Методи теоретичних досліджень

Серед методів теоретичних досліджень слід, передусім, на­звати історичний, термінологічний, функціональний, систем­ний, когнітивний, моделювання та ін., зміст яких розкрито у попередніх розділах. До методів теоретичного дослідження слід віднести метод сходження від абстрактного до конкретного. Сходження від абстрактного до конкретного — це загальна форма руху наукового пізнання, закон відображення дійсності і мислення.

Згідно з цим методом мислення бере свій початок від конкретного в дійсності до абстрактного в мисленні і від ньо­го — до конкретного в мисленні.

Метод ідеалізації — конструювання подумки об'єктів, яких немає в дійсності або які практично нездійсненні. Мета ідеалізації: позбавити реальні об'єкти деяких притаманних їм властивостей і наділити (подумки) ці об'єкти певними нереальними і гіпотетичними властивостями. Вона досягається завдяки:

• багатоступінчастому абстрагуванню;

• переходу думки до кінцевого випадку розвитку якоїсь властивості;

• простому абстрагуванню.

Формалізація — метод вивчення різноманітних об'єктів шляхом відображення їхньої структури в знаковій формі за допомогою штучних мов, наприклад мовою математики.

Переваги формалізації:

• вона забезпечує узагальненість підходу до вирішення проблем;

• символіка надає стислості та чіткості фіксації значень;

• однозначність символіки (уникаємо багатозначності звичайної мови);

• дає змогу формувати знакові моделі об'єктів і заміню­вати вивчення реальних речей і процесів вивченням цих моделей.

Моделювання має суттєве значення для вивчення внутрішніх і зовнішніх зв'язків об'єкта дослідження. За його допомогою вивчають ті процеси і явища, що не піддаються безпосередньому вивченню. Метод моделювання зарекомен­дував себе як ефективний засіб виявлення суттєвих ознак явищ та процесів за допомогою моделі (концептуальної, вер­бальної, математичної, графічної, фізичної тощо).

Під моделлю розуміють уявну або матеріальну систему, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, може замінити його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об'єкт.

Метод моделювання має таку структуру:

а) постановка завдання;

б) створення або вибір моделі;

в) дослідження моделі;

г) переведення знань з моделі на оригінал.

Аксіоматичний метод - метод побудови наукової тео­рії, за якою деякі твердження приймають без доведень, а всі інші знання виводять з них відповідно до певних логіч­них правил.

2.5. Методи, що застосовують на емпіричному й теоретичному рівнях

досліджень

До методів, що застосовують на емпіричному й теоретич­ному рівнях досліджень, відносять, як правило, абстрагуван­ня, аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, моделювання та ін.

Абстрагування має в розумовій діяльності універсаль­ний характер, оскільки кожний крок думки пов'язаний саме з цим процесом або з використанням його результатів. Зміст цього методу полягає в уявному відході від несуттєвих влас­тивостей, зв'язків, відношень предметів і в одночасному виді­ленні, фіксуванні однієї чи кількох найважливіших рис, які особливо цікавлять дослідника.

Розрізняють процес абстрагування і результат абстрагу­вання, що називають абстракцією. Під результатом аб­страгування розуміють знання про деякі сторони об'єктів. Процес абстрагування — це сукупність операцій, які при­водять до отримання такого результату (абстракції). Прикла­дом абстракції можуть служити численні поняття, якими оперує людина не лише в науці, а й у повсякденному житті: дерево, дім, дорога, книга та ін. Абстрагування дає змогу замі­нити у пізнанні складне простим, але таким простим, яке відбиває основне в цьому складному.

Процес абстрагування в системі логічного мислення тісно пов'язаний з іншими методами дослідження і передусім з аналізом і синтезом.

Аналіз - це метод пізнання, який дає змогу поділити пред­мет на частини. Синтез, навпаки, є наслідком з'єднання окре­мих частин чи рис предмета в єдине ціле. Аналіз та синтез взаємопов'язані, вони являють собою єдність протилежностей. Залежно від рівня пізнання об'єкта та глибини проникнення в його сутність застосовуються аналіз і синтез різного роду.

Індукція та дедукція. Дедуктивною називають таку розумову конструкцію, в якій висновок щодо якогось елементу множини робиться на підставі знання загальних властивостей всієї множини. Змістом дедукції як методу пізнання є використання загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ.

Під індукцією розуміють перехід від часткового до за­гального, коли на підставі знання про частину предметів класу робиться висновок стосовно класу в цілому. Дедукція та Індукція — взаємопротилежні методи пізнання.

2.6. Організація і проведення соціологічних досліджень

У проведенні наукових досліджень особливе місце посідає прикладна соціологія - наука про закони становлення, розвитку і функ­ціонування конкретних соціальних систем, процесів, струк­тур, організацій та їхніх елементів (соціологія культури, соціо­логія вільного часу, соціологія читання та ін.). Частиною прикладної соціології є конкретні соціологічні дослідження, коли соціальний об'єкт вивчають комп­лексно, багатопланово, в усій сукупності зв'язків та залежно­стей за допомогою послідовних логічних, методологічних та організаційно-технічних процедур. Ці дослідження за глибиною розробки голов­них елементів - програми та вибірки - поді­ляють на два типи: опитування громадської думки і власне соціологічні дослідження.

