Технологія вирощування

Суть сучасної інтенсивної технології вирощування пшениці озимої та інших культур полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту й розвитку.

Сучасні сорти пшениці озимої характеризуються високим біологічним потенціалом продуктивності, проте реалізація його у виробничих умовах досить низька.

Попередники. Пшениця озима, порівняно з іншими зерновими, найбільш вимоглива до попередників.

Повертати на попереднє місце пшеницю озиму можна щонайменше через два-три роки, коли під дієт корисної мікрофлори ґрунт очиститься від більшості хво­роб і шкідників.

Для одержання високих і стабільних урожаїв велике значення має правильне розміщення пшениці озимої у сівозміні з врахуванням біологічних особливостей росту. За даними багаторічних досліджень, проведених у Миронівському інституті пшениці, урожай пшениці озимої у сівозміні без внесення добрив був вищим, ніж на удобрених варіантах при беззмінному її вирощуванні. Звідси висновок, що сівозміна забезпечує вищий приріст урожаю зерна, ніж такий вагомий чинник у підвищенні продуктивності, як добрива.

Жодний інший агрозахід не забезпечує такої економії коштів і матеріальних ресурсів, як вибір найкращого попередника. За умови вирощування озимини після багаторічних бобових трав, зернових бобових культур, які нагромаджують азот у ґрунті, норму азотних добрив можна зменшити майже вдвічі. Розміщення пшениці після культур, що рано звільняють поле і знижують забур'яненість та наявність у ґрунті хвороб і шкідників, дає змогу зменшити застосування гербіцидів, фунгіцидів та інсекти­цидів, що знижує вартість технології.

Найбільше значення мають попередники у зоні Степу. Тут цінність попередника визначається передусім кількістю нагрома­дженої в ґрунті води. Найкращим попередником в цій зоні є чорний пар, сівба після якого гарантує одержання своєчасних сходів завдяки вищому вмісту вологи у ґрунті.

Із непарових попередників кращим є горох. Він рано звільняє поле, залишає більше вологи в ґрунті порівняно з іншими непаро-вими попередниками. Поширеним непаровим попередником у зоні Степу є також кукурудза на зелений корм, кукурудза на силос. Цінність цього попередника зростає за умови дотримання вимог технології і вчасному збиранні кукурудзи. Розміщують пшеницю також після баштанних культур та ін.

Попередник - багаторічні бобові трави (конюшина, люцерна та ін.). Вони збагачують ґрунт азотом і високоякісною органічною масою з пожнивних решток. З рослинними рештками в ґрунті залишається до 150 кг/га азоту. Крім того, покращується структура і підвищується біологічна активність грунту, зменшується забур'яненість посівів пшениці озимої.

Зернові бобові культури: горох, вика, кормові боби, соя та ін. Вони поліпшують структуру ґрунту, не забирають з нього азот, зменшують забур'яненість. Вважається, що чим сильніше розвинений травостій зернобобових, тим більший вплив їх на врожайність наступної культури.

Ріпак озимий. Він добрий фітосанітар у зернових сівозмінах. Кореневі рештки ріпаку запобігають пере­ущільненню ґрунту, покращують його структуру та збагачують органічною речовиною, що рівноцінно внесенню 20 т/га органіч­них добрив. Розклад решток ріпаку в ґрунті сприяє доброму роз­витку молодих рослин пшениці. Він рано звільняє поле, що дає мож­ливість зменшити забур'яненість агротехнічними методами.

Однорічні трави - горохо-вико-вівсяні сумішки, що використовуються на зелений корм, сіно, силос, теж вважаються добрими попередниками. Це зумовлюється ранішим від інших культур зві­льненням поля і зменшенням забур'яненості, оскільки насіння бур'янів не встигає достигнути. Очистити поле від бур'янів можна також поверхневими обробітками ґрунту.

Просапні культури- р ання картопля, кукурудза на зелений корм і силос, цукрові буряки перших строків збирання, під які вносили органічні добрива, також є добрими попередниками, але їх цінність невисока. Вирішальне значення при цьому має чистота посівів, доза органічних добрив, а найбільше - строк звільнення поля для обробітку ґрунту. Необ­хідно мати на увазі, що в окремих випадках (дощова осінь) поле після збирання кукурудзи сильно ущільнюється, залишається ба­гато рослинних решток і тому дуже важко якісно підготувати ґрунт до сівби. Виникає потреба у додаткових обробітках, що збільшує затрати і собівартість продукції.

Після цукрових буряків і, особливо картоплі, доцільно застосувати поверхневий обробіток, що дає змогу зекономити частину паливно-мастильних матеріалів, необхідних для оранки. Проте в даному ви­падку різко зростає забур'яненість пшениці озимої, оскільки основ­на маса насіння бур'янів залишається у верхньому шарі ґрунту.

Гречка. Вона має розвинену кореневу систему, яка розчиняє в ґрунті важкодоступні форми фосфору та калію і збагачує ґрунт поживними речовинами. Овес - не уражується кореневими гнилями і залишає більш якісні пожнивні рештки, ніж інші зернові культури.

Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту під пшеницю озиму повинен бути диференційований для кожної ґрунтової зони, господарства і полів сівозміни залежно від попередників, ступеня і характеру за­бур'яненості та ін. Основним завданням обробітку є достатнє осідання ґрунту та збереження вологи до сівби пшениці, поліпшення режиму живлення, боротьба з бур'янами, запобігання ураженню рослин хворобами і шкідниками, якісне загортання пожнивних решток і добрив тощо. Для цього необхідно дотримуватися низки зага­льних вимог. Зокрема, не запізнюватися із збиранням попередньої культури. Після збирання внести фосфорні і калійні добрива і при­орати їх чи провести неглибокий поверхневий обробіток ґрунту. Один з показників якості оранки - добре подрібнення скиби, що сприяє осіданню ґрунту і створює передумови для швидкого і якісного обробітку верхнього шару. Після основного обробітку ґрунту якнайшвидше готують грунт до сівби У жодному разі не можна пропус­кати таку можливість після дощів Якщо ґрунт відразу не розпуши­ти, то він засихає, утворює брили, що вимагає додаткових витрат на його підготовку Крім того, надмірна кількість проходів тракторів, іншої техніки ущільнює ґрунт, руйнує його структуру, змінює об'єм­ну масу, що негативно позначається на врожаї.

Передпосівний обробіток ґрунту - одна з найважливішихланок технології вирощування. Основним завданням обробітку ґрунту є створення структурно-агрегатного складу посівного шару. У посівному дрібногрудочкуватому шарі ґрунту по­винні переважати ґрунтові частинки діаметром 1-3 мм (в основ­ному 1-1,5 мм). Наявність грудок більше 8 см не допускається. Все це забезпечує добрий контакт насіння з ґрунтом і дружні, од­ночасні сходи. Дрібногрудочкувата структура орного шару покра­щує забезпеченість ґрунту водою і сприяє розвитку сильної коре­невої системи, добрій зимівлі і росту рослин у весняно-літній період. Поверхня ґрунту має бути також добре вирівняною.

Передпосівний обробіток ґрунту і сівба - це єдиний технологічний процес. Розрив між ними повинен бути мінімальним - не більше 0,5-1 год. Поле при цьому не встигає пересохнути і насіння лягає у вологий ґрунт.

Сорти. Для повної реалізації властивого сорту рівня урожайності і якості зерна необхідно ство­рювати умови вирощування, які б сприяли ефективному виявленню його генетичних можливостей. Роль сорту особливо зростає при високому рівні інших чинників інтенсифікації, зокрема засобів захисту рослин і добрив. В цих умовах впровадження нових інтен­сивних сортів збільшує урожайність на 25-40 %.

Ставиться низка вимог і до структури врожаю. Вона має поєднувати такі параметри: продуктивність колоса - 1,6-1,8 г, густота синхронно розвинутих продуктивних стебел - 550-600 шт./м², висота стебла - 70-90 см, відношення зерна до соломи 1:1. Для підвищення інтенсивності фотосинтезу необхідно збільшити ширину листків і розмістити їх під меншим кутом відносно стебла. Надзвичайно важливо забезпечити рівномірний розвиток головного і бокових пагонів.

За генетичним потенціалом і вимогами до умов вирощування сорти поділяються на високоінтенсивні, інтенсивні, напівінтенсивні та універсальні.

До високоінтенсивних належать Колумбія, Смуглянка, Ремеслівна, до інтенсивних- Київська 8, Ятрань 60, Дріада, Харус, Пошана, Кірія, Володарка, Ліона, Переяславка та ін. Генетичний потенціал сортів цієї групи перевищує 100 ц/га. Для його реалізації потрібні високий агрофон, повний захист рос­лин від шкідливих організмів, дотримання всіх елементів технології вирощування. Нехтування хоч одним із агрозаходів не дозволить повністю реалізуватися потенціалу продуктивності сорту. Ці сорти недоцільно вирощувати в умовах низького агрофону, недостатнього ресурсного забезпечення.

Система удобрення. Інтенсивні сорти характеризуються більш високими вимогами до умов живлення і тільки при повному і збалансованому забезпеченні поживними речовинами можуть формувати високі врожаї.

Співвідношення елементів живлення. Найбільший ефект дає повне забезпечення потреб рослин озимої пшениці всіма елементами живлення. Раніше рекомендувалось співвідношення азоту, фосфору і калію як 1:1:1. Дослідження останніх років, а також практика вирощу­вання озимої пшениці за інтенсивною технологією показали, що для одержання максимального врожаю зерна високої якості, при високих дозах внесення добрив, необхідне переважання азоту: 1,5:1:1. Потреба у внесенні підвищених доз азоту обумовлена ви­соким виносом азоту з грунту, що переважає в 3-4 рази винос фосфору.

