Ліфти та сходи

І

І

ІГО

Ии

1 - похилий бортик:

2 - ізоляційний циліндричний
ущільнювач.

3 - мастика герметизуюча;

А - екструдований пінополістирол ііЬгап " Есо

Рис. 5-12. Інверсійна покрівля, що не експлуатується

Інверсійна покрівля являє собою покращене конструк­тивне рішення традиційної плоскої покрівлі. Особливість у тому, що теплоізоляційний шар розташовано над гідроізо­ляційним шаром.

Переваги:

> гідроізоляційний шар експлуатується цілорічно при
постійній температурі; захищений від дії УФ-випро-
мінювання, захищений від механічних ушкоджень
під час будівництва, експлуатації та обслуговування
покрівлі;

> монтаж теплоізоляційних плит з екструдованого
пінополістерола можна здійснювати за будь-якої
погоди;

> термін експлуатації інверсійної покрівлі без капітального ремонту - більше ЗО років (традиційна -5-7 років).

Горищне покриття (дах) - це верхня огороджувальна конструкція будівель і споруд із замкненим повітряним простором (горищем), що утворюється поверхнею горищного перекриття, фризовими стінами і покриттям (рис. 5.13) (покрівлею), яке функціонально використовують:

> для вбудованих житлових приміщень (мансард);

> як елемент вентиляційної системи (тепле або
відкрите горище);

> для розміщення інженерного обладнання (технічне
горище).

1 - мінеральна вата; 1 2 - супердиффузійна плівка; З - плівка паронепроникна

Рис. 5.13. Улаштування двошарового утеплення та звукоізоляції

двосхилої покрівлі

Покриття з похилою поверхнею покрівлі називають похилими (рис. 5.14). Форми таких покриттів залежать від архітектурних особливостей і конфігурації будівлі.

односхилий

двосхилий чотирисхилий

(вальмовий)

натввальмовии

к-

л % (Ц і %

0-

шатровий

₃/ скосом мансардний

Рис. 5.14. Форми дахів

дагатосхшии

<ої

До елементів похилих дахів відносять:

> схил;

'?• слухове вікно;

> гребінь - ребро, утворене двома схилами;

> скісне ребро - виступаючий кут;

> розжолобок - западаючий кут;

^ фронтон - торець двосхилого даху;

> вальма, піввальма - трикутні схили;

> шпиль - виступаюча частина стіни над поверхнею
схилів.

> мансарда - житлове приміщення на горищі;
Несучі конструкції похилих дахів - приставні крокви

або кроквяні ферми. Приставні крокви складаються з елементів (рис. 5.15).

Рис. 5.15. Найпростіші похилі крокви

а - односхилий дах; б - двосхилий дах; 1 - перекриття горища;

2 - мауерлат; 3 - кроквяна нога; 4 - кобилка; 5 - лати; б - лежень;

7 - стояк; 8 - гребеневий прогін; 9 - підкіс

Кроквини спираються на гребеневий прогін і мауерлати із брусів. Відстань між кроквинами 0,8...1,7 м, на їх кінцях прибивають кобилки. Стояки спираються на лежень.

Кроквяні ферми, що влаштовують при довжині більше 6 м, складаються з верхніх і нижніх поясів, стояків і розкосів. Ферми виготовляють з дерева, металу, залізобетону.

Суміщені дахи

Суміщеними дахами називають пологі безгорищні покриття, в яких дах суміщений з конструкцією горищного перекриття і нижня поверхня є стелею приміщення. Розрізняють два види суміщених дахів:

> вентильований;

> невентильований.
Водовідведення з даху може бути:

>* організоване, по зовнішніх або внутрішніх водостоках;

> неорганізоване, з вільним скиданням води із звису
карниза.

Підвісні стелі

Підвісні стелі - це декоративно-опоряджувальний екран, який прикріплений до покриття або перекриття будівлі. Таку стелю за акустичними та архітектурними вимогами влаштовують у кінотеатрах, конференц-залах та інших громадських будівлях.

