Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лекція 13. Показники міграції

Читайте также:
  1. Базові та інтегральні показники ефективності діяльності підприємств
  2. Баланси основних засобів та показники їх аналізу
  3. Види безробіття та його показники.
  4. Вплив параметрів технічного стану і ТО на собівартість сільськогосподарської продукції та основні техніко-економічні показники використання МТП
  5. Геополітика світового боргу. Показники зовнішнього боргу
  6. Деякі основні показники вибухопожежонебезпечності речовин та матеріалів
  7. Деякі основні показники вибухопожежонебезпечності речовин та матеріалів
  8. До якості таблеток висувається ряд вимог. Які показники не вивчаються для таблеток для розжовування?
  9. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ШВИДКОСТІ РУХУ НА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОБОТИ МАШИННО-ТРАКТОРНОГО АГРЕГАТУ
  10. Елементні показники кінематичної точності
  11. Ефективність виробництва. Суть та показники
  12. Ефективність суспільного виробництва та її показники.



Основне джерело зведень про міграцію населення - державна статистика, що включає поточний облік міграції і матеріали переписів населення; крім того, організуються вибіркові обстеження, ціль яким, як правило, - з'ясування мотивів переміщень. Міграція населення досліджується за допомогою системи показників, кожний з який розкриває переважно ту чи іншу сторону явища (обсяг, склад мігрантів, напрямок переміщень, їхня інтенсивність, результативність і інші).

Показники міграції - абсолютні і відносні числові характеристики міграційного процесу на різних його стадіях: потенційної міграції, переселення, приживлюваності новоселів; використовувані в аналізі міграційної ситуації на рівні країни, чи регіону поселення. Показники міграції можуть характеризувати загальний рівень рухливості населений територій, масштаби, структуру, напрямки і результативність міграційних потоків за той чи інший період. Здебільшого - це розрахункові відносні показники (коефіцієнти міграції), засновані на зіставленні абсолютних показників (прибуттів, вибутті, міграційного приросту, сальдо міграції, міграційного обороту й ін.) із середнім числом досліджуваної сукупності населення за визначений період. З метою порівнянності з показниками природного руху коефіцієнти міграції обчислюються, як правило, у розрахунку на 1000 чоловік відповідної чи території соціально-демографічної групи населення. Найменш розроблені в міграційній теорії і практиці показники потенційної міграції і приживлюваності новоселів.

Як самі загальні показники потенційної міграції можуть бути використані частки потенційних мігрантів (обличчя, що прийняли, але ще що не реалізували рішення про від'їзд із даного населеного пункту) і відповідних стабільних контингентів у складі як усієї сукупності населення, так і складових його соціально-демографічних груп (по підлозі, віку, національності, професії, утворенню і сімейному статусу, місцеві народження, що предыдут проживання й ін.). Рівень потенційної міграційної рухливості населення різних територій найчастіше оцінюється за результатами реалізації міграційних установок. Найбільш точний показник рівня міграційної рухливості -кількість переселень за весь прожитий період життя в облич визначеного чи віку населення в цілому.

Показники фактичної міграції (переселень) можуть бути підрозділені на три групи: загальні, що характеризують зведені для території міграційні процеси; спеціальні (структурні), що характеризують міграцію конкретних соціально-демографічних груп, і показники міжрайонного (межтерриториального) обміну, що характеризують міграційні зв'язки між конкретними територіями міграційного обміну. Вони включають у свій склад показники потужності, інтенсивності і результативності міграції. Масштаби і потужність міграції відбивають, по-перше, абсолютні показники - числа прибулих, вибулі чи їхні суми (міграційний оборот), по-друге, відносні показники - питомі ваги мігрантів з різних районів виходу в загальному числі мігрантів району вселення. Як відносну характеристику потужності міграції можуть виступати і коефіцієнти інтенсивності міграції . Поняття інтенсивності міграції характеризує її частоту у визначених територіально-демографічних групах і виражається правильним дробом, чисельник якого - кількість мігрантів (прибула, вибула чи їхня сума), а знаменник - середня за період чисельність населення.



