Ресурсогосподарські норми

Екологічні норми

Екологічні нормативи якісного стану системи

Екологічні нормативи антропогенного навантаження

Екологічні норми охорони природних ресурсів

Нормативи використання природних ресурсів

таін.

Нормативи споживання природних ресурсів

Рис. 4.2. Логічна схема комплексу природоохоронних норм в землекористуванні

До групи ресурсогосподарських нормативів та правил входять: нормати­ви використання природних ресурсів (враховуючи простір); нормативи спо­живання природних ресурсів як сировини виробничого призначення, питомі нормативи утворення відходів (на одиницю продукції, технологічного об­ладнання, використаного ресурсу та ін.); нормативи використання вторинних ресурсів; нормативи утилізації відходів виробництва та ін. До групи ресурсо­господарських нормативів належать, наприклад, нормативи граничного утво­рення забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря при ек­сплуатації технологічного та іншого обладнання, споруд та об'єктів; галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об'єкти, тобто нормативи гранично допустимих концентрацій речовин у стічних водах, які утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при викорис­танні однієї й тієї самої сировини та інше.

Нормативи використання природних ресурсів можуть бути розподілені на дві великі групи: регіональні поресурсні нормативи та галузеві поресурсні нормативи.

Регіональні поресурсні нормативи раціонального природокористу­вання мають визначити максимально допустимі значення споживання тих чи інших природних ресурсів у природно зумовлених межах природно-територіальних комплексів (ПТК) без загрози викликати безповоротні зміни у навколишньому природному середовищі.

Галузеві поресурсні нормативи обмежують вплив на довкілля через нормування кількості ресурсів, які витрачають, та кількості відходів вироб­ництва; газоподібних, рідких, твердих - на одиницю продукції, що виробля­ють, одиницю використаної енергії та ін. Прикладом регіональних поресурс-них нормативів можуть бути нормативи водоспоживання для зрошення сіль­ськогосподарських культур у різних природних зонах, у галузевих - поточні технологічні нормативи використання води (для існуючого рівня технології) та перспективні технологічні нормативи використання води (з урахуванням досягнень на рівні передових світових технологій).

Екологічні норми якісного стану екосистем включають:

• нормативи збереження видового та ландшафтного різноманіття;

• нормативи забезпечення стійкості загального екологічного балансу;

• гранично допустимі зміни структурно-функціональних показників екосистем,
нормативи збереження генофонду;

• вимоги до збереження унікальних природних об'єктів, ландшафтів, при­
родно-територіальних комплексів,

• правила відновлення якісного стану екосистем та ін.

Отже, стандартизація і нормування, визначені законами України "Про землеустрій", "Про охорону земель" та іншими проводяться з метою вста­новлення комплексу обов'язкових норм, правил та вимог з організації раці­онального використання і охорони земель, забезпечення екологічної безпеки землекористування. Вони є обов'язковою ланкою в механізмах управління зе­мельними ресурсами.

4.4. Методичні підходи до управлінського аналізу проблем

Зростання нестабільності, нарощування впливу зовнішнього середовища на використання земель і практично всіх процесів землекористування, які ви­ражаються у прискоренні, в сфері земельних відносин - інноваційних, інвес­тиційних, технологічних, управлінських - у жорсткій вимозі до інструмента­рію управління. Потрібні нові підходи і методи, які дають змогу державним органам здійснювати інтерактивне управління.

На жаль, доводиться констатувати той факт, що внаслідок ряду об'єктив­них і суб'єктивних причин термін «управлінський аналіз» до останнього часу вкрай рідко зустрічався як у вітчизняних, так і в закордонних джерелах. А якщо і траплявся, то найчастіше при аналізі контексту, особливо, якщо з'ясо­вується, що такий термін інтерпретується як комплексний фінансовий аналіз, або як управлінський облік, або як економічний аналіз.

Вивчення ж останніх наукових і методичних розробок і сфери різних мо­дифікацій аналізу, що з'явилися у великій кількості, показує, що їхні автори визнають новизну управлінського аналізу як явища в технології управління, але при цьому або ототожнюють управлінський аналіз з управлінським об­ліком, або зводять його до комплексного фінансового аналізу.

