Комплекс респіраторної терапії

1. Недихальний комплекс: нормалізація крові (Hb, Ht, властивості реологій, згортання, КОС, ВЕО), гемодинаміки, іммуно-реактивна детоксикація.

2. Нормалізація прохідності верхніх дихальних шляхів (воздуховод, конікотомія, інтубація, трахеотомія).

3. Нормалізація дренування мокроти (легеневий комплекс респіраторної фізіотерапії, бронхоальвеолярний лаваж).

4. Специфічні режими спонтанної вентиляції легенів (ПДКВ, осциляторна модуляція дихання, спонукаюча спірометрія).

5. ШВЛ і респіраторна підтримка.

6. Штучна оксигенація і елімінація СО₂ (інгаляційна оксигенотерапія, внутрішньовенна оксигенація, метод нерухомих легенів).

Забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів і поліпшення дренажної функції легенів досягається завдяки:

А) вживанню заходів, сприяючих відходженню мокроти;

Б) вживанню заходів, направлених на розрідження мокроти;

В) стимуляція кашлю;

Г) вживання інших методів забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів:

- аспірація мокроти з ротової частини глотки електровідсмоктувачем, грушею, корцангом з серветкою;

- санації трахеобронхіального дерева в разі пригноблення кашльового рефлексу;

- при обструкції бронхіол, обтурації дихальних шляхів густою в’язкою мокротою застосовують лаваж трахеобронхіального дерева, мікротрахеостомію, бронхоскопію, інтубацію трахеї, трахеостомію.

Особливості дихальної недостатності у дітей.

У дітей до дихальної недостатності (ДН) найчастіше призводять гострі і хронічні захворювання органів дихання, спадково обумовлені хронічні захворювання легенів (муковісцидоз, синдром Картагенера), вади розвитку органів дихання. До гострої ДН у дітей може призвести аспірація чужорідних тіл, порушення центральної регуляції дихання при нейротоксикозі, отруєннях, черепномозковій травмі, а також при пошкодженнях грудної клітки. В новонароджених ДН розвивається при пневмопатіях, наприклад при гіаліново-мембранній хворобі новонароджених (респіраторний дістрес-синдром новонароджених), пневмоніях, бронхіолітах, при внутрічерепній родовій травмі, парезі кишечника, діафрагмальних грижах, парезі діафрагми, вроджених вадах серця, вадах розвитку дихальних шляхів.

У дітей ДН розвивається швидше, ніж у дорослих при аналогічних ситуаціях. Це обумовлено вузькістю бронхів, зі схильністю до більш вираженого набряку стінок бронхів і ексудації, що наводить до швидкого виникнення обструктивного синдрому при запальних і алергічних захворюваннях. У дітей раннього віку і, особливо новонароджених, при інтоксикації виявляється аритмія дихання. Слабкість дихальної мускулатури, високе стояння діафрагми, недостатній розвиток еластичних волокон в тканині легенів і стінках бронхів у дітей раннього і дошкільного віку обумовлюють відносно меншу в порівнянні з дорослими глибину дихання, резерв вдиху і видиху. Тому посилення вентиляції досягається не стільки за рахунок збільшення глибини дихання, скільки за рахунок збільшення його частоти.

Для оцінки міри тяжкості ДН у педіатричній практиці, як і у дорослих, її класифікують за ступеню задишки.

I ступень (легкий) задишка з'являється при незначному фізичному навантаженні: при дихальній недостатності

II ступень (середньої тяжкості) — у спокої: при дихальній недостатності

III ступень (важкий) — у спокої і за участю допоміжних м'язів.

Додатково виділяють гіпоксичну кому — дихальна недостатність IV ступеню (важкий).

Дата добавления: 2014-12-17