Несуча частина підвісних стель включає:

> підвіски, які закріплені на покритті або перекритті,
з горизонтальними напрямними;

> деталі кріплення та регулювання;

> каркас (із повздовжніх і поперечних розкла-
док);опорні кутики, які закріплені по периметру
стін приміщення.

Заповнення (лицьову площу стелі) виконують із гіпсо-картонних листів або гіпсових плит (гладких, рельєфних, перфорованих), алюмінієвих профілів та ін. У площину підвіс­них стель кріплять світильники.

Найбільш поширені такі конструкції підвісних стель:

> з гіпсокартонних листів з каркасом зі стальних
оцинкованих профілів;

> з акустичних плит «Акмігран» з каркасом із алю­
мінієвих профілів.

Види покрівлі та вимоги до неї

Покрівля - верхній елемент даху (покриття), який захищає будинок від атмосферних опадів.

За матеріалом покрівлі бувають:

> листові (сталеві, азбестоцементні);

> плиткові (черепичні, дерев'яні, азбестоцементні);

> рулонні (з руберойду, склоізолу тощо);

> мастикові.

До покрівлі висувають вимоги щодо: ^ вогнестійкості;

> водонепроникності;

> атмосферостійкості;

> економічності.

Покрівля - це поверхневий елемент покриття (даху), який захищає будівлю або споруду від проникнення атмосферних опадів у вигляді дощу і талого снігу.

Покрівля - відповідальний конструктивний елемент будівлі, надійність та довговічність якої суттєво впливає на її нормальну експлуатацію. Конструкції покрівель експлуа­туються у складних умовах: вплив атмосферних опадів, дія різниці температур, навантаження від снігу, вітру і деяких інших факторів як зовнішнього, так і внутрішнього сере-

довиша.

Спектр покрівель за конструктивними рішеннями і геометричними формами дуже різноманітний, а тому існує велика кількість покрівельних матеріалів. Найбільш вживані матеріали для покрівельних робіт можна об'єднати в декілька груп: мастикові, рулонні, штучні, монолітні та напилені.

Мастикові покрівлі

Матеріалом для мастикових покрівель є мастики на основі нафтопродуктів, полімерів та їх комбінацій.

Мастика - це рухома однорідна маса, яка після нанесення та твердіння перетворюється в монолітний покрівельний шар.

До складу мастики входить:

> в'яжуча речовина (бітумні, бітумно-гумові, бітумно-
полімерні, полімерні та дьогтьові матеріали);

> розчинник (бензин, гас, сольвент, уайт-спірит,
солярне мастило, гудрон тощо);

> наповнювачі (волокнисті: азбест, коротковолок-
ниста вата, скловолокно; пилоподібні: тальк,
вапняк, доломіт, трепел, вугільна пилюка і комбі­
новані);

> різні добавки (барвники тощо).

До переваг мастикових покрівель можна віднести відсутність стиків і швів. Технологічність нанесення мастик механізованим (повітряним розпилювачем) або ручним способом (щітками, валиками) дозволяє просто і надійно виконати покрівлю і гідроізоляцію на поверхнях будь-яких форм і ухилів. Особливо доцільно мастикові покрівлі влаштовувати на суміщених дахах, тому що в них діє водяна пара, яка піднімається вгору і може відірвати покрівельний шар. Покрівельні мастики за рахунок високої адгезії до цементно-піщаного розчину стяжки або бетону покрівельної панелі та гарної паропроникності плівки виключають здимання покрівлі.

Покрівлі з рулонних матеріалів

Рулонні покрівельні матеріали - це полотнища, згорнуті в рулони, шириною близько 1000 мм, довжиною 7...20 м, товщиною 2,5...5 мм.

Рулонні покрівельні матеріали забезпечують водонепро­никність при ухилах до 15°, їх укладають по будь-якій суціль­ній основі (дерев'яній, бетонній, металевій). В малопохилих покриттях покрівельний килим із сучасних рулонних мате­ріалів, як правило, є дво- або тришаровий. Тому розрізняють матеріали для нижнього і верхнього (покрівельного) шарів. Вага 1 м покрівельного килима, залежно від виду матеріалу і кількості шарів, складає 5... 12 кг.

