Способи надання першої допомоги

Перша допомога - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення і збереження життя та здоров'я потерпілого.

Способи надання першої допомоги залежать від стану потерпілого. Ознаки, по яких можна швидко визначити стан здоров'я постраждалого, наступні:

- свідомість: ясна, відсутня, порушена (потерпілий загальмований і збуджений);

- колір шкірних покривів і видимих слизуватих оболонок (губ, очей): рожевий, синюшний, блідий;

- дихання: нормальне, відсутнє, порушене (неправильне, поверхневе, хрипляче);

- пульс на сонних артеріях: добре визначається (ритм правильний або неправильний), погано визначається, відсутній;

- зіниці: розширені, звужені.

Для визначення пульсу на сонній артерії пальці руки накладають на адамове яблуко (трахею) постраждалого й, просуваючи їх небагато убік, обмацують шию збоку (рис. 1).

Ширину зіниць при закритих очах визначають у такий спосіб: подушечки вказівних пальців кладуть на верхні віка обох очей і, злегка придавлюючи їх до очного яблука, піднімають нагору. При цьому очна щілина відкривається і на білому тлі видна округла радужка, а в центрі її - округлої форми чорні зіниці, стан яких (звужені або розширені) оцінюють по площі, що вони займають.

Рис. 1 - Правильне положення рук при проведенні зовнішнього масажу серця і визначенні пульсу на сонній артерії (пунктир)

Якщо потерпілий у свідомості (а до цього був у непритомності або перебував у несвідомому стані, але зі збереженим стійким диханням, пульсом), його варто укласти на будь-яку підстилку. Розстебнути одяг, що стискує дихання; створити приплив свіжого повітря; зігріти тіло, якщо холодно; забезпечити прохолодь, якщо пекуче; створити повний спокій, безупинно спостерігаючи за пульсом і диханням; видалити зайвих людей; дати випити водяний розчин настойки валеріани (20 крапель).

Якщо потерпілий перебуває в несвідомому стані, необхідно спостерігати за його диханням і у випадку порушення через западання язику висунути нижню щелепу позаду за кутий,упираючись більшими пальцями в її край, нижче кутів рота, відтягнути і висунути вперед так, щоб нижні зуби стояли поперед верхніх (рис. 2). Підтримувати її в такім положенні треба, поки не припиниться западання язику. Потерпілому, що перебуває в несвідомому стані, потрібно давати нюхати нашатирний спирт, обприскувати обличчя холодною водою.

При виникненні у потерпілого блювоти необхідно повернути його голову і плечі убік (краще праворуч) для видалення блювотних мас.

Якщо потерпілий дихає дуже рідко та судорожно, але в нього прощупується пульс, необхідно відразу почати робити штучне дихання. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихання, потерпілий перебував у горизонтальному положенні.

Рис. 2 - Виведення нижньої щелепи двома руками

Якщо у потерпілого відсутня свідомість, дихання, пульс, шкірний покрив синюшний, а зіниці розширені, варто негайно приступитися до відновлення життєвих функцій організму шляхом проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця.

Не слід роздягати потерпілого, втрачаючи на це дорогоцінні секунди. Необхідно пам'ятати, що спроби оживлення ефективні лише в тих випадках, коли з моменту зупинки серця пройшло не більше 3-5 хвилин.

Не можна відмовлятися від надання допомоги потерпілому та вважати його померлим при відсутності таких ознак життя, як дихання, пульс.

Способи проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця

Штучне дихання

Найбільш ефективним способом штучного дихання є спосіб "з рота в рот" або "з рота в ніс", тому що при цьому забезпечується надходження достатнього об'єму повітря в легені потерпілого. Повітря можна вдмухувати через марлю, хустку і т. п. Цей спосіб штучного дихання дозволяє легко контролювати надходження повітря в легені потерпілого по розширенню грудної клітки після вдмухування та наступному спаданню її в результаті пасивного видиху.

Для проведення штучного дихання постраждалого варто укласти на спину, розстебнути одяг, що стискує дихання, і забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які в положенні на спині при несвідомому стані закриті запалим язиком. Крім того, у порожнині рота може перебувати сторонній уміст (блювотні маси, протези, що зісковзнули, пісок, мул, трава, якщо людина тонула і т. п.), які необхідно видалити вказівним пальцем, обгорненим хусткою (тканиною) або бинтом, повернувши голову потерпілого набік (рис. 3).

