Правові та організаційні питання безпеки виробничих процесів

Законодавча та нормативна база України з охорони праці регламентуе все, що зв'язано iз створенням i забезпеченням безпечних умов праці.

Правовою основою законодавства України про охорону праці є:

- Конституція України;

- Закон України „Про охорону праці";

- Кодекс законів про працю України (КЗпП);

- Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

-Основи законодав­ства України про охорону здоров'я;

-Закон України „Про пожежну безпеку";

-Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";

-Закон України „Про використання ядерної енергії та радіаційну без­пеку".

Зараз в Україні ство­рена i діє ціла система законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують питания охорони праці у вcix сферах виробничої діяльності. Структура множини основних законодавчих та нормативних актів з охорони праці представлена на рис. 8.

Закон України «Про охорону праці» та підзаконні акти (положення, інструкції, постанови Кабінету Міністрів, рішення Міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади) реалізують Кон­ституційне право громадян на охорону їх життя і здо­ров'я в процесі трудової діяльності.

Основні положення їх спрямовані на забезпечення безпечних умов праці, на виконання встановлених правил, положень і норм по охороні праці, на охорону праці жінок і молоді.

Адміністрація підприємств, установ, організацій зобов'язана забезпечувати здорові і безпечні умови праці, впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, виробничої санітарії, пожежного захисту, що запобігають вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Нормотворча база, що розроблена на основі Зако­ну «Про охорону праці» і продовжує розроблятися, передбачає:

- впровадження економічних методів управління охороною праці (на зміну адміністративно-командних), створення спеціальних фондів охорони праці на дер­жавному, галузевому, регіональному рівнях і госпроз­рахункових підприємствах;

-створення чіткої системи органів державного управління і нагляду за охороною праці та системи орга­нізації цієї роботи безпосередньо на підприємствах;

-суттєве розширення прав і соціальних гарантій працівників;

-визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в органах державного уп­равління всіх рівнів.

Рисунок 8 – Структура законодавчого та нормативного забезпечення ОП

З метою забезпечення управління охороною праці на державному рівні утворено Національну Раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Ка­бінеті Міністрів України та Державний Комітет Ук­раїни по нагляду за охороною праці, який має повно­важення здійснювати на території України держав­ний нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, координувати роботу Міністерств, центральних органів державної виконавчої влади, підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Окремі статті КЗОП установлюють: обов'язкове виконання адміністрацією санітарних норм і правил, а робітниками та службовцями інструкцій з охорони праці; порядок використання засобів на заходи щодо охорони праці; порядок видачі спецодягу, засобів захисту, лікувально-профілактичного харчування працюючої в шкідливих умовах праці; обов'язкові медичні огляди робітників та службовців, що працюють у шкідливих і тяжких умовах, на роботах, зв'язаних з обслуговуванням населення і дитячих установ; матеріальну відповідальність підприємств, установ за збиток, заподіяний робітникам та службовцям і зв'язаний з ушкодженням їхнього здоров'я; регулювання праці працюючих.

Законодавчі акти і КЗОП з питань охорони праці регулюють режим робочого часу і відпочинку, установлюють тривалість чергової і додаткової відпусток, пільги по режиму робіт для жінок, підлітків і інвалідів, регулюють питання наймання, звільнення, умови праці для дорослих і молоді.

Нові Законодавчі акти встановлюють більш висо­кий рівень захисту працівників, причому цей захист починається з моменту прийняття його на роботу.

В інтересах працівників введено норму, за якою він має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточу­ють, і навколишнього природного середовища.

Значно підвищено захист працівників від нещас­них випадків на виробництві. Зокрема, встановлено виплату одноразової допомоги потерпілому (його сім'ї та утриманцям померлого). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше 5-річного заробітку працівника, який виплачується його сім'ї, і крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого.

При стійкій втраті працездатності, яка визначається органами медико-соціальної експертизи (МСЕК), або профзахворюванні власник виплачує потерпілому од­норазову допомогу в розмірі середньомісячного заро­бітку за кожний процент втрати ним професійної пра­цездатності.

Державні нормативно-правові акти з охорони праці (ДНАОП) - правила, стандарти, норми, положения, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. ДНАОП спрямовані на забезпечення здорових та безпечних умов праці. Залежно від сфери дії ДНАОП поділяються на міжгалузеві та галузеві.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд i скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці проводяться Держна-глядохоронпраці (спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці) за участю професійних спілок i Фонду сощального страхування від нещасних випадків.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки i техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років (стаття 28 Закону „Про охорону праці").

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці i технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охо­рони праці i погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Наявною нормативною базою з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, при ремонті та технічному обслуговуванні машин і обладнання слід вважати нормативні акти, представлені в «Держав­ному реєстрі міжгалузевих і галузевих нормативних актів про сторону праці», де зосереджено 234 міжгалузевих, 2014 галузевих, 344 міждержавних стандартів ССБТ, 39 державних стандартів України, 697 Правил, 94 норм, 200 Положень, 327 інструкцій, 162 керівництв або вказівок, вимог, рекомендацій, 15 технічних умов безпеки, 49 переліків та інших нор­мативних актів.

