Леонардо да Вінчі

Д. І. Менделєєв

А. Пуанкаре

І. П. Павлов

Формування теорії НДР

Факти - повітря вченого, але якщо в голові немає ідей, то не побачиш і фактів.

Наука будується з фактів, як будинок із цегли, але скупчення фактів так само не є наукою, як купа цегли - будинком.

"Факт сам по собі мало значить - важлива його інтерпретація".

"Теорія - полководець, а факти - її солдати".

Сучасний учений, у якій би галузі науки він не працював, може бути названий конструктором теорій. Історично сформована традиційна послідовність створення розвиненої наукової теорії має такий вигляд:

1.). Збирається емпіричний матеріал, описуються явища, що належать до області вивчення даної науки.

2.). Зібраний матеріал упорядковують (класифікують або систематизують).

3.). Порівнюють відомі класифікації й вибирають із всіх можливих найбільш природну, що задовольняє певному "природному" порядку. Звичайно ця класифікація приходить до історичного вигляду, - її положення й об'єкти впорядковуються в часі.

4.). Установлюють зв'язки між окремими фактами і явищами щодо їх проходження одного за одним. Ці зв'язки відображують відносини проходження й причинності, і дозволяють прогнозувати одні факти й явища виходячи з інших.

5.). Вводять символьну мову опису об'єктів і подій в області, якою займається дана наука. Формулюють вихідні постулати (аксіоми). Вводять правила отримання висновків. Завершують створення математичної теорії.

6.). Розглядають межі застосування створеної теорії. Установлюють можливість розширення теорії на суміжні області за рахунок відмови від деяких постулатів й обмежень за допомогою введення нових (менш жорстких). здійснюють узагальнення теорії для великого числа окремих об'єктів.

Послідовність перерахованих дій може мінятися залежно від обставин, але названі стадії формування вже пройдені всіма розвиненими теоріями, що дозволяє говорити про загальну закономірність.

При необхідності на підставі відомих класифікацій можна розробити власну класифікацію під свою теорію. Автору також не слід боятись інтерпретувати та видозмінювати отриману, в тому числі й відому інформацію, оскільки наука не є чимось застиглим і раз та назавжди не змінним, а постійно розвивається і доповнюється.

В 20-му столітті з'явилася нова область наукових завдань з проектування великих і складних систем, які являють собою сукупність значної кількості технічних засобів, що виконують свої функції при узгодженій роботі великого числа (до сотень тисяч) компонентів. Проектування таких систем, як система зенітної оборони, система життєзабезпечення космічного корабля, вимагає нового теоретичного інструмента, відомого як системний аналіз або загальна теорія систем. Як визначити цю нову наукову область? Якщо традиційні теорії були теоріями про закономірності існуючих об'єктів, то нова наукова область є областю знань про закономірності створення теорій.

Проектувальники систем у своїй роботі використають все багатство математики для створення формальних (називаних "математичними" або "логічними") теорій, але часто їх поле діяльності лежить в істотно нематематичній області. Це область метаматематики. Вона включає часто в себе й інші нематематичні науки, наприклад, біологію. При проектуванні нової великої системи використовуються не тільки нові матеріали й машини, але розробляються десятки нових теорій, нові математичні методи, покликані обслуговувати ці теорії. Із цієї причини проектувальник великих систем змушений вирішувати проблему такого типу: "Скільки і які теорії необхідно розробити, щоб потрібну велику систему можна було спроектувати?".

Властивості великих систем виявились дуже близькими до властивостей об'єктів, які традиційно становили предмет вивчення біологів. Великі системи мають цілий ряд властивостей, що вважалися характерними для живих організмів: вони народжуються й вмирають, вони мають інтенсивний обмін речовин з навколишнім середовищем, на зміну їм приходять більше досконалі системи, що успадковують властивості своїх попередників. У системотехніці діє також і правило лікаря: втручання дoпycтиме тільки тоді, коли воно необхідно.

Іноді, щоб підкреслити об'єктивність теорії, говорять так: якщо взяти опис даної теорії, то кожна людина, що його застосує, одержить той же висновок, що і творець теорії. Іноді, щоб підкреслити конструктивність теорії, говорять, що положення теорії піддаються експериментальній перевірці.

Дата добавления: 2014-11-29