Збір за забруднення навколишнього природного середовища

ТЕМА 7

Перелік рекомендованих джерел [8,12,16,20,44,54,57].

КОНТРОЛЬ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Методичні рекомендації до вивчення теми

У рамках цієї теми потрібно вивчити особливості проведення контролю достовірності обчислення та своєчасності плати податку на прибуток підприємств і прямих податків, що включаються до складу валових витрат.

Особливості камеральної перевірки декларацій з податку на прибуток. Насамперед, слід враховувати, що існує чотири різновиди декларацій з податку на прибуток: для підприємств, страхових компаній, банків і виробників сільськогосподарської продукції.

Форми і порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства встановлені Наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143.

За звітний квартал, півріччя або три квартали підприємства надають декларацію за спрощеною формою, декларацію за рік - у повній формі. Якщо платником податку виявлено помилки у раніше наданій звітності і він подає нову декларацію до закінчення встановленого строку, штрафні санкції не застосовуються. Якщо помилки виявлено платником після закінчення встановленого строку подання декларації, платник має сплатити штраф та надати окремо уточнюючий розрахунок або врахувати коригування при складанні декларації за наступний період.

При попередній перевірці декларації контролю підлягають:

- своєчасність подання податкових декларацій з податку на прибуток;

- дотримання вимог щодо порядку заповнення в залежності від того, в який формі подається декларація – у повній або спрощеній;

- наявність необхідних додатків і узгодженість звітних даних;

- правильність арифметичних підрахунків та визначення сум оподатковуваного прибутку або збитку за звітний період.

Якщо за результатами перевірки виявлені арифметичні або методологічні помилки, складається акт. Донарахована сума податку з фінансовими санкціями вказується у податковому повідомленні, яке вручається платнику.

Дані, наведені у деклараціях (валові доходи, валові витрати), використовуються у подальшому при проведенні кабінетного аудиту для оцінки податкових ризиків на основі аналізу фінансових коефіцієнтів. Так, якщо коефіцієнт рентабельності діяльностіпідприємства знижується в динаміці у порівнянні зі середньогалузевими показниками та показниками платника за минулі роки, це є фактором ризику та може означати заниження обсягу продаж, наявність фіктивних витрат тощо.

Необхідно звернути увагу на питому вагу матеріальних витрат підприємства в обсязі реалізації і розглянути їх в динаміці. Зростання питомої ваги матеріальних витрат може свідчити про завищення собівартості продукції (робіт, послуг) та заниження оподатковуваного прибутку.

Приклад 1. Порівняємо дані клієнта та галузі:

Показники	Платник	Галузь
Рік
Основний капітал/оборот	3,4	3,5	3,9	3,4
Рентабельність, %	26,3	26,4	27,3	26,2

Якщо ми подивимось лише на інформацію про клієнта за даними двох показників, то компанія виглядає стабільною, без очевидних ознак труднощів. Однак, у порівнянні з галуззю, позиція клієнта погіршилася: у 2000 році клієнт був у трохи кращому стані, ніж галузь за наведеними показниками. У 2001 році становище погіршилось. Незважаючи на те, що ці показники не можуть свідчити про значні проблеми, приклад ілюструє, як порівняння даних клієнта з даними по галузі може надавати корисну інформацію про стан клієнта. Можливо, компанія втратила свою частку на ринку, її ціноутворення стало не конкурентоспроможним.

Приклад 2. Порівняємо дані клієнта з даними відповідного попереднього періоду. Припустимо, що прибутковість компанії була на рівні 26 – 27% для кожного з останніх років, але в поточному році знизилась до – 23%. Це зниження повинно занепокоїти інспектора. Причиною його могла бути зміна в економічних умовах (незафіксований збут, завищення цін у рахунках до оплати тощо). Інспектор повинен визначити причину зниження валового прибутку і розглянути результат, а якщо ризик підтвердився, то приєднати його до накопиченої інформації про клієнта.

Подивимося на ці величини:

Показники (тис. грн):	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.
оборот
вартість продажів
прибуток
Коефіцієнти:
оборот
вартість продажів
прибуток

З наведених даних слід визначити, що підприємство необґрунтовано збільшило свої валові витрати, тому що при стабільному рості обороту та вартості збуту товарів за попередні роки, співвідношення одержаного прибутку у 2002 році знизилось.

Важливо проаналізувати динаміку питомої ваги зарплати в обсягу реалізації та динаміку питомої ваги недоїмки підприємства у нарахованих сумах за даними особової картки платника податків і порівняти їх з аналогічними показниками по галузі.

Результати кабінетного аудиту впливають на прийняття рішення про доцільність та вид документальної перевірки, склад бригади перевіряючих.

