Перелік рекомендованих джерел [1,4,7,19,25,30,31,34,41]. 2 страница

За наслідками зустрічної перевірки встановлено, що підприємство “Бриз” підприємству “Алекс” товари не відвантажувало. Валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ по вищевказаній господарській операції не знайшли відображення у деклараціях підприємства “Бриз”.

Таким чином, у підприємства “Алекс” підлягають зменшенню валові витрати на суму 10000 грн. та податковий кредит на суму 2000 грн.

Приклад 2. Перевіркою підприємства “А” з питання відшкодування ПДВ виникли сумніви з приводу цін на товари, придбані підприємством “А” у підприємства “Б”. Також встановлено, що підприємство “Б” є основним постачальником підприємства “А”.

За допомогою запиту у комп'ютерну базу даних встановлено, що підприємство “А” є одним із засновників підприємства “Б”, тобто підприємства “А” і “Б” є “пов'язаними” особами.

Крім того, аудитором направлений запит у торгово-промислову палату щодо середньоринкових цін по Україні на вищевказані товари.

Висновком торгівельно-промислової палати підтверджено, що ціни на при-дбані у підприємства “Б” товари значно вищі за середньоринкові ціни по Укр.

Таким чином, валові витрати підприємства “А” підлягають зменшенню на суму різниці між ціною придбання товару у підприємства “Б” і середньоринковою ціною на ці товари.

Перевірка документації - ревізійна перевірка документів та записів платника податків (клієнта) для того, щоб підтвердити інформацію, яка є або повинна бути включена до фінансового звіту. Документи, які перевіряє інспектор - це записи, які використовуються клієнтом для того, щоб забезпечити інформацію для управління своїми справами організованим способом. Оскільки кожна господарська операція зазвичай підтверджується хоча б одним документом, то існує великий об'єм цього типу доступного доказу. Наприклад, клієнт, звичайно, зберігає замовлення покупця, відвантажувальні документи та дублюючі рахунки за кожен період збуту. Ті ж самі документи є корисним доказом для перевірки інспектором точності звітів клієнта за платіжні операції. Документація - це форма доказу, що широко використовується при кожній перевірці, тому що вона найбільш доступна для інспектора. Інколи - це єдиний прийнятний тип доступних доказів.

Документи зручно класифікувати як внутрішні та зовнішні. Внутрішній документ - це такий документ, що був створений та використовувався в межах організації клієнта без передачі назовні, наприклад, звіт про отримання вантажу. Зовнішні документи - це такі документи, що на момент перевірки перебувають за межами організації у другої сторони господарської операції, або документи іншої організації, які в даний час знаходяться у клієнта. В деяких випадках зовнішній документ починає створюватися за межами організації клієнта, а закінчує - у клієнта. Прикладами такого типу документів є рахунки продавців, страхові поліси. Первинний вирішальний фактор готовності податкового інспектора приймати документ як достовірний доказ є визначення того, внутрішній він чи зовнішній. Якщо документ внутрішній, створений та оброблений в умовах гарної внутрішньої керуючої структури, він може прийматися як доказ. Внутрішні документи, створені та оброблені в умовах слабкої внутрішньої керуючої структури, можуть не містити достовірного доказу.

Перевірка документації проводиться за формою та змістом. При перевірці первинних документів за формою встановлюють додержання нормативно-правових актів при відображенні господарських операцій у первинних докумен­тах, облікових регістрах. При цьому аудитори керуються нормативними актами про документи і документообіг у бухгалтерському обліку (Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 №996-ХІУ; Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” від 28.10.98 № 706; Наказом Міністерства фінансів України “Про методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку” від 29.12.2000 № 356).

Для встановлення юридичної сили первинного документа перевіряють наявність таких реквізитів: найменування документа та його коду; дати складан­ня; змісту господарської операції; вимірників господарської операції (у кількісному і вартісному вираженні). Перевіряється справжність підписів, звірених із зразком, що знаходяться у бухгалтерії, наявність штампів і печаток, розписок про одержання цінностей тощо.

