Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Елементи інтенсивної технології вирощування соняшнику




Завдання:

1. Ознайомитися з основними елементами інтенсивної технології вирощування соняшнику.

2. Законспектувати головні положення технології вирощування соняшнику.

3. Дати відповіді на питання для самоконтролю та розв’язати задачі.

 

Значення. Соняшник є головною олійною культурою в Україні. Насіння сучасних високоолійних сортів містить 50-55 % олії (на абсолютно суху масу насіння) і 16 % білка, а ядро відповідно 65-67 % і 22-24 %. Соняшникова олія належить до групи напіввисихаючих. Особлива цінність соняшникової олії як харчового продукту зумовлена високим вмістом у ній ненасичених жирних кислот (до 90 %), головним чином лінолева (55-60 %) і олеїнова (30-35 %).

Попередники. Багаторічний досвід вирощування соняшнику в Україні свідчить про те, що у сівозміні він має повертатися на попереднє поле не раніш як через 7-8 років. Це дає можливість значно знизити розповсюдження хвороб та шкідників, зменшити засміченість посівів бур'янами, істотно поліпшити водний і поживний режим рослин.

У структурі посівних площ соняшник має займати не більше 12%. При розміщенні соняшнику в сівозміні через 6-9 років урожайність насіння становила 26,3 ц/га, а через 2-3 роки - знизилась удвічі - до 13,8 ц/га (ІЗГ НААН).

Кращим попередником є озимі зернові, що висіяні по зайня­тих і чистих парах або зернобобових. Вони не висушують ґрунт глибше 1 м, звідси засвоює соняшник вологу в другій половині вегетації. За сприятливих умов зволоження непо­ганими попередниками є ярі колосові культури. Сіють також піс­ля кукурудзи, картоплі.

Соняшник має потужну кореневу систему, що проникає у ґрунт до 3 м, тому його не слід розміщувати після культур з глибокопроникаючою кореневою системою, таких як багаторічні трави, суданська трава, цукровий буряк. Ці культури висушують ґрунт на велику глибину, що створює дефіцит вологи у критичний для со­няшнику період - цвітіння, наливу.

Не сіють після сої, квасолі, гороху, ріпаку, які уражуються спільними з ним хворобами (біла і сіра гниль, фомоз, склеротиніоз).

Соняшник є поганим попередником для зернових та інших куль­тур. Тому у Степу після нього залишають поле під чистим паром або висівають кормові культури.

Обробіток ґрунту. Головним завданням зяблевого обробітку під соняшник є нагромадження достатньої кількості води в коре­невмісному шарі, мобілізація поживних речовин, активізація біо­логічних процесів ґрунту, знищення бур'янів.

На полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур'янами, обробляють за схемою поліпшеного зябу. Слі­дом за збиранням попередника перший раз лущать дисковими зна­ряддями (ЛДГ-10, ЛДГ-150, ЛДГ-20, БДТ-7, БДС-8,4, БДТ-10 та ін.) на глибину 6-8 см. Вдруге поле обробляють через 2 тижні після першого лущення (при появі бур'янів) плугами-лущильниками (ППЛ-10-25) на глибину 10-12 см. Третій обробіток в міру проростання проводять за допомогою культиватора (КПС-4) чи важких борін (БЗТС-1,0). Наприкінці вересня - початку жовтня поле орють на глибину 27-30 см. Розрив у часі між лущіннями і оранкою повинен забезпечити проростання пагонів бур'янів, завдяки чому досяга­ється найповніше їх знищення. При недотриманні необхідних інтер­валів між лущіннями їх роль у знищенні бур'янів знецінюється.

При розміщенні соняшнику після зернових, де переважають ранні (насіння проростає при 6-8°С) і середньоранні (проростає при 10-12°С) однорічні бур'яни, поле лущать і через два тижні орють. Сходи бур'янів після оранки знищують осінніми поверхне­вими обробітками та весняними культиваціями, очищаючи верх­ній посівний шар ґрунту від бур'янів. Такий напівпаровий обробіток особливо ефективний у зоні достатнього зволоження.

Якщо переважають пізні ярі бур'яни (курай, просо півняче, щириця, мишій та ін.), що для проростання потребують більше тепла (14-16°С), краще дотримуватись схеми поліпшеного обробітку і проводити декілька лущень в серпні - на початку вересня, а орати в кінці вересня.