Результати міграції населення характеризуються поруч абсолютних і відносних показників. Серед них - сальдо міграції, міграційний приріст, що розраховується як різниця між загальним і природним приростом населення. Його частка в загальному чи природному, чи чисельності населення, дозволяє оцінити роль міграції у формуванні населення. Результативність міграції населення характеризується також числом вибулих у розрахунку на 10000 прибулих на дану територію. Цей показник може бути розрахований і як загальний, і як міжрайонний. У першому випадку оцінюються загальні результати міграційного обміну територій, а в другому - її обмін з кожною конкретною територією.

Коефіцієнт загальної результативності міграції:

Коефіцієнт результативності міграційних зв'язків:

де - загальне число вибулих з району; - загальне число прибулих у район j; у випадку результативного обміну значення коефіцієнтів повинне бути менше 1000, і навпаки.

Показники приживлюваності. Для характеристики кінцевої стадії міграційного процесу - приживлюваності новоселів - можуть бути використані показники рухливості населення - співвідношення між чисельністю населення, що вселилося в даний район, і місцевими уродженцями, між новоселами і старожилами; розподіл приїжджого населення в залежності від часу вселення. Рівень приживлюваності вимірює частка, що залишилися до даного моменту з числа приїжджих до даного моменту з визначеного року. Приживлюваність може характеризуватися середнім числом років, прожитих новоселами в місцях уселення. У залежності від наявної інформації ці показники можуть розраховуватися для облич визначеної підлоги, віку, національності і т.д.

В даний час для Росії доцільно виділити три типи міграції:

4. власне внутрішня міграція;

5. міграційні зв'язки з колишніми союзними республіками;

6. міграція за межі колишнього СРСР.

Значним фактором міграції стали этнополитические чи конфлікти просто напруженість міжетнічних відносин. На Росії це відбилося імміграцією з зон етнічних конфліктів. Серед іммігрантів, що шукають можливість осісти в Росії, є люди різних національностей, але все-таки основний потік - це росіяни з колишніх союзних республік.

За даними Держкомстату Російської Федерації, у 1992 році з регіонів колишнього СРСР у Росію прибуло 925,7 тис. чоловік, з них 612 тисяч, чи 66%, росіян.

Зниження соціального статусу росіян у державах колишнього СРСР із положення представників "ведучої нації" до рівня національної меншості, а в багатьох випадках і реальне ускладнення життя породжують конфліктні ситуації й інтенсифікують міграційні процеси.

Зовнішня міграція в сучасній Росії носить досить чітко виражений етнічний характер (репатріація на історичну батьківщину). За даними ФМС, до 1 липня 1995 року в країні зареєстровано 854 тис. змушених мігрантів, з яких 739 тис. (87%) прибутку з держав-республік колишнього СРСР, а 115 тис. (13%) - з Чеченської, Інгушських республік і Республіки Північної Осетії. Найбільш істотним був обмін з Казахстаном і Узбекистаном; на ці держави довелося більш половини величини міграційного приросту.

Для міждержавних міграційних процесів у 1998 році характерне збереження тенденцій, що склалися в 1995-97 роках. Цей період відрізняє щорічне зменшення як числа прибулих у Росію, так і числа вибулих з її.

Скорочення міжнародної міграції привело до того, що в 1998 році число прибулих у Росію і число вибулих за її межі були найменшими за останні 30 років (відповідно в колишні роки ці потоки складали 1,2 - 0,6 млн. чоловік і 0,7-0,2 млн. чоловік у рік). Усього за даними ФМС Росії на I січня 1999 року в країні нараховувалося 1,1 млн. змушених переселенців і біженців. Серед них колишні жителі Казахстану складали 27,9% (319,9 тис. чоловік), 14,2% (157,6 тис.) - Узбекистану, 12,4% (137,2 тис. чоловік) - Таджикистану. Змушені мігранти розселяються по всій території Росії, включаючи райони Крайньої Півночі. Але все-таки основна частина змушених переселенців і біженців розселена на південно-заході Росії. Найвищий коефіцієнт навантаження склався в республіках Інгушетія і Північна Осетия-Алания, значна вона в Білгородської, Оренбурзький областях і Ставропольському краї, в Алтайському краї, Новгородської, Новосибірської, Курганської, Калузької, Орловської областях, а також у Липецкой, Смоленської і Тверской областях.

