Пам'ятати! Пригнічують фібриноліз! Їх застосування протипоказане при гострій дихальній недостатності

Ацетилсаліцилова кислота— слід пам'ятати, що одночасно знижує рівень тромбоксану А₂ та простацикліну. Може посилити кровоточивість.

Антигістамінні засоби (дімедрол, супрастин, тавегіл) — по 1 мл 3—4 рази на добу. Дітям разова доза — 0,1 мл/рік життя. Тривалість лікування — 5 днів.

Антиоксиданти для зменшення ПОЛ (токоферол, аскорбінова кислота, нікотинамід та інші).

Піридоксин (вітамін В₆). Йому властива антикінінова та антитрипсинова активність, застосовують по 1 мл. Дітям — по 1,5—3 мг/(кг-добу). Аналогічно діє піридоксальфосфат (кофермент вітаміну В₆).

4. Нормалізація мозкового метаболізму. Ноотропіл (пірацетам) —підвищує стійкість до гіпоксії, прискорює окислювально-відновні процеси та утилізацію глюкози, виявляє антиоксидантну дію. Застосовують у дозі 5 мл (1000 мг) 1—2 рази на добу. Новонародженим— по 200—250 мг/(кг-добу) в 2 прийоми, дітям — по 30—50 мг/(кг-добу). У хворих з судомною готовністю може виникати судома, у людей похилого віку — загострення серцевої недостатності. Застосування особливо ефективне на початкових стадіях набряку. Нікотинамід — покращує тканинне дихання, вживається по 5—7 мг/(кг-добу). β-блокатори (анаприлін, обзидан, індерал) — блокують вихід іонів калію з клітини (антигіпоксичний ефект). Не можна призначати одночасно з блокаторами кальцієвих каналів (колапс, асистолія!). Доза — 1—5 мг (внутрішньовенно). Протипоказані при вираженій право- чи лівошлуночковій серцевій недостатності, синусовій брадикардії, атріовентрикулярній блокаді, бронхіальній астмі, схильності до бронхоспазму, цукровому діабеті з кетоацидозом, вагітністю, порушеннях периферійного артеріального кровообігу. Антигіпоксанти: натрію оксибутират—покращує мозковий кровообіг, підвищує утилізацію кисню, активність ферментів, забезпечує антирадикальний та антиперекисний захист клітин, знижує рівень лактату та пірувату. Призначають хворим з низькими адаптаційно-пристосовними механізмами. Виявляє антигіпоксичну дію. Доза — 50—100 мг/кг. Протипоказаний при тяжкій гіпокаліємії та міастенії. Седуксен (сібазон) — разова доза 10—30 мг 3—4 рази на день, дітям — по 0,3—0,5 мг/кг, або 0,8—1,2 мг/(кг-добу). Не призначається одночасно з інгібіторами моноаміноксидази та похідними фенотіазиду. Протипоказаний при гострих захворюваннях печінки та нирок, тяжкій міастенії.

Седуксен та натрій оксибутират активують ГОМК-енергетичнусистему мозку, що призводить до зменшення набряку.

5. Гормональні препарати насамперед впливають на нормальну тканину мозку, перешкоджаючи клітинній декомпенсації та наростанню набряку мозку. Не рекомендують застосовувати при внутрішньочерепній гіпертензії (Ф.К. Оркін, Л.X. Куперман, 1985). Ефективно діють при перифокальних набряках, спричинених розвитком пухлин. Малоефективні при дифузійних набряках (ЧМТ, гіпоксична енцефалопатія) їх використання доцільне у випадках вазогенного набряку. Зменшують просочування рідкої частини крові, справляють церебропротекторний вплив при дегідратації. Призначають: преднізолон— по 1—5 мг/(кг-добу); дексазон — по 0,1 —0,5 мг/(кг-добу). Курс лікування — 5 діб, при відсутності ефекту протягом 2 діб лікування необхідно відмінити. За механізмом дії близькі до ноотропів.

