Стратегічні проекти

Стратегічні програми.

Стратегічна програма – це координуючий адресний документ, що є економічно та науково обґрунтованою системою пов’язаних між собою, і націлених на досягнення загальної мети різноманітних заходів (соціально-економічних, науково-технічних та організаційно-господарських), узгоджених за термінами та виконавцями (співвиконавцями), а також забезпечених необхідними фінансовими та матеріально-технічними ресурсами.

Програма складається з певних програмних заходів, зміст яких залежить від типу та спрямованості програми на виконання певних стратегій.

Програмне завдання – це наповнена конкретним змістом певна дія, спрямована на досягнення якої-небудь поточної мети (пов’язаної з досягненням стратегічних цілей через «дерево цілей»), для виконання якої обґрунтовано та встановлено виконавців (співвиконавців), терміни та необхідні обсяги всіх видів ресурсів.

Оскільки стратегічні програми – це складні за змістом та структурою планові документи, слід використовувати сучасні методи щодо їх обґрунтування, що викликає потребу в їхній формалізації. Основна увага при цьому має бути зосереджена на цільовій орієнтації стратегічних програм, які є реалізацією цільового підходу до планування (див. розд. 6). Цільова та стратегічна програми за основними параметрами та сферами застосування дуже схожі і можуть розроблятися на одній методологічній основі.

Цільова програма – структурована сукупність графа «цілі – стратегії-заходи» та набору характеристик, що є пов’язаними з цією структурою.

У формалізованому вигляді програму можна подати так:

П = {G, H}, (10.1)

де G = {A, M, R}; H = {L0, L, Y, Β, Q, T};

П – програма;

G – граф «мета – стратегії – заходи», побудований на основі «дерева цілей»;

Н – набір характеристик зазначеного графа G;

А – сукупність цілей, визначених для реалізації у межах програми П;

М – сукупність стратегій та заходів, необхідних для досягнення сукупності цілей А;

R – сукупність відношень між цілями, цілями та стратегіями, стратегіями та заходами;

L0 – набір критеріїв досягнення цілей;

L – набір показників досягнення цілей;

Y – укупність системних пріоритетів у графі G;

Β – сукупність локальних пріоритетів у графі G;

Q – укупність ресурсів, необхідних для досягнення цілей;

T – час, необхідний для досягнення цілей.

Таке подання програми дозволяє розширити можливості застосування економіко-математичних методів для її розробки та контролю за виконанням.

Проект – одноразова сукупність цілей, стратегій, задач та дій, що має системні характеристики відносно взаємозв’язку ресурсів, послідовності виконання робіт і залучення спеціалістів певного профілю.

Проекти повинні відповідати таким вимогам:

· забезпечення одночасного виконання технічних, економічних, організаційних та інших вимог;

· налагодження зовнішніх та внутрішніх взаємозв’язків: «цілі-задачі-ресурси», – що потребують чіткої координації робіт;

· визначення термінів початку та завершення проекту;

· подолання обмежень по критичним ресурсам;

· запобігання конфліктам в процесі виконання проектів серед виконавців різного фаху.

Управління проектами – науково-практична діяльність по визначенню цілей та організації робіт груп людей таким чином, щоб цілі було досягнуто після закінчення всіх запланованих робіт.

Як вже зазначалося, програми та проекти мають багато спільних рис. Стратегічна програма (проект) матиме найвищий результат, якщо програмні заходи, передбачені для виконання програми (проекту), будуть являти собою системну цілісність, тобто матимуть обґрунтовані зв’язки, порядок здійснення та взаємо підсилення, тобто досягнення синергії..

Характеристики стратегічної програми (проекту) – це набір визначальних для певної програми (проекту) кількісних та якісних ознак, особливостей, властивостей, що пов’язані з процесом досягнення цілей програми (проекту) та оцінкою результатів її виконання.

Щоб кількісно та якісно виразити характеристики програми (проекту), які фіксують стан об’єкта управління в процесі реалізації програми, використовують різноманітні кількісні та якісні показники, що конкретизують прогнозні оцінки розвитку об’єкта, для якого розробляється програма або проект.

Доцільно виокремлювати такі програми та проекти у діяльнос­ті організацій:

1) спрямовані на контрольовані внутрішні фактори:

· програма автоматизації праці;

· програма зниження витрат;

· програма раціоналізації структури виробничих і допоміжних процесів;

· програма введення днів «ефективності» для залучення робіт­ників до процесу вдосконалення виробництва тощо;

2) спрямовані на зовнішнє середовище:

· програма створення страхових запасів із використанням іноземних джерел ресурсів;

· програма нагромадження банків стратегічної інформації;

· програма рекламної компанії для виведення на ринок нової продукції;

· організація СГЦ і підписання договору з великими оптовими базами в одній із країн СНГ.

Аналогічно можна розглядати перелік проектів:

1) спрямовані на внутрішнє середовище – проект створення нового виду продукції:

· проект освоєння процесу складання дизельних моторів з імпортних комплектуючих з поступовим перенесенням виробництва деяких з них на власні виробничі потужності;

· проект розробки нової технологічної лінії тощо;

2) спрямовані на зовнішнє середовище:

· проект будівництва спільного з постачальниками підприємства з очищення промислових відходів;

· проект наукових розробок щодо створення нових матеріалів;

· проект створення торгівельної мережі тощо.

Зараз широке застосування в успішних фірмах Заходу та Сходу набуло автоматизоване планування процесу виробництва, яке дозволяє на практиці виконувати один з ключових принципів стратегічного управління –альтернативність планів.

Розрізняють варіаційне та генероване планування процесу виробництва (ППВ)

Варіаційне ППВ означає створення програм для розробки спектру альтернативних варіантів планів для системи ППВ. Варіанти планів зберігаються на електронних носіях, що дозволяє по необхідності вносити у них корективи.

Генероване ППВ – більш складний підхід у порівнянні
з варіаційним ППВ. Цей метод передбачає використання такого програмного забезпечення, яке використовує інформацію про широкий спектр техніко-економічних характеристик виробничого процесу, включаючи опис обладнання, інструментів, деталей, а також технологічних та організаційних операцій.

Рис. 10.2. Принципова схема взаємозв’язку цілей розвитку та системи планів, проектів та програм (– процес досягнення цілей;– процес формування планів)

Сучасні інформаційні технології створюють умови для більш широкого впровадження стратегічного планування у практику роботи організацій різного типу.

Стратегічні програми будь-якого змісту реалізуються через систему стратегічних, поточних та оперативних планів.

Дата добавления: 2014-11-29