Контролюється також наявність всіх додатків до первинних документів, виявляються випадки необґрунтованих виправлень, зміни кількості, ціни і суми в документах про відпуск цінностей. При перевірці документів за формою встановлюється додержання нормативних актів про заборону посадовим особам приймати до виконання і оформляти документи з операцій, які суперечать законодавству та встановленому порядку приймання, збереження і витрачання коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей.

Додатки до прибуткових і видаткових касових ордерів, а також документи, які є підставою для нарахування заробітної плати, підлягають обов’язковому погашенню штампом контролера “Одержано” або “Оплачено”. Порушення порядку погашення касових ордерів створює умови для їх повторного використання з метою списання грошей із підзвіту касира та проведення інших протиправних дій.

Перевірка за змістом полягає у критичній оцінці документів на відповідність змісту операції. В окремих випадках, коли виникають сумніви щодо достовірності змісту господарської операції, зафіксованої в документі, аудитор може застосувати метод службового розслідування – викликати осіб, які брали участь у даній операції.

Перевірка документів має велике значення при контролі виплат грошей особам, які не зараховані до спискового складу працівників підприємства. У цих випадках перевіряють повноту і своєчасність виконаної роботи, відображеної у документах. При цьому використовують прийоми вибіркових спостережень і спеціальну експертизу.

Експертизи різних видів – це прийоми експертних оцінок, що застосовуються при дослідженні спеціальних питань (технологічних, товарознавчих, криміналістичних тощо), пов'язаних з аудиторським контролем. До експертиз вдаються тоді, коли у складі аудиторів немає відповідних фахівців або за виявленими аудитом фактами порушено цивільну чи кримінальну справу.

Експертиза проектів і кошторисної документації – це прийом перевірки технологічного рівня, прогресивності норм і нормативів, організації та індустріалізації будівництва, відображених у проектно-кошторисній документації на спорудження об'єктів і придбання обладнання, яке потребує і не потребує монтажу. Здійснюють експертизу спеціальні підрозділи підприємств-замовників проектно-кошторисної документації, а на великих будовах - спеціальні державні установи.

Перевірка первинних документів на списання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, на витрати виробництва продукції дає змогу виявити витрати, які відповідно до технології виробництва не відносять до цього виду продукції, крадіжки цінностей.

При перевірці документації застосовують логічний спосіб контролю, поєднуючи його з процедурами нормативно-правового регулювання, а також при контролі цін на реалізовані товари, при використанні машин і обладнання та у випадках, коли в документах відсутні техніко-експлуатаційні характеристики.

Отже, використання у фінансово-господарському контролі документальних методичних прийомів дає змогу дати кількісну і якісну оцінку виявлених недоліків, встановити відповідальних за них осіб і розмір матеріальної відповідальності.

Приклади застосування методу перевірки документації.

Приклад 1. Одним із прийомів документальної перевірки звітних даних про вироблену і реалізовану продукцію є складання балансу товарної продукції. Дані свідчать, що на підприємстві утворився значний обсяг нереалізованої продукції.

За допомогою документальних методичних прийомів у процесі контролю за даними бухгалтерського обліку на рахунках “Основне виробництво”, “Готова продукція”, “Товари відвантажені, виконані роботи і послуги”, "Реалізація" і "Внутрішньосистемний відпуск товарів, робіт і послуг" встановлюють, ким випущено товарну продукцію, коли оприбутковано на складах, чому не відвантажено покупцям або чому не надійшла за неї оплата.

Це дає змогу вивчити викривлення обліку обсягів продукції в процесі обліку виробництва і на стадії реалізації її покупцям. Зокрема, необхідно здійснити інвентаризацію залишку продукції на кінець року на складах підприємства. Трапляються випадки, коли фактичний залишок нереалізованої продукції відображений неправильно. Продукція реалізована, на складах її значно менше, але гроші на рахунок підприємства повністю не надійшли, а залишилися на рахунках у зарубіжних банках.

