Особливості вирощування картоплі за інтенсивною технологією 1 страница

Завдання:

1. Ознайомитися з основними елементами інтенсивної технології вирощування картоплі.

2. Законспектувати головні положення технології вирощування картоплі.

3. Дати відповіді на питання для самоконтролю та розв’язати задачі.

Попередники. Картопля може давати добрі врожаї після різних попередників. Розміщують її після озимих зернових, зернобобових, однорічних і багаторічних трав, кукурудзи на силос.

Картоплю часто рекомендують для монокультурного вирощування. Проте навіть на родючих ґрунтах, за систематичного удобрення, врожаї картоплі при повторному вирощуванні неминуче зменшуються на 30 % і більше. Тому повертати картоплю на попереднє місце в сівозміні можна не раніше ніж через 3-5 років.

Картопля є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових, льону.

Обробіток ґрунту. Основним завданням обробітку ґрунту під картоплю є глибоке розпушування орного шару, створення сприятливого водно-повітряного режиму, знищення бур'янів, нагромадження і збереження вологи, поліпшення поживного режиму ґрунту, забезпечення добрих умов для діяльності мікроорганізмів. Система обробітку під картоплю передбачає проведення основного і передпосівного обробітку та догляд за посівами.

Після стерньових попередників зразу ж за збиранням проводять лущіння. На полях з коренепаростковими бур'янами (осот, молочай, берізка польова) перший раз дискують на глибину 6-8 см (ЛДГ-10, ЛДГ-15), а другий - у період утворення розеток цих бур'янів - на глибину 10-12 см з використанням полицевих лущильників ППЛ-5-25, ППЛ-10-25. Після появи сходів бур'янів поле орють плугом з передплужниками (ПЛН-5-35; ПЛН-6-35) на глибину 28-30 см, але не глибше наявного орного шару.

На полях з кореневищними бур'янами (пирій, свинорий, гострець) друге-третє лущення проводять на глибину залягання кореневищ (не менше 10-12 см) дисковими боронами (БДТ-3, БДТ-7). В кінці вересня - на початку жовтня після чергового відростання бур'янів (фаза розетки у коренепаросткових і фаза «шилець» в пирію), бур'яни глибоко заорюють. Веснооранка спричинює зниження врожайності.

Важливо збагачувати поле органікою. при збиранні зернових чи зернобобових, солома подрібнюється комбайном і рівномірно розстеляється на поверхні ґрунту. Вносяться азотні добрива з розрахунку N₁₀ на 1 т соломи. За допомогою дискових борін солома, стерня і добрива перемішуються з ґрунтом. Після цього (не пізніше 1-10 серпня) зразу ж висівають швидкорос­лі капустяні культури - редьку олійну, гірчицю чи ін. Для сівби використовують розкидачі мінеральних добрив (НРУ-0,5; МВУ-900), які забезпечують високу продуктивність. Щоб загорнути насіння і покращити його контакт з ґрунтом, поле після сівби боронують і коткують. Сіють також зерновими сівалками СЗ-3,6 чи СЗУ-3,6. За два місяці вегетації урожайність зеленої маси сидератів досягає 150-200 ц/га. Вона
якісно приорюється разом з соломою плугами з передплужниками на глибину не менше
25-27 см.

Використання соломи і сидератів покращує структуру ґрунту і за своїм впливом на врожайність картоплі рівноцінно внесенню 30-40 т/га органічних добрив.

Під картоплю можна застосовувати напівпаровий обробіток ґрунту, що включає лущення стерні, оранку в першій половині серпня і 2-3 поверхневих обробітки. На запливаючих ґрунтах навесні проводять повторну оранку плугами без полиць на глибину 25 см.

Весняне приорювання органіки пересушує ґрунт і руйнує його структуру, воно менш ефективне, ніж осіннє і призводить до зниження врожайності.

