Нормативно-правові акти як нормативні регулятори

Нормати́вно-правови́й а́кт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Іншими словами, нормативно-правовий акт — це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права.

У нашій правовій системі нормативно-правовий акт є основним джерелом права.

Закономірність існування та розвитку нормативно-регулятивної системи:

) кожне історично конкретне суспільство об'єктивно вимагає строго певної міри соціального регулювання, інакше неминучі негативні наслідки для соціальної системи - її неорганізованість чи, навпаки, її зайва регламентація. Цей захід, що виражає обсягта інтенсивність соціального регулювання, залежить від етапу розвитку суспільства, рівня його внутрішньої організованості. Такий захід тим значніше, чим складніше суспільні відносини.

) у процесі розвитку нормативно-регулятивної системи в суспільстві зростає питома вага соціальних форм. Виникає потреба вираження і забезпечення об'єктивних соціальних інтересів в поведінці людей. У сучасних умовах, що вимагають поряд з конкретизацією кордонів свободи людини як автономної особистості зростає нормативність, і в зв'язку з цим абстрактність, загальність - те, що так чи інакше, належить до суспільної свідомості.

) тенденцією розвитку соціального регулювання є формування відносно відокремлених регулятивних засобів і механізмів;

) в міру розвитку соціального життя відбувається зміна якості регулювання, ускладнення, потоншення, і вдосконалення регулятивних засобів і механізмів, їх наростаюча диференціація і інтеграція; створюється в єдності з усією системою регулятивних факторів свого роду інфраструктура регулятивних механізмів - процес, який є як би відповіддю соціального регулювання на потреби суспільної системи, суспільного розвитку, в тому числі на необхідність в умовах сучасної цивілізації вираження і забезпечення соціальної свободи. Зміна якості соціального регулювання в свою чергу виражається в ряді напрямків, сторін і характеристик розвитку і функціонування інфраструктури нормативно-регулятивної системи.

Поява нормативного регулювання - один з найбільш значних поворотних пунктів у становленні соціального регулювання, що знаменує якісний стрибок в його розвитку. За допомогою загальних правил виявляється можливим досягти єдиного, безперервно діючого порядку в суспільних відносинах, підпорядкувати поведінку людей загальним і однаковим умовам, продиктованим вимогами соціального життя. Різко знижуються можливості для панування випадкуі свавілля, і тим самим з максимальною повнотою досягається головна мета соціального регулювання - стійкість суспільного життя.

Нормативне регулювання має і свої мінуси. Соціальні норми легко стають знаряддям соціальної влади авторитарного типу, носієм авторитарної ідеології. З точки зору регулятивних особливостей воно саме по собі не забезпечує того, що досягається при індивідуальному, разовому вирішенні життєвих проблем: врахування конкретної, індивідуальної ситуації, неповторних особливостей даного випадку. Цими недоліками і пояснюється потреба, яка гостро відчувається в процесі функціонування нормативно-регулятивної системи суспільства,-заповнити в необхідній мірі нормативне регулювання, в тому числі правовий зміст індивідуальним. Так, відзначається в сучасних правових системах тенденція до все більшого втручання публічної влади в різні сфери життєдіяльності людини, що призводить до збільшення загального числа правових норм і до їх все більш витонченою деталізації, веде не стільки до одноманітності соціального регулювання суспільних процесів, скільки до утворення порожнин і протиріч у багато разів що накладають один на одного соціальних нормах і як наслідок - до правового нігілізму й соціальної дезорієнтації людини.

Важливим чинником функціонування нормативно-регулятивної системи в суспільстві стає знання соціальних норм, регулюючих поведінку конкретної людини. Сучасний механізм накопичення інформації про різні соціальних нормах не справляється з величезною кількістю цих норм, тому формування масиву необхідних людині для життя правових норм розглядається в якості однієї з сучаснихзавдань держави. Тому особливо необхідно відзначити тенденцію до залучення в сферу правового регулювання соціального ненормативних регуляторів, зокрема директивного. У радянський період це проявилося у функціонуванні правової системи на основі рішень з'їздів КПРС, які формують зміст нормативно-правових актів.

Обмеження для кандидатів на заміщення вакантних посад у процедурі конкурсу

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про державну службу» (від 1993 року):

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

визнані у встановленому порядку недієздатними;

мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину або на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;

у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані близьким їм особам;

в інших випадках, встановлених законами України.

Примітка. Терміни "безпосереднє підпорядкування" і "близька особа" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Відповідно до ст.15 цього Закону:

Прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Дані про вакансії посад державних службовців підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніш як за один місяць до проведення конкурсу.

Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України.

У разі прийняття на державну службу на конкурсній основі спеціальна перевірка проводиться після проведення конкурсу стосовно осіб, які рекомендовані для призначення на посаду.

Відповідно до ст.16 «Обмеження пов’язані з проходженням держ. служби»:

На державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.

Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законом.

Дата добавления: 2014-12-16