Рис. 3 - Очищення рота і глотки

Після цього людина, яка оказує допомогу розташовується збоку від голови потерпілого, одну руку підсуває під його шию, а долонею іншої руки надавлює на чоло, максимально закидаючи голову (рис. 4).

Рис. 4 - Положення голови потерпілого при проведенні штучного дихання

При цьому корінь язику піднімається та звільняє вхід у гортань, а рот потерпілого відкривається. Рятувальник нахиляється до обличчя потерпілого, робить глибокий вдих відкритим ротом, потім повністю щільно охоплює губами відкритий рот потерпілого та робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдмухуючи повітря в його рот; одночасно він закриває ніс потерпілого щокою або пальцями руки, що знаходяться на чолі (рис. 5). При цьому обов'язково варто спостерігати за грудною кліткою потерпілого – вона повинна підніматися. Як тільки грудна клітка підійнялася, нагнітання повітря припиняють, людина, що робить допомогу піднімає свою голову, відбувається пасивний видих у потерпілого. Для того щоб видих був більше глибоким, можна несильним натисканням руки на грудну клітку допомогти повітрю вийти з легенів потерпілого.

Якщо у постраждалого добре визначається пульс і необхідно проводити тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами повинен становити 5 с, що відповідає частоті дихання 12 разів у хвилину.

Крім розширення грудної клітки, гарним показником ефективності штучного дихання може служити порожевіння шкірних покривів і слизуватих оболонок, а також вихід потерпілого з несвідомого стану і поява в нього самостійного дихання.

Рис. 5 – Проведення штучного дихання за способу «з рота в рот»

Рис. 6 – Проведення штучного дихання за способу «з рота в ніс»

При проведенні штучного дихання рятівник повинен стежити за тим, щоб повітря, що вдихається, попадало у легені, а не в шлунок потерпілого. При влученні повітря в шлунок, про що свідчить здуття живота "під ложечкою", обережно надавлюють долонею на живіт між грудиною і пупком. При цьому може виникнути блювота, тому необхідно повернути голову і плечі потерпілого набік (краще праворуч), щоб очистити його рот і глотку.

Якщо після вдмухування повітря грудна клітка не піднімається, необхідно висунути нижню щелепу потерпілого вперед (див. рис. 2).

Якщо щелепи потерпілого щільно стиснуті, і відкрити рот не вдається, варто проводити штучне дихання "з рота в ніс" (рис. 6).

Маленьким дітям вдмухують повітря одночасно в рот і ніс, охоплюючи своїм ротом рот і ніс дитини (рис. 7) (до 15 - 18 разів у хвилину). Немовляті досить обсягу повітря, що перебуває в порожнині рота у дорослого. Тому вдмухування повинне бути неповним і менш різким, щоб не ушкодити дихальні шляхи дитини.

Припиняють штучне дихання після відновлення в постраждалого досить глибокого і ритмічного самостійного дихання.

Рис. 7 - Проведення штучного дихання дитині

Зовнішній масаж серця

Якщо відсутнє не тільки дихання, але і пульс на сонній артерії, одного штучного дихання при наданні допомоги недостатньо й варто проводити зовнішній масаж серця.

Серце в людини розташовано в грудній клітці між грудиною і хребтом. Грудина - рухлива плоска кістка. У положенні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є твердою нерухомою підставою. Якщо надавлювати на грудину, то серце буде стискуватися між грудиною та хребтом, і кров з його порожнин буде вижиматися в судини. Якщо надавлювати на грудину поштовхами, то кров буде виштовхуватися з порожнин серця майже так само, як це відбувається при його природному скороченні. Це називається зовнішнім (непрямим, закритим) масажем серця, при якому штучно відновлюється кровообіг.

Показанням до проведення реанімаційних заходів є зупинка серцевої діяльності, для якої характерне поєднання наступних ознак: блідість або синюшність шкірних покривів, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонних артеріях, припинення дихання або судорожні неправильні вдихи. При зупинці серця, не гублячи ні секунди, потерпілого треба укласти на рівну тверду поверхню: лаву, підлогу, у крайньому випадку, підкласти під спину дошку.