Якщо планується садіння в попередньо нарізані гребені, то восени поле після оранки культивують і нарізають гребені висотою 18-20 см з допомогою КРН-4,2; КРН-5,6. Гребені цими знаряд­дями на легших ґрунтах можна нарізати навесні після розпушування ґрунту фрезою. Ефективним є застосування фрезерного культиватора КГФ-2,8.

При нарізанні гребенів одночасно з садінням, весняний обробіток полягає у закритті вологи шляхом боронування і 1-2 культива­ції на глибину 12-15 см.

Система удобрення. Картопля добре реагує на внесення добрив, особливо органічних. Найпоширеніше органічне добриво - гній. Його краще внести восени під оранку. Оптимальна норма 30-40 т/га. Підвищення норми до 50-70 т/га не завжди відповідає адек­ватному зростанню врожайності, крім того погіршується якість бульб, зокрема їх крохмалистість. Весняне внесення гною менш ефективне. Рідкий гній (60-
80 т/га) найкраще вносити після жнив на подрібнену солому, придисковувати і висівати сидерати. Чим раніше органічні добрива зароблені в ґрунт, тим швидше і повніше будуть використані поживні речовини для весняно-літнього росту 1 формування бульб.

Урожаєм 200 ц/га бульб виноситься N₁₀₀Р₄₀К₁₂₀Мg₂₅, тому потрібно вносити більше калію, засвоєння якого картоплею порівняно вище. Краще співвідношення азоту, фосфору, калію і магнію – N: Р: К: Мg = 1,1: 1,0: 1,5: 0,5.

Азот - основний елемент росту. За його нестачі послаблюєть­ся ріст картоплі, знижується врожайність бульб і вміст крохмалю. Нестача азоту спричинює інтенсивніше поглинання хлору, що ви­кликає передчасне відмирання листя, зменшення кількості та розміру бульб. Надмірне азотне живлення, особливо за нестачі фос­фору й калію, зумовлює сильне розростання картоплиння, але врожайність бульб часто залишається низькою. Високі норми азот­них добрив призводять до формування столонів другого і третьо­го порядку, від чого ростуть дрібні бульби і знищується товарність урожаю.

Фосфор. Фосфорні добрива прискорюють розвиток рослин картоплі, забезпечують інтенсивний ріст кореневої системи, що спри­яє кращому засвоєнню поживних речовин з ґрунту. Вони підсилю­ють розвиток бульб і нагромадження крохмалю, підвищують стійкість бульб до ураження паршею. Внесені разом з азотними і калійними добривами збільшують кількість бульб. Найбільш по­трібний фосфор на перших фазах росту. Нестача фосфору може бути причиною нагромадження у тканинах бульб невикористаного нітратного азоту у шкідливих для рослини концентраціях.

Калій. Калійне живлення картоплі має велике значення як для формування вегетативної маси рослини, так і під час утворення та росту бульб. Калій стимулює утворення крохмалю та збільшує стійкість бульб проти пошкоджень, знижує вміст розчинних вугле­водів, підвищує лежкість бульб. За нестачі калію затримується відтік вуглеводів з листків до бульб та зменшується в них вміст крохмалю.

Магній має велике значення у формуванні врожаю бульб картоплі. Він збільшує кількість бульб, посилює синтез крохмалю. Добре забезпечення магнієм знижує негативний вплив надлиш­кового живлення азотом. Нестача магнію особливо виявляється на ґрунтах легкого гранулометричного складу.

У системі удобрення картоплі передбачається сумісне внесення органічних і мінеральних добрив. Рекомендовані норми мінеральних добрив на родючих (чорноземах) ґрунтах – N_70-90 Р_60-90 К_80-120 Мg_30-45. На бідніших ґрунтах норму добрив збі­льшують до N_90-120 Р_90-120 К_120-150 Мg_45-60. Фосфорні, калійні і ма­гнієві добрива вносять восени під оранку, азотні під весняну культивацію. Надмірні норми азоту можуть призвести до нагромадження нітратів у бульбах. Щоб цього не допустити, краще з азотних добрив використовувати сечовину (карбамід - CO(NH₂)₂). CO використовується в процесі фотосинтезу, a NH₂ не дає нітратів. Нітрати нагромаджуються з NО₃, що є в аміачній селітрі. Рекомендується вносити під картоплю сульфат амонію, який знижує ураження паршею. Під картоплю вносять також азотні добрива у вигляді кальцієвої або калійної селітри.

