Кошторисне фінансування

Видатки місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів закріплені ст. 88-91 Бюджетного кодексу. Розподіл видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності і поділяються на групи.

Як і доходи, видатки місцевих бюджетів слід розділяти на ті, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів і ті, що не враховують.

При визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів враховуються такі видатки з бюджетів сіл, селищ, міст районного підпорядкування та їх об’єднань:

1) на утримання органів місцевого самоврядування;

2) на освіту (дошкільну освіту, загальну середню освіту);

3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні);

4) утримання сільських, селищних, міських палаців культури, клубів та бібліотек.

При визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів враховуються такі видатки з бюджетів районів, міст обласного підпорядкування, міст АРК:

1) державне управління (органи місцевого самоврядування міст, районів);

2) освіту (дошкільну освіту, загальну середню освіту);

3) охорону здоров’я (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої допомоги, поліклініки, амбулаторії);

4) соціальний захист і соціальне забезпечення (допомога сім’ям з дітьми, виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян; притулки для неповнолітніх, відділення соціальної допомоги на дому тощо);

5) державні культурно-освітні і театрально-видовищні заклади (театри, музеї, бібліотеки, палаци і будинку культури, виставки, школи естетичного виховання дітей);

6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту (утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл).

При визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів не враховуються видатки з місцевих бюджетів на:

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільну освіту;

3) програми місцевого значення, які стосуються дітей, молоді, жінок, сім’ї;

4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

5) заходи з організації рятування на водах;

6) обслуговування боргу місцевих органів самоврядування;

7) транспорт, дорожнє господарство;

8) інші програми.

Кошторис – це документ бюджетної установи, в якому встановлено обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіл. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Розрізняють такі види кошторисів:

1) індивідуальний (для кожної бюджетної установи);

2) зведений (об’єднує кошторис розпорядника вищого ступеня та підпорядкованих йому розпорядників нижчого ступеню, наприклад, зведений кошторис може включати кошторис відділу освіти, кошториси загальноосвітніх шкіл та кошториси шкіл-інтернатів), не затверджується;

3) кошторис на централізовані заходи.

Складання кошторису проводиться відповідно до економічної класифікації видатків.

Поточні видатки	1) видатки на оплату праці працівників бюджетних установ;
	2) нарахування на заробітну плату;
	3) придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (предмети, матеріали, обладнання, інвентар, медикаменти, перев’язувальні матеріали, продукти харчування, оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів; поточний ремонт та технічне обслуговування обладнання, оплата послуг зв’язку; орендна плата тощо);
	4) видатки на відрядження;
	5) видатки на матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення;
	6) оплата комунальних послуг та енергоносіїв (теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електроенергії, природного газу, інших комунальних послуг);
	7) виплата процентів (доходу) за зобов’язаннями;
	8) субсидії і поточні трансферти (підприємствам, органам державного управління інших рівнів, населенню, за кордон);
Капітальні видатки	1) придбання основного капіталу (обладнання і предметів довгострокового користування);
	2) капітальне будівництво /придбання (адміністративних об’єктів, житла);
	3) капітальний ремонт, реконструкція, реставрація (адміністративних об’єктів, житла, пам’яток культури, історії, архітектури);
	4) створення державних запасів і резервів;
	5) придбання землі і нематеріальних активів;
	6) капітальні трансферти (підприємства, органам державного управління інших рівнів, населенню, за кордон);
Кредитування за вирахуванням погашення	1) надання внутрішніх кредитів (органам державного управління, підприємствам, установам, організаціям, інших внутрішніх кредитів);
	2) повернення внутрішніх кредитів (органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями, повернення інших внутрішніх кредитів);
	3) надання зовнішніх кредитів з вирахуванням погашення;
	4) повернення зовнішніх кредитів.

Форми кошторисів затверджуються Міністерством фінансів України та Державним казначейством України. При складанні кошторису планування видатків на оплату праці здійснюється, виходячи зі специфіки галузей соціальної сфери; всі інші видатки плануються за стандартною методикою. Кошторис складається всіма бюджетними установами на календарний рік. Відповідно до затвердженого кошторису розпорядники бюджетних коштів складають план асигнувань коштів по місяцях. Кошторис складається з доходів і видатків і має дві складові – загальний фонд та спеціальний фонд.

Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи доводять до відома головних розпорядників інформацію про граничні обсяги видатків загального фонду відповідного бюджету на наступний рік. Головні розпорядники встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяг видатків із загального фонду бюджету, розробляють показники, яких розпорядники повинні дотримуватися при складанні кошторисів, розробляють вказівки щодо планування кошторисів та встановлюють терміни подання проектів кошторисів. Після подання розпорядниками нижчого рівня проектів їх кошторисів, головні розпорядники формують бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів України чи місцевим фінансовим органам. Головні розпорядники повинні враховувати об’єктивні потреби у коштах кожної установи. Першочерговими щодо забезпечення фінансовими ресурсами вважаються потреби в коштах на виплату заробітної плати, відрахувань на соціальне страхування і на господарське утримання установи. Асигнування, які не є першочерговими (на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо) плануються лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат всіх розпорядників.

Після затвердження відповідного бюджету у двохтижневий термін відповідні фінансові органи доводять до відома головних розпорядників лімітні довідки. Лімітною довідкою називається документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл. Головні розпорядники доводять до відома розпорядників нижчого рівня лімітні довідки. Розпорядники приводяться у відповідність з показниками з лімітною довідкою проекти кошторисів і подають головним розпорядникам уточнені проекти кошторисів та уточнені плани асигнувань. Головні розпорядники складають уточнені зведені кошториси і уточнені зведені плани асигнувань і у трьохтижневий термій від одержання лімітних довідок подають зведені кошториси і плани асигнувань до фінансових органів. Фінансові органи складають і затверджують річний розпис призначень відповідного бюджету та помісячні розписи асигнувань, доводять до відома головних розпорядників витяги з цих документів. Після цього у 30-денний термін розпорядники повинні затвердити свої кошториси, плани асигнувань та штатні розписи шляхом підписів їх керівником і головним бухгалтером установи та скріплення гербовою печаткою установи.

Кошториси міністерств та інших центральних органів виконавчої влади затверджуються їх керівниками з погодженням з Міністерством фінансів України; кошториси обласних державних адміністрації, державних адміністрацій м. Києва та Севастополя, центральних органів управління державними цільовими органами, установ і закладів, яким бюджетні призначення встановлені безпосередньо в державному бюджеті (за винятком національних закладів освіти) – Міністерством фінансів України; кошториси міністерств і відомств АРК – Радою міністрів АРК; кошториси управлінь, відділів і підрозділів міських та районних держадміністрацій – міськими та обласними держадміністраціями.

Затвердження кошторису, плану асигнувань або здійснення видатків у сумах, що перевищують затверджені асигнування передбачає відповідальність у встановленому законодавчо порядку. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення, або надавати бюджетні кошти у позику юридичним чи фізичним особам.

Зміни до затверджених кошторисів вносяться рішеннями відповідної ради на підставі офіційного подання місцевого фінансового органу. Внесення змін до кошторису оформляється довідкою, яка затверджується і виконується у встановленому порядку; кошторис і план асигнувань перезатвердженню не підлягає. Про кожен випадок внесення змін до кошторисів повідомляється головний розпорядник, який проводить аналіз цих змін і готує зведення показників довідок.

Дата добавления: 2014-11-29