Методологія проектування організаційних форм управління

При проектуванні організаційної структури управління необхідно забезпечити дотримання ряду вимог, що пред’являються до організаційної структури: ясність, економічність, стійкість, динамічність, раціональність, оперативність (рис. 8.7).

Для раціональної побудови організаційних структур управління варто дотримуватися ряду принципів, що сформовані теорією і практикою управління:

1. Цільовий принцип – повинен бути чіткий зв'язок між цілями управління і структурою органів управління, кожна ціль повинна мати свого «хазяїна» в організаційній структурі.

2. Повнота охоплення функцій – усі необхідні функції повинні бути розподілені в апараті управління і включені в посадові інструкції і положення про функціональні відділи.

3. Забезпечення мінімальної необхідної кількості рівнів управління.

4. Створення умов ефективного використання обчислювальної техніки.

5. Дотримання норм керованості.

6. Мінімізація витрат на управління.

7. Створення оптимального рівня централізації з урахуванням розвитку самостійності підрозділів.

8. Правильність розподілу функцій і відповідальності.

9. Підпорядкованість функціональних підрозділів, що здійснюють суміжні функції одному керівникові.

10. Єдність розпорядництва.

Рисунок 8.7 – Вимоги до організаційної структури управління

При формуванні організаційної структури управління слід враховувати такі фактори:

- соціально-економічні (форма власності, задачі функціонування господарської системи – обсяг і номенклатура, структура продукції, витрати, чисельність працівників, їх відповідність штатному розкладу);

- соціально-політичні (діюче законодавство України, ступінь розвитку самоврядування);

- організаційно-управлінські (особливості механізму управління, тенденції його розвитку, ступінь централізації функцій управління на даному підприємстві);

- соціально-психологічні (загальні соціальні характеристика працівників підприємства, соціальні відносини у колективі, особистісні зв’язки, неформальні відносини, рівень вирішення конфліктних ситуацій);

- виробничо-технічні (технологія виробництва або продажів, рівень механізації);

- зовнішньоекономічні чинники (готовність до зовнішньоекономічних зв’язків, до створення спільних підприємств, можливості виходу на зовнішні ринки).

Методичні підходи до проектування організаційних структур управління розрізняють в залежності від закладених у них сполучень методів, що використовуються.

Методи проектування структури управління:

Ø Нормативно-функціональний – створення типових структур управління на основі розроблених раніше нормативів.

Ø Функціонально-технологічний – в його основі лежить раціоналізація технологічних і інформаційних моделей управління, що проробляються з урахуванням сучасних вимог, з точки зору використання комп’ютерної техніки.

Ø Системно-цільовий – дозволяє враховувати цілі, задачі підприємства, функції з точки зору системи; найчастіше використовуються у структурах, створених за проектом.

Ø Експертний – заснований на досвіді спеціалістів, що добре знають свою справу, вони можуть внести відповідні рекомендації з формування нових структур і перетворення вже діючих.

Ø Метод аналогії – заснований на використанні зразка організаційної структури.

3. Процес проектування організаційних форм управління: характеристика та зміст основних етапів.

В процесі проектування організаційної структури управління підприємством, як правило, вирішуються наступні задачі: визначення типу структури управління; уточнення складу і кількості підрозділів за рівнями управління; чисельність адміністративно-управлінського персоналу; характер співпідпорядкованості між ланками підприємства; розрахунок витрат на утримання апарату управління. В результаті встановлюють управлінські функції для кожного структурного підрозділу, потоки інформації, взаємозв’язки і документообіг, повноваження, права, відповідальність підрозділів і працівників.

Етапи проектування структури управління:

1. Визначення місії, цілей, складу об’єкту управління, особливостей діяльності та взаємозв’язків.

2. Визначення задач і функцій управління.

3. Ранжування вимог до організаційної структури з метою вибору пріоритетних.

4. Розробка ієрархії структури, тобто визначається кількість можливих рівнів управління (зараз спостерігається тенденція до створення „плоских” структур).

5. Попереднє визначення загального складу функціональних ланок управління з урахуванням закріплених за ними функцій і задач; визначаються повноваження цих ланок.

6. Розподіл функціональної та адміністративної відповідальності між робітниками кожного підрозділу.

7. Визначення послідовності і тривалості робіт за кожною функцією управління, встановлення строків виконання.

8. Розподіл всіх видів ресурсів між підрозділами підприємства.

9. Документальне оформлення розробленого проекту структури управління.

Проект структури управління включає в себе наступні документи:

1. Організаційно-логічна схема апарату управління;

2. Штатний розклад.

3. Положення про структурні підрозділи.

4. Посадові інструкції виконавців.

Організаційно-логічна схема апарату управління (блок-схема) – графічне зображення структури апарату управління, з відображенням рівнів ієрархії, підпорядкування, зв’язків між рівнями.

Штатний розклад – документ, в якому реєструється чисельність, професійний склад, оклади та фонд оплати праці кожного робітника у відповідності із структурними підрозділами (табл. 8.2). Він складається у відповідності з нормативами, затвердженими на конкретному підприємстві.

Таблиця 8.2 – Штатний розклад підприємства

Найменування підрозділу	Посада	Кількість осіб	Оклад	Фонд оплати праці
місяць	рік

Положення про структурні підрозділи - відображає правові питання взаємодії підрозділів між собою та іншими ланками організаційної структури, визначає цілі, задачі, функції, права, повноваження і відповідальність. Включає такі розділи:

1) Загальні положення: містять назву підрозділу та якісний склад спеціалістів, визначається місце підрозділу у загальній структурі управління, вказується його безпосередня підпорядкованість.

2) Цілі та задачі – встановлюються цілі і задачі підрозділу.

3) Функції – визначають функції, закріплені за підрозділом.

4) Права – обумовлюються закріпленими за підрозділом функціями й умовами їх виконання, що дозволяє приймати рішення за точно сформульованими питаннями.

5) Організаційні роботи – регламентується порядок проведення робіт всередині кожного підрозділу у відповідності з функціями і задачами. Тут вказується посадові положення осіб, що очолюють підрозділ, порядок призначення і звільнення з посади.

6) Взаємовідносини з іншими підрозділами – визначають взаємовідносини підрозділу з іншими підрозділами, а саме, встановлюють порядок отримання і видання інформації, регламентується, яким чином і якими особами розглядаються розбіжності.

7) Відповідальність – передбачається адміністративна, матеріальна, дисциплінарна відповідальність для керівників і виконавців.

Посадові інструкції виконавців – розробляються на основі кваліфікаційного довідника службовців, а також внутрішніх розпорядків роботи, встановлених на даному підприємстві. Містить такі розділи:

1) Загальні положення: повне найменування посади, визначається, кому ця посада підпорядковується, від кого може отримати додаткові розпорядження, кому дана посада може давати розпорядження; визначаються основні задачі, що випливають з даної посади, рівень кваліфікаційних вимог.

2) Посадові обов’язки.

3) Права.

4) Відповідальність.

5) Взаємовідносини з іншими робітниками та підрозділами.

6) Доповнення та зміни.

Нова організаційна структура апарата управління повинна дати можливість більш якісно підходити до вирішення питань, що встають перед підприємством у процесі його діяльності.

Дата добавления: 2014-11-29