Загальні вимоги щодо оформлення курсової роботи

Індивідуалізація роботи студента виключає плагіат, списування, дублювання видів робіт та сприяє індивідуальній відповідальності за виконану роботу.

Курсова робота виконується студентом і подається викладачеві у роздрукованій формі на аркушах формату А4 із застосуванням комп’ютерних засобів друку та на електронному носії (CD) у форматі *.doc.; за матеріалом курсової роботи студентом також готується невелика (3-5 хвилин) доповідь. Доповідь повинна супроводжуватись стислою презентацією, виконаною у Microsoft PowerPoint (5-7 слайдів). На слайди презентації повинні бути винесені: назва роботи, прізвище та ім'я виконавця(ів), мета роботи, основні тези роботи, матеріали візуального супроводу (таблиці, схеми, графіки, діаграми тощо), основні результати і висновки дослідження та інша інформація (за бажанням виконавця проекту).

Обсяг курсової роботи 30-40 сторінок (без додатків).

Роботу слід виконувати тільки за допомогою комп’ютера (розмір шрифту 14 Times New Roman Cyr) з полуторним інтервалом (не більше 30 рядків на сторінці) на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм). Текст роботи необхідно розміщувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве — 30 мм, праве — 10 мм, верхнє — 20 мм, нижнє — 20 мм. Таблиці та рисунки виконуються розмір шрифту 12 Times New Roman Cyr з одиничним інтервалом.

Заголовки структурних частин роботи «ВСТУП», «НАЗВА РОЗДІЛУ», «ВИСНОВКИ», «ЛІТЕРАТУРА», «ДОДАТКИ» пишуть великими літерами симетрично до тексту (не дозволяється їх підкреслювати, переносити в них слова). Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Відстань між заголовком розділу та наступним текстом повинна дорівнювати 2-м рядкам (Додаток А).

Далі розглянемо більш детально оформлення таких структурних елементів курсової роботи, як:

ü Нумерація сторінок

ü Зміст

ü Ілюстрації (графіки, схеми, діаграми)

ü Таблиці

ü Формули

ü Перелік

ü Посилання по тексту роботи

ü Література (список використаних джерел)

ü Додатки

Нумерація сторінок. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою є титульний аркуш (Додаток Б), який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. На наступних сторін­ках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці 12 кеглем у форматі Times New Roman Cyr.

Зміст. Зміст розміщують на третьому окремому аркуші після титульного аркуша курсової роботи та відгуку керівників у вигляді невидимої таблиці із двох стовпчиків. Приклад змісту за деякими темами курсових робіт наведено у додатку Б.

Ілюстрації (графіки, схеми, діаграми). Ілюстрації (схеми, графіки) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи у книжковому або альбомному форматі також включають до загальної нумера­ції сторінок.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Відстань між останнім рядком попереднього тексту і ілюстрацією, між ілюстрацією і її назвою, між назвою ілюстрації і пояснювальними даними до неї, між назвою ілюстрації (або пояснювальними даними) і наступним текстом повинна дорівнювати 1 рядку. Підпис ілюстрації здійснюється з абзацного відступу.

Приклад ілюстрації з посиланням на неї:

«Оскільки коефіцієнт надійності,коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів та співвідношення капіталу до депозитів демонструють значне поліпшення, доцільним буде розглянути їхню динаміку на графіку (рис. 1.1)». Далі необхідно зробити висновки відносно динаміки показників, наведених на рис. 1.1. Не можна закінчувати розділ або підрозділ ілюстрацією.

Рис. 1.1. Динаміка показників капітальної стійкості ПАТ «Укрсоцбанк»

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку), слово «Таблиця» і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» (якщо це друга чи наступна частина), або «Закінчення табл.» (якщо таблиця займає більш ніж дві сторінки) і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2», «Закінчення табл. 1.2».

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею симетрично до тексту. Назву таблиці і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Приклад побудови таблиці наведено у Додатку В.

