Організаційно-правові форми торговельного підприємництва. Створення суб'єктів торговельного підприємництва

1.6.1. Сутність організаційно-правової форми підприємницької діяльності, зміст та особливості в сфері торгівлі

Правові умови здійснення підприємницької діяльності в галузі торгівлі, встановлені державою, вимагають державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Така реєстрація підтверджує визнання державою законності входження суб’єкта в сферу підприємництва. Суб’єкти торговельної діяльності можуть створюватися в будь-яких організаційно-правових формах господарювання усіх форм власності в межах законодавства України. Суб’єкт торговельного підприємництва – це юридична або фізична особа-підприємець, зареєстрована в установленому законом порядку, і яка займається одним або декількома видами господарської діяльності у сфері внутрішньої торгівлі відповідно до законодавства.

Перед тим як розпочати торговельну діяльність, підприємцю необхідно обрати статус, в якому він буде виступати. Підприємець здійснює вибір організаційно-правової форми підприємництва самостійно. При цьому враховується зміст і основні напрямки майбутньої діяльності, необхідність залучення додаткових ресурсів, вид власності, кількість і склад осіб, які об’єднуються для ведення підприємницької діяльності.

Відповідно до державного класифікатору ДК 002:2004 "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" в Україні передбачено створення і державна реєстрація 62 різноманітних видів суб’єктів господарювання, які відносяться до однієї з 8 укрупнених організаційно-правових форм.

Підприємства (фермерське господарство, приватне підприємство, державне підприємство, казенне підприємство, комунальне підприємство, дочірнє підприємство, іноземне підприємство, підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємство споживчої кооперації, а також колективне підприємство, орендне підприємство, індивідуальне підприємство, сімейне підприємство, спільне підприємство).

Господарські товариства (акціонерне товариство - приватне та публічне, державна акціонерна компанія (товариство), товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство).

Кооперативи (виробничий кооператив, обслуговуючий кооператив, споживчий кооператив, сільськогосподарський виробничий кооператив, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, кооперативний банк).

Організації (установи, заклади) (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна організація, комунальна організація, приватна організація, організація об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки, споживчої кооперації тощо), а також о рганізація орендарів, організація покупців).

Об'єднання підприємств (юридичних осіб) (асоціація, корпорація, консорціум, концерн, холдингова компанія, інші об'єднання юридичних осіб).

Відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи (філія, представництво).

Об'єднання громадян, профспілки, благодійні організації та інші подібні організації (політична партія, громадська організація, спілка об'єднань громадян, релігійна організація, профспілка, об'єднання профспілок, творча спілка, благодійна організація, організація роботодавців, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, орган самоорганізації населення).

Інші організаційно-правові форми (підприємець - фізична особа, товарна біржа, фондова біржа, кредитна спілка, споживче товариство, спілка споживчих товариств, недержавний пенсійний фонд, інші організаційно-правові форми).

Не зважаючи на велику різноманітність організаційно-правових форм, в торговельному підприємництві, як правило, використовуються такі види як фізична особа - підприємець, приватне підприємство, господарське товариство та кооператив (рисунок 1.12).

Рисунок 1.12 - Види організаційно-правових форм, що використовуються в торговельному підприємництві

Підприємець може працювати як фізична особа-підпримець чи вести діяльність як юридична особа (має своє майно, окреме від майна інших юридичних осіб, свої рахунки в банках, самостійний баланс, печатку зі своєю назвою). Крім наведених на рисунку в України діють характерні лише для торгівлі такі організаційні форми як товарна біржа, підприємство споживчої кооперації та спілка споживчих товариств.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець (ФОП). Реєстрація ФОП - це найбільш проста форма створення свого бізнесу без створення окремої юридичної особи, яка не потребує великих витрат часу та грошових коштів. Законодавство України не вимагає наявності пакету засновницьких документів, печатки і окремого рахунку у банку. Вибір такої форми (без створення юридичної особи) для здійснення підприємницької діяльності зручний з погляду організації бухгалтерського обліку і мінімізації оподатковування. Якщо громадянин збирається залучити у бізнес компаньйонів, то зробити це, зареєструвавшись ФОП, важче, адже не кожен компаньйон повірить йому на слово, що з грошей, вкладених у бізнес, інвестор матиме якийсь зиск, тому що документально це не буде підтверджено. Приватний підприємець може залучати гроші від компаньйонів лише на умовах позики, що не завжди вигідно для тих, хто вкладає гроші, або на умовах спільної діяльності, що теж не дає можливості компаньйонам контролювати рух коштів при веденні бізнесу. Документальне оформлення участі у бізнесі є гарантією того, що бізнес є спільним і кожен має право на частину прибутку в разі його отримання, а також дає право контролювати ведення самого бізнесу.