Приклад 2. У ході перевірки Міжнародних товарно-транспортних накладних підприємства “А” встановлено необґрунтоване застосування “0”ставки податку на додану вартість. А саме, підприємство “А” має транспортний цех, ліцензію на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом до країн Європи та Азії, уклало угоди з різними суб’єктами господарювання-резидентами (підприємством “С”) та підприємствами-нерезидентами (підприємством “В”) на міжнародні перевезення вантажів.

В свою чергу, підприємство “А” уклало угоду з підприємством-резидентом “Д” про надання підприємству “А” транспортних послуг по міжнародних перевезеннях вантажів.

Підприємством “Д” надано транспортні послуги підприємству “А” з перевезення вантажів за межами митного кордону України. Застосовано “0” ставку ПДВ, бо підприємство “Д” є фактичним перевізником. Підприємством “А” також нарахований ПДВ по “0” ставці при наданні транспортних послуг на умовах, коли фактичним перевізником є підприємство “Д”.

Таким чином, перевіркою документації підприємства “А” встановлено без-підставне застосування нульової ставки та збільшена база оподаткування з ПДВ

Спостереження застосовується у фінансово-господарському контролі та аудиті як один із видів несуцільного дослідження господарських операцій, що ґрунтується на застосуванні вибіркового методу. Вибірковий метод дослідження використовують для встановлення достовірності показників усієї сукупності, яка вивчається, на основі обстеження лише деякої її частини. Цей метод забезпечує одержання репрезентативних даних. У теорії вибіркового методу розглядають такі основні питання: способи відбирання одиниць, які підлягають спостереженню; принцип організації обстежень; оцінка вибіркових даних, які їх зумовлюють, способи усунення неістотних показників і встановлення їхніх розмірів; поширення вибіркових спостережень на всю генеральну сукупність (діяльність підприємства, корпорації та ін.).

Суть вибіркового методу полягає у правильному відбиранні одиниць спостереження. Точність результатів, добутих за допомогою цього методу, залежить від способу відбирання одиниць спостереження, ступеня коливань ознаки у сукупності, кількості одиниць, які підлягають спостереженню.

Вибіркові спостереження за умови правильної організації і проведення їх дають досить достовірні дані, придатні для використання у фінансово-господарському контролі. У контрольно-аудиторському процесі до вибіркових спостережень вдаються з метою скорочення обсягу процедур, що використовують при дослідженні об'єктів контролю.

Прикладом вибіркових спостережень може бути контрольна перевірка якості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. У практиці торгових підприємств вибірковій перевірці підлягають 10-15 відсотків найменувань із підвищеним попитом цінностей, занесених до інвентаризаційного опису.

Вибірковими контрольними перевірками охоплюють не менш як 15 відсотків усіх проведених інвентаризацій. При цьому важливо правильно відібрати одиниці, які підлягають вибірковій перевірці, організувати цю перевірку, а потім провести оцінку добутих даних, їх репрезентативності. Існують і інші процедури вибіркових спостережень у фінансово-господарському контролі. Результати вибіркових інвентаризацій оформляють актом, який використовується для поширення вибіркових спостережень на всю генеральну сукупність, тобто всі товарно-матеріальні цінності, що підлягають перевірці.

Спостереження також є методом використання почуттів для того, щоб оцінити певні дії. Під час усіх перевірок існує багато можливостей тренувати зір, слух, торкання та нюх для того, щоб оцінювати широкий діапазон речей. Наприклад, податковий інспектор може здійснювати обхід підприємства для отримання загального враження про засоби клієнта, спостерігати, чи іржаве устаткування для того, щоб оцінити його застарілість, дивитись як робітники виконують розрахункові завдання, щоб вияснити, чи бере особа відповідальність за виконання цього. Інформація отримана даним методом може бути цінною та корисною. Але спостереження недостатньо, щоб дізнатись, чи дійсно обладнання належить компанії, що перевіряється. Метод спостереження доцільно застосовувати в комплексі з іншими методами.