Внесення 1 ц аміачної селітри продовжує період вегетації на 5-7 днів, кожні 10 т гною - на 1 день. Це необхідно враховувати, особливо при вирощуванні ранньостиглих сортів.

З калійних добрив краще вносити калімагнезію. Крім калію (28 %), в ній є 8 % магнію, який необхідний для формування високого урожаю бульб. Хлорвмісні добрива (калійна сіль, каїніт та ін.) знижують вміст крохмалю і смакові якості, затримують фотосинтез, підвищують вміст нітратів, тому використовувати їх під картоплю не бажано.

Якщо з осені мінеральні добрива не вносилися, навесні застосовують складні добрива - нітроамофоска (N₁₇P₁₇K₁₇) та ін.

На врожайність картоплі позитивно впливають мікроелементи. Мікродобрива можна вносити в ґрунт разом з мінеральними добривами, обробляти бульби розчином мікродобрив одночасно з протруюванням, або обприскувати рослини в період вегетації під час першого обробітку фунгіцидами (змикання рослин у рядку).

При обробці бульб чи рослин під час вегетації мікроелементами застосовують сульфат міді, сульфат цинку, молібденовокислий амоній, борну кислоту, сульфат марганцю.

З метою оптимізації мінерального живлення сільськогосподарських культур пропонується застосовувати добрива нового покоління - кристалони, вуксал та ін.

Використовуються також стимулятори росту рослин, зокрема: агат 25К, емістим С, потейтін, вермістим, фумар.

Застосування стимуляторів сприяє появі дружніх сходів, стійкості рослин до вірусних хвороб і несприятливих погодних умов. Під дією препаратів зростає кількість бульб на рослину, їх маса, вміст у бульбах крохмалю, зменшується при цьому вміст нітратів. Обприскування рослин водними розчинами регуляторів росту доцільно поєднувати з внесенням пестицидів, тобто застосовувати їх у бакових сумішах.

Витрата робочого розчину - 20 л на 1 т бульб, або 200-400 л на 1 га.

Підготовка бульб, сорти. Підготовка насіннєвого матеріалу - трудомісткий процес, що передбачає не тільки добре збереження бульб під час зимівлі, а й комплекс робіт навесні. Насамперед бульби перебирають, відбираючи гнилі, пошкоджені і нестандартні. Якщо восени на зберігання закладались бульби різного розміру, їх сортують на картоплесортувальних пунктах КСП-15; КСП-25 на 3 фракції: дрібну - 30-50 г; середню -51-80 г і велику - понад 80 г. Великі бульби ріжуть.

Відсортовані для садіння бульби прогрівають на сонці впродовж 2-3-х тижнів до утворення проростків завдовжки 5 мм. їх накривають плівкою, підтримуючи температуру 12-15°С вдень і 5°С вночі.

Пророщують бульби у теплих приміщеннях (15°С), на світлі, з доброю вентиляцією впродовж 15-30 днів. Пророщування особливо ефективне при вирощуванні ранньої картоплі.

Перед садінням або під час садіння, картоплю протруюють. На поверхні бульб містяться бактерії фітофторозу, ризоктоніозу, фомозу, сухої гнилі та інших хвороб. Бульби сильно перезаражуються під час сортування. Тому фунгіциди, що наносяться на поверхню бульб, є своєрідним захисним екраном проти шкідливих організмів. Протруювання зменшує кількість патогенів у 5-7 разів.