На дуже забур'янених полях після збирання попередника і від­ростання бур'янів використовують гербіциди суцільної дії (раундап та ін.). Можна використовувати їх як гербіциди - десиканти за два тижні до збирання попередньої культури.

 

При розміщенні соняшнику після просапних поле орють на гли­бину 25-27 см. Після кукурудзи зяблевий обробіток складається з дворазового дискування БДТ-7,0 і оранки ярусним плугом ПНЯ-4-40, яким загортають всі кукурудзяні рештки на дно борозни.

 

Ґрунтозахисна технологія передбачає обробіток ґрунту голчастими боронами БМШ-20, БМШ-15 або БИГ-3, культиваторами-плоскорізами КПШ-9, КПШ-5, КШН-6 "Галещина", ґрунтообробними агрегатами АКШ-5,6, АКШ-3,6 та плоскорізами-глибокорозпушувачами ПГ-3-5, КПГ-250А тощо.

Рано навесні, щоб зберегти вологу в ґрунті, проводять боронування важкими боронами. Ґрунт вирівнюють вирівнювачами ВП-8А, ВПН-5,6А тощо. У разі використання комбінованих агрегатів типу "Європак", грунт не вирівнюють. Необхідно враховувати негативну реакцію соняшника на переущільнення ґрунту, особливо вологого. За зруйнованої структури ґрунту пригнічується розвиток кореневої системи. Перед сівбою поле культивують на глибину загортання насіння. Якщо строк сівби пізніший (на забур'янених площах), то поля обробляють два-три рази для знищення бур'янів.

Для додаткового нагромадження вологи застосовують щілю­вання, лункування, нарізання борозен, снігозатримання та ін.

Удобрення. У соняшнику період засвоєння поживних речовин розтягнутий, тому він потребує їх значно більше (особливо калію) ніж зернові культури. Для одержання 1 ц насіння соняшник засво­ює орієнтовно 5-7 кг азоту, 2,5-2,8 кг фосфору і 12-16 кг калію. Так, за урожайності 21 ц/га насіння, соняшник виносить з ґрунту 120 кг азоту, 45 кг фосфору і 235 кг калію.

Азот рівномірно засвоюється рослинами соняшнику впродовж вегетації. Починаючи з фази 3-4пар листків і до фази цвітіння вико­ристовується 70-80 % азоту. Особливо негативно позначається нестача азоту під час формування кошика. Надлишок азоту зменшує вміст олії, призводить до надмірного вегетативного росту.

Фосфор поглинається рослиною від сходів до цвітіння, нагро­маджується до цвітіння в стеблі та листках, пізніше переміщуєть­ся в кошики і в кінцевому результаті у сім'янки. 60-70 % від всієї потреби у фосфорі рослини поглинають у період формування кошика - завершення цвітіння. Нестача фосфору негативно впливає на формування та налив сім'янок і обмежує продуктивність соняшника. Достатня кількість фосфору підвищує посухостійкість ро­слин та олійність насіння.

Калій підвищує посухостійкість рослин, допомагає утримати вологу і зменшує її випаровування. Він відіграє велику роль у регулюванні балансу вологи в рослині. Найбільше калію засвоюється у період від утворення кошика до достигання.

 

Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт з добривами, закріплюється ним і стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення (фосфор, калій, азот) рослини поглинають безпосередньо з ґрунту, норму добрив і їх співвідношення для кожного поля уточнюють на основі рекомендацій, розробле­них науковими установами.

 

На чорноземах, де високий вміст доступного калію в ґрунті, особливо ефективні азотні і фосфорні добрива - N45-60P45-60. На інших ґрунтах вносять повне добриво
N45-90Р45-90К45-90
. Фосфорні і калійні добрива застосовують під оранку, азотні навесні під культивацію за допомогою розкидачів МВУ-16, МВУ-8Б, МВД-900, МВУ-5А. Частину азоту (N20-30) можна перенести для підживлення.

 

Органічні добрива краще вносити під попередник (30-40 т/га під просапні), застосовуючи машини ПРТ-16, ПРТ-10, МТО-12, МТО-6, РПО-6, МТО-3. При використанні їх безпосередньо під соняшник, подовжується його вегетація. Проте є дані, що після зернових культур високу ефективність забезпечує внесення орга­ніки безпосередньо під соняшник.

Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, особливо при неста­чі вологи і на карбонатних ґрунтах.

