурентних секторів, створення умов для демонополізації окремих сфер діяльності галузі та розвитку конкуренції, забезпечення доступ­ності інфраструктури залізниць для користувачів; формування структури управління за видами комерційної діяльності, поступове роздержавлення конкурентного сектора; удосконалення системи тарифів на послуги залізничного транспорту; збереження залізниць як організаційно-технологічної ланки залізничного транспорту, об'єктів соціальної сфери, які сприяють забезпеченню безпеки руху, охорони праці та формуванню кадрового потенціалу у складі єдиного суб'єкта господарювання, цілісності структури управління інформаційними ресурсами, забезпечення належного та об'єктив­ного надання інформації. Реформування залізничного транспорту України буде проводитися в три етапи, кожен з яких передбачає реалізацію конкретних заходів.

Таким чином, на зниження загальних показників діяльності заліз­ничного транспорту України вплинули економічна криза 90-х pp.


Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України

XX ст., старіння основного капіталу та відсутність достатніх обся­гів інвестицій, необхідних для оновлення рухомого складу залізниць і відповідної інфраструктури, тінізація та бартеризація господарських відносин та ін. Якісні зрушення в роботі залізнич­ного транспорту України починають простежуватися після 2000 p., що спричинене позитивними тенденціями розвитку вітчизняної економіки та формуванням відповідної стратегії розвитку цієї сфери. Перспективи реформування залізничного транспорту пов'язані з корпоратизацією Укрзалізниці з метою підвищення ефективності її діяльності та інвестиційної привабливості.

Авіаційний транспорт є одним з наймолодших видів транс­порту, який інтенсивно розвивається від початку XX ст. і є важли­вим чинником інтегрування України до світового господарства. Україна належить до когорти провідних авіаційних країн світу. Після проголошення незалежності Україна успадкувала від колишнього Радянського Союзу авіаційну промисловість, що спроможна розробляти, виробляти та обслуговувати сучасну авіа­ційну техніку, потужний потенціал наукових, проектних, навчаль­них закладів і фахівців, широку та розвинену на той час інфра­структуру авіаідійного транспорту.

Від 1991 р. проводиться реформування авіаційного транспорту України, в основі якого є перехід на ринкові засади господарю­вання, інтеграція до світової системи авіаперевезень та адаптація діяльності до норм міжнародного авіаційного права. Після набуття незалежності Україна приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію і стала членом Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), у грудні 1999 р. - Європейської конференції цивільної авіації, підписала низку міжнародних угод про повітряне сполучення. У травні 1993 р. було прийнято Повітряний кодекс України, в якому було визначено головні засади державного регулювання діяльності цивільної авіації, правила використання вітчизняного повітряного простору, повітряних суден, роботи авіаційного персоналу, аеродромів і аеропортів, здійснення внутрішніх і зовнішніх польотів, створення безпечних умов діяльності та ін.


Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

Економічна криза 1990-х pp. негативно позначилась на роботі авіаційного транспорту України, що зумовило різке падіння попиту на авіаперевезення. Якщо у 1990 р. послугами цивільної авіації скористалось 15 млн. осіб, то у 1999-2001 pp. - вже по 1 млн. осіб, у 2005 р. - 4 млн. осіб [18, С. 239]. Таке різке скорочення пасажир­ських авіаперевезень в незалежній Україні насамперед спричинене відмовою від субсидіювання цього виду послуг з боку держави та різким зростанням цін на економічні ресурси, зокрема енергетичні, що позначилося на збільшенні витрат і відповідно на ціні. Паса­жирські повітряні перевезення, на які держава надавала значні субсидії, у 1990 р. складали 37 % від усіх міжміських пасажирських перевезень, що є доволі високим показником щодо західних країн [16, С 33-34]. Також у 1990-х pp. відбувається реформування відносин власності на авіаційному транспорті, що сприяло утво­ренню значної кількості авіакомпаній, які не мали належної мате­ріально-технічної бази і достатніх коштів для оновлення парку повітряних суден.

Позитивні зрушення у роботі авіаційного транспорту України відбулися після 2000 p., цьому сприяли подолання кризових явищ у вітчизняній економіці та зростання обсягів виробництва. У цей період починає діяти Державна комплексна програма розвитку авіаційного транспорту України на період до 2010 р. і затверд­жується програма фінансового оздоровлення авіапідприємств, що дозволило ефективніше використовувати державне майно авіа­ційного транспорту, практично припинити бартерну форму розра­хунків за авіаційні транспортні послуги, збільшити обсяги інвестицій для оновлення фізично та морально застарілого парку повітряних суден, розбудови інфраструктури аеропортів.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-16; Просмотров: 910; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.054 сек.