Особливо ефективним є протруйник картоплі престиж (1 л/т). Він має фунгіцидну та інсектицидну дію і захищає молоду рослину від ураження хворобами та шкідниками. Запобігає пошкодженню майже всіма видами ґрунтових шкідників, надійно захищає від дротяників, личинок травневого хруща тощо. У бі­льшості випадків за допомогою престижу вирішується пробле­ма захисту від колорадського жука. Старий жук гине, немає яй­цекладки, і впродовж вегетації на посівах жодного разу не застосовуються інсектициди. Витрати робочої рідини - 20 л/т.

Разом з протруюванням бульби картоплі бажано обробити сти­мулятором та мікроелементами, проте слід зауважити, що це потрібно робити не раніше як за 3-4 години до садіння. Весняне протруювання знижує випадання рослин, збільшує число продук­тивних пагонів і розвиток листкової поверхні рослин, зменшує розвиток хвороб під час вегетації і забезпечує приріст урожаю на 50-70 ц/га.

Сорти. Залежно від напряму використання їх ділять на 4 групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Найпоширеніші (70 % посівних площ) столові сорти.

Столові - відзначаються високими смаковими якостями, сприятливим співвідношенням білка й крохмалю як 1:12 - 1:16, підвищеним вмістом вітамінів. Придатні для механізованого очищення. Мають добру лежкість.

Кормові - повинні забезпечувати високий вихід кормових одиниць, бути високоврожайними з вмістом білка 2 % і більше. Крохмалистість має становити 17-18 %. Вміст сухих речовин високий.

Технічні - характеризуються підвищеним (18-25 %) вмістом крупнозернистого крохмалю і сухих речовин. Кожний 1 % крохмалистості дає можливість економити 30 кг бульб картоплі. Використовуються для виробництва спирту, крохмалю, чіпсів та ін. Найбільш придатні для виробництва чіпсів сорти з низьким вмістом редукованих цукрів.

Універсальні - використовуються на різні цілі.

Залежно від тривалості вегетаційного періоду сорти поділяються на:

1) ранньостиглі (70-80 днів) - Божедар, Бородянська рожева, Зов, Кобза, Краса, Повінь, Пролісок, Розара та ін.;

2) середньоранні (80-90 днів) - Адретта, Берегиня, Водограй, Мавка, Малич, Невська, Обрій, Санте, Цезар та ін.;

3) середньостиглі (90-120 днів) - Горлиця, Західний, Либідь, Луговська, Слава, Явір та ін.;

4) середньопізні (120-130 днів) - Воловецька, Зарево, Поліська рожева, Ракурс та ін.;

5) Пізньостиглі (130-150 днів) - Древлянка, Ласунак, Темп.

У кожному господарстві рекомендується вирощувати 3-4 сорти: 30-35 % площі відводять під ранні та середньоранні, 40-50 % - під середньостиглі і 15-30 % під середньопізні і пізньостиглі.

Сорти картоплі, районовані 2011-2012 рр.: Аладін, Анушка, Амороза, Карузо, Кіммерія, Лабадія, Мустанг, Околиця, Псельська, Ред Фентезі, Рамос, Щедрик.

Занесені до Держреєстру на 2012 р. також Романо (1980), Мавка (1982), Невська (1984), Світанок київський (1987), Пікассо (1998), Слов’янка (1999).

Садіння. Спосіб садіння. Садять картоплю широкорядним способом з відстанню між рядками 70 (80) см залежно від існуючого комплексу машин. Є такі способи садіння: гребеневий, безгребеневий, посадка на грядах.

Гребеневим способом або садіння в гребені, попередньо нарізані, здійснюють саджалками САЯ-4А, КСМГ-4, КСМГ-6, СН-4Б. Ґрунт під гребенем повинен бути розпушеним.

Безгребеневим способом вирощують переважно на присадибних ділянках, при цьому гребені формуються не при садінні, а під час одного-двох підгортань рослин.