Тому для стимулювання схожості і енергії проростання, збіль­шення стійкості рослин до хвороб і несприятливих погодних умов в початкові фази росту, для стимулювання росту і розвитку рослини на ранніх фазах вегетації, для підвищення врожайності, олійності та імунітету, для пом'якшення стресового впливу спеки та посухи, для стимулювання розвитку кореневої системи, підвищення посухостійкості і кращого закладання та формування кошика, а також для профілактики і попередження розвитку хвороб можна застосовувати Тенсо коктейль, Нітрабор, Кристалон жовтий.

 

Підготовка насіння, сорти. Для сівби використовують кон­диційне насіння, схожість якого не нижче 85%, чистота не менше 98%. Посівні якості насіння гібридів першого покоління визнача­ють за нормами ДСТУ 2240-93. Маса 1000 насінин для сортів 80-90 г, для гібридів не менше 50 г. Перед сівбою насін­ня протруюють для захисту від хвороб та шкідників.

Препарати для протруювання насіння соняшнику: Апрон XL, Гарант, Гаучо, Дерозал, Дітокс, Колфуго Супер, Космос 500, Круізер, Максим XL 035FS, Промет 400, Ровраль ФЛО, Роялфло, Семафор.

Найефективніше застосовувати інкрустацію насіння соняшнику на основі клеючих засобів (NaKMЦ, ПВС, РКД), де до захисної плівки можна компонувати фунгіциди, інсектициди, мікроелементи (марганець, цинк, бор, кобальт, молібден) та інші корисні речовини.

 

В Україні зареєстровано понад 600 сортів і гібридів.

Гібриди мають низку переваг перед сортами. Вони забезпечують на 10-30% вищу врожайність. їх рослини вирівняніші за фазами розвитку, що зменшує втрати та підвищує продуктивність посівів під час збирання. Внаслідок дружнього достигання насін­ня не потребує досушування, краще зберігається без зниження якості олії. Гібриди мають меншу вегетативну масу, що скорочує енергозатрати і час на збирання, а також підготовку ґрунту під наступну культуру.

Сівба. Спосіб сівби. Сіють соняшник пунктирним способом з ши­риною міжрядь
70 см сівалками точного висіву СПЧ-6М; СУПН-8, УПС-12, Оптіма, СУПН-6А, СУПН-12, Джон Дір 1760 та ін. При звичайному широкорядному способі сівби розподіл насіння в рядку не контролюється, а при пунктирному способі насіння розміщується рівномірно, через більші чи менші інтервали, згідно встановленої норми висіву. Відстань між рослинами в рядку має рівномірно становити від 41-36 см (35-40 тис./га) до 16-14 см (90-100 тис./га).

Швидкість руху агрегату під час сівби - 5 км/год.

Глибина сівби. Найдружніші сходи соняшника з'являються при загортанні насіння у вологий шар ґрунту на глибину 6-8 см (у сортів). Глибше загортання на (8-10 см) є виправданим лише за недостат­ньої вологості верхнього шару ґрунту, зазвичай - у разі запізнення з сівбою. Насіння гібридів дещо дрібніше, тому загортають його мілкіше - 3-5 см. Загортання глибше 6 см призводить до зниження польової схожості. На важких вологих ґрунтах теж сіють лише на глибину 4-5 см. Важливо дотримуватись рівномірності загортання насіння на однакову глиби­ну, на однаковій відстані одне від одного, що дозволяє оде­ржати дружні, вирівняні сходи і рівновеликий розвиток рослин в агрофітоценозі впродовж вегетації.

 

Норма висіву. Основною умовою одержання високого врожаю соняшнику є дотримання рекомендованої густоти стояння рослин перед збиранням. Вона становить 40-80 тис. рослин на 1 га. Згідно даних академіка В.С. Пустовойта площа живлення однієї рослини по­винна становити 2000 см2, тобто орієнтовно 50 тис. рослин на 1 га.

За даними компанії "Монсанто" оптимальна густота в Україні залежно від типу ґрунту і зони вирощування має бути в межах 35-60 тис/га.

Необхідно враховувати, що польова схожість насіння менша за лабораторну на 20-25%, а під час боронування по сходах гине приблизно 10% рослин. Тому страхова надбавка до норми має ста­новити орієнтовно 30-40%.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-17; Просмотров: 2185; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.02 сек.