Рулонні покрівельні матеріали класифікують за такими основними ознаками (ГОСТ 30547-97):

> за призначенням: покрівельні, гідроізоляційні, паро­
ізоляційні;

> за структурою полотна: одноосновні, багатоосновні,
безосновні;

^ за видом основи: на картонній основі, на азбестовій основі, на скловолокнистій основі, на основі з полімерних волокон, на комбінованій основі;

> за видом компонента покрівельного складу, в"яжу-
чого або матеріалу: бітумні (наплавлені, ненаплав-
лені), бітумно-полімерні (наплавлені, ненаплавлені),

полімерні (еластомерні вулканізовані, невулка-нізовані, термопластичні);

> за видом захисного шару: матеріали з посилкою (крупнозернисті, лускаті, дрібнозернисті, пило-видні), матеріали з фольгою, матеріали з плівкою. На вітчизняному ринку нині присутні одночасно декілька поколінь рулонних матеріалів:

> бітумні матеріали на картонній основі;

> бітумні матеріали на гнилостійких основах;

> бітумно-полімерні матеріали на гнилостійких
основах;

>■ повністю полімерні матеріали.

Матеріали першого покоління (руберойд, гідроізол, толь, пергамін) - це найдешевші покрівельні матеріали, осно­вою яких служить картонна смуга або азбестовий папір (для гідроізолу), просочений нафтовим бітумом або кам'яно­вугільними чи сланцевими дьогтоьовими продуктами (толь).

Покрівельні матеріали першого покоління мають дуже багато недоліків:

У низьку морозостійкість;

У малу деформативність;

> прискорене старіння;

> недостатню теплостійкість і схильність до гниття;

> низьку вогнестійкість;

> необхідність укладки великої кількості шарів (4-5).
У більшості країн Західної Європи бітумні покрівельні

матеріали на картонній основі заборонено використовувати при виготовленні покрівель. В Україні покрівельні матеріали першого покоління доцільно використовувати в будівлях та спорудах IV класу капітальності: тимчасові будівлі, будівлі господарського призначення в сільській місцевості, різнома­нітні навіси тощо.

У матеріалах другого покоління картонна основа замінена гнилостійкими матеріалами: склополотном, базаль­товим полотном або склотканиною. Склополотно - це найпростіший вид склотканини, виконаний полотняним переплетенням (через раз) нескручених пасом скляного волокна. В цих матеріалах збільшилась біологічна довговічність та міцність, але залишились проблеми, пов'язані із старінням бітуму.

Матеріали третього покоління - це матеріали на гнилостійких основах з використанням бітумно-полімерних в'яжучих. Як основи бітумно-полімерних матеріалів викорис­товують склополотна, склосітки, склотканини, базальтові тканини, які мають граничне відносне подовження 2...4%, а також еластичні полімерні волокна і полотна з поліестеру з граничним відносним подовженням до ЗО...45%. Як в'яжучий засіб використовують модифіковані бітуми.

Модифікування бітумів - це спрямоване покращання їх властивостей шляхом суміщення з полімерними доміш­ками. Найбільш поширені полімерні модифікатори:

атактичний поліпропілен (АПП), який за фізико-механічними властивостями належить до пластиків і стирол-бутадієн-стирол (СБС), високо еластичний полімер, який суттєво збільшує еластичність бітумів. Покрівельні матеріали на основі бітумів, модифікованих АПП, мають не дуже високу еластичність, але високу теплостійкість і гарну стійкість до ультрафіолетового випромінювання, тому їх рекомендують використовувати в південних регіонах України (Крим, Одеська і Миколаївська області).

Теплостійкість - це здатність матеріалу зберігати форму у визначеному діапазоні температур. Зразок, розміще­ний вертикально, вважають таким, що витримав випробування на теплостійкість, якщо на його поверхні відсутні здуття та сліди переміщення покрівельного складу.

