Тема 4. Пам’ять

Важливою особливістю психіки людини є те, що предмети та процеси навколишнього світу, які ми сприймаємо, не зникають безслідно для нашої свідомості, а зберігаються у корі головного мозку. Тільки завдяки збереженню та відтворенню інформації, людина може орієнтуватися у навколишньому середовищі та постійно нарощувати свій інтелектуальний потенціал. Запам’ятовування, зберігання і наступне відтворення інформації називається пам’яттю.

Кожний вид людської діяльності пов’язаний з певним видом пам’яті. Для видової класифікації пам’яті у психології існують три основні критерії: об’єкт запам’ятовування, ступінь вольової регуляції пам’яті, тривалість збереження інформації.

За об’єктом запам’ятовування пам’ять поділяється на: емоційну, образну, словесно-логічну та моторну.

Емоційна пам’ять Зв’язана з почуттями людини. Завдяки їй людина може співчувати та співпереживати.

На основі образної пам’яті людина цілісно відображає навколишній світ. Вона поділяється на зорову, слухову, дотикову, нюхову, смакову. У переважної більшості людей задіяна зорова і слухова пам’ять. Інші види образної пам’яті обслуговують певний вид професійної діяльності.

Словесно-логічна пам’ять – це запам’ятовування і відтворення думок. Цей вид пам’яті притаманний тільки людині.

Моторна пам’ять служить основою для набуття рухових навиків тих, хто вчиться ходити, писати, навчається використовувати інструменти та пристрої професійній діяльності, у спорті.

За ступенем вольової регуляції пам'ять поділяється на мимовільну та довільну. Мимовільне запам’ятовування відбувається без вольових зусиль. Довільне запам’ятовування потребує уваги та зосередженості індивіда.

Поділ пам’яті на короткочасну та довготривалу здійснюється на основі такого показника як її тривалість. Короткочасна пам’ять виникає при миттєвому сприйнятті інформації та негайному її відтворенні. Цей вид пам’яті добре розвинений у перекладачів та різного роду операторів управління. Довготривалість пам’яті – це спроможність людини упродовж довгого часу зберігати сприйнятий досвід.

У функціонуванні пам’яті виділяють процеси – запам’ятовування, збереження, відтворення і забування. Ефективність запам’ятовування залежить від мотивів, цілей і способів діяльності людини. Збереження – це здатність пам’яті утримувані деякий час певну інформацію. Відтворення пов’язане з пригадуванням матеріалу. Відтворення є основним якісним показником пам’яті. Забування – це властивість пам’яті втрачати через певний проміжок часу набуту раніше інформацію. Забування, крім відомих негативних наслідків, має і позитивну сторону, вона захищає наш мозок від перевтомлення. Залежно від особливостей протікання процесів пам’яті людей можна поділити на чотири групи: тих, хто швидко запам’ятовує і довго забуває; швидко запам’ятовує і швидко забуває; повільно запам’ятовує, але довго забуває; довго запам’ятовує і швидко забуває.

Успішне запам’ятовування, збереження та відтворення матеріалу, залежить від багатьох умов. В першу чергу від інтересу людини до того матеріалу, який необхідно запам’ятати. Велике значення для запам’ятовування мають почуття. Емоції та почуття активізують мозок людини і сприяють кращому запам’ятовуванню.

Важливою умовою доброго запам’ятовування є розуміння матеріалу. Те, що зрозуміле, швидше запам’ятовується і довше зберігається у пам’яті. Позитивно впливає на процес запам’ятовування і внутрішня установка людини на міцне і довге засвоєння інформації.

Запам’ятовування проходить набагато успішніше при поєднанні його з діяльністю людини. У процесі діяльності людина порівнює, узагальнює, робить певні висновки і тим самим сприяє більш свідомому закріпленню матеріалу.

Запам’ятовування невід’ємне від вольових якостей людини. Досить часто саме наполегливість, завзятість виступають основними показниками успішного запам’ятовування.

Таким чином, до основних, якісних показників пам’яті належать: місткість, тобто її здатність запам’ятовувати велику кількість інформації, швидкість запам’ятовування, тривалість збереження засвоєного, готовність до відтворення.

Наявність в однієї людини вищеназваних якісних показників пам’яті є швидше ідеалом, ніж реальністю. Найбільш поширеним є підхід, коли береться до уваги лише швидкість запам’ятовування та тривалість збереження інформації.

Отже, пам’ять людини є невід’ємним важливим складником її психіки, що надає людині здатність мислити, розвивати її розумові здібності через утримування потрібної інформації, її аналіз та синтез.

Дата добавления: 2014-11-29