Основи бізнес-планування

Стратегії торговельного підприємництва.

Не всі організації мають стратегію, навіть ті, які мають, не завжди виявляються в змозі її реалізувати. Однак сьогодні жодна крупна і навіть невелика торговельна організації не зможуть прожити досить довго, не заглядаючи в майбутнє і не готуючи планомірно себе до змін, які дозволять їм зацікавити продуктами і/або послугами прискіпливого споживача XXI століття.

1.5.1. Сутність і зміст стратегій підприємництва

Термін стратегія (від грец. strategos - «мистецтво полководця») очевидно, має військове походження.

Стратегія - являє собою детальний всебічний комплексний план, призначений найкращим способом виконати місію підприємства і домогтися стійких конкурентних переваг за допомогою взаємодії всіх ресурсів.

Вважаючи на роль і місце стратегії в житті організації, необхідно відзначити декілька принципово важливих моментів.

По-перше, хоча розробляється стратегія здебільшого вищим керівництвом, на її реалізацію повинна працювати вся організація і, насамперед, керівники всіх рівнів управління.

По-друге, в основі дійсно корисної і ефективної стратегії повинні лежати швидше перспективи всієї організації, ніж конкретних людей, хоча розділити їх часто досить складно. На підприємствах, що належать індивідуальним власникам, власник може вважати, що те, що добре для нього, добре і для фірми, але для більшості акціонерних компаній або некомерційних організацій подібна точка зору може стати фатальною.

По-третє, стратегічне планування - складний, тривалий і дорогий процес. Він повинен супроводжуватися широкими дослідженнями в різних сферах і збором фактичних даних. Фірма, що здійснює стратегічне планування, повинна збирати велику кількість даних, що стосуються галузі, споживачів, конкурентів, ринку, технічних і технологічних нововведень і т.п.

По-четверте, наявність усвідомленої стратегії дозволяє фірмі визначити для себе і для інших свою індивідуальність, проводити свідому і ефективну кадрову політику.

По-п'яте, стратегія повинна розроблятися так, щоб зберегти свою цілісність на тривалий термін. Цього можна досягти тільки у тому випадку, якщо стратегічні плани є достатньо гнучкими і допускають модифікацію і переорієнтацію, що в умовах сучасного ділового середовища просто необхідно.

Тепер слід визначити, що ж є об'єктом стратегічного планування. Серед об’єктів виділяють три групи.

1. Організації. Як об'єкт стратегічного управління організація розглядається як відкрита комплексна соціально-економічна система, що представляє сукупність структурних підрозділів (стратегічних господарських підрозділів).

2. Стратегічні господарські підрозділи (СГП) або бізнес-одиниці. Стратегічний господарський підрозділ (бізнес-одиниця) - це напрямок або низка суміжних напрямків діяльності організації, самостійний ринково орієнтований господарський підрозділ, який може виступати повноцінним конкурентом на своєму сегменті ринку, має своє коло постачальників, споживачів і конкурентів. Він очолюється директором, який несе повну відповідальність за стратегічний розвиток і поточну діяльність СГП.

3. Функціональні зони організації. Функціональна зона організації - це сфера діяльності, організаційно представлена функціональними структурними підрозділами, які спеціалізуються на виконанні певних функцій і забезпечують ефективну діяльність як окремих СГП, так і організації в цілому (наприклад, маркетинг, управління людськими ресурсами і т.п.)

Після визначення об'єкта необхідно визначити предмет. Стратегічне управління стосується широкого кола провідних організаційних рішень з приводу проблем, орієнтованих на майбутнє, пов'язаних з генеральними цілями організації і перебувають під впливом неконтрольованих зовнішніх факторів.

Виділимо предмети стратегічного планування і управління.

1. Проблеми, прямо пов'язані з генеральними цілями організації. Генеральні цілі орієнтовані в майбутнє і, як правило, спрямовані на підвищення ефективності діяльності організації шляхом забезпечення взаємозв'язку цілей, ресурсів і результатів. Тому рішення про вивід на ринок нових товарів або освоєння нових ринків носять стратегічний характер. Рішення, що відносяться до економії матеріальних, енергетичних або трудових ресурсів, мають приватний характер і не відносяться до стратегічних.

2. Проблеми і рішення, пов'язані з будь-яким елементом організації, якщо цей елемент необхідний для досягнення цілей, але в даний момент відсутній чи є в недостатньому обсязі. У практиці стратегічного управління рішення відноситься до стратегічних проблем, якщо планується зміна генерального постачальника товарів, придбання нового для організації технологічного обладнання, запрошення нового персоналу (нових фахівців) тощо.

3. Проблеми, пов'язані з неконтрольованими зовнішніми чинниками. Проблеми стратегічного управління найчастіше виникають внаслідок впливу різних зовнішніх факторів. Тому, щоб не помилитися у виборі стратегії і напрямку розвитку, важливо визначити, які економічні, політичні, науково - технічні, соціальні та інші фактори впливають на майбутнє організації. Організація постійного моніторингу зовнішнього середовища - важлива умова ефективності та конкурентоспроможності організації.

Пітер Ф. Друкер у своїй книзі «Ефективне управління» детально розглядає, якою повинна бути стратегія підприємства. Стратегія компанії повинна:

• вирішити, які можливості вона хоче реалізувати і який ризик вона готова і може прийняти на себе;

• вирішити питання про масштаби і структуру свого бізнесу і, що особливо важливо, визначити правильне співвідношення між спеціалізацією, диверсифікацією і інтеграцією;

• зробити вибір між грошима та часом, між будівництвом власної справи і покупкою або іншою участю в спільному підприємстві для досягнення своєї мети;

• визначити організаційну структуру, погодившись з реальним станом справ, зі своїми можливостями і програмою діяльності.

Дата добавления: 2014-11-29