На практиці метод спостереження дає результати при проведенні оперативних перевірок підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг. Вибірковими спостереженнями перевіряється дотримання вимог порядку проведення розрахунків із споживачами.

Виявлені вибірковою перевіркою порушення можуть свідчити про наявність більш суттєвих порушень з боку платників податків. Так, суми виторгу господарської одиниці, де виявлені вищезазначені порушення, виявляються меншими в порівнянні з сумами виторгів подібних одиниць інших суб'єктів.

Приклад. При проведенні порівняння з’ясовано, що середня сума виторгу за 1 робочий день у кафе “Ноктюрн” становить 200 грн., а в інших кафе, рівнозначних за площею, з тим же асортиментом страв та у тій же частині міста -1000 грн.

Цей факт свідчить про доцільність застосування ще одного з прийомів спостереження - проведення хронометражу робочого часу, коли інспектори знаходяться у приміщенні господарської одиниці протягом кількох днів з її відкриття до закриття та слідкують за повнотою проведення сум через РРО.

Проведення хронометражу у кафе “Ноктюрн” підтвердило, що реальне значення середньоденного виторгу становить 1000 грн, а база оподаткування підприємства може бути розширена на 30000 грн. щомісяця.

Матеріали перевірок із застосуванням методу спостереження можуть стати початком комплексної документальної перевірки підприємства з вивченням реальних обсягів товарно-грошових потоків.

Запити до платників податків – це отримання письмової або усної інформації від клієнта у вигляді відповідей на питання податкового інспектора. Ця інформація не може бути визнана як заключна, тому що вона одержана не від незалежного джерела і може бути необ’єктивна на користь клієнта. Тому, коли інспектор отримує підтвердження шляхом запиту, звичайно, він повинен примінити ще й інші методи перевірки.

Повторні виконання включають повторну перевірку розрахунків, здійснених платником протягом періоду, що перевіряється.

Приклад. При проведенні перевірки правильності розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів на складах та у незавершеному виробництві підприємства “Корвет” встановлено помилку: залишок товарно-матеріальних цінностей на початок звітного періоду не зменшено на суму вартості запасних частин (15000 грн.), використаних на капітальний ремонт обладнання. Таким чином, встановлено завищення валових витрат звітного періоду на суму 15000 грн.

Останній метод - це аналітична процедура встановлення зв'язку між показниками. Аналітичні процедури використовують порівняння та взаємозв'язки для визначення того, чи є залишки на рахунках, або інші необхідні дані. Прикладом є порівняння валового прибутку у поточному році з попередніми роками. По певних нематеріальних активах і рахунках аналітичні процедури можуть виявитися єдиним можливим типом свідоцтв.

Приклад. При перевірці загальної обґрунтованості врахованих платником комісійних аудитор порівнює суму витрат на комісійну винагороду за поточний рік з обсягами реалізації, помноженими на середній розмір комісійних. Щоб ця аналітична процедура відповідала поставленій задачі, аудитор, ймовірно, заздалегідь зробив висновок, що врахований обсяг реалізації відповідає дійсності, вся реалізація приносить комісійні і що фактичний середній розмір комісійних легко піддається визначенню.

Таким чином, аналітичний огляд включає ланцюжок процедур, в результаті яких аудитор одержує контрольні докази перевірки.

За результатами перевірок скла­даються акти по формі, розробленій вищою ланкою державної податкової служби (додаток). Акт складається з трьох частин: вступної, описової та висновків.

Як правило, у вступній частині акту зазначаються такі дані:

- повна назва підприємства, що перевіряється;

- прізвище, ім’я, по батькові, посада та місце роботи особи, що проводила перевірку;

- прізвище, ім’я, по батькові, посада та місце роботи осіб, з відома і в присутності яких проводилася перевірка;

- підстава для проведення перевірки (план роботи, доручен­ня, наказ тощо);

- період, за який проводилася перевірка;

- дата проведення попередньої перевірки, усунення виявле­них порушень;

- питання, з яких проводилася перевірка, точна назва й пере­лік документів, що перевірялися.