Відстані між словом «Таблиця» і останнім рядком попереднього тексту не має. Назва таблиці пишеться на наступному рядку. Відстань між назвою таблиці і головкою таблиці, а також між таблицею і наступним текстом повинна дорівнювати 1 рядку. Після головки таблиці на сторінці повинно бути розміщено не менше 2 рядків таблиці.

Формули. Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

У роботах формули розміщують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються. Вище та нижче кожної формули повинно залишатися не менше однієї вільної строки. Номер формули вказують на рівні формули в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Наприклад:

«На наступному етапі визначається коефіцієнт конкордації W:

,

(2.4)

де – показник рівних оцінок,

– кількість експертів,

– напрямок дослідження.

Коефіцієнт конкордації може приймати значення в межах від 0 до 1 і визначається для кожного питання окремо. При повній погодженості думок експертів W =1.»

Перелік. Перелік, за необхідності, може бути наведений в межах пунктів чи підпунктів. Перед переліком ставиться двокрапка.

Перед кожною позицією переліку потрібно ставити арабські цифри або малі букви української абетки, або дефіс. По всій роботі має бути обраний єдиний стиль переліку. Наприклад:

«Запропонована система показників відповідає наступним вимогам:

– придатність для економіко-статистичного і математичного аналізу;

– аналітичність, тобто здатність пояснювати причини явищ, відображуваних аналізованими показниками;

– коректність, тобто забезпечує потрібну для практичних цілей вірогідність досліджуваного об'єкта;

– прогностичність і динамічність, тобто придатність для відображення зміни процесу або явища в часі;

– однозначність, тобто при інтерпретації може допускатися тільки одне тлумачення.»

Посилання. При написанні роботи необхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього. Посилатися слід на останні видання публіка­цій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «Широкого поширення для проведення міжбанківського аналізу набули рейтингові методики [92; 129; 130; 190]».

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: «Як показано на рис. 1.2...». Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад: «... у формулі (2.1)». На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... в табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказува­ти скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.2».

Література (список використаних джерел). Джерела треба розміщувати в списку у такому порядку:

Конституція України;

Закони України;

Укази Президента;

Постанови Верховної Ради України;

Постанови Кабінету Міністрів України;

Інструкції та нормативні акти, видані міністерствами та іншими державними установами;

Наукова, навчально-методична та спеціальна література (у тому числі газетні і журнальні статті), видана українською та російською мовами в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

Державні стандарти;

Література, видана іноземними мовами;

Ресурси мережі Internet.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту.

Далі наведено конкретні приклади оформлення літератури.

Законодавчі та нормативні документи (приклад оформлення):

Конституція України, затверджена Законом України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р., із змінами, внесеними 25.01.2012 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ualaws/show/ 254к/96-в.

Книги:

Один автор (приклад оформлення):

Коваленко В. В. Стратегічне управління фінансовою стійкістю банківської системи: методологія і практика: монографія / В. В. Коваленко. – Суми: ДНВЗ «УАБС НБУ». – 2010. – 228 с.

Два автори (приклад оформлення):

Васюренко О. В. Ресурси комерційного банку: теоретичний та прикладний аналіз: монографія / Л. В. Васюренко, І. М. Федосік. – Харків: ПП Яковлєва, 2003. – 88 с.

Три автори (приклад оформлення):

Криклій О. А. Банківський менеджмент: монографія / О. А. Криклій, Н. Г. Маслак, О. М. Пожар. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2011. – 152 с.

Чотири і більше авторів (приклад оформлення):

Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання: монографія / [А. О. Єпіфанов, Н. А. Дехтяр, Т. М. Мельник та ін.]; за ред. А. О. Єпіфанова. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – 286 с.

Без автора (приклад оформлення):

Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник наукових праць / [ред. А. О. Єпіфанов]. – Суми: ДВНЗ «Українська академія банківської справи» НБУ, 2011. – 123 с.

Багатотомний документ (приклад оформлення):

Межгосударственные стандарты: каталог в 6 т. Т.1 / [сост. И. В. Ковалева, Е. Ю. Рубцова; ред. В. Л. Иванов]. – Львов: НТЦ «Леонорм-Стандарт», 2005. – 277 с.