Розробка програми дослідження

Соціологічне дослідження включає таки етапи: підготовчо-організаційний, збирання, обробка, аналіз інформації і підготовка висновків, впровадження одержаних результатів у практику. Дослідження започатковуєть­ся розробкою програма, що визначає проблему, мету, завдання дослідження, методи їх вирішення, а також основні шляхи і форми впровадження в практику очікуваних резуль­татів. Програму створюють, виходячи з концепції дослідження, яка встановлює його загальний задум, основну ідею.

На основі аналізу проблеми визначають об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є те, на що спрямова­ний процес пізнання. Об'єктом може бути установа, колек­тив, процес чи явище, що вивчають окремо або у складі певних груп установ, колективів з урахуванням позитивних і негативних чинників, які впливають на його функціонування і викликають проблемну ситуацію. Предметом до­слідження є найбільш значущі властивості, сторони об'єкта, які підлягають вивченню, тобто те, що найвиразніше відображає дане протиріччя. Предмет дослідження відповідає на за­питання: "Що вивчається?". Наприклад, об'єктом досліджен­ня є читачі обласних бібліотек, а предметом вивчення - організація їх обслуговування та ступінь задоволення їхніх запитів; об'єкт дослідження - дозвільна діяльність молоді, предмет - аматорська дозвільна діяльність молоді.

Наступним структурним елементом програми є формулювання мети та завдань дослідження. Мета дослідження - це очікуваний кінцевий результат, який зумовлює загальну спрямованість і логіку дослідження (теоретичного або прикладного). Мету визначають відповіддю на запитання: "Для чого проводиться дослідження?" Чітке формулювання конкретної мети - одна з найважливіших методологічних вимог до програми прикладного дослідження. У завданні дослідження визначають запитання, на які слід дати відповіді для реалізації мети дослідження. Вони розкривають зміст предмета дослідження і узгоджуються з гіпотезами (виявити..., з'ясувати..., проаналізувати..., встановити…, визначити..., одержати...).

Важливим елементом програми дослідження виступає гіпотеза - науково обґрунтоване припущення про структуру об'єктів, що вивчають, соціальних явищ, характер і суттєві зв'язки й чинники, що зумовлюють ці зв'язки. Це - своєрідний прогноз очікуваного рішення дослідницького зав­дання. Він базується на наявних теоретичних знаннях про досліджуваний об'єкт.

У соціологічних дослідженнях використовують різні види гіпотез. Розглянемо деякі з них.

• Основні гіпотези вказують на найсуттєвіші зв'язки об'єкта.

• Гіпотези-наслідки виводяться з основних і служать засобом їх доказу.

• Робочі гіпотези висуваються на початкових етапах ана­лізу і є вихідними даними щодо характеру і властивостей досліджуваних зв'язків об'єкта.

• Описові гіпотези — передбачення про фактичний стан об'єкта, його структуру, функції.

• Пояснювальні гіпотези орієнтовані на визначення причинно-наслідкових зв'язків, виявлення причин, фактів, уста­новлених завдяки підтвердженням описових гіпотез.

При розробці методико-процедурного розділу програми важливо знати, що гарантією цілісного наукового пізнання об'єкта є ретельна розробка методології, методики і тех­ніки дослідження як взаємопов'язаних компонентів. Мето­дологія дає змогу пере­дусім теоретично обґрунтувати вибір методів дослідження, застосування відповідних методик збирання, обробки, ана­лізу емпіричних даних і вирішення поставленої проблеми. Якщо вихідні методологічні позиції дослідження помилкові, найнадійніші методики не дадуть очікуваного результату. Методика повинна відповідати меті і завданням досліджен­ня, відбивати специфіку об'єкта, що вивчається, сприяти роз­криттю кількісних і якісних змін у досліджуваних процесах чи явищах. У процедурному розділі програми даються пе­релік та характеристика комплексу методів дослідження. Основні з них: анкетне опитування, інтерв'ю, спостере­ження, аналіз документів. Визначаються також шляхи до­слідження, аналіз та узагальнення матеріалів (способи гру­пування, таблиці, графіки тощо).

В цьому розділі програми визначають обсяг вибірки, тобто число опитуваних, та методи формування вибірки. Крім опису вибіркової сукупності, визначення типів вибірки, в другому розділі програми накреслюють загальний план та етапи дослідження, дають характеристику методів, які передба­чають застосовувати для відбору інформації та її аналізу, визначають інструментарій (опитування, спостереження) і характер очікуваних результатів, роблять узагальнення і дають загальну оцінку результатів, готують підсумкові до­кументи за результатами дослідження.

Дата добавления: 2014-11-29