Описова частина містить:

- докладне викладення фактів виявлених порушень законо­давства про податки та обов'язкові платежі, порядку ведення бух­галтерського та податкового обліку, складання податкових де­кларацій та розрахунків;

- посилання на законодавчі та інші нормативні документи з зазначенням, ким затверджено, а також їхніх номера, дати, статті, пункту, які порушено, та періоду, за який встановлене по­рушення.

У висновку відображається узагальнений опис виявлених порушень податкового та валютного законодавства та їх вплив на суми податкових зобов’язань, визначаються суми донарахованих податків за податковими періодами.

В акті не допускається визначення виду і розміру штрафних санкцій. Для підтвердження окремих записів в акті до нього можуть додаватися необхідні розрахунки, матеріали зустрічних перевірок. В окремих випадках вилучаю­ться документи чи робляться копії з них, які свідчать про виявле­ні факти порушень. У такому разі в акті робиться відповідний за­пис з розпискою посадової особи та переліком документів, що вилучаються.

Акт підписується посадовою особою податкового органу, яка здійснювала перевірку, керівником та головним бухгалтером під­приємства. Якщо останні відмовилися від підписання акту, складається акт про таку відмову у довільній формі.

Один примірник акта перевірки та всіх додатків до нього, включаючи розписку з переліком вилучених документів, переда­ється керівнику підприємства. Другий примірник не пізніше на­ступного дня після підписання акта реєструється в спеціальному журналі обліку результатів контрольної роботи і передається на розгляд начальнику відділу. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу протягом трьох днів.

Дії або рішення податкового органу можуть бути оскаржені платником податків у відповідності до Закону № 2181.

Термін зберігання актів перевірок в податкових органах – 5 років, для підприємств з іноземними інвестиціями – 10 років.

Типові правопорушення у сфері оподаткування. Неточності, встановлені під час аудиту, можна розподілити по наступних категоріях:

- помилки як слідство похибки або недбалості;

- неточності через розходження в розумінні податкових законів. В цьому випадку платник податків уточнює позицію щодо фіскальних питань, так як податкова адміністрація інколи надає суперечливі ро’яснення;

- навмисне застосування невідповідностей у податковому законодавстві, правових “лазівок”. З юридичної точки зору таке ухилення не є протиправною дією. Це так званий легальний спосіб ухилення від оподаткування. Для усунення таких випадків ДПА України використовує право законодавчої ініціативи і звертається до Уряду та Верховної Ради.

Основними видами нелегальних (незаконних) ухилень в сфері оподаткуванняє приховування та заниження об’єктів оподаткування у вигляді:

- спотворення звітних даних;

- фальсифікації первинних бухгалтерських документів шляхом ведення “подвійної” бухгалтерії (ведення обліку, призначеного для надання податковим органам, і обліку дійсних операцій підприємства) або невідображення в бухгалтерському обліку операцій з метою зменшення об'єкта оподаткування;

- нелегального виробництва товарів і надання послуг;

- реалізації імпортних товарів, що не пройшли митне оформлення (контрабанди);

- операцій з використанням “фіктивних” фірм.

Розглянемо деякі з них.

Схема незаконного переводу грошових коштів у готівку через фіктивні фірми. Багато суб’єктів підприємницької діяльності реєструються за фіктивною адресою, тому, за даними ДПА, в розшуку за несплату податків знаходиться понад 60 тисяч таких підприємств.

Найбільш сприяє появі і функціонуванню фіктивних фірм існуючий порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Цей порядок не містить обов’язків органу реєстрації ідентифікувати засновників і перевіряти достовірність поданих документів. При створенні приватного підприємства від засновника не потрібно внесення коштів в статутний фонд.