Документальна перевірка оподаткування прибутку підприємства. Під час документальної перевірки податку на прибуток, насамперед, необхідно упевнитися у правильності відображення в бухгалтерському обліку ре­зультатів попередньої перевірки, а саме в тому, що:

- зміни по фактах порушень, що мали місце в минулому році, відображені у звітності поточного року як прибуток (збиток) ми­нулих років, виявлений у поточному звітному періоді, без коригування звітності за минулий рік;

- помилки в звітності поточного року, виявлені до подання і затвердження річного звіту за поточний рік, виправлені шляхом сторнування неправильних записів і заміни їх правильними в то­му місяці, в якому вони виявлені;

- донараховані за результатами перевірки суми податку на прибуток, штрафів, пені не віднесені на валові витрати, що призво­дить до заниження оподатковуваного прибутку.

Аудит валових доходів. Відповідно до чинного законодавства датою збільшення ва­лових доходів є дата першої події: це або дата відвантаження товарів (фактичного надання послуг, виконання робіт) покупцю, або дата зарахування коштів покупця на рахунки платника. Перевірка полягає у відстеженні черговості подій та відповідних сум. Слід бути уважним, щоб операції, які виступатимуть “другою подією”, повторно не були включені до складу валових доходів.

Приклад. Фірма “А” відвантажила фірмі “Б” продукцію на суму 36000 грн. (з ПДВ) у другому кварталі і за першою подією включила до складу валових доходів звітного періоду 30000 грн. (без ПДВ). Кошти від фірми “Б” надійшли у третьому кварталі у сумі 54000 грн. (з ПДВ), частково - як оплата отриманої продукції, частково – у вигляді авансу в рахунок наступних постачань.

Фірма “А” відображає у звітності за три квартали валовий дохід у сумі (без ПДВ):

(54000- 54000/6) – 30000 = 15000 грн.

За допомогою касових та платіжних документів, а також товарно-транспортних накладних виявляються випадки відвантаження чи передоплати (отриманих авансів), які не знайшли відображення в валових доходах платника.

Якщо підприємство здійснює товарообмінні операції або реалізує продукцію пов’язаним особам, то під час перевірки слід упевнитися, що доходи від цих операцій були визначені підприємством, виходячи з договірної ціни, але не нижчої за звичайну, тобто справедливу ринкову ціну.

Необхідно перевірити відображення у валовому доході поворотної фінансової допомоги, отриманої від осіб, що не є платниками податку на прибуток або від осіб, що сплачують його за нижчими ставками. При поверненні сума допомоги буде включена до складу валових витрат.

Якщо платник отримує фінансову допомогу від іншого звичайного платника податку на прибуток і не повертає її на кінець звітного періоду, валовий дохід збільшується на суму процентів, умовно нарахованих за кожний день фактичного використання допомоги, у розмірі облікової ставки НБУ.

У валовий дохід мають бути включені суми кредиторської заборгованості, за якими минув строк позовної давності; одержані штрафи і неустойки; суми акцизного збору, що сплачені покупцем підакцизних товарів на користь платника акцизного збору, тощо.

В той же час у валовий дохід не включаються суми ПДВ, отримані платником цього податку у складі ціни проданих товарів; кошти або майно, що надходять у вигляді інвестицій у корпоративні права, тощо.

При перевірці також потрібно звернути увагу на правильність визначення валового доходу від операцій з розрахунками в іно­земній валюті. З метою оподаткування заборгованість в іноземній валюті (крім заборгованості за товари, роботи, послуги), що перебуває на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітно­го періоду. При цьому позитивні курсові різниці включаються до валового доходу платника. У разі від’ємного значення перерахунку збільшуються валові витрати.

Під час перевірки з’ясовують, чи проводилась інвентариза­ція в тих випадках, коли вона була обов’язковою, а саме:

- перед складанням річної звітності;

- при зміні матеріально відповідальних осіб;

- при зміні організаційно-правової форми (наприклад, перетворенні державного підприємства в акціо­нерне товариство);

- при встановленні фактів крадіжки чи зловживань тощо.

Перевіряється наявність наказу про створення інвен­таризаційної комісії, правильність оформлення ре­зультатів (актів інвен­таризації) та відображення їх у податковому обліку. Виявлені над­лишки основних фондів, матеріальних цінностей, цінних паперів та іншого майна оприбутковуються і включаються до валових доходів підприємства. Невідшкодо­вані суми нестачі матеріалів понад норми природного убутку стягую­ться з винних осіб.

Аудит валових витрат. Наступний блок питань стосується перевірки достовірності ві­дображення в звітності валових витрат підприємства.

По аналогії з доходами, датою збільшення ва­лових витрат є дата першої події: або дата оприбуткування товарів (отримання результатів робіт, послуг), або дата списання коштів з рахунків платни­ка. Але є виключення з цього правила: при здійсненні операцій з нерезидентами, а також резидентами, що сплачують податок на прибуток за нижчою ставкою (або єдиний податок), датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів.