Починаючи з 1990 року виїзд на постійне місце проживання в країни, що знаходяться за межами колишнього СРСР, залишався на досить стабільному рівні - близько 100 тис. чоловік у рік. Переважна більшість емігрантів (більш 80%) направляються в Німеччину, Ізраїль і США. Особливістю еміграції є її виражений етнічний характер: серед усіх німців, що вибули за межі колишнього СРСР, 99,6% вибрали новим місцем проживання Німеччину. 55,1% євреїв - Ізраїль. З 1995 року збільшилася частка євреїв, що виїжджають у Німеччину, що зв'язано з програмою цієї країни по відновленню єврейського населення, утраченого за час геноциду 30 - 40-х років.

У 1998 році 36,5%, що виїхали за межі колишнього СРСР були росіянами. Тривожним явищем є т.зв. процес "відпливу умів". Тільки за перше пятилетие 90-х років емігрувало на Захід більш 600 тис. найбільш дієздатного дослідницького персоналу науки і вищої школи і висококваліфікованих інженерів, у тому числі 40% фізиків-теоретиків. З останніх курсів туди їдуть кращі, що уклали контракти з закордонними фірмами студенти й аспіранти.

Новим для Росії є процес "мігруючих наречених", вивіз наречених з Росії стає усе більш широкомасштабним.

Внутрішні міграції населення є домінуючим компонентом міграційної ситуації в регіонах країни. У загальному міграційному обороті внутріросійські пересування за період 1995-98 роки складали в середньому близько 75%. При цьому кількість щорічних переселень скоротилося за чотириліття з 3,1 млн. до 2,6 млн.

На рубежі 80-90х років відбулося корінне зрушення традиційних напрямків міжрайонних міграцій, що проіснували в Росії багато десятиліть. У першу чергу це торкнулося північних регіонів. Тільки в результаті міжрегіонального міграційного обміну населенням за 1989-1998 року Північний район утратив близько 255 тис. чоловік, Східно-Сибірський - 226, а Далекосхідний район - 602 тисячі чоловік.

Подальша динаміка міграції залежить, насамперед, від швидкості виходу Росії з кризи і від політики країн, що приймають іммігрантів з Росії.

У Концепції демографічного розвитку Російської Федерації в області міграції і розселення прийняті наступні пріоритети:

o залучення іммігрантів у Російську Федерацію, у першу чергу

o з держав - учасників СНД, а також з Латвії, Литви, Естонії;

o створення економічних умов для скорочення еміграційного відтоку і збереження науково-технічного, інтелектуального і творчого потенціалу Російської Федерації;

o проведення комплексу правових, організаційних і фінансових мір, спрямованих на легалізацію й адаптацію іммігрантів у Російській Федерації;

o удосконалювання законодавства, що стосується захисту прав змушених мігрантів і регулювання міграційних процесів.

У концепції визнається необхідність розробки нових підходів до регулювання міграційних потоків, забезпечення збереження чисельності населення у важливих у геополітичному відношенні регіонах Росії, а також розробки мір, спрямованих на підвищення територіальної мобільності робочої сили.





Дата добавления: 2014-12-16; Просмотров: 493; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:

  1. Базові та інтегральні показники ефективності діяльності підприємств
  2. Баланси основних засобів та показники їх аналізу
  3. Види безробіття та його показники.
  4. Вплив параметрів технічного стану і ТО на собівартість сільськогосподарської продукції та основні техніко-економічні показники використання МТП
  5. Геополітика світового боргу. Показники зовнішнього боргу
  6. Деякі основні показники вибухопожежонебезпечності речовин та матеріалів
  7. Деякі основні показники вибухопожежонебезпечності речовин та матеріалів
  8. До якості таблеток висувається ряд вимог. Які показники не вивчаються для таблеток для розжовування?
  9. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ШВИДКОСТІ РУХУ НА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОБОТИ МАШИННО-ТРАКТОРНОГО АГРЕГАТУ
  10. Елементні показники кінематичної точності
  11. Ефективність виробництва. Суть та показники
  12. Ефективність суспільного виробництва та її показники.




studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.198.165.74
Генерация страницы за: 0.006 сек.