Що гарного в стомленні

Відновлення й підтримання працездатності

Працездатність людини протягом трудового дня неоднакова. Можна говорити про послідовні етапи (стадії) її зміни. Перший етап - впрацьовування - припадає, як правило, на першу годину (рідше на другу годину) від початку роботи. За цей час відбувається повний вихід організму зі сну. Другий етап - стійкої працездатності - триває наступні 2-3 год. Третій етап - етап некомпенсованого стомлення, коли працездатність знову знижується. Ці три етапи повторюються двічі за трудовий день до обідньої перерви й після неї. Мінімальна працездатність протягом дня припадає на пообідній час, коли кров від мозку відливає до шлунка ("травний лейкоцитоз").

У продовж доби крива працездатності змінюється хвилеподібно. Максимуми відзначаються о 12-й і 17-й годинах. Мінімум працездатності припадає на нічні години. Але й у цей час спостерігаються фізіологічні підйоми з 24 до 01 години ночі й з 5 до 6 години ранку.

Підйоми працездатності в 5-6, 11-12, 16-17, 20-21, 24-01 години чергуються зі спадами її в 2-3, 9-10, 14-15, 18-19, 22-23 години. Це потрібно враховувати при організації режиму праці й відпочинку. Якщо з якихось причин Ви проспали перший максимум продуктивної роботи, він буде Вами загублений безповоротно.

Протягом тижня відзначаються ті ж три етапи. У понеділок - стадія впрацьовування, вівторок, середа, четвер - стадія стійкої працездатності, п'ятниця, субота - гальмування (стомлення). Дуже важливо навчитися використовувати оптимальний час для того або іншого виду роботи, що збігається з максимумами добової, тижневої працездатності.

Найціннішими й продуктивними для роботи є ранкові години. Недарма є прислів'я: "Хто рано встає, тому Бог дає". Тривалість високопродуктивної фази можна збільшити на годину-дві (з 7 годин до 11) за рахунок скорочення періоду впрацьовування. Для цього треба особливим чином розбудити мозок після сну й привести організм у робочий стан. Однак якщо Ви займаєтеся фізкультурою нерегулярно, то не перестарайтеся в навантаженні - замість заряду бадьорості й енергії Ви відчуєте утому, і знову захочете спати. Якщо не почуваєте себе досить тренованим, робіть вправи не ранком після сну, а ввечері, перед сном. Сон буде дуже міцним, і за ніч Ваш організм відпочине; ранкову розминку проведіть в ослабленій формі. Сніданок не повинен бути щільним.

Стомлення зовсім не є негативним явищем, якимсь проміжним станом між здоров'ям і хворобою. Навпаки. "Найбільша почуттєва насолода, що не містить у собі ніякої домішки відрази, - це здоровий відпочинок після роботи" (Е.Кант).

Стомлення є природним побудником відновлення працездатності. Тут діє закон біологічного зворотного зв'язку. Якби організм не стомлювався, то не відбувалися б і відбудовні процеси. Чим більше стомлення (звичайно, до певної межі), тим сильніша стимуляція відновлення й тим вищий рівень наступної працездатності. Стомлення не руйнує організм, а підтримує й зміцнює його. Давно замічено, що чим більшим числом обов'язків і справ обтяжена людина, тим більше вона встигає зробити. Активне життя й фізичні навантаження не скорочують, а збільшують тривалість життя.

Чому ж така корисна річ нерідко має негативне відтінок: знижується інтерес до роботи, погіршується настрій, нерідко виникають хворобливі відчуття в тілі? Стомлення наступає швидко, якщо робота знудила, якщо вона нецікава, не результативна, якщо виникає конфлікт між потребою у праці й небажанням працювати.

Мотивація, що спонукує людину до роботи, формує в неї стан готовності до дії, установку на працю. У пориві творчості люди звичайно відчувають не втому, а навпаки - підйом і наснагу. А як легко сприймаються студентами перші лекції! Результатом позитивної установки на фізичну працю також є не утома, а "м'язова радість".

Працездатність і вік

Установлено, що в 18-20 років у людини спостерігається найвища швидкість інтелектуальних і логічних процесів. До 30 років вона знижується на 4%, до 40 - на 13%, до 50 - на 20%, а у віці 60 років - на 25%. Фізична працездатність максимальна у віці від 20 до 30 років, до 50-60 років вона знижується на 30%, у наступні 10 років вона становить близько 60% від юнацької.

Однак продуктивність ученого визначається не тільки швидкістю його мислення, і старість - це, скоріше стан духу, ніж стан організму. Зрілий учений, на відміну від молодого, має сформований науковий світогляд і широкий кругозір, здатність працювати в "багатозадачному" режимі, тобто одночасно в декількох напрямках. При яких-небудь затримках або утрудненнях він переходить від однієї проблеми до іншої без втрати темпу досліджень.

Протягом творчого життя в кожного творчо активного вченого накопичується цілий ряд "крупнокаліберних" складних проблем, рішення яких обмірковуються й дозрівають роками або навіть десятиліттями. Сьогодні персональний комп'ютер заміняє вченому лаборанта-обчислювача, кресляра, секретаря, референта й навіть перекладача. Але й комп'ютер не дозволяє зняти протиріччя між кількістю конструктивних ідей, що нагромадилися, і фізичними можливостями людини з їх реалізації. Учений, що викладає у ВУЗі, усуває це протиріччя створенням наукової школи. Він відбирає зі своїх студентів найбільш здатних, що проявляють схильність до науки (це не обов'язково круглі відмінники або золоті медалісти), направляє їх роботу й щедро ділиться своїми ідеями й знаннями.

Наукова школа - унікальний колектив. Він являє собою систему, що має властивість емерджентності. Це означає, що кожен учасник такого колективу (від наукового керівника до студентів) здобуває такі якості й можливості, якими не володіє окремо. Студент відразу починає працювати в "киплячому шарі" науки на рівні її новітніх досягнень. Керівник одержує можливість різко розширити фронт наукового пошуку, синтезувати швидко, накопичувані результати на різних напрямках. У такому колективі створюється творча обстановка, що сприяє появі великих відкриттів і результатів. От чому фундаментальні науки розвиваються переважно в стінах вищих навчальних закладів. Наукові школи без перебільшення - національне багатство країни. Розпад наукових шкіл означає загибель науки.

Дата добавления: 2014-11-29