Вміст загальної кількості поліфенолів у свіжих плодах глоду, мг/100 г

Сорти і види глоду	Рік дослідження
			Середнє за три роки
Шаміль
Людмил
Глід алма-атинський
Збігнєв
Глід Мейера
Глід східний
Мао Мао
Китайський 1
Глід одноматочковий
НІР05	45,5	41,9	43,9

Так, проведені дослідженнями встановлено, що плоди глоду урожаю 2007 року, характеризувалися найбільшим вмістом поліфенолів у порівнянні із 2008–2009 роками. Накопиченню досить високої кількості Р-активних речовин у 2007 році сприяла тепла і малодощова погода, на період дозрівання плодів. Як видно зданих таблиці 3.9, дикорослі види глоду такі як глід одноматочковий та глід алма-атинський мали найбільшу кількість поліфенольних сполук, відповідно 2700 і 920 мг/100 г. Високим вмістом на фоні сортових плодів вирізнився і глід Мейера, загальна кількість поліфенолів у якого була на рівні 900 мг/100 г. Істотно поступалися за вмістом плоди сорту Китайський 1 та глоду східного, загальна кількості поліфенольних сполук у яких становила, відповідно 495 та 450 мг/100 г. Загалом у посушливому 2007 році загальна кількість поліфенолів у досліджуваній сировині становила, в середньому 909 мг/100 г.

У більш «вологішому», за кліматичними умовами, 2008 році мала місце тенденція невеликого спаду загальної кількості фенольних сполук. Проте ті ж види дикорослих плодів (глід одноматочковий і глід алма-атинський), мали найвищий вміст поліфенолів – 2450 і 835 мг/100 г. Глід східний і Китайський 1 – найменший, відповідно 440 і 450 мг/100 г. Результати наших досліджень показали, що у 2009 році вміст загальної кількості фенольних сполук різнився на фоні 2008 року. Так, у цьому році за меншої кількості опадів і вищої температури на період дозрівання, вміст поліфенолів збільшився на 5% у порівнянні з 2008. У глоду одноматочкового він становив 2490 мг/100 г., у глоду алма-атинського – 895, у сорту Китайський 1 – 470, і у глоду східного – 445 мг/100 г.

Рожеве забарвлення плодів глоду, зокрема наявність в них антоціанів розпочинається на ранній стадії дозрівання. Згідно твердженням В.П. Петрової [34], переважна кількість антоціанів у плодах глоду різних видів, знаходиться в початковій стадії стиглості за рахунок того, що в плодах вони знаходяться під шкірочкою і в верхньому шарі м’якоті. Проте, при процентному збільшенні маси плоду, концентрація антоціанових пігментів різко зростає, що є цілком закономірно. Проведені дослідження показали, що майже всі види і сорти глоду мають яскраве забарвлення шкірочки, а деякі із них (Шаміль, Мейера, Збігнєв) – і м’якоті, що вочевидь, вказує на велику кількість в них антоціанів.

В цілому, за роки досліджень, нами встановлено, що плоди глоду одноматочкового та алма-атинського переважають за вмістом загальних поліфенолів не лише іншим дикорослим видам глоду, а й сортовим, що дає можливість зробити висновок про те, що ці види плодів є найбільш перспективними для споживання, переробки і використання у фармакології як нутрієнтів з капіляроутворюючою, спазмолітичною, жовчогінною та антивиразковою дією.

Каротиноїди – одна із найбільших груп пігментів, знайдених в природі. Фізіологічна А-вітамінна активність деяких каротиноїдів була остаточно підтверджена в 30-ті роки минулого століття. Із переважаючих А-вітамінною активністю речовин найбільш вивчені бета-каротин, альфа-каротин і криптоксани.

Крім функції провітаміну, каротиноїди володіють властивостями антиоксиданту: сприяють нейтралізації атомарного кисню, вільних радикалів і сильно активованих молекул. Найбільш вивчена участь різних структурних елементів молекули каротину в хімічних процесах зорового апарату. Серед таких каротиноїдів переважають бета-каротин, лютеін і зеакантин. [24].

Дані наукових досліджень щодо вмісту каротину в плодах сортового глоду відсутні, дані про вміст каротину наводять лише для деяких дикорослих видів глоду [34]. Максимальну кількість каротину містять повністю зрілі плоди. Збільшення кількості каротину в плодах по мірі їх росту і дозрівання проходить нерівномірно: сформовані плоди містять значну кількість каротину, потім ця кількість дещо зменшується і різко збільшується на фоні повної зрілості плодів [34, 86, 102, 103].

Ми дослідили вміст каротину в плодах глоду дев’яти генотипів і сортів, з врахуванням їх сортових і видових особливостей, географічного походження, фази дозрівання та погодних умов з 2007 по 2009 рр. Збір плодів для проведення досліджень проводили у фазі їх повного дозрівання. Кількість каротину в свіжих плодах визначали в день збору (табл. 3.10).

Вміст каротину в зрілих плодах кожного окремого сорту і виду глоду є лабільною ознакою. Оскільки на території Артемівської дослідної станції розсадництва ІС УААН, плоди глоду дозрівають в рівних екологічних умовах, то можна зробити висновок про те, що різниця вмісту каротину у плодах глоду обумовлена їх біологічними особливостями. Проте слід відзначити, що вміст каротину окремих видів глоду часто відрізняються [102, 292.]

При цьому, особливо відрізняються дикорослі види глоду від культурних плодів. На процес накопичення в плодах каротину, як і інших біологічно активних речовин, суттєвий вплив мають умови їх вегетаційного періоду. Підвищена температура, зазвичай, сприяє накопиченню каротину. Не менш важливим фактором є вологість повітря: в умовах дефіциту вологи відбувається зниження рівня каротину у плодах (табл. 3.10).

Так, в 2007 році протягом всього вегетаційного періоду переважала суха і сонячна погода.

Таблиця 3.10

Дата добавления: 2014-11-29