Вживання апострофа

План

1. Використання слів іншомовного походження в текстах документів.

2. Правопис слів іншомовного походження.

3. Господарсько-договірні документи: трудовий договір, контракт з найму на роботу.

1. Використання слів іншомовного походження в ділових документах.

Джерелом поповнення лексики сучасної української мо­ви, зокрема й ділового мовлення, є іншомовні слова. Одні з них, що давно вже засвоєні або означають назви загаль­новідомих явищ і предметів, увійшли до активної лексики Наприклад: верстат, майстер, ланцюг, менеджер, спонсор, крейда, папір, вишня, огірок, агроном, юрист, суфікс, академія, буква, м'ята та ш. Від основ таких слів в українській мові творяться нові слова за допомогою різних словотворчих за­собів. Наприклад: агроном — агрономія, агрономічний, агро-максимум, агромінімум; гарбуз — гарбузиння, гарбузовий Інші запозичені слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові, мають виразні ознаки іншомовних. Наприклад: адажіо, женофоб, мольберт, ландтаг, ландшафт, вуаль, фрікасе, фенолфталеїн, ланцет і т. д.

До складу української лексики входить багато слів, утво­рених за зразками морфологічної структури відповідних слів російської мови Наприклад: укр втілення — відповідно до рос воплошение, укр. відродження — відповідно до рос. возрождение і т. д

У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження — грецизми. Це назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил; назви побутових предметів: парус, миска, ванна; поняття цер-ковно-релігійні: вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп; терміни науки, культури, мистецтва: апостроф, граматика, діафрагма, логіка, математика, філо­софія, кафедра, ідея, театр, музей, корал, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт, іподром, гігант, ксерокс.

З грецької мови запозичено більшість українських імен людей, наприклад Ірина, Марина, Катерина, Софія, Харитина.

В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистец­тва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології.

Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юс­тиція, юрист, прокурор, нотаріус, ректор, декан, екзамен, студент, університет, гумор, цирк, екскурсія, експедиція, депу­тат, консул, секретар, адміністрація.

З латинської мови запозичені деякі імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

З французької мови запозичені слова, що стосу­ються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни. Наприк­лад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, ка­бінет, сержант, гарнізон, атака, фронт, каска, кавалерія, корпус, маршал, комюніке, дебати, кур 'єр, департамент, шосе, десант, паркет, пансіон, пасаж.

З німецької в українську прийшли деякі адміні­стративні, технічні, медичні, торговельні, військові, вироб­ничі терміни, назви предметів побуту, рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, шту­катур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, мас­штаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер, офіцер, орден, мундир, кухня, швабра, бутерброд, фарш, паштет, квасоля, вафлі, шпинат, галстук, фартух, матрац, страус, танці, кеглі та ін.

Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплав­ства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр, трест, тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс, спорт, докер, яхта, мічман, картер, танк, вокзал, рейс, світер, піжама, кекс, пунш, біфштекс, ром та ін.

З італійської прийшли до нас такі слова, як: опера, бемоль, інтермецо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада, каса, валюта, банк.

З голландської запозичені українською мовою переважно терміни мореплавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль, а також слова ситець, дюйм, картур та ш.

Із скандинавських мов увійшла до укр мови незначна кількість слів, зокрема: клеймо, дротик, оселе­дець, якір', власні імена: Ігор, Олег, Аскольд та ін.

З тюркських та інших східних мов українська мова запозичила слова: гарба, сарай, сабантуй, могорич, чарка, балик, лапша, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, каракуль, базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик і т. д.

У словниковому складі української мови є запозичення й з інших мов, здебільшого рідковживані: булат, тахта, кара­ван, гиря (з іранської); чесуча, чай (з китай­ської); сакля, чурек (з грузинської); орангутанг (з малайської) тощо.