Матеріали конференцій (приклад оформлення):

Ризикологія в економіці та підприємництві: зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 берез. 2011 р. / М-во освіти і науки України, Держ податк. адмін. України [та ін.]. – К.: КНЕУ, Акад. ДПС України, 2011. – 452 с.

Частина книги, періодичного, продовжуваного видання (приклад оформлення):

Слобода Л. Напрями вдосконалення роботи банків з проблемними активами в посткризовий період / Л. Слобода, Н. Дунас // Вісник НБУ. – 2011. – № 4. – С. 46-51.

Словники (приклад оформлення):

Українсько-німецький тематичний словник / [уклад. Н. М. Яцко та ін.]. – К.: Карпенко, 2007. – 219 с.

Автореферати дисертацій (приклад оформлення):

Д’яконов М. О. Управління кредитним ризиком комерційного банку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / М. О. Д’яконов. – Суми, 2011. – 26 с.

Література, видана іноземними мовами (приклад оформлення):

Amad A. M. Foreign Direct Investment: Theory, Evidence and Practice / A. M. Amad. – Palgrave Macmillan, 2006. – 329 p.

Ресурси мережі Internet (приклад оформлення):

Офіційний сайт Асоціації Українських банків. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.aub. org.ua.

Додатки. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Перед додатками на чистому аркуші в центрі по середині великими літерами пишуть слово «ДОДАТКИ», на якому ставлять номер сторінки (його проставляють у «ЗМІСТІ»), а подальші додатки не нумерують.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. У правому верхньому куті над заголовком додатку малими літерами з першої великої пишеться слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток. Заголовок додатка пишеться нижче слова “Додаток” малими літерами з першої великої симетрично до тексту.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Г Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б та ін. Один додаток позначається як додаток А.

Якщо додаток не вміщується на одній сторінці, його можна переносити на наступні, при цьому на другій у правому верхньому куті пишеться «Продовження додатка ____», а якщо додаток займає більше, ніж три сторінки, на останній пишеться «Закінчення додатка ____».

Якщо в роботі у якості додатків використовуються оригінали документів або їх копії, і при цьому місця для слова «Додаток» і його назви немає, то перед додатком можна розміщувати чисту сторінку, на якій посередині пишуть номер та назву додатка.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1 – перший рисунок додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА СТРУКТУРИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота є самостійним науковим дослідженням, тому текст роботи має містити наступні елементи:

ü титульний аркуш

ü відгук

ü зміст

ü вступ

ü основна частина (розділ 1, розділ 2, розділ 3)

ü висновки

ü література;

ü додатки

До курсових робіт з дисципліни «Гроші та кредит» пред’являють наступні вимоги:

1. Курсова робота повинна бути написана самостійно і відрізнятися критичним аналізом досліджуваних питань. Матеріал літературних джерел (підручників, монографій, статей тощо) повинен бути викладений словами автора.

2. Курсову роботу студент підписує, вказує дату її подання на кафедру. Курсова робота повинна містити таблиці, діаграми, схеми, а також цифрові приклади, графіки, які характеризують динаміку основних показників фінансової діяльності суб’єктів господарювання.

При виборі теми курсової роботи студент керується приблизною тематикою, затвердженою кафедрою (додаток Д).

Обираючи тему курсової роботи, необхідно враховувати наступне:

ü її актуальність;

ü ступінь розробленості в науковій літературі;

ü наявність публікацій в учбовій, науковій та періодичній літературі;

ü практичну важливість;

ü зацікавленість студента в розробці цього напряму;

ü необхідність і можливість розробки практичних рекомендацій з метою результатів.

За погодженнями з керівником студент може замінити назву теми курсової роботи (розширити, звузити її) або запропонувати для розробки іншу тему, не зазначену в приблизній тематиці кафедри.

Титульний аркуш роботи містить: найменування вищого навчального закладу та випускаючої кафедри; тему роботи; дані про автора роботи; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім‘я, по батькові керівника та членів комісії; місто, рік (Додаток Е).

Відгук на курсову роботу студента має стандартизовану форму, наведену у додатку Е, розміщується на другому листі після титульного аркуша роботи та заповнюється керівником роботи (Додаток Е).

