Контрольні питання. Розрахунок коефіцієнтів екологічної стабільності антропогенного навантаження після проведення землевпорядних заходів території Козинської сільської ради

Розрахунок коефіцієнтів екологічної стабільності антропогенного навантаження після проведення землевпорядних заходів території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області

Назва угідь	Коефіцієнт екологічної стабільності угіддя, К1	Площа угіддя, Р	£К1 хР	Бал угіддя, Б	ХРхБ
Забудована територія	0,00	247,6	-
Рілля:
1) польовий тип зем­лекористування	0,14	1000,0	40,0
2) кормовий тип зем­лекористування	0,51	2331,9	1189,3
Лісосмуги та інші лісові насадження	0,38	223,1	84,8
Сади	0,43	55,4	23,8
Чагарники	0,43	1,0	0,4
Сіножаті	0,62	226,3	140,3
Пасовища	0,68	198,2	134,8
Болота, під водою	0,79	43,9	34,7
Ліси	1,00	440,6	440,6
Всього	X	4768,0	2188,7	X

Отже, в результаті оптимізації землекористування екологічна стабільність території перейде з екологічно нестабільної до стабільно нестійкої.

Коефіцієнт антропогенного навантаження:

„ 174792188,7 ^К~⁼ 4768 ^'⁶⁶-

У результаті удосконалення структури земельних угідь шляхом збільшен­ня частки лісів та залуженості, знизиться розораність території сільської ради на 4 %, а площа ріллі скоротиться на 5,3 %. Це позитивно позначиться на екологічній стабільності землекористування. Значно зменшиться коефіцієнт антропогенного навантаження, територія землекористування стане більш еко­логічно стабільною.

Сукупним показником еколого-економічної ефективності використання земельних ресурсів є соціальна ефективність, яка так само, як і екологічна не завжди підлягає вартісній оцінці. Хоча її можна виразити збільшенням ВДВ на одиницю площі та зростанням земельних платежів у бюджеті.

В той же час оцінка управлінських дій стосується соціально-економіч­ної і екологічної підсистем. Проте система управління земельними ресурсами включає також організаційну та інформаційну підсистеми.

Для оцінки організаційної підсистеми (організації, яка безпосередньо здійснює управління земельними ресурсами) слід використати такі найбільш суттєві показники:

• індекс навантаження площі земель на 1-го працівника;

• індекс навантаження кількості землевласників і землекористувачів 1-го
працівника;

• централізація і децентралізація функцій;

• кількість працівників порівняно з нормативами;

• обсяг земельно-кадастрових послуг.

Наприклад, особливості реформування земельних відносин і системи зем­лекористування Київської області вплинули на зміни, які відбулися в землекорис­туванні сільськогосподарської галузі. Зокрема, виробництво валової продукції у вартісному виразі в 2001 р. становило 66,1 % щодо рівня 1991 р., у тому числі продукції рослинництва - 79,7%. Рівень використання земель у суспільному сек­торі сільськогосподарського виробництва знизився (зниження урожайності зер­нових відбулось на 1,9 цт/га, а цукрових буряків на 22,3 цт/га в 2001 р. порівняно з 1995 р.). Вартість 1 га орних земель при фактичному використанні (за даними нормативної грошової оцінки) зменшилась у 2001 р. на 1847 грн. Одночасно ва­лова додана вартість у порівняльних цінах 1996 р. в розрахунку на 1 газ 1996 р. по 2000 р. збільшилась на 3 073 грн, хоча в цілому по регіону зменшилась на 98 грн. Не змінилась у кращий бік і екологічна стабільність землекористування тери­торії області, яка оцінена як стабільно нестійка (К ек. ст. - 0,38). Отже, рівень

управлінських заходів із покращення економіки та екології землекористування в регіоні є недостатнім, оскільки потенціальні можливості земельних ресурсів є значно більшими, а управлінські рішення - недостатньо ефективними.

Аналіз виконуваних функцій обласними управліннями і районними від­ділами земельних ресурсів та їх функціональних обов'язків і прав як органі­заційних механізмів управління показує, що вони не узгоджуються з постав­леними завданнями і цілями раціонального використання та охорони земель. Також вони не відповідають вимогам основних положень Земельного кодексу України, якими визначено повноваження органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, регіональних органів виконавчої влади та місцевого са­моврядування. Побудова організаційної структури територіальних органів з управління земельними ресурсами повинна узгоджуватись з основними ціля­ми регіональної земельної політики в галузі використання і охорони земель.

Негативні тенденції в організації використання земель сільськогосподар­ськими підприємствами і громадянами вказують на наявність малоефективної системи управління земельними ресурсами.