Сфера застосування такої схеми діє практично у всіх галузях економіки і поєднується з іншими схемами ухилення від сплати податків, такими як:

- купівля товарів за готівкові грошові кошти;

- постачання товарів під виглядом, що комплектують;

- фальсифікація ввізних митних документів та контрабанда.

Через фіктивні структури здійснюються операції в сфері ЗЕД по експорту сировини, товарів. Українські підприємства після відправки товару за кордон припиняють своє існування, а валютна виручка за продану продукцію ділиться з іноземними партнерами і осідає на рахунках зарубіжних банків. Так, фірма “П” здійснила ряд операцій з нафтопродуктами перерахувавши в Женеву понад 3 млн. дол. США.

Схема отримання з бюджету відшкодування податку на додану вартість. Метою застосування цієї схеми є використання фіктивної фірми для отримання фальсифікованих податкових документів про сплату їй цього податку. Основою для зменшення податкових зобов'язань на суму податкового кредиту є правильно оформлена податкова накладна, а основою для отримання відшкодування ПДВ з бюджету є дані податкової декларації за звітний період.

Вказані норми закону про ПДВ створили сприятливі умови для отримання платниками з державного бюджету значних сум відшкодування ПДВ по господарських операціях з фіктивними структурами, які податки до бюджетуне сплачують.

Механізм дії схеми: підприємство експортер, маючи законне право на відшкодування податку на додану вартість, спочатку не бажає його сплачувати. З цією метою підприємством використовуються розрахункові операції з фіктивною фірмою. На основі підробленої угоди експортер перераховує на розрахунковий рахунок фіктивної фірми грошові кошти ніби для придбання товару, який повинен бути експортований. Фактично цей товар закуповується за готівкові кошти або проводиться як неврахований, оформляються бухгалтерські документи, які засвідчують сплату ПДВ фіктивній фірмі (платіжні доручення, рахунки фактури, накладні, податкові накладні і інше). Крім того, як правило, у вказаних бухгалтерських документах зазначається завищена вартість товарів з метою збільшення сум ПДВ обчисленого в ціні товару. Але фіктивна фірма вказаний податок до бюджету не перелічує. А всю суму перелічує на ЛОРО-рахунок банку-нерезидента для подальшої її конвертації по схемі перекладу в готівку. Підприємство експортер подає до податкових органів заяву на відшкодування ПДВ і отримує з бюджету грошові кошти або зменшує заборгованість по іншому податку, що направляється до державного бюджету. Для ускладнення перевірки обґрунтованості відшкодування експортер переводить кошти на рахунок фіктивної фірми не безпосередньо, а через 3-5 фірм посередників (буферів).

Схема ухилення від сплати податків шляхом контрабандного ввезення товарів. Метою використання даної схеми є ухилення від сплати митного збору, акцизного збору і податку на додану вартість.

Механізм використання схеми полягає в наступному: легальне працююче підприємство, що має зв’язки з працівниками митниць, прикордонниками або місцевими жителями прикордонних районів, закуповує за кордоном товар і контрабандою завозить на територію України без митного оформлення і сплати мита, імпортного ПДВ, акцизу.

Для легалізації походження товару використовується фіктивна фірма.На розрахунковий рахунок перераховуються кошти (по значно завищених цінах) за товар, завезений контрабандним шляхом. Фірма конвертує кошти і частину їхперелічує іноземному постачальнику товару. А іншу частину готівкою повертає посадовим особам легального підприємства, яка завезла товар. Фіктивна фірма оформляє документи на продаж цього товару легальному підприємству. Далі відбувається звичайна реалізація товару по ринкових цінах України.

Внаслідок цієї операції легальне підприємство, яке імпортувало товар:

- ухилилося від сплати митних зборів, ПДВ, акцизного збору і перенесло податкові зобов'язання на фіктивну фірму, які ніколи не будуть сплачені нею до бюджету;

- збільшило податковий кредит з ПДВ;

- мінімізувало податок на прибуток.