Для зменшення пошкодження кореневої системи колесами трактора рекомендується така схема садіння [(80 х 60) х 2 ] х 25-40. По ширших міжряддях (80 см) проходять колеса трактора. Чергуються два рядки на 60 см і два на 80 см при 4-х рядковій саджалці і культиваторі. Відстань в рядку між бульбами 25-40 см. На грядах садять саджалкою КСМ-3А.

Глибина садіння. Бульби садять на глибину 5-6 см від вершини гребеня з наступним нагортанням ґрунту. При надмірно глибокому садінні бульби нового врожаю розміщуються глибоко, що ускладнює механізоване збирання. Крім того, сходи з'являються пізніше, часто зріджені і невирівняні внаслідок ураження ризоктоніозом, особливо в роки з холодною і затяжною весною.

Перевагу має мілке садіння (4-5 см) і подальше нарощування гребенів під час міжрядних обробітків. Мілке садіння дозволяє бульбам краще прогріватись і проростати, а пізніше нагортання ґрунту дає змогу боротись з бур'янами.

Густота садіння. Середня густота садіння бульбами масою 50-80 г у Степу - товарної картоплі не менше 45, і насінної - 50 тис./га; при зрошенні – 55-60 тис./га.

Залежно від розміру бульб на 1 га висаджують 2,5-4,5 т. Якщо садити бульби близько одна до одної, то зростає внутрівидова конкуренція між кущами картоплі.

Фактичну густоту садіння картоплі перевіряють в полі, піднімаючи один загортач саджалки на відстань 14,3 метра. Кількість бульб, що висаджуються на цій відстані після помноження на 1000, дасть фактичну густоту їх на 1 га.

Є рекомендації встановлювати густоту садіння залежно від розміру фракції насіння. Бульби масою 30-50 г висаджують у кількості 65-70 тис./га, 50-80 г - 55-60 тис./га і 80-100 г - 50 тис./га.

Важливим показником для встановлення густоти садіння є густота стебел. Кожне стебло є самостійною рослиною з власною кореневою системою. Вони пов'язані між собою тільки спільним походженням від однієї материнської бульби. На 1 га має бути 180-200 тис. стебел, а на насінницьких посівах 200-250 тис./га.

Необхідно враховувати, що бульби, залежно від сорту, масою 30-50 г здатні утворити 1,8-4 стебла; 50-80 г - 2,1-4,9 стебла; 80-120 г - 2,7-6 стебел. Тобто чим більші бульби - тим менша густота садіння.

З великих бульб виростає більше стебел, що розміщуються поряд одне з одним у кущі рослини, і вони сильно конкурують між собою. Середні та дрібніші бульби дають менше стебел у кущі і зменшують конкуренцію між стеблами. Тому при використанні дрібніших бульб кількість стебел може зрости до 300 тис./га.

Строки садіння. Оптимальні строки садіння картоплі настають при прогріванні ґрунту до 5-8°С на глибині 10-12 см. Це припадає на квітень, друга-третя декада. Насамперед висаджують пророщені бульби ранньостиглих сортів для одержання ранньої продукції, мінімальна температура проростання яких на 2°С нижче. їх необхідно висадити до 10 квітня. Потім висаджують картоплю на насінницьких посівах та для продовольчих цілей. Закінчують садіння різаними бульбами у добре прогрітий ґрунт. При ранньому садінні в стислі строки кущі виростають до настання літньої спеки, а врожай формується до настан­ня масового поширення фітофтори. За народними прикметами ознакою прогрівання орного шару ґрунту на 7°С є поява першої зелені на березі. Це оптимальний строк садіння картоплі.

В окремі роки з холодною весною при садінні пізніше - в третій декаді квітня - урожайність не знижується, порівняно з ранніми строками садіння (1-20 квітня). Різко зменшується урожайність бульб при садінні в травні.

Догляд. Догляд за посівами проводять для знищення бур'янів, поліпшення повітряного і водного режимів ґрунту, запобігання непродуктивним втратам вологи, захисту від хвороб і шкідників та одержання запрограмованого врожаю.