Входячи в українську мову, іншомовні слова засвідчували чутливість лексики до змін у житті суспільства —політичних, економічних та культурних — і водночас збагачували словниковий склад нашої мови.

Правопис слів іншомовного походження в українській мові.

Слова іншомовного походження пишуться за різними принципами українського правопису, наприклад: кекс, нетто, студентський дизель.

Приголосні

1). L передається твердим або м’яким Л:

L передається твердим Л у словах: арсенал, бал, вулкан, інтеграл, інтернаціонал.

· L передається м’яким Л (л, ла, лю, лу, ло) у словах: автомобіль, асфальт, бульдог, пляж, полярний, регулятор.

· Сполучення Le передається через ле: білет, електрика, пленум, телеграф, Валенсія, Галілей.

2).G і h звичайно передаються літерою г: авангард, агітація, генетика, гімнастика.

F і ph передаються літерою ф: факт, фах, офіційний, реформа.

3). Th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф, то літерою т: арифметика, міф, пафос, театр, теорія, ортопедія.

Неподвоєні і подвоєні приголосні

1). У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, белетристика, грип, група, лібрето, шасі.

Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: брутто, ванна, мадонна, пенні, біль.

2). При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), інновація (бо є новація), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).

Примітка: Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація – анотація) приголосний не подвоюється на письмі.

3). Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Голландія, Марокко, Калькутта, Ніцца, Шиллер, Мюллер, Руссо.

Примітка: Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: андоррський, марокканець.

Правопис й, і, ї

І. У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, (дат), ч. ш, р (т. зв. правило дев'ятки) в основах слів перед наступ­ною літерою, що позначає приголосний (крім й), пишеть­ся й: дипломат, титан, азимут, кизил, система, цикл, жирафа, шифер, чинара, диригент, джинси Перед літерами, що позначають голосні та б, пишеться і: діагноз, тіара. ревізія, ілюстрація.

2. Після літер, які позначають усі інші приголосні, в загальних назвах пишеться й чи і відповідно до вимови:

візит — вимпел, гідронім — єгиптянин, лімузин — ли­мон, кінескоп — кишлак, хірург — химера.

3. На початку слів пишеться і, а не й: історія, істи­на, ідіома, ідилія.

4. У кінці невідмінюваних слів та в деяких словах з суфіксом -іс- пишеться і: таксі, жюрі, попурі, поні, регбі, візаві, піанісимо

5. Після префікса дез- — пишеться й замість і, яким починається корінь: дезинфекція, дезинформація, дезин-форматор, дезинтеграція, дезинсекція.

6. Після букв, що позначають голосні звуки, пишеться ї, а не і: мозаїка, сюїта, атеїзм, стоїцизм.

7. У власних назвах після букв, що позначають при­голосні, пишеться і: Хіва, Кіліманджаро, Кіпр, Філіп-піни. Але в деяких географічних назвах (переважно у буквосполученнях ри, ти, ки) пишеться й: Африка, Арктика, Атлантика, Антарктида, Балтика, Бри­танія, Киргизстан, Башкирія, Пакистан, Рим, Рига, Париж, Америка, а також у словах Єгипет, [Єрусалим^ Палестина, Сицилія. Чилі.

Правопис е, е

1. Е пишеться на початку слова, а також після букв, що позначають голосні звуки, крім і: екскурсія, експо­нат, етап, дуель, Рафаель, дует. Але на початку слів, переважно давно вапозичених, пишеться буква е: Євро­па, Єгипет, Євфрат, Євпаторія, Єва, Євдокія, Євген, єретик, Єрусалим, Євангеліє, єпископ, єзуїти, єресь, єф­рейтор.

Є пишеться також після і, е, й, м'якого знака, апост­рофа: гігієна, реєстрація, феиврія, Фейєрбах, портьєра, бар'єр, п'єдестал, інтер'єр, а також у слові траєкторія.