Зміст подають після титулу роботи та відгуку. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів, висновків, літератури, додатків. Успішне написання курсової роботи здебільшого визначається вірно складеним змістом. Зміст курсової роботи складається студентом самостійно і затверджується науковим керівником.

При складанні змісту, насамперед, необхідно визначити приблизне коло питань, які будуть розібрані в окремих розділах і дати їм відповідні назви. Основна увага повинна бути сконцентрована на розгляді проблемних (перспективних) питань. Зміст курсової роботи може доповнюватися або уточнюватися студентом в ході її виконання, по узгодженню з керівником. Зміст роботи повинен відображати її основну ідею, найбільш важливі напрями і давати можливість розкрити зміст роботи в цілому.

У вступі розкривають сутність та стан наукового питання, його значущість, актуальність його розробки, формулюються мета і завдання роботи, об’єкт і предмет, обрані методи дослідження, новизна результатів та їх практичне значення. Рекомендований обсяг вступу – 2сторінки. Викладаючи вступ, необхідно дотримуватись такої послідовності:

Обґрунтування актуальності обраної теми – початковий етап будь-якого дослідження. При висвітленні актуальності потрібно висвітлити головне – сутність проблеми, з чого й випливає актуальність теми. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвинутої форми. Таким чином, проблема в науці – це суперечлива ситуація, яка вимагає свого вирішення. Для з’ясування стану розробки обраної теми складається короткий огляд літератури, з якого можна зробити висновок, що дана тема ще не розкрита (тема розкрита лише частково, або не в тому аспекті), і тому вимагає подальшого розроблення.

Мета і завдання дослідження. Формулюється мета роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Метою роботи може бути, наприклад, розробка і наукове обґрунтування методичних основ відносно підходів до управління (організації, обліку, аналізу) конкретним видом операцій. Завдання формулюються у формі переліку (вивчити…, описати…, визначити..., дослідити..., з’ясувати сутність..., показати..., узагальнити..., встановити…, виявити…, довести..., впровадити..., вивести залежність…, встановити взаємозв’язок..., проаналізувати…, розробити..., дати рекомендації та ін.). Формулювати завдання необхідно якомога ретельніше, оскільки опис їхнього вирішення становить зміст розділів роботи.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт – це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. Предмет – це те, що міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. Наприклад, при виконанні теми, пов’язаної з дослідженням формування ресурсного потенціалу банку, об’єктом може бути діяльність вітчизняних банків на ринку залучення та розміщення банківських ресурсів; предметом – теоретичні і практичні положення, методи, рекомендації з формування ресурсного потенціалу вітчизняних банків.

Методи дослідження. Подається перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перерахувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом.

Практичне значення одержаних результатів. Коротко характеризуються основні прикладні результати роботи, визначається можлива галузь їх впровадження та їх вплив на проблему, яка при цьому вирішується. Також указуються напрямки застосування розроблених методичних рекомендацій у практичну діяльність банків.

Основна частина складається з 3-х розділів.

Перший розділ курсової роботи носить теоретичний характер. У ньому обґрунтовується теоретичні положення і основи обраної проблеми, виконується її макроекономічний аналіз, дається огляд літературних джерел, нових розробок.

У першому розділі висвітлюються основні теоретичні положення досліджуваної теми на основі вивчення сучасної наукової літератури. Особлива увага приділяється дискусійним проблемним питанням: різні точки зору необхідно критично проаналізувати, і на основі цього сформулювати і аргументувати свою думку. У цьому розділі є обов’язковими посилання на використану літературу з конкретизацією номеру сторінок.

В огляді літератури автор окреслює основні етапи розвитку наукової думки за поставленою проблемою. Стисло, критично висвітливши роботи попередників, студент повинен назвати ті питання, які залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Обов’язковим елементом даного розділу є огляд авторських точок зору стосовно того чи іншого визначення якоїсь економічної категорії. Приклад оформлення цього матеріалу подано у додатку Ж.