Він полягає в суцільному розпушуванні ґрунту до і після з'явлення сходів, розпушування в міжряддях з присипанням бур'янів ґрунтом в рядках та обприскуванні для захисту від шкідливих організмів.

Якісний обробіток ґрунту забезпечують культиватори КОН-2,8ПМ, КОН-2,8А,
КРН-4,2Г, КРН-5,6Д, що комплектуються з роторними (БРУ-0,7) та сітчастими боронами.

Для формування бульб потрібний добрий доступ повітря. Від садіння до сходів проходить 15-25 днів, а до змикання рядків - 40-60 днів. У цей період гребені необхідно обробляти.

Насіння бур'янів проростає через 4-6 днів. Важливо знищити пророслі бур'яни до їх сходів. Тому перше досходове розпушування найдоцільніше починати на 5-7-й день після садіння. На культиватор ставлять стрільчасту лапу (лапу-підгортач чи дисковий підгортач за необхідності підрівняти гребені або збільшити їх об'єм), дві долотоподібні лапи з ротаційною або сітчастою бороною позаду. Глибина ходу лап-підгортачів 6-8 см, долота розпушують ґрунт на 12-14 см. Якщо вологи недостатньо, на піщаних ґрунтах глибину розпушування зменшують до 8-10 см. Борони повинні рівномірно обробляти ґрунт на глибину 3-4 см, руйнувати кірку, зчісувати бур'яни. При роботі агрегату не допускається витягування з гребенів бульб і пошкодження сходів картоплі.

Друге досходове розпушування проводять на 12-14-й день після садіння. Використовують ті ж робочі органи. Замість долот ставлять лапи-бритви для підрізання бур'янів у гребенях. При використанні лап-бритв глибина садіння бульб повинна становити не менш 10 см, щоб при зрізанні гребенів не пошкоджувались росли­ни картоплі.

В умовах холодної весни та при ранніх строках садіння виникає потреба у третьому двоходовому розпушуванні. Його проводять в міру проростання бур'янів, або появи кірки на гребенях, що буває після дощів.

Перший післясходовий обробіток міжрядь проводять на глибину 12-14 см двома-трьома долотами. Лапи-підгортачі вста­новлюють на глибину 6-8 см. Одночасно присипають сходи бур'янів і картоплі шаром ґрунту 2-3 см. Рослини картоплі не бояться присипання, збільшуючи при цьому розміри власної кореневої си­стеми. Формуються додаткові пагони, ріст стає інтенсивнішим і швидшим, кущ картоплі стає більшим, добре облистненим. Бур'яни під шаром ґрунту гинуть. Ранні сорти присипають у фазу повних сходів, середні та середньопізні - до висоти рослин 5 см. Крім того, цей агрозахід захищає молоді рослини від травневих приморозків і пошкодження старими колорадськими жуками, зро­стає врожайність.

Другий післясходовий обробіток (через тиждень) проводять тим же набором лап. Якщо дозволяє висота рослин, сходи бур'янів і картоплі присипають шаром землі 2-3 см. Важливо присипа­ти гребені, якщо ця операція не була проведена під час першого досходового обробітку.

Шар землі, яким присипають сходи рослин, не повинен перевищувати 5-10 см. Земля має бути рихлою і обов'язково вологою. Ні в якому разі не можна присипати рослини розпеченим на сонці за день ґрунтом, це завдасть рослинам непоправної шкоди.

У дуже дощову погоду нагортання ґрунту погіршує повітрообмін, може викликати загнивання. Не рекомендується також присипати ослаблені рослини, сходи, одержані з біологічного насіння і мікробульб.

Багаторазове присипання (2-4 рази) кущів картоплі (навіть за висоти 8-10 см) для формування більшої кількості столонів доцільне лише для середньопізніх та пізніх сортів. Більш ранні сорти з коротким періодом вегетації витратять свою енергію росту на формування бадилля і не встигнуть сформувати високий урожай бульб, тому їх присипають не більше 1-2-х разів.