Правильність обліку і списання матеріальних цінностей. При перевірці цього питання, по-перше, необхідно упевнитися в наявності всіх документів, що підтвер­джують списання коштів з банківських рахунків в оплату сировини та матеріалів, видачу готівкових коштів з каси підприємства, факт оприбуткування товарів на склад підприємс­тва. Для цього використовуються банківські документи, витратні касові ордери, товарно-транспортні накладні. Особливу увагу слід звернути на відображення витрат у зв’язку з придбанням матеріалів у пов’язаних осіб. Такі витрати мають визначатися виходячи з договірної ціни, але не більшої за звичайну ціну.

По-друге, слід перевірити правильність обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у неза­вершеному виробництві та залишках готової продукції. Для цього використовуються відомості про облік балансової вартості мате-ріальних запасів. Визначення приросту (убутку) балансової вартості матеріальних запасів проводиться шляхом порівнювання їх залишків на початок та кінець звітного періоду. В разі, коли балансова вартість матеріальних запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж періоду, різниця додається до валових доходів платника. У разі, коли балансова вартість матеріальних запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на його початок, різниця додається до складу валових витрат платника.

По-третє, у разі убутку запасів оцінка їх вартості у податковому обліку здійснюється методом FIFO або методом прямої ідентифікації.

Обґрунтованість витрат подвійного призначення (тобто витрат, які включаються до складу валових з обмеженням).При проведенні аудиту слід мати на увазі, що до складу валових витрат відносяться:

- витрати за встановленими нормами на ті види спецодягу, спецвзуття та спецхарчування, які затверджені в переліку Кабінету Міністрів України.Розповсюдженіпомилки з цьо­го приводу - віднесення на валові витрати вартості форменого одягу, забез­печення спецодягом та спецвзуттям засновників підприємства; використання спецодягу та спецвзуття у ситуаціях, не пов’язаних з виконанням професійних обов’язків. Для перевірки слід брати до уваги контракти на придбання спецодягу, спецвзуття, спецхарчування та інших засобів індивіду-ального захисту, документи складського обліку, в яких значаться найменування оприбуткованих товарів, їх кількість, загальна вартість, платіжні документи, дані про чисельність найманих працівників на підприємстві тощо;

- витрати на науково-технічне забезпечення господарської діяльності у момент їх здійснення та незалежно від фактичної результативності проведених заходів (тобто сприяли вони зростанню доходу платника чи ні), зокрема, на винахідництво та раціоналізацію, проведення дослідно-експериментальних та конструк­торських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, виплату роялті. Але підставою для включення зазначених витрат до валових є їх обов’язковий зв’язок з напрямом основної діяльності під­приємства;

- витрати на підготовку кадрів у межах норм, встановлених Кабміном, за умов відповідності між профілем діяльності підприємства і профілем професійної підготовки, а також навчання в українських навчальних закладах осіб, які працюють на даному підприємстві, крім пов’язаних (наприклад, за­сновників підприємства або членів їхніх родин);

- витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів – без обмежень, крім витрат на безоплатну роздачу зразків то­варів та проведення презентацій з реклам­ними цілями, які не повинні у сукупності перевищувати двох відсотків від оподатковуваного прибутку за попередній рік. Усі витрати повинні мати документальні підтвердження: договори; кошториси на представницькі витрати, затверджені керівником підприємства; накладні; товарні чеки тощо;

- витрати на відрядження, зв’язані з напрямом основної діяльності підприємства, у тому числі витрати на проїзд (включаючи пере­везення багажу); на оплату вартості проживання в готелях(включа­ючи витрати на харчування чи побутові послуги: прання, прасування, чистка, лагодження одягу, взуття); ведення телефонних переговорів; оформлення закордонних паспортів; обов’яз-кове страхування - в межах фактичних сум, але за умови на­явності документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів, страхових полісів тощо. Додатково до вказаних витрат можуть відноситися не підтверджені документально суми добових витрат у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. Крім того, треба упевнитися в наявності позначок відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження;

- витрати на гарантійний ремонт проданих товарів, але не більше 10% їх вартості;

- витрати на окремі види страхування (майна, кредитних ризиків, ризиків загибелі врожаю, екологічної шкоди тощо);

- 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів, незалежно від цілей їх використання;

- 50% витрат на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності об’єктів соці­ально-культурної сфери, які були на балансі підприємства на момент набрання чинності За­кону “Про оподаткування прибутку підприємств”:

· дитячих садків та ясел;

· закладів середньої і середньої професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації;

· дитячих музичних та художніх шкіл;

· закладів охорони здоров’я, пунктів безоплатного медично­го обстеження, профілактики та допомоги працівникам;

· спортивних залів і майданчиків, що використовуються безо­платно для фізичного і психічного оздоровлення працівників; клубів та будинків культури;

· приміщень, які використовуються для організації харчу­вання працівників підприємства;

· багатоквартирного житлового фонду і об’єктів житлово-ко­мунального господарства, що знаходяться на балансі підпри­ємства;

· дитячих таборів відпочинку, якщо вони не здаються в оренду.

