Оформлення додатків і приміток

Представлення окремих видів ілюстративного матеріалу

Ілюструвати курсову роботу необхідно виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає позбутися від ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту, і попередити невиправдані пропуски ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Всі ілюстрації в курсовій роботі повинні бути пронумеровані. Нумерація їх звичайно буває наскрізною у межах розділу. Якщо ілюстрація в роботі єдина, то вона не нумерується.

У тексті на ілюстрації робляться посилання, що містять порядкові номери, під якими ілюстрації розміщені в курсовій роботі.

До кожної ілюстрації необхідно додавати підпис, що повинний відповідати основному тексту і самій ілюстрації.

Підпис під ілюстрацією розміщується посередині безпосередньо під ілюстрацією і складається з трьох основних елементів:

- найменування графічного сюжету, що позначається словом "Рисунок";

- порядковий номер ілюстрації, що вказується без знака номера арабськими цифрами (1.1, 2.3, 3.2) і складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із характеристикою зображуваного в найбільш короткій формі.

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є: рисунок, схема, діаграма і графік.

Додаток – це частина основного тексту, що має додаткове (звичайно довідкове) значення, але є необхідною для більш повного висвітлення теми.

Кожний додаток оформлюють як продовження рукопису, кожен із них починають з нової сторінки. Їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої літери симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток А” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б тощо.

Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи та підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка. Перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

Нумерація сторінок, на яких даються додатки, повинна бути наскрізною і продовжувати загальну нумерацію сторінок основного тексту.

Зв'язок основного тексту з додатками здійснюється через посилання, що вживаються зі словом "дивися"; воно звичайно скорочується і береться разом із шифром у круглі дужки за формою: (див. додаток В).

Кожний додаток, як правило, має самостійне значення і може використовуватися незалежно від основного тексту.

Відображення додатка в змісті курсової роботи звичайно буває у вигляді самостійної рубрики з повною назвою кожного додатка.

Дата добавления: 2014-12-16