Третій післясходовий обробіток полягає в підгортанні рослин. Проводять його коли рослини досягають висоти 18-25 см. Для цього використовують лапу-підгортач. Глибина розпушування 10-12 см. При швидкості руху агрегату 8-9 км/год ґрунт засипає бур'яни в рядках. Оптимальна висота гребеня - 25 см.

Всі види підгортань необхідно завершити до початку бутоніза­ції, щоб не пошкодити в землі столони, які починають у цій фазі формуватися.

Кращі результати, особливо на зв'язних ґрунтах, одержують при використанні дискових підгортачів-розпушувачів. Після підгортання, рослини картоплі швидко закривають гребені та змикають­ся в міжряддях.

Робочі органи культиватора не повинні підрізати кореневу систему, витягувати чи пошкоджувати рослини. Підгортачі мають насипати розпушений і рівний шар ґрунту товщиною 5-8 см на весь гребінь, привалюючи його до стебел картоплі і розпушувати при цьому бокові сторони гребеня і дно борозни. Для запобігання присипання бадилля картоплі, використовують пруткові ґрунтонапра-влячі. Після підгортання картоплі, в міру появи сходів бур'янів, вносять у баковій суміші гербіциди: тітус (50 г/га) і зенкор
(200 г/га) з додаванням прилипача тренд 90.

Хімічний метод боротьби з бур'янами. Навіть за середнього рівня забур'яненості урожайність картоплі зменшується на 22-25%. У насадженнях картоплі найбільш злісні і поширені такі бур’яни: кореневищні (пирій повзучий, хвощ польовий); коренепаросткові (осот рожевий, осот жовтий, берізка польова, щавель); ранні ярі (свиріпа, гірчиця польова, редька дика, лобода); пізні ярі (мишій сизий і зелений, щириця, плоскуха звичайна). Необхідно повністю використати можливості агротехнічного методу боротьби з бур'янами. Зокрема це підбір поля, попередника, якісний основний і весняний обробіток ґрунту, розпушення міжрядь. Якщо ефективність їх недостатня, необхідно застосовувати для знищення бур'янів гербіциди.

Препарати суцільної дії (раундап та ін.) використовують після збирання попередника по стерні, коли бур'яни (пирій) інтенсивно ростуть. На посівах картоплі застосовують наступні гербіциди. Строк і норму внесення препаратів необхідно остаточ­но встановлювати, враховуючи рекомендації на упаковці чи тарі.

Захист від хвороб. Рослини картоплі можуть сильно уражу­ватися хворобами, при цьому значно зменшується продуктивність. Великої шкоди посівам завдають фітофтороз, альтернаріоз, парша, гнилі бульб, вірусні хвороби, нематода.

Фітофтороз, або гниль бадилля і бульб. Впродовж тижня за вологої погоди бадилля може перетворитися на чорну масу. Урожайність бульб зменшується на 50-70% і більше. При садінні зараженими бульбами розви­ваються хворі стебла, від яких інфекція поширюється на сусідні рослини. Прохолодні вологі ночі у поєднанні з теплими днями створю­ють сприятливі умови для розвитку хвороби.

Альтернаріоз, або рання суха плямистість

Макроспоріоз, або рання суха плямистість. Розвитку хвороби сприяє спекотлива погода у поєднанні з ко­роткочасними опадами або рясними росами.

Альтернаріоз, або пізня суха плямистість. Розвитку хвороби сприяє тепла волога погода.

Ризокторіоз, або чорна парша. Проявлення хвороби на стеблах має назву «біла ніжка». Розвитку хвороби сприяють холодна затяжна весна, надмірна вологість ґрунту.

Заходи боротьби з хворобами дуже ефективні і забезпечують значний прибуток. Для захисту від хвороб застосовують агротехнічні методи (сорт, прочистки, попередник та ін.). Проте в більшості випадків, вони можуть бути доповнюючими, а повний захист від ураження дає лише декількаразове внесення фунгіцидів. До появи хвороби профілактично насадження картоплі обробляють фунгіцидамиперед змиканням рослин у рядку. За деякими даними, фунгіцид чемпіон, крім захисту від ураження фітофторозом, забезпечує захист від приморозків до мінус 5°С. Доцільно використовувати також фунгіцид татту, який є одночасно стимулятором росту.