Одними з ознак застосування цієї схеми є:

- реалізація імпортних товарів на внутрішньому ринку України по низьких цінах;

- реалізація імпортних товарів, не сертифікованих в Україні;

- реалізація імпортних товарів шляхом здійснення виносноїторгівлі (через лотки);

- відсутність відповідних акцизних марок на лікеро-горілчанійі тютюновій продукції, відсутність сертифіката якості на цих виробах.

Схема ухилення від сплати акцизного збору і ПДВ за допомогою фальсифікованих ввізних митних документів. Механізм використання схеми полягає в наступному: інофірма реалізовує товар по світових цінах посереднику, з яким реальне українське підприємство уклало договір на його придбання. Посередник фальсифікує провізні документи, в яких в 2-3 рази занижує ціну товару.

Українське підприємство при розмитненні товару сплачує занижені податки і збори, після чого проводить реалізацію по звичайних цінах. При цьому можлива також додаткова фальсифікація марки товару. Наприклад, в документах бензин АИ-95 відбивається як А-76, ставка акцизного збору на який значно нижча.

Внаслідок такої операції українське підприємство отримує надприбуток за рахунок зменшення сплати податків (насамперед, ПДВ). Потім цей прибуток мінімізується шляхом здійснення витрат на неіснуючі накладні витрати по маркетингових, транспортних і інших послугах з використанням знову таки фіктивних фірм.

Ознаками застосування таких схем ухилення від оподаткування є:

- ціна товару, вказана у вантажних митних деклараціях, значнонижче за рівень світових цін на цей же товар;

- заниження прибутку за рахунок накладних витрат на виконані роботи (маркетинг, рекламні послуги і т. д.).

Схеми ухилення від сплати податкового боргу шляхом переуступки права вимоги боргу, застосування вексельних розрахунків і використання позикових рахунків комерційних банків. Метою проведення операцій підприємствами - виробниками продукції по переуступці боргу, застосування вексельних розрахунків і використання позикових рахунків комерційних банків є ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів за поточний звітний період і заборгованості по платежах за попередні періоди. Платники відображають в податкових деклараціях нараховані до сплати суми, але кошти до бюджету не перераховують, створюючи заборгованість перед бюджетом (недоплату).

У більшості випадків вони використовують широкий спектр схем, який дозволяє, використовуючи недосконалість нормативно-правових актів, не сплачувати значні суми податків до бюджету і нагромаджувати величезні суми податкової заборгованості.

Ознаками застосування такихсхем ухилення від сплати заборгованості по податках і платежах є:

- відсутність або незначні обороти грошових коштів по основному рахунку при великих оборотах грошових коштів по валютних рахунках та значних об'ємах господарських операцій по продажу продукції;

- широке застосування векселів;

- застосування схеми переуступки прававимоги боргу;

- велика кількість короткострокових кредитів.

Вексельні розрахунки. Вказана схема базується на протиріччях податкового і громадського правового законодавства. При цьому підприємство-боржник по сплаті податків до бюджету розраховується з фірмами постачальниками сировини, палива за допомогою векселів. Потім укладає договір з банком про оплату векселів цього підприємства, які будуть пред’являтися банку (банк в цьому випадку за договором з підприємством виступає авалістом по векселях і гарантує оплату). Пізніше фірма-постачальник звертається в банк з вимогою про сплату вексельної суми. Через відсутність коштів у підприємства- векселедавця банк-аваліст сплачує вказані у векселях суми.

Після цього за дорученням підприємства отримані валютні кошти повністю продаються на українській міжбанківській валютній біржі. Еквівалент у національній валюті на розрахунковий рахунок підприємства - боржника не зараховується, а використовується на погашення зустрічних однорідних вимог: шляхом оформлення заяви про залік зустрічних однорідних вимог - банку до підприємства, в рамках авалірування векселя і підприємства до банку, в рамках доручення на продаж валютної виручки.

Дата добавления: 2014-11-29