Покрівельні матеріали, модифіковані СБС, мають гарні показники еластичності та відповідають кліматичним особли­востям більшої частини території України.

Виробництво сучасних бітумних і полімерно-бітумних матеріалів потребує використання високотехнологічного обладнання, вартість якого, залежно від закладених у ньому можливостей і комплектації виробника, може досягати декількох мільйонів доларів. Ці капіталовкладення необхідні для виробництва високоякісних матеріалів, а тому суттєво впливають на собівартість покрівлі.

Покрівельні матеріали четвертого покоління - це полімерні матеріали, що утворюють дві групи, які відрізняються за технологічними й експлуатаційними харак­теристиками: еластомери та термопластики. До еластомерів відносять: етилен-пропилен-дієн-мономер (ЕПДМ); його російський аналог СКЕПТ; хлорсульфополіетилен (ХСПЕ); поліізобутилен (ПІБ); неопрен тощо. Ці полімери забез­печують покрівельним матеріалам високу стійкість до дії ультрафіолетових променів, стійкість до окиснення, підви­щену атмосферо- і озоностійкість, а також теплостійкість у діапазоні температур від -60 до +100°С. До термопластиків відносять: полівінілхлорид (ПВХ), етиленові інтерполімери (ЕШ), термопластичні олефіни (ТПО) тощо.

Різновидом полімерних рулонних матеріалів є одношарові покрівельні мембрани з принципово новими високими технологіями виготовлення покрівлі. Це висо­коякісний покрівельний і гідроізоляційний матеріал, який має високу міцність і еластичність, високі атмосферо-, морозо- та озоностійкість, стійкість до впливів ультрафіолетових променів. Виробники покрівельних мембран дають гарантію на матеріал не менше 20-ти років, а термін безремонтної служби такої покрівлі - до 50-ти років.

Можна виділити три основні види полімерних покрі­вельних мембран:

> ЕПДМ (етилен-пропилен-дієн-мономер або синтетичний каучук). На вітчизняному ринку - це мембрани амери­канської фірми РIЯЕ8ТОNЕ. Перші покрівлі, зроблені з

цього матеріалу в США і Канаді, експлуатуються вже понад 40 років. Використання ЕПДМ- мембрани дозволяє в короткі терміни покривати великі поверхні (ширина рулонів від 3 до 15 м і довжина від 15 до 61 м). Монтаж швів мембрани здійснюють за допомогою спеціальної двосторонньої самоклейної стрічки без нагрівання. ЕПДМ мембрани мають високу еластичність (відносне подовження 300%), малу вагу (мембрана товщиною 1,15 мм важить 1,4 кг) і гарну стійкість до перепаду температур (від -40°С до +100°С);

> ТПО (на основі термопластичних поліолефінів). Матеріал
має армуючий шар з поліефірної сітки, а тому менш
еластичний, але більш стійкий до механічних впливів,
порівняно з ЕПДМ-мембранами. ТПО-мембрани розроб­
лені та запушені в серійне виробництво американською
корпорацією ОепРіех у 90-х роках. Поставляється в
рулонах шириною від 0,95 м до 1,8 м. Шви монтують
шляхом зварювання гарячим повітрям за допомогою
спеціальних зварювальних машин;

> ПВХ (високоякісний, еластичний полівінілхлорид -
РУС Р). ПВХ мембрана також має армувальну поліефірну
сітку, високу міцність на проколювання і широку
кольорову гаму (9 стандартних кольорів і можливість
влаштування прозорої мембрани). Шви монтують шляхом
зварювання гарячим повітрям за допомогою спеціального
дорогого зварювального обладнання.

Існує декілька варіантів укладки мембран на покрівлю (покрівельних систем), розроблених для плоских і похилих покрівель нових будівель, і тих, що підлягають реконструкції. При виконанні цих систем використовують різні способи закріплення мембран.

Вимоги до сходів

зручність та безпека при ходьбі; міцність;

санітарно-гігієнічні;
протипожежні.______________

Дата добавления: 2014-11-29