6. Нормалізація внутрішньочерепних об'ємів та корекція порушень водно-електролітного обміну: а) застосування адекватної інфузійної терапії.

Мета — підтримання нормального системного АТ. Обмеження кількості введеної рідини на тлі застосування діуретиків може поглибити гіпоксію та набряк мозку за рахунок гемоконцентрації, погіршення мікроциркуляції, умов оксигенації, метаболізму між клітиною та судинами.

Протипоказане застосування гемодезу, ізотонічного розчину натрію хлориду, 5% розчину глюкози. Слід уникати різкого підвищення ВЧПТ, бо це може призвести до посилення набряку-набрякання мозку, зменшення кровообігу, повної зупинки внутрішньочерепного кровообігу та «смерті мозку».

Осмотичні діуретики діють короткочасно, відзначаються дегідратація неушкоджених ділянок (синдром «обкрадання»), повторна гіпергідратація (синдром «рикошету»), головним чином у зоні набряку, пов'язана з підвищенням осмолярності. Осмотичні діуретики не застосовують при осмолярності плазми вище 320 мосм/л, внутрішньочерепних крововиливах, порушенні видільної функції нирок, недостатності системного кровообігу.

Маннітол —по 0,5—1 г/(кг-добу) 10—20 %. розчину внутрішньовенно. Слід пам'ятати про необхідність запобігання розвитку дегідратації та електролітних порушень.

Лазикс (фуросемід) — по 20—60 мг 1 % розчину. При повторному введенні може виникнути гіпохлоремічний алкалоз. Дітям — по 0,5—1,5 мг/кг. Застосовують при супутній серцевій недостатності.

Препарати, що створюють онкотичний градієнт між кров'ю та тканинами

Альбумін — по 100—200 мл 10% розчину внутрішньовенно, дітям — по 5—15 мл/(кг-добу) у вигляді 5-—10% розчину. Свіжозаморожена плазма — в тих же дозах.

7. Блокатори кальцієвих каналів сприяють покращанню мікроциркуляції, нормалізують систему гемостазу, зменшують накопичення тканинних гормонів, чим забезпечують стійкість головного мозку до гіпоксії.

Верапаміл (ізоптин) — внутрішньовенно струминно по 5—10 мг (2—4 мл 0,25% розчину), крапельно— по 0,005 мг/(кг-хв). Дітям — по 0,1—0,2 мг/кг. Ентерально: дорослим — по 40—80 мг, дітям — по 1 мг/кг.

Коринфар (ніфедипін) — на відміну від верапамілу, не пригнічує провідність міокарда, справляє слабкий антиаритмічний ефект, знижує переважно діастолічний тиск. Не рекомендується застосовувати при низькому АТ. Призначають по 10—20 мг тричі на день.

Н і м о д є п і н — найефективніший препарат, підвищує загальну перфузію в зоні ішемії мозку, покращує метаболізм нейронів у зоні, яка межує з ішемічною ділянкою.

8. Гіпотермію застосовують для профілактики вторинних набряків на тлі нейровегетативної блокади. Зменшує збиткове утворення глютамату.

Контроль лікування: визначення гематокритного числа, осмолярності плазми та сечі, ОЦК, електролітів, ВЧПТ, динаміки клінічних симптомів.

Прогностично важливе своєчасне проведення комплексної терапії набряку-набрякання мозку.

На початкових стадіях набряку інтенсивна терапія повинна бути спрямована на усунення чинного фактора з корекцією основних функцій. Дегідратація не становить основи інтенсивної терапії. При клінічно вираженому набряку мозку інтенсивну терапію проводять у повному об'ємі. При декомпенсації процесу обмежуються показання до застосування осмодіуретиків і білкових препаратів (альбумін). їх призначення може посилити тяжкість патологічного процесу.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Дата добавления: 2014-12-17