Не можна до складу валових відносити витрати капітального характеру на об’єкти соціально-культурної сфери і на поточне фінансування будинків відпочинку та туристичних баз.

Аудит витрат на оплату праці і зборів до державних цільових фондів. При перевірці цього питання податковому інспекторові слід упевни­тися, що у складі валових витрат не значаться ті витрати, які не пов’язані безпосередньо з оплатою праці. До них відносяться: матеріальна допомога (у тому числі в межах прожиткового мінімуму), дивіденди, витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб, не підтверджені документальними доказами того, що такі виплати є ком­пенсацією за фактично надані послуги або відпрацьований час. Виключенням є компенсація вартості послуг, отриманих від працівника. У разі виплати заробітної плати натурою треба упевнитися, що така виплата здійснена дозволеними товарами за цінами не нижчими від їх собівартості.

Додатково у складі валових витрат можуть бути страхові платежі підприємства по договору довгострокового страхування життя найманих працівників. Необхідно перевірити виконання двох умов: сума платежів не повинна перевищувати 6000 грн. і 15 відсотків від заробітної плати кожного застрахованого працівника за квартал. Якщо підприємство одночасно сплачує внески на додаткове пенсійне забезпечення, необхідне виконання тільки другої умови.

Перевірка нарахування зборів до цільових державних фондів включає такі складові:

- встановлення достовірності об’єкта нарахування зборів;

- здійснення арифметичних підрахунків з одночасною пере­віркою правильності застосування ставок зборів.

При перевірці правильності визначення об’єкта нарахування зборів слід керуватися нормами п.2 статті 5 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”. Так, наприклад, при нараху­ванні зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування та на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до об’єкта нарахування зборів не можна включати: матеріальну допомогу, що не обкладається прибутковим податком у межах встановлених норм, вихідну допомогу при звільненні, витрати на відрядження у межах норм тощо.

Аудит витрат по операціях з нерезидентами, що мають офшорний статус. До складу валових відноситься 85% фактичних витрат по таких операціях.

Аудит витрат на благодійні цілі. До складу валових витрат відносяться суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) протягом звітного року Державному бюджету або бюджетам місцевого самоврядування, неприбутковим організаціям у розмірі, що становить не менше двох та не більше п’яти відсотківоподатковуваного прибутку попереднього року.

Аудит нарахування податків і зборів у складі валових витрат. Контролю підлягають:

Плата (податок) за землю і ресурсні платежі.

У рамках цього питання необхідно розглянути правильність нарахування та сплати до бюджету плати за землю, плати за воду і плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин. Схема контролю кожного з указаних платежів однакова і включає такі питання:

- своєчасність подання розрахунку;

- повнота і правильність заповнення всіх реквізитів;

- достовірність даних, зазначених у колонках і рядках;

- правильність арифметичних підрахунків;

- своєчасність сплати до бюджету;

- наявність документів, доданих на підтвердження по­казників, які застосовуються в розрахунках.

Для встановлення до­стовірності плати за землю за­стосовуються дані державного земельного кадастру, документи, що є підставою для обґрунтування пільг, державні акти на право власності або постійного користування землею, договори на оренду земельної ділянки. При цьому слід звернути увагу на те, що відсутність державного акта, який посвідчує право власнос­ті або користування земельною ділянкою, не може бути підста­вою для несплати земельного податку. При перевірці також вста­новлюється достовірність ставок земельного податку. Для цього використовуються Закон України «Про плату за землю», рішення чи постанови сільських, селищних та міських Рад.

При перевірці розрахунків плати за воду слід мати на увазі, що нормативи плати за воду затверджуються Кабінетом Мініст­рів України. Якщо вода надходить зі змі­шаних джерел (поверхневі, підземні), збір за спеціальне викорис­тання водних ресурсів розраховується виходячи з обсягів вико­ристання води по кожному джерелу окремо.

Під час документальної перевірки слід встановити достовір­ність обсягів забраної води. Для цього користуються показника­ми лічильників. Якщо підприємство забирає воду понад встанов­леного ліміту, то особі, яка перевіряє, необхідно переконатися, що плата за понадлімітне використання води віднесена не на ва­лові витрати, а сплачена за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після оподаткування. При цьому нормативи плати збільшуються в п’ять разів.

Контроль за правильністю справляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин здійснюють податкові органи та органи гірського нагляду. Податкові органи контролюють своєчасність подання розрахунку і сплати даного платежу до бюджету. При перевірці встановлюється достовірність нормативів плати, зазначених у розрахунку, перевіряється правильність визначення суми платежу, якщо мають місце понадлімітні втрати корисних копалин під час видобування. За понадлімітні втрати плата збільшується вдвічі. При документальній перевірці слід переконатися, що плата за понадлімітні втрати корисних копалин при видобуванні віднесена не на валові витрати, а сплачена за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Контроль за правильністю визначення обсягів добутих корис­них копалин і погашених запасів здійснюють органи державного гірського нагляду в установленому порядку.