Примітки: 1.В іншомовни» префіксах де- і ре- завжди пи­шеться е. декваліфікація, декодування, деколонізація, реконструкція, реабілітація, реактив. У складних словах з першою частиною ди-, що означає «подвійний»-, «двічі», пишеться й: дилогія, дивакцини.

Префікси два-, ди»-, дис- і де- мають різне значення, тому їхнє на­писання не залежить від інших букв у слові. Префікс де- означає «при­пинення», «видалення», «зниження»: деблокування, дегазація, деколоні­зація.

Префікс дез-мяе значення «знищення чи спотворення чогось»:

дезинфекціч. дезорієнтація, деаинформація. Префікси диа- і дис- вжи­ваються в небагатьох іншомовних словах. Вони надають значення роз­ладу, поділу, позбавлення чогось і мають неіативний або протилежний зміст: дисгармонія, диспропорція, дизосмія, дизасоціація.

Завжди пишеться а у префіксі анти- та після ц у складних словах з першою частиною деци-: антігреакційний, антитеза, дециметр, деци­бел, децима.

2. У ряді слів іншомовного походження написання букв е, й, що позначають ненаголошені голосні, не підпорядковується правилам пра­вопису в основах слів президент, предикат, дресирувати декрет, ре­петитор, рефрижератор, рефлектор, декламація, декоративний, де­кан, секрет, сегмент та ін.

М'який знак

У словах іншомовного походження ь пишеться після д, т, з, с. л, н, які позначають м'які приголосні, пе­ред я, ю, є, ї та при роздільній вимові: альянс, ескадрилья, Нью-Йорк, бязь, дюраль, конферансьє, павільйон, бульйон, батальйон, сеньйор.

Апостроф ставиться:

1. Після губних приголосних б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, г, к, х та р перед я, ю, є, ї: комп'ютер, інтерв'ю, бар'єр, В'єтнам, Руж'є, Монтеск'в, Х'юстон, Ф'езоле.

2. Після префіксів, які закінчуються на твердий при­голосний, перед я, ю, є: ін'єкція, об'єкт, ад'ютант, кон'юнктура, транс'європейський.

Примітка. У словах нюанс, гравюра, Мюнхен, мадяр та ін­ших між приголосними і голосними немає роздільної вимови. Букви я, ю позначають м'якість попередніх приголосних, тому апостроф не ста­виться.

3. Господарсько-договірні документи. Контракт. Трудовий договір.

Нині для стимулювання ефективної діяльності персона­лу переважна більшість підприємств, установ і організацій почали застосовувати контрактну, або договірну, систему на­ймання працівників.

КОНТРАКТ чи ДОГОВІР - угода, яка укладається між двома або кількома особами на певний строк.

Контракт, чи договір, мають відповідати закону і за змістом і за формою.

Правову основу вступу громадян у контрактні відносини з підприємством і визначення їхнього змісту становлять по­ложення Законів України "Про підприємство", "Про влас­ність", в яких зазначається: громадянинові належить винят­кове право розпоряджатися своїми здібностями до виробни­чої та творчої праці, він здійснює це право незалежно або-на підставі договору.

Контракт (договір) вважають укладеним тоді, коли сто­рони досягли згоди з усіх пунктів і відповідно оформили документацію.

Реквізити:

1) назва документа;

2) місце і дата укладання контракту, договору;

3) назви сторін, котрі укладають контракт чи договір, по­сади, прізвища, імена й по батькові осіб, котрі підписують контракт, із зазначенням їхніх повноважень;

4) загальні положення (визначається перелік певних обо­в'язків);

5) функції й обов'язки фахівця;

6) права й умови діяльності фахівця;

7) матеріальне й соціально-побутове забезпечення фахівця;

8) відповідальність сторін, вирішення суперечок;

9) зміна й розірвання контракту (договору);

10) термін дії та інші умови контракту (договору);

11) адреси сторін та інші відомості;

12) підписи обох сторін, печатка.

Дата добавления: 2014-11-29