При виборі форми ведення бізнесу важливо проаналізувати всі „за” та „проти” і обрати найбільш оптимальну організаційно-правову форму, виходячи із переваг і недоліків ФОП.

Перевагами використання організаційно-правової форми фізична особа-підприємець є:

- порівняно проста процедура реєстрації;

- нескладна процедура обліку господарської діяльності;

- можливість переходу на єдиний податок;

- відсутність статутного капіталу і співзасновників;

- можливість вести свій бізнес без відкриття рахунку у банку і виготовлення власної печатки;

- лояльніше відношення податкових органів в порівнянні з юридичними особами.

До головних недоліків фізичної особи-підприємця належать:

- повна відповідальність за підприємницьку діяльність особистим майном;

- обмеження по роботі з юридичними особами;

- складність в працевлаштуванні і звільненні найнятих працівників;

- обмежений список видів діяльності, якими можна займатися на єдиному податку;

- зареєструвати ФОП можна тільки за місцем проживання;

- можна займатися далеко не усіма видами діяльності.

Юридичні особи (підприємства)

Іншою формою здійснення підприємницької діяльності є створення організаційно-правової структури зі статусом юридичної особи. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Але учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків для деяких господарських товариств.

Юридична особа, створена для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення торговельної або іншої господарської діяльності, визнається підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства.Вибір між унітарним та корпоративним підприємствами залежить від того, чи збирається підприємець до справи залучати ресурси (майно, грошові кошти) інших учасників. Слід звернути увагу на те, що відповідно до кількості партнерів стільки ж учасників будуть приймати рішення із стратегічних питань діяльності підприємства, нести відповідальність в межах своїх вкладів та брати участь у розподілі прибутку. І. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує в разі необхідності статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує всі інші питання підприємства. До унітарних підприємств належать зокрема приватні підприємства з одним засновником. Приватне підприємство - це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Перевагою приватного підприємства є можливість одноособового прийняття рішень та розподілу прибутку, відсутність необхідності у формуванні статутного фонду, найпростіша серед інших юридичних осіб процедура заснування.

Однак для кредиторів відносини з таким підприємством є досить ризикованими, оскільки законодавство не визначає вимог до розміру статутного фонду підприємства (його може взагалі не бути). Недоліком приватного підприємства є також відсутність легального механізму збереження контролю засновника над майном, яке він передав підприємству. Чи не єдиним виходом може бути призначення засновником себе самого директором з фіксацією відповідних положень в статуті підприємства.

ІІ. Корпоративне підприємство утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є такі підприємства: - приватні підприємства з двома або більше засновниками;- виробничі кооперативи; - господарські товариства. Споживчий кооператив - це добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою задоволення споживчих потреб її членів або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Споживчі кооперативи можуть здійснювати торговельну, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність. До господарських товариств відносяться такі підприємства: § акціонерне товариство;§ товариство з обмеженою відповідальністю;§ товариство з додатковою відповідальністю;§ повне товариство; § командитне товариство. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності - учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. ІІІ. Унітарно-корпоративні підприємства - хоча й прямо не передбачені Господарським кодексом України, оскільки є своєрідним синтезом унітарного та корпоративного підприємств, та законодавство допускає можливість заснування деяких господарських товариств одним засновником (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю).У господарського товариства з одним засновником є наступні переваги перед унітарним підприємством:1) обов’язкова наявність статутного та резервного фондів, мінімальний розмір і порядок формування яких передбачений законом, гарантує інтереси кредиторів;2) єдиний засновник (учасник), який передав товариству право власності на внесене до статутного фонду в якості вкладу майно, отримує право на свою частку в цьому фонді (100 %), а також пов’язані з цим права одноособового прийняття рішень та отримання прибутку підприємства;3) можливість пізніше прийняти до складу учасників інших осіб без проведення необхідної в такому випадку для унітарного підприємства реорганізації.Тож, товариство з обмеженою відповідальністю з одним учасником поєднує переваги приватного підприємства та господарського товариства.Усі підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. (п’ятистам тисячам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. (п'яти мільйонам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Всі суб'єкти підприємництва - юридичні особи можуть об'єднувати свою діяльність на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарського кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. Об'єднання підприємств - господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств (юридичних осіб ) з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Основними видами об'єднань єасоціації, корпорації, консорціуми, концерни, холдингові компанії та інші об'єднання підприємств.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн - статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Холдингова компанія – господарюючий суб’єкт, який володіє контрольними пакетами акцій дочірнього підприємства (підприємств). Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування.

До інших об'єднань підприємств належатьсоюзи, спілки, асоціації підприємців тощо.

Дата добавления: 2014-11-29