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок дер­жавного бюджету. Платниками збору є надрокористувачі неза­лежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України родовищах з попередньо оціненими запасами. Ці надрокористувачі вносять до бюджету також і плату за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин. Об’єкт для нарахування цих двох податків однаковий. Таким чином, при документальній перевірці з питання достовірності об’єкта опода­ткування можуть охоплюватися обидва податки одночасно. Разом з податковими органами в цих перевірках беруть участь органи державного геологічного контролю.

Податок з власників транспортних засобів.

Податкові органи контролюють справляння цього податку з юридичних осіб

Контроль починається з перевірки розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Увага звер­тається на повноту і правильність заповнення всіх реквізитів, а також на достовірність ставок, застосованих у розрахунку. Насамперед, встановлюється достовірність об’єкта оподаткування. Для цього використовую­ться дані про наявність автомобілів, які значаться на балансі під­приємства. Якщо дані про кількість і склад автомобілів на мо­мент перевірки не збігаються з відповідними даними на 1 січня, зазначеними в розрахунку, то перевіряються документи, що засвідчують придбання автомобілів або їх списання з балансу підприємства. У разі виявлення випадків ненарахування податку на транспортні засоби, що підлягають оподаткуванню, податковий інспектор проводить відповідні коригування суми транспортного податку. Для цього слід користуватися гармонізо­ваною системою опису та кодування товарів “Товарна номенкла­тура зовнішньоекономічної діяльності”(ТНЗЕД). Цей документ допомагає правильно віднести транспортний засіб до об’єкта оподаткуван­ня. За ТНЗЕД потрібно визначити код транспортного засобу та зіставити його з кодами, наведеними в статті 2 Закону про транспортний податок. Таким методом можна перевірити пра­вильність віднесення до об’єкта оподаткування всіх транспорт­них засобів, що значаться на балансі платника. При докумен­тальній перевірці слід також звернути увагу на дату проведення техогляду автомобілів.

При перевірці збору за забруднення навколишнього природного середовища слід враховувати, що він справляється за:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів.

Територіальні органи Мінекоресурсів подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів.

Подання до податкової інспекції розрахунку збору і його сплата здійснюються платниками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному кварталу.

Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів.

Суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, визначених за місцем знаходження цих джерел.

Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду і коригуючих коефіцієнтів, визначених за місцем реєстрації платників.

За понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір справляється як за понадлімітні скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів.

При перевірці треба упевнитися, що збір, який справляється за скиди та розміщення відходів у межах лімітів, віднесено на валові витрати виробництва та обігу, а за перевищення цих лімітів - сплачено за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні юридичних осіб. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності включають збір до складу витрат виробництва (обігу).

Збір на розвиток виногра­дарства, садівництва та хмелярства. Платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.

При документальній перевірці встановлюється достовірність об’єкта нарахування збору, тобто суми виручки з урахуванням ПДВ та акцизного збору. Слід зазначити, що сума збору включається до валових витрат платника. А це озна­чає, що зайво нарахована сума зменшить оподатковуваний при­буток і призведе до заниження податку на прибуток.

Місцеві податки та збори.

Податок на рекламу. Платниками податку на рекламу є рек­ламодавці, але фактично перераховують цей податок до бюджету виготовлювачі реклами. При перевірці слід встановити правиль­ність визначення об’єкта оподаткування. При цьому слід пам’я­тати, що об’єктом оподаткування є вартість послуг з виготовлення реклами. Найвірогідніша помилка з цього приводу — нарахування податку з собівартості рекламних послуг. Увага звертаєть­ся також на правильність застосування ставок податку: 0,1% - за розміщення одноразової реклами всіх видів; 0,5% - за розмі­щення реклами на триваліший час; 0,3% - за розміщення реклами на майні, товарах народного споживання та одязі. Важливою складовою перевірки є встановлення обґрунтованості пільг. Так, від податку звільняється реклама благодійних заходів, інформа­ційні табло, які розміщуються в приміщеннях, що використовую­ться для реалізації товарів, оголошення про зміни місцезнахо­дження підприємств або зміни номерів телефонів, факсів, оголо­шення органів державної влади, які містять інформацію, пов’я­зану з виконанням покладених на них функцій.

У деяких випадках рекламні роботи можуть виконувати без­посередньо самі рекламодавці. В такому разі об'єктом для нара­хування податку є обсяг виконаних робіт, виходячи з фактичних витрат на виготовлення реклами.

Комунальний податок. Комунальний податок визначається за формулою:

Кп = Чср х Нмiн х 10/100,

де: Кп — сума комунального податку;

Чсп — середньоспискова чисельність постійних працівників;

Нмін — неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При перевірці необхідно звернути увагу на правильність визначення середньоспискової чисельності працівників, що приймається для розрахунку. До цього показника не повинні входити працівники, прийняті на роботу за сумісництвом. Основними формами первинної документації, що підтверджують правильність включення працівників у середньоспискову кількість, є: наказ про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, про закінчення трудового договору; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості; довідки з основного місця роботи тих осіб, які працюють за сумісництвом.

