Законодавче регулювання адміністративних процедур в Україні. Правова основа захисту прав, свобод та інтересів громадян України в процесі здійснення адміністративних процедур базується насамперед на положеннях

Правова основа захисту прав, свобод та інтересів громадян України в процесі здійснення адміністративних процедур базується насамперед на положеннях Конституції. Так, наприклад, у ст. 3 Конституції України зазначається, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У ст. 40 Конституції України визначено права осіб і громадян направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано права на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевою самоврядування, посадових та службових осіб.

Окрім Конституції, правову основу регламентації здійснення адміністративних процедур в Україні становлять також Закон «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р., Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 5203-VI, Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 року № 1768-III (спеціальний), Постанови ВРУ, Указ Президента України від 7 лютого 2008 р. № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», УП «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади» від 1 серпня 2002 року № 683/2002, «Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних (державних) послуг» від 3 липня 2009 року № 508/2009, постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. №348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації», Пост. КМУ «Про затвердження Класифікатора звернень громадян» від 24 вересня 2008 р. № 858, пост. КМУ «Про затвердження Методики оцінювання рівня організації роботи із зверненнями громадян в органах виконавчої влади» від 24 червня 2009 р. № 630, загальні та спеціальні накази ЦОВВ (Наказ від 12.07.2007 № 219 «Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення стандартів адміністративних послуг»), акти місцевих органів влади. Поряд із цим, існують чисельні підзаконні нормативні акти, зумовлені відомчою специфікою органів, які їх видали, зокрема: Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг на організацію особистою приймання громадян у Держбуді України (Наказ про затвердження); Наказ про затвердження Порядку розгляду звернень та організацію особистого прийому громадян в органах Державної контрольно-ревізійної служби; Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацію їх особистою прийому у системі МВС України (Наказ про затвердження); Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, які належать до сфери його управління (Наказ про затвердження); Інструкція з діловодства в органах Державної виконавчої служби (Наказ про затвердження); Положення про порядок розгляду звернень громадян в органах державної податкової служби України (Наказ щодо затвердження); Інструкція про порядок приймання, реєстрації, обліку та розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини (Наказ про затвердження); Інструкція про порядок розгляду звернень громадян, їх особистого прийому в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища (Наказ про затвердження); Інструкція про організацію розгляду звернень громадян та проведення особистою прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (Наказ про затвердження) та багато інших. Необхідно зазначити, що деякі з названих нормативних актів навіть не були опубліковані у провідних юридичних виданнях. З іншою боку, у наведених нормативних актах можна помітити деякі особливості щодо розгляду, реєстрації, зберігання та інших процедур стосовно звернень громадян, які не завжди є доцільними та обґрунтованими.

Щоб змінити ситуацію на краще, Концепція адміністративної реформи в Україні передбачила прийняття Адміністративно-процедурного кодексу, який би закріпив демократичні європейські стандарти у відносинах громадян з органами виконавчої влади та органами місцевою самоврядування.

Законодавче регулювання декларування доходів державними службовцями.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну службу» громадянин під час вступу на державну службу, а також державний службовець відповідно до законодавства мають подавати до органів державної влади, в яких вони обіймають посади державних службовців, відомості про отримані ними доходи і належне ним (та членам їхніх сімей для державних службовців, які обіймають посади третьої-сьомої категорій) на правах власності майно.

Сукупний дохід, отриманий державним службовцем за звітний рік, включає доходи, нараховані державному службовцеві (декларанту) у звітному році за місцем його основної роботи (служби) та не за місцем основної роботи (служби), у тому числі з джерел за межами України.

Форма податкової декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства фінансів України за №1395 ВІД 07.11.2011 року «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи».

З 1 січня 2012 року набрала чинності стаття 12 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», від 7 квітня 2011 року №3206-VI (далі – Закон №3206).

Згідно з зазначеною статтею особа, яка є державним службовцем, у тому числі працівники податкової міліції, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік.

За неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, визначена Законом України №3206 передбачена ст 1726 «Порушення вимог фінансового контролю» Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме – тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інстанційна, предметна та територіальна підсудність адміністративних судів в Україні:

Предметна підсудність — сукупність правил, що визначають розмежування компетенції судів певних ланок щодо розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору або його суб'єктного складу.

Територіальна підсудність — сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їх діяльність.

Інстанційна підсудність — сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів при розгляді адміністративних справ по певній інстанції (першій, апеляційній, касаційній та перегляді судових рішень Верховним Судом України).

Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ

. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

{Пункт 3 частини першої статті 18 виключено на підставі Закону № 1691-VI від 18.02.2010 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 19-рп/2010 від 09.09.2010 }

) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті;

) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи:

) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам;

) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням;

) щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб’єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ

. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

. Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ

. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

. Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

4. Верховний Суд України у випадках, установлених цим Кодексом, переглядає судові рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку.

5.

Дата добавления: 2014-12-16