Оцінка ефективності управлінських дій вимагає застосування комплек­су показників оцінки. До таких показників віднесено: валову додану вартість у розрахунку на одиницю площі з конкретної території, окупність капітало­вкладень на землевпорядні і земле-охоронні заходи, окупність інвестицій в землекористування, рівень використання земель, збільшення надходжень від земельного податку на одиницю площі, приріст вартості землі. Ці показники відносяться до оцінки управлінських дій в соціально-економічній підсистемі.

Оцінку ефективності управлінських дій в організаційній підсистемі не­обхідно здійснювати по таких кількісних показниках: централізація функцій, кількість працівників, обсяг послуг, кількість землевласників і землекористу­вачів, географія управлінської діяльності, технологічний процес.

1. Охарактеризуйте суть нормативно-методичного забезпечення управління
земельними ресурсами.

2. Охарактеризуйте поняття стандартів, норм і правил, регламентів, методич­
них рекомендацій та інструкцій.

3. Охарактеризуйте зміст державних стандартів як інструментарію управління
земельними ресурсами.

4. Які ви знаєте методичні підходи до аналізу проблем управління земельни­
ми ресурсами?

5. Охарактеризуйте методику оцінки ефективності організаційних систем
управління.

6. Охарактеризуйте методичні підходи оцінки ефективності управлінських дій.

5. НАПРЯМИ І МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ

5.1. Основні підходи до формування механізмів управління земельними ресурсами

Державна земельна політика завжди базується на утвердженні земельних відносин, які відповідають земельному ладу суспільства. Управління земель­ними ресурсами здійснюється через певні механізми, які складаються із пра­вової, економічної і організаційної частин.

Правова частина включає норми і правила, які визначаються передусім земельним законодавством і обов'язкові для виконання. Виконання їх контро­люється органами державної влади, землевпорядною службою, судовими інстанціями. Основи правової частини механізму управління земельними ресурсами можна виразити структурною схемою (рис. 5.1). Принципові по­ложення правового механізму управління закладені Конституцією України та Земельним кодексом України. На їх базі вибудовуються основні елементи пра­вового механізму управління.

Економічний механізм базується на засадах матеріальної дії на земле­власників і землекористувачів, які спрямовані на реалізацію визначеної зе­мельної політики, пріоритетних напрямів використання землі, зміцнення па­нівних форм земельної власності.

До основних елементів економічного механізму можна віднести:

1) встановлення диференційованих платежів за землю;

2) економічне стимулювання раціонального землеволодіння і землекористу­
вання та застосування економічних санкцій за безгосподарське ставлення
до землі, зниження родючості ґрунтів;

3) економічний захист від вилучення земель сільськогосподарського призна­
чення для несільськогосподарських потреб;

4) інвестиційна і кредитно-фінансова політика держави.

Важливу роль у реалізації економічного механізму управління земель­ними ресурсами відіграє система землеустрою, яка включає сукупність вза­ємопов'язаних наукових, технічних, технологічних та організаційно-правових заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин, обліку та оцінки земельних ресурсів, організацію використання і охорони земель, складання територіальних і внутрішньогосподарських проектів землеустрою (рис. 5.2).

Основні положення

Земля та інші природні ресурси

Механізм здійснення

Право власності на

землю набувається

і реалізується

громадянами,

юридичними

особами та державою

виключно відповідно

до закону (ст. 14)

Право приватної власності набувається

в порядку, визначеному законом.

Громадяни для

задоволення своїх

потреб можуть

користуватися

об'єктами права

державної та

комунальної

власності відповідно

до закону (ст. 41)

Умови і порядок

визначаються на

основі закону (ст. 41)

Форма власності (ст. 13)

Суб'єкти: органи державної влади; органи місцевого самоврядування;

громадяни та

юридичні особи

(ст. 13,14,116,142,143)

Власність не повинна

використовуватися

на шкоду суспільству

(ст. 13)

Земля є основним

національним

багатством, що

перебуває під

охороною держави (ст. 14)

Право приватної

власності є непорушним (ст. 41)

Використання

власності не може

завдавати шкоди

правам, свободам та

гідності громадян,

інтересам суспільства.

погіршувати

екологічну ситуацію і

природні якості землі

(ст. 41)

Рис. 5.1. Концептуальні основи правового регулювання земельних відносин в Україні

Особливі, поодинокі

Маштаб аналізу проблемної ситуації

Загальні

Особливі, поодинокі

.5 о

Сільськогосподарське

Містобудівне

Природо-заповідне та природоохороне

Рекраційно-туристичне та санаторно-курортне

Лісогосподарське

Цільове завдання в залежності від аналізу проблемної ситуації

Орієнтація ідеології землеустрою щодо

реформування землевикористання на

відтворення реальних мотивацій ефективної

економічної поведінки товаровиробників

Переоієнтація практики приватизації

земель на поетапне відновлення загальних

умов ефективної організації екологічного

землекористування та економічного процесу

Суб'єкти регіонів в цілому

Селища і села

Середні та малі міста

Дата добавления: 2014-11-29