Повну норму фосфорних і калійних добрив необхідно вносити під основний обробіток. Перенесення цих добрив для осіннього чи весняного підживлення набагато знижує їх ефективність. Краще вносити добрива під оранку, тоді вони перемішуються з шаром ґрунту на глибину ора­нки від 5-10 до 22-25 см. Глибоке перемішування добрив сприяє кращому розвитку кореневої системи, проникненню її на більшу глибину в початкових фазах росту і підвищенню зимостійкості.

У Степу на чорноземах найвищий приріст урожаю одержу­ють від азотних добрив. Фосфорні і калійні у цій зоні менш ефек­тивні.

Удобрення азотом. Для створення оптимальних умов живлення рослин азотом впродовж усієї вегетації необхідно спочатку уникнути його надлишку, а пізніше забезпечити інтенсивне азотне живлення рослин. Тому для повного забезпечення рослин азотом впродовж всієї вегетації потрібно використовувати повільно розчинні добрива або вносити їх роздрібно в декілька прийомів. Оскільки практично всі азотні добрива є легкорозчинними, то у разі необхідності невелику частину їх вносять восени, а решту використовують під час весняно-літніх підживлень у фазах найбільшої потреби їх для росту і розвитку рослин.

Розроблено різні системи азотного удобрення:

1.Восени на бідних ґрунтах і після гірших попередників вно­сять не більше N₃₀. Внесення азоту в таких умовах сприяє кращому росту рослин восени, внаслідок формування більшої кількості пластичних речовин підвищується зимостійкість. Підставою для прийняття рішення про внесення азоту є дані ґрунтової діагности­ки. Якщо загальна доза азоту не перевищує N₆₀, допускається її одноразове внесення восени.

2.Ранньовесняне (регенеративне) підживлення на II чи III етапі органогенезу інтенсифікує процес кущіння, підвищує густоту стеблостою (тому і називається регенеративним), збільшує кількість члеників колосового стрижня. Доза азоту для першого підживлення найбільше залежить від двох чинників -стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. На добре розвинених посівах рекомендується вносити 30 % (N_30-60) від повної норми азоту.

Посіви, що відновлюють весняну вегетацію раніше середньої багаторічної дати, добре ростуть у висоту і завдяки посиленому кущінню утворюють продуктивний стеблостій, що досягає 600-700 шт./м².

Якщо посіви зріджені (200-230 рослин на 1 м²), під час першого підживлення вносять N₆₀ За наявності 180-200 рослин на 1 м² дозу азоту для першого підживлення збільшують до N_90-100.

Норму азоту збільшують в роки з пізньою весною, що характеризуються пізнішим відновленням весняної вегетації (близько 6 квітня), внаслідок чого наростання вегетативної маси зменшується. В роки з ранньою весною (відновлення вегетації настає в середині березня) на добре розвинених густих посівах перше підживлення проводити недоцільно.

Найбільша віддача добрив від першого підживлення забезпечується у випадку прикореневого внесення з використанням зернових сівалок (СЗ-3,6, СЗ-5,4) з боронами, коли гранули добрив загортаються в ґрунт. Використовують також навісні роз­кидачі
НРУ-0,5, НРУ-0,6, МВД-900, які рівномірно розкидають добрива на полі. Особливо ефективне внесення азотних добрив по тало-мерзлому ґрунті.

3.Друге підживлення - продуктивне - найбільш впливає на врожай зерна, проводять на початку виходу рослин у трубку (IV етап органогенезу). До підживлення необхідно внести гербіциди, щоб не допустити засвоєння азоту бур'янами. Сприяє кращому росту бокових стебел, які за продуктивністю наближають­ся до головного стебла. Якщо рано навесні внесли 30 % загальної норми азоту, то під час другого підживлення вносять 50 %, або N_60-90. Норма добрив визначається першим підживленням. Збільшення дози азоту на II етапі вимагає зменшувати її на IV етапі і навпаки. Оптимальну норму добрив другого підживлення встановлюють за листковою діагностикою. Для запобігання втратам амонійної форми азоту з аміачної селітри, за наявності вітру і сухої погоди та недостатньо розвинутого травостою доцільно проводити підживлення вранці і ввечері.

Друге підживлення - вирішальний чинник роздрібненого внесення добрив, бо найбільш впливає на продуктивність колоса, його озерненість, а значить - і на підвищення врожайності озимої пшениці.

4.Третє підживлення (якісне) - вносять решту азоту (N_30-60) в період від початку фази колосіння до наливу зерна (VIII-X етап). Збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків, під-вищує інтенсивність фотосинтезу, зростає маса 1000 зерен. Впливає на врожайність і якість. Чим пізніше проведено підживлення, тим менше азот впливає на врожайність і більше на якість. Для встановлення доцільності проведення цього підживлення використовують дані діагностики.

З метою одержання високої врожайності (50-70 ц/га) і якості зерна (вміст білка 13-14 %, клейковини 27-30 %) на кожну тонну зерна необхідно вносити орієнтовно
30 кг/га діючої речовини азоту.

Рослини засвоюють елементи живлення через пристосовану для цієї мети кореневу систему. Тому найкращим способом внесення добрив є загортання їх у ґрунт або розкидання по поверхні під час підживлення.

Дата добавления: 2014-12-17