Перевіряючи правильність арифметичних підрахунків, слід мати на увазі, що зайво нарахована сума комунального податку збільшує валові витрати, а значить зменшує оподатковуваний при­буток. У такому разі особі, яка здійснює перевірку, необхідно скоригувати суму податку на прибуток і нарахувати штрафні санкції.

Звільняються від сплати комуналь­ного податку бюджетні установи, сільськогосподарські підпри­ємства, метробуд і метрополітен, державні підприємства кому­нального господарства, які отримують дотації з бюджету, а також підприємства, що у відповідності з чинним законодавством зві­льнені від сплати податку на прибуток.

Збір за використання місцевої символіки. Під час перевірки необхідно встановити:

- наявність дозволу Комітету охорони і реставрації пам'яток історії, культури та історичного середовища на виготовлення продукції з використанням місцевої символіки;

- достовірність обсягів виготовленої продукції з використанням місцевої символіки за період, що перевіряється;

- ставку (1% від об’єкта, вказаного у попередньому пункті) та результати розрахунків.

Аудит амортизаційних відрахувань. Аудит нарахування амортизації у податковому обліку передбачає перевірку:

- правильності визначення об’єктів амортизації та можливого встановлення фактів нарахування амортизаціїна об’єкти невиробничого призначення;

- правильності визначення балансової вартості груп основ­них фондів, до яких застосовуються норми амортизації; правильності застосування норм амортизаційних відрахувань; під час аудиту слід зважати на те, що всі основні фонди для нарахування амортизації поділяються на групи, до кожної з яких застосовується відповідна норма амортизаційних відрахувань, а саме:

- перша група - будівлі, споруди, їх структурні компоненти, передавальні пристрої – 1,25% на квартал у 2003 році, 2% - з 01.01.2004 р.;

- друга група - автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них – 6,25% на квартал у 2003 р., 10% - з 01.01.2004 р.;

- третя група - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 4 – 3,75% на квартал у 2003 році, 6% - з 01.01.2004 р.;

- четверта група - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, засоби зчитування або друку інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, придбані з 2003 р. – 15% за квартал.

Неправильний розподіл основних фондів по групах може призвести до помилкового нарахування амортизації і оподат­ковуваного прибутку;

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду роз­раховується за такою формулою:

Бз = Бп + Пп - Вп - Ап,

де: Бз - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Бп - балансова вартість групи на початок попереднього періоду;

Пп - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модер­нізації та інших поліпшень основних фондів протягом попереднього звітного періоду у межах норм;

Вп - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього періоду;

Ап - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому періоді.

Приклад. Вартість 4–ї групи основних фондів на початок другого кварталу складає 40 тис. грн. Протягом другого кварталу введені основні фонди на суму 8 тис. грн. та виведені основні фонди на суму 12 тис. грн. Розрахувати суму амортизаційних відрахувань по 4–й групі основних фондів за другий та третій квартали.

Сума амортизаційних відрахувань за другий квартал:

40 000 * 0,15 = 6 000 грн.

Балансова вартість основних фондів на початок третього кварталу:

40 000 + 8 000 – 12 000 – 6 000 = 30 000 грн.

Сума амортизаційних відрахувань за третій квартал:

30 000 * 0,15 = 4 500 грн.

Особливу увагу при перевірці цього питання слід приділяти правильності збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів. Так, у разі продажу об’єктів 1–ї групи основних фондів та нематеріальних активів сума перевищення виручки над їх балансовою вартістю включається до складу валових витрат. Навпаки, сума перевищення балансової вартості над виручкою зараховується до валових витрат. Це правило не розповсюджується на продаж основних фондів груп 2, 3 і 4: у разі продажу об’єктів зменшується вартість групи на суму вартості продажу таких основних фондів.

Слід також зважати на правильність податкового обліку витрат на поліпшення основних фондів. Так, амортизації не підлягають та відносяться до складу валових витрати підприємства на придбання, ремонт, реконструкцію, модерніза­цію чи інші поліпшення виробничих фондів у розмірі 10% від сукупної вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Витрати, що перевищують таку суму, збільшують балансову вартість основних фондів та розподіляються пропорційно фактичним витратам на ремонт груп основних фондів (і об’єктів 1 – ї групи основних фондів) на початок звітного кварталу.

Приклад. Розподілити вартість витрат, здійснених на ремонт основних фондів. Вартість основних фондів на початок звітного періоду складає 10000 грн. Витрати на ремонт у звітному періоді – 4000 грн., у т.ч. по групах:

1 група – 0 грн.;

2 група – 1000 грн.;

3 група – 1800 грн.;

4 група – 1200 грн.