Другий обробіток проводять через 8-12 днів (залежно від по-годних умов) після першого контактним або контактним з локальною системною дією. Наступні обробітки через 8-12 днів про­водять системно-контактними фунгіцидами (акробат МЦ, ридоміл голд МЦ, татту) з інтервалом у 10-14 днів.

При інтенсивній технології важливо розпочати обприскування завчасно (навіть у травні). Два-три перших профілактичних обприскування можна провести фунгіцидами, які захищають від альтернаріозу і фітофтори. Вони захищають нові прирости і молоді бульби від ураження. Наступні обробітки згідно регламенту здебільшого проводять системними, локально-системними і контактними препаратами, чергуючи їх. Для останнього обприскування рекомендується застосовувати фунгіцид, здатний захищати від ураження патогенами також бульби.

В умовах, сприятливих ураженню фітофторою (висока вологість, тривалі опади, дощі), перше профілактичне обприскування виконують через 45-55 днів після садіння, незалежно від того, чи є ознаки ураження чи немає.

Фунгіцид у процесі обприскування потрапляє переважно на по­верхню листків. Бадилля (стебла) часто залишаються незахищеними. Тому є рекомендації для першого чи другого обприску­вань використовувати локально-системний або системний фунгіцид, який рухається в рослині і захищає не тільки новий приріст і листки, але також і стебла. Чергування обробок фунгіцидами і кількість обприс­кувань залежить від стану посівів.

Картопляна нематода - хвороба, спричинена паразитичними черв'яками, що мають довжину 0,9-1,23 мм. Довжина її личинок 0,35-0,52 мм. Заражені нематодою рослини пригнічуються, нижнє листя жовтіє, бічне коріння ненормально галузиться, на них помітні, ніби висип, білі самки шкідника. Різко зменшується врожайність, бульби майже не формуються.

Для запобігання ураження нематодою не можна садити картоплю по картоплі, потрібно вирощувати нематодостійкі сорти, перевіряти садивний матеріал. Допомагає боротися з нематодою жито. Його висівають після викопування бульб і переорюють на­весні. Помічено, що спалах нематоди після цього вщухає. Мабуть, жито негативно впливає на нематоду кореневими виділеннями. Важливим заходом є також вирощування капустяних культур (гір­чиця, редька олійна), які стимулюють вихід личинок із старих цист.

Захист від шкідників. Основну шкоду на посівах картоплі завдає колорадський жук. Картопляні поля обприскують перший раз під час масового виходу шкідника з ґрунту. Вдруге обробіток проводять після появи личинок, які завдають найбільшої шкоди. Обприскування по­вторюють при масовій появі нової хвилі молодих жуків. При протруєнні бульб препаратом престиж, старий жук гине, немає потреби боротьби з ним, у більшості випадків немає і личинок впро­довж вегетаційного періоду аж до збирання.

Для знищення колорадського жука використовують інсектициди. Для запобігання розвитку у шкідника стійкості до інсектициду, їх необхідно чергувати. Якщо оптимальні строки боротьби з колорад­ським жуком і хворобами збігаються, доцільно застосовувати бакові суміші інсектицидів і фунгіцидів з врахуванням їх сумісності.

Сучасний асортимент інсектицидів представлений на ринку Укра­їни фосфоро-органічними препаратами (золон, 35% к.е., волатон, 50% к.е. та інші), класом піретроїдів (децис, 2,5% к.е., карате, 5% к.е., арріво, 25% к.е., фастак, 10% к.е. та інші), класом інгібіторів синтезу хітину (номолт, 15% к.е., сонет, 10% к.с).

Дата добавления: 2014-12-17