У першому розділі необхідно описати технологічну складову об’єкту дослідження, якщо він є процесом, на основі системного аналізу, за допомогою якого визначається послідовність дій з встановлення структурних зв'язків між елементами досліджуваної системи. Перший розділ має бути наповнений схемами та теоретичними узагальненнями.

Інформаційною базою другого розділу, який є аналітичним, виступає фактичний цифровий матеріал із періодичних фахових видань, таких, як «Вісник НБУ», «Банківська справа», «Фінанси України», «Бізнес», «Бюллетень финансовой информации», «Урядовий кур’єр», «Голос України» та ін. Результати аналізу необхідно подавати у таблицях, діаграмах, графіках.

На основі аналізу дослідженого матеріалу, особистих спостережень і критичної оцінки практики студент розкриває дійсний стан банківської установи (або групи банків, банківської системи в цілому), причини недоліків, можливості покращення фінансово-господарської діяльності. Якщо ж проблема притаманна всій банківській системі, то здійснюється аналіз макро- чи мікроекономічних показників, або розглядається стан розвитку певної проблеми порівняно зі станом грошово-кредитних систем розвинутих країн.

У третьому розділі на базі теоретичного узагальнення і аналізу обраної як предмет дослідження проблеми розробляються і обґрунтовуються рекомендації з підвищення ефективності роботи банку в контексті об’єкту дослідження із застосуванням нових методик, запозиченням та адаптацією зарубіжного досвіду, використанням економіко-математичних методів в межах досліджуваної проблеми.

Рекомендації та пропозиції повинні мати наукову мотивацію та випливати з аналізу фактичного матеріалу, тобто з аналітичного розділу.

Обов’язковою складовою третього розділу є обґрунтування практичного використання запропонованих в роботі рекомендацій.

Висновки роботи виконують роль закінчення, обумовленого логікою проведення дослідження у формі синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації. Цей синтез – послідовне, логічне викладення отриманих підсумкових результатів та їх співвідношення з загальною метою і конкретними завданнями, поставленими і сформульованими у вступі. У висновках стисло узагальнюється виконане дослідження: визначається не тільки його наукова новизна і теоретична значущість, які випливають з кінцевих результатів, а й практична цінність.

Література (перелік використаних джерел). У цьому розділі в алфавітному порядку наводяться використані законодавчі, нормативні акти, літературні джерела з досліджуваної проблеми. У списку літератури ОБОВ’ЯЗКОВО повинні бути посилання на зарубіжну літературу, а також переважна кількість сучасної наукової літератури (статті, монографії), в тому числі провідних вчених ХНЕУ.

До написання курсової роботи треба підібрати за вибраною темою літературу і вивчити літературні джерела. Вся література підбирається студентом самостійно. Під час її вибору необхідно користуватися предметними алфавітними каталогами бібліотек, звертаючи увагу на найпізніші видання. Самостійна робота при підборі літератури передбачає систематичні консультації з науковим керівником роботи, з яким повинно бути обов’язково узгодження списку підібраної літератури.

Під час вивчення літератури рекомендується зберігати певну послідовність. Перш за все, необхідно вивчити матеріал, викладений в підручниках та учбових примірниках, потім інструктивні матеріали, потім монографії, журнальні статті і т.п.

Списування літературних джерел не дозволяється.

Рекомендована загальна кількість позицій у переліку використаної літератури має бути не менше, ніж 15 джерел.

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи: використані у роботі дані про діяльність об’єкта дослідження за останні 3 – 5 років; проміжні математичні доведення, формули та розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ПЕОМ, які розроблені в процесі виконання роботи; ілюстрації допоміжного характеру.

Робота виконується державною мовою України. Виклад повинен бути літературним, чітким і ясним. Стиль роботи має бути науковим. Для наукового тексту характерними є смислова завершеність, цілісність і зв’язність. Важливим засобом вираження логічних зв’язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже), заперечення (проте, але, у той час як, тим не менше), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, внаслідок цього), перехід від однієї думки до іншої (звернімося до..., розглянемо..., зупинимось на..., розглянувши..., перейдемо до..., необхідно зупинитися на...), результат, висновок (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, усе сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати...).

Дата добавления: 2014-12-16