До складу валових будуть включені витрати у розмірі 10% від суми 10000 грн.:

10000 * 0,1 = 1000 грн.

На збільшення балансової вартості основних фондів буде віднесено:

4000 – 1000 = 3000 грн., у т.ч. по групах:

1 група: -

2 група: 3000 / 4000 * 1000 = 750 грн.;

3 група: 3000 / 4000 * 1800 = 1350 грн.;

4 група: 3000 / 4000 * 1200 = 900 грн.

Оподаткування дивідендів. При проведенні аудиту оподаткування прибутку підприємстватреба знати, що виплати дивідендів власникамкорпоративних прав здійснюються пропорційно їх частці у статутному фонді, незалежно від наявності оподатковуваного прибутку. Джерелом їх сплати є власні кошти підприємства. Одночасно з виплатою дивідендів до бюджету вноситься авансовий внесок податку на прибуток у розмірі діючої ставки від суми дивідендів без зменшення такої виплати.

Нарахована далі сума податку на прибуток за звітний період зменшується на суму авансового внеску, сплаченого при виплаті дивідендів. У разі збиткового результату авансовий внесок збільшує від’ємне значення податкових зобов’язань.

Ці норми оподаткування дивідендів не розповсюджується на платників єдиного податку – емітентів корпоративних прав.

Сума дивідендів, що отримують юридичні особи, не включається до складу валового доходу. Дивіденди фізичних осіб–оподатковуються згідно з нормами законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.

Приклад. Перевірканарахування податку на прибуток за 1 квартал (грн.)

№ за/п	Зміст господарської операції	Сума з ПДВ	Валовий дохід	Валові витрати	Прим.
1.	Отримано кредит банку		—	—	п.7.9.1
2.	Нараховані дивіденди		—	—
3.	Авансовий внесок податку на прибуток (30 %)		—	—	п.7.8
4.	Отримані матеріали від постачальника "А" Податковий кредит з ПДВ	24000 4000	—		п.11.2.1 Закону
5.	Підписано акт про виконання (отримання) робіт Податковий кредит з ПДВ		—		п.11.2.1
6.	Отримано товар від виробника (5000 од. * 2 грн.) Податковий кредит з ПДВ	12000 2000	— —	—	п.11.2.1
7.	Отримана попередня оплата за продукцію на експорт ($4150 х 5,3012)	22 000			п.7.3.3
8.	Перераховані кошти постачальнику "А"	24 000	—	—	2 подія
9.	Продано об’єкт основних фондів 1-ї групи (балансова вартість 11 000 грн.) Податкове зобов’язання з ПДВ		—   —	—	п.8.4.3
10.	Підписано акт виконання (отримання) робіт 1-го етапу згідно бартерному договору. Податковий кредит з ПДВ		— —	— —	п.11.2.1
11.	Відвантажена продукція згідно з бартерним договором (перевищення вартості зустрічного поста­чання над вартістю отриманих робіт) Податкове зобов’язання з ПДВ		—	—     —	п.11.3.1
12.	Нарахована заробітна плата		—		п.5.6.
13.	Здійснені нарахування на заробітну плату		—		п.5.7
14.	Утримано прибутковий податок		—	—	у з/пл.
15.	Утримані внески до цільових фондів		—	—	у з/пл.
16.	Відвантажено товари покупцеві (2000 од.* 3 грн.) Податкове зобов’язання з ПДВ		—	—	п.11.3.1
17.	Отримана безповоротна фінансова допомога			—	п.4.1.6.
18.	Нараховані відсотки за використання кредиту		—		п.5.5.1
19.	Повернена основна сума кредиту банку		—	—	п. 7.9.2
20.	Нарахована амортизація		—	—	ст. 8
21.	Перераховано аванс платнику єдиного податку		—	—	п.11.2.3
22.	Списано матеріали на виробництво	20000*	—	—	—
23.	Здійснено коригування суми валового доходу по придбаних товарах**			—	п.5.9
24.	Продано об’єкт основних фондів 2-ї групи Податкове зобов’язання з ПДВ		—	—	п.8.4.4
	Всього		119 000	103 500

*) приросту (убутку) придбаних матеріалів за звітний період не відбулося

**) 10 000 грн.(операція 6) - 2 000 грн. *2 (операція 16) = 6 000 грн.

Об’єкт оподаткування податком на прибуток:

119 000 - 103 500 - 2500 = 13 000(грн.)

Податок на прибуток: 13 000 х 0,3 = 3 900 (грн.).

Зменшено на суму авансового платежу податку на прибуток:

3 900 - 2 150 = 1750 (грн.).

Припустимо, що платник помилково включив суму 1500 грн. (операція 21) до складу валових витрат, що було виявлено під час перевірки у грудні, тобто кількість податкових періодів дорівнює 3.

Сума донарахованого податку складе: 1500 * 30/100 = 450 (грн.)

