Види теплового випромінювання, нормування і контроль

На підприємствах промисловості України достатня кількість приміщень виробничих цехів та дільниць, де встановлене технологічне обладнання, яке живиться тепловою або електричною енергією. При цьому випромінюється тепло в повітря приміщення, що створює несприятливі умови для людей.

Теплове опромінення працюючих, що надходить від нагрітого обладнання, освітлювальних приладів, завдяки інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не повинно перевищувати:

-35 Вт/м² при опроміненні 50% і більше поверхні тіла;

- 70 Вт/м² при опроміненні від 25 до 50% поверхні тіла;

- 100 Вт/м² – при опроміненні до 25% поверхні тіла людини.

Інтенсивність опромінювання робітників від відкритих джерел тепла (відкрите полум’я), не повинно перевищувати 140 Вт/м² при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. При цьому обов’язкове застосування засобів індивідуального захисту, в тому числі обличчя та очей.

Інтенсивність теплових випромінювань визначають актинометром.

Одна з його конструкцій представляє декілька зігнуту пластинку з константана, покриту платиновою черню і закріплену на основі з інвару, який володіє незначним коефіцієнтом розширення. Під впливом теплового випромінювання пластинка прогинається і зв’язана з нею стрілка відхиляється. Шкала відградуйована у кДЖ/м∙с².

Електромагнітні поля (ЕМП) невидимі, їх дія не виявляється органами чуття, що може привести до небажаного опромінення робітника. Первинним проявом дії електромагнітного випромінювання на організм людини є нагрівання тканин та органів, що є функцією інтенсивності частоти поля, а також тривалістю опромінювання. Біологічна активність ЕМП зростає із збільшенням коливань і є найбільшою в області надвисокої частоти.

Функціональні зміни проявляються в передчасній втомлюваності, порушенні сну, нервових та серцево-судинних захворюваннях.

Інтенсивність дії ЕМП з частотами від 60 кГц до 300 МГц оцінюється напруженістю їх електричних та магнітних складових, відповідно у вольтах на метр (В/м) та ампер на метр (А/м), а в діапазоні 300 МГц-300 ГГЦ – щільністю потоку енергії у ватах на квадратний метр (Вт/м²).

Електромагнітні чинники володіють запасом електромагнітної енергії, величина якої залежить від довжини електромагнітних хвиль:

Е=hv=hc/λ (4.1),

де h – постійна Планка; v і λ – частота і довжина хвилі електро-магнітного випромінювання відповідно; с – швидкість світла.

Енергетичний спектр електромагнітного випромінювання наведено на рис. 14.

Електромагнітні випромінювання поділяються на три діапазони:

- радіочастотний діапазон (радіохвилі);

- оптичний діапазон (інфрачервоне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання, видиме світло).

Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону охоплюють широкий спектр частот. Навколо джерела електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону виділяють три області: ближню, проміжну і дальню.

Рисунок 14 – Енергетичний спектр електромагнітних випромінювань: РХ – радохвилі; ІЧ – інфрачервоне випромінювання; ВС – видиме світло; УФ – ультрафіолетове випромінювання; РВ – рентгенівське випромінювання; ГВ – гамма-випрмінювання

Такий поділ на області зумовлений тим, що з відстанню від джерела змінюються закономірності затухання електромагнітного поля. В ближній області амплітуда електричної складової зменшується обернено кубу відстані від джерела, а магнітної складової – обернено пропорційно квадрату відстані від джерела. В дальній області амплітуда обох складових зменшується обернено пропорційно відстані від джерела.

На характер розподілу електромагнітного поля впливає також обладнання, що знаходиться в приміщенні, металоконструкції будівель. Присутність людей також зумовлює деформацію електромагнітного поля. Тому оцінити інтенсивність електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону за допомогою теоретичних розрахунків дуже важко. Її необхідно вимірювати в кожному конкретному випадку.

У характері біологічної дії ЕМП радіочастотного діапазону розрізняють теплові і нетеплові ефекти. Теплові ефекти можуть виражатися в інтегральному підвищенні температури тіла або в локальному нагріванні окремих тканин органів, які є дуже чутливими до нагрівання через недостатність у них кров’яних судин. При високих інтенсивностях опромінення виникають деструктивні зміни в тканинах і органах.

Напруженість ЕМП у діапазоні частот 60 кГц-300 МГц наробочих місцях персоналу протягом робочого дня за ГОСТ 12.1.006-84 не повинна перевищувати гранично-допустимих рівнів за:

електричною складовою, В/м:

- для частот 60 кГц – 3 МГц – 50;

- для частот більше 3 МГц до 30 МГц – 20;

- для частот більше 30 МГц до 50 МГц – 10;

- для частот більше 50 МГц до 300 МГц – 5;

за магнітною складовою, А/м:

- для частот від 60 кГц до 1,5 МГц – 5;

- для частот від 30 кГц до 50 МГц – 0,3.

Допускаються рівні вищі за наведені, але не більше як у 2 рази, у випадках, коли час дії ЕМП на персонал не перевищує 50% тривалості робочого часу. Гранично-допустиму щільність потоку енергії ЕМП встановлюють, виходячи з допустимого значення енергетичного навантаження на організм людини і часу її пербування у зоні опромінювання, однак у всіх випадках це навантаження не повинно перевищувати 10 Вт/м², а при наявності рентгенівського випромінювання або високої температури в робочих приміщеннях (понад 28⁰С) – 1 Вт/м².

Вплив ЕМП полів на організм людини залежить від частоти, інтенсивності, тривалості і характеру опромінення.

Дата добавления: 2014-11-29