Нормативними документами, що регламентують безпеку виробничих процесів при ремонті і технічно­му обслуговуванні машин і обладнання, слід вважати:

а) НАОП 2.2.00-1.01-86. Правила безпеки при ремонті та технічному обслуговуванні машин та устат­кування в системі Держагропрому СРСР;

б) СН 245-71. Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий, ОНТП-24-86 (Общесоюзные нормы технологического проекти-рования). СНиП 2.09.04-82 (Строительные нормы и правила), які встановлюють розміри та обладнання виробничих і до­ поміжних приміщень.

Виробничі будинки, спорудження, устаткування, сільськогосподарська техніка, технологічні процеси повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил (СНіП), ДСТ системи стандартів безпеки праці (ССБП), санітарним нормам (СН). Забороняється вводити в експлуатацію підприємства, виробничі будинки, спорудження, нові або реконструйовані цехи, ділянки, машини, що не відповідають вимогам безпеки праці. Жодне підприємство, цех, ділянка, виробництво не можуть бути прийняті і введені в експлуатацію, якщо на них не забезпечені нешкідливі і безпечні умови праці.

Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого призначення не допускається без дозволу органів, що здійснюють державний (санітарний і технічний) нагляд, технічної інспекції праці профспілок і фабричних, заводського, місцевого комітетів професійного союзу підприємства, установи, організації, що вводять об'єкт в експлуатацію.

в) ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 12.2.033-78, які визнача­ють вимоги безпеки до організації робочих місць;

г) ДНАОП 0.00-1.03-93. Правила будови і безпечної експлуатації ванта-жопідіймальних машин;

д) ДНАОП 0.00-1-07-94. Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів;

е) ДНАОП 0.00-4.02-92. Положення про прийняття в експлуатацію виробничих об'єктів;

є) СНіП Н-4-79, що визначає параметри освіт­лення;

ж) ГОСТ 12.1.003-83 і санітарні норми СН-22-74-80, що встановлюють рівні шуму та вібрації на робочих місцях;

з) ГОСТ 12.2.006-83, що встановлює потужність експозиційних доз невикористовуваного рентгенів­ського випромінювання;

и) еквівалентні дози зовнішнього та внутрішнього іонізуючих випромінювань не повинні перевищувати значень гранично допустимих доз або меж, встанов­лених Нормами радіаційної безпеки (НРБ-76/87);

і) ДНАОП 0.00-1.26-96. Правила будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 Мпа (0,7 кГс/см²), водогрійних котлів і водо­підігрівачів з температурою нагріву води не вище 115⁰ С) Правила пожежної безпеки в Україні;

й) Правила будови електроустановок ПБЕ-98, а та­кож «Правила технічної експлуатації електроустано­вок споживачів». Відповідно до цих нормативних актів всі приміщення розподіляються на 3 класи: 1-й клас — без підвищеної небезпеки; 2-й клас — з підвищеною небезпекою; 3-й — особливо небезпечні.

Враховуючи, що в деяких випадках, особливо на першій стадії впровадження нових технологічних про­цесів, при виконанні ремонтних і аварійних робіт об­слуговуючому персоналу приходиться виконувати різні роботи в несприятливих умовах, Держнаглядохоронпраці затвердив Список виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робо­чий день, інструкцію про порядок використання цьо­го Списку. Нормативними актами ДНАОП 0.05-8.01-77 і ДНАОП 0.05-1.01-77 встановлені виробництва, професії і посади, робота в яких дає право на без­коштовне одержання лікувально-профілактичного харчування в зв'язку з особливо шкідливими робо­тами.

Державний міжгалузевий нормативний акт з охорони праці - це нормативно-правовий акт загальнодержавного користування, діяякого поширюеться на вci підприємства, установи, організації суспільного виробництва України, незалежно від їx відомчої (галузевої) приналежності та форми власності. Позначаються ДНАОП - державні нормативні акти з охорони праці.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці -це нормативно-правовий акт, діяякого поширюється на підприемства, установи, організації незалежно від форм власності що відносяться до певної галузі Позначаються НАОП -нормативні акти охорони праці.

У відповщності iз Законом Украіни "Про охорону праці" та постановою Кабінету Miнicтpiв України "Про заходи щодо вико-нання Закону Украіни "Про охорону праці", для забезпечення обробки інформації в автоматизованих системах управління економікою держави, забезпечення інформаційної cyмicностi завдань opгaнiв piзних piвнiв управління державні нормативні акти про охорону праці кодуються відповідно до таких структурних схем (рис. 9, 10):

Група для міжгалузевих нормативних актів, що затверджується МОЗ, МВС, Держатомнаглядом, Мінпраці, Держстандартом, Мінбудархітектури, має таке цифрове значення (в залежності від органів, які їх затвердили): Держнаглядохоронпраці – 0.00; МВС (пожежна безпека – 0.01; безпека руху – 0.02); МОЗ-0.03; Держатомнагляд – 0.04; Мінпраці України – 0.05; Держстандарт – 0.06; Мінбудархітектури – 0.07.

ДНАОПХ.ХХ — Х.ХХ — XX

скорочена назва
нормативного акта

Дата добавления: 2014-11-29