Сума фінансових санкцій: 450 * 10/100 * 3 = 135(грн.), що менш, ніж 10 НМДГ. Отже, буде застосована фінансова санкція у сумі 170 грн.

Запитання для самоконтролю

1. Як визначається оподатковуваний прибуток звітного періоду? Як впливають на його величину збитки минулих періодів? Сплата дивідендів?

2. Назвіть особливості формування валових доходів.

3. Назвіть особливості формування валових витрат.

4. Назвіть основні положення, що застосовуються при розрахунку амортизаційних відрахувань.

5. Які податки включаються до складу валових витрат?

6. Які види штрафних санкцій застосовуються за результатами документальних перевірок?

7. Особливості контролю за нарахуванням податків, зборів та інших обов’язкових платежів у складі валових витрат.

8. Яким чином у податковому обліку відображаються операції з продажу основних фондів?

9. Чи сплачують вищі навчальні заклади:

а) податок на прибуток;

б) комунальний податок?

Тести для самоконтролю знань

1. При складанні декларації про податок на прибуток приріст залишків балансової вартості матеріальних цінностей на кінець звітного кварталу у порівнянні з його початком:

а) додається до суми валового доходу звітного кварталу;

б) вираховується із суми валових витрат звітного кварталу;

в) не враховується при визначенні валових витрат.

2. Яке з наведених положень відповідає діючій нормі про віднесення представницьких витрат до складу валових?

а) розмір представницьких витрат не повинен перевищувати 2% від оподатковуваного прибутку за попередній квартал;

б) розмір представницьких витрат і витрат на безоплатну роздачу продукції в рекламних цілях не повинен перевищувати 2% від оподатковуваного прибутку за попередній рік;

в) розмір представницьких витрат і витрат на безоплатну роздачу продукції в рекламних цілях не повинен перевищувати 4% від оподатковуваного прибутку за попередній квартал;

г) правильної відповіді немає.

3. Утримання якого об’єкта соціальної інфраструктури не може здійснюватися за рахунок валових витрат платника податку на прибуток?

а) їдальні (на балансі з 02.02.97);

б) спортивного залу (на балансі з 03.12.96);

в) дитячого табору відпочинку (на балансі з 06.06.95);

г) гуртожитку (на балансі з 10.09.97);.

4. Критеріями віднесення матеріальних цінностей до основних фондів платника податку на прибуток є:

а) термін використання матеріальних цінностей в господарській діяльності платника податку;

б) вартість матеріальних цінностей;

в) вартість матеріальних цінностей та термін їх використання в господарській діяльності платника податку.

5. Датою збільшення валового доходу при здійсненні бартерних операцій платником податку на прибуток є дата:

а) відвантаження продукції;

б) оприбуткування продукції;

в) події а) чи події б), яка відбулася раніше;

г) події а) чи події б), яка відбулася пізніше.

6. Балансова вартість валових доходів, отриманих в іноземної валюті протягом кварталу, при складанні декларації про прибуток підприємства за звітний період перераховується у гривні за офіційним курсом НБУ, який діяв:

а) на дату виникнення доходів в іноземній валюті;

б) на останню дату звітного кварталу;

в) на початок звітного кварталу.

7. До валових витрат торговельної компанії включаються:

а) витрати на паливно-мастильні матеріали для легкових автомобілів, що перебувають на балансі компанії (у розмірі 50%);

б) витрати на технічне обслуговування легкових автомобілів, що перебувають на балансі компанії;

в) витрати на паркування легкових автомобілів.

8. Збитки, нараховані по декларації про прибуток підприємства за II квартал поточного року:

а) зменшують об’єкт оподаткування за 1-е півріччя, розрахований наростаючим підсумком з початку року;

б) зменшують об’єкт оподаткування наступних звітних періодів;

в) не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування наступних звітних періодів.

9. У разі продажу окремого об’єкта основних фондів 2-ої групи:

а) балансова вартість 2-ої групи основних фондів зменшується на вартість продажу такого об’єкта;

б) валові доходи платника податку на прибуток збільшуються на суму виручки від продажу такого об’єкта;

в) валові доходи платника податку на прибуток збільшуються на суму перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю такого об’єкта.

10. Сума амортизаційних відрахувань за основними фондами, придбаними платником податку на прибуток у 2004 р., визначається за звітний квартал виходячи з:

а) балансової вартості основних фондів на початок звітного кварталу і норм амортизаційних відрахувань: 2%, 10%, 6%, 15% відповідно по 1, 2, 3, 4-ій групі основних фондів;

б) балансової вартості основних фондів на кінець звітного кварталу і норм амортизаційних відрахувань: 1,25%, 6,25%, 3,75%, 2% відповідно по 1, 2, 3, 4-ій групі основних фондів;

в) балансової вартості основних фондів на початок звітного кварталу і норм амортизаційних відрахувань: 1,25%, 6,25%, 3,75% і 15% відповідно по 1, 2, 3, 4-ій групі основних фондів.

Дата добавления: 2014-11-29