Якщо допомогу надає одна людина, вона розташовується збоку від постраждалого і, нахилившись, робить два швидких енергійних вдмухування ("з рота в рот" або "з рота в ніс"), потім розгинається, залишаючись на цій же стороні від постраждалого, долоню однієї руки кладе на нижню половину грудини, відступивши на два пальці від її нижнього краю (рис. 8, 9), а пальці піднімає (див. рис. 1). Долонь другої руки він кладе поверх першої поперек або уздовж і надавлює, допомагаючи нахилом свого корпуса. Руки при натисненні повинні бути випрямленні в ліктьових суглобах.

Надавлювати, треба швидкими поштовхами так, щоб зміщати грудину на 4-5 см, тривалість натиснення не більше 03 с, інтервал між натисненнями не більше 0,3 с. У паузах рук із грудини не знімають (якщо допомогу роблять дві людини), пальці залишаються піднятими, руки повністю випрямлені в ліктьових суглобах.

Рис. 8 - Місце розташування рук при проведенні зовнішнього масажу серця

Рис. 9 - Положення рятівника при проведенні зовнішнього масажу серця

Якщо оживлення оказує одна людина (рис. 10), то на кожні два глибоких вдмухування вона проводить 30 натиснень на грудину, потім знову робить два вдмухування та ще раз повторює 30 натиснень і т.д. За хвилину необхідно зробити не менш 100 - 120 натиснень і 12 вдмухувань, тобто виконати 122 маніпуляції, тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим.

Рис.10 - Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця

однією людиною

Не можна затягувати вдмухування, як тільки грудна клітка потерпілого розширилася, його треба припинити. При участі в реанімації двох чоловік (рис. 11) співвідношення «подих: масаж» таке ж як і у випадку оживлення однією людиною, тобто 2: 30. Під час штучного вдиху постраждалому той, хто робить масаж серця, натиснення не виконує, тому що зусилля, при натисненні, значно більше, ніж при вдмухуванні (натиснення при вдмухуванні приводить до неефективності штучного дихання, а, отже, і реанімаційних заходів). При проведенні реанімації вдвох, доцільно мінятися місцями через 5-10 хв.

Рис. 11 - Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця вдвох

При правильному виконанні зовнішнього масажу серця кожне натиснення на грудину викликає появу пульсу в артеріях.

Рятівники повинні періодично контролювати правильність і ефективність зовнішнього масажу серця по появі пульсу. При проведенні реанімації однією людиною їй треба через кожні 2 хв. перервати масаж серця на 2 - 3 с. для визначення пульсу. Якщо в реанімації беруть участь дві людини, то пульс на сонній артерії контролює той, хто проводить штучне дихання. Появи пульсу під час перерви масажу свідчить про відновлення діяльності серця (наявність кровообігу). При цьому варто негайно припинити масаж серця, але продовжувати проведення штучного дихання до появи стійкого самостійного подиху.

Дітям від 1 року до 12 років масаж серця виконують однією рукою (рис. 12) і у хвилину роблять до 120 натиснень, залежно від віку; дітям до року - від 120 до 140 натиснень у хвилину двома пальцями (вказівним і середнім) на середину грудини (рис. 13), обхопивши тулуб дитини іншими пальцями.

Рис. 12 - Проведення зовнішнього масажу серця дітям до 12 років

Рис. 13 - Проведення зовнішнього масажу серця немовлятам і дітям

у віці до одного року

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що розуміють під «першою допомогою»?

2. По яких ознаках потрібно оцінювати стан потерпілого?

3. Скільки часу можна витратити на оцінку стану потерпілого?

4. Із чого потрібно починати надання першої допомоги?

5. Що входить у поняття: «реанімація» і «реанімаційні заходи»?

6. Чому необхідно знати час початку проведення і тривалість реанімаційних заходів?

7. У яких випадках проводиться штучне дихання?

8. Який спосіб штучного дихання є найбільш ефективним і чому?

9. Який порядок проведення штучного дихання?

10. Як перевірити ефективність штучного дихання?

11. Які особливості проведення штучного дихання дітям?

12. Що розуміють під закритим масажем серця?

13. Що лежить в основі закритого масажу серця?

14. Який порядок проведення закритого масажу серця?

15. У чому особливості оживлення однією людиною?

16. У чому особливості оживлення при участі двох чоловік?

17. Як довго потрібно проводити реанімаційні заходи?

18. Які ознаки ефективності реанімаційних заходів?

19. Які особливості проведення реанімаційних заходів дітям?

Дата добавления: 2014-12-17