На нашу думку, поява управлінського аналізу зумовлена поєднанням за­хисної реакції управлінських структур на посилення нестабільності зовніш­нього середовища і надання її розвитку рис турбулентності з новітніми ін­формаційними технологіями, які допомагають навіть невеликій управлінській структурі (підрозділу) сформувати потенційно могутнє, аналітичне забезпе­чення ефекту.

Управлінський аналіз - одна з найбільш важливих складових аналізу ді­яльності будь-якого підрозділу, що охоплює управлінські проблеми. Він являє собою економічний аналіз, адаптований до цілей і завдань конкретного управ­лінського підрозділу або організації.

Управлінський аналіз сприяє виявленню зв'язків між окремими об'єкта­ми управління, правильному обґрунтуванню мети і доборові ефективного ва-

ріанта рішення. У процесі ухвалення рішення управлінський аналіз зменшує невизначеність вихідної ситуації і ризик, пов'язаний з вибором правильного рішення.

Управлінський аналіз завжди служить цілям управління як засіб обгрун­тування управлінських рішень, удосконалення його методів визначається по­требами управління. Управлінський аналіз сприяє вирішенню таких питань, як обґрунтування альтернатив управлінського рішення і відсіювання нераці­ональних, порівняння і вибір найкращих варіантів, аналіз очікуваних резуль­татів. Основна мета аналітичної роботи, проведеної в системі управління зе­мельними ресурсами, - підвищити ефективність функціонування земельних ресурсів у суспільстві.

У широкому сенсі об 'єктами управлінського аналізу є всі бізнес-процеси землекористування, залежно від поставлених цілей і завдань перед системою управлінського аналізу, а також сама система управління земельними ресур­сами в цілому.

У результаті вивчення управлінського аналізу спеціалісти повинні знати:

• основні цілі й об'єкти управлінського аналізу;

• алгоритм використання управлінського аналізу для досягнення різних ці­
лей управління;

• методи проведення функціонального і системного аналізу;

• методику розробки комплексно-цільових програм вирішення проблемних
ситуацій;

• передумови організації управлінського аналізу в організації;

• характеристику критеріїв і видів ефектів управлінського аналізу, причини
його проведення;

• особливості проведення управлінського аналізу при створенні нових орга­
нізаційних структур.

Спеціалісти повинні вміти:

- практично використовувати існуючі методи аналізу;

- розрахувати основні показники оцінки стану об'єкта управлінського аналізу;

- аналізувати управлінські проблеми в різноманітних ситуаціях;

- самостійно виконувати аналітичні операції і одержувати практичні на­
вички оцінки системи управління земельними ресурсами за допомогою
управлінського й економічного аналізів;

- установити шляхи і резерви підвищення ефективності системи управління;

- установити відповідність структури управління організацією існуючої й
обраної нею стратегією.

Структура управлінського аналізу зумовлена існуючою функціональною спорудою управлінського аналізу, що деталізує мету, підцілі, функції і завдан­ня (рис. 4.3).

Попередній	Послідовний
Перспективний	Поточний	Оперативний
Контрольний	Плановий	Регулюючий	Організаційний	Активізований
Оцінка	Діагностика	Пошук (цільовий)
Завдання управлінського аналізу

Рис. 4.3. Види й завдання аналізу

Метою управлінського аналізу є підготовка аналітичної інформації, необ­хідної і достатньої для ухвалення управлінського рішення.

Підцілі управлінського аналізу визначаються різновидами управлінських рішень, що враховують їхнє призначення і часовий аспект.

Основні функиїї управлінського аналізу:

1) оцінна. У ході оцінного управлінського аналізу виявляються відмінності
досягнутого стану і розвитку об'єкта аналізу від бажаного шляхом порів­
няння його параметрів і встановлених критеріїв;

2) діагностична. Діагностичний управлінський аналіз включає деталізоване
виявлення ознак невідповідності об'єкта і встановлених критеріїв, причин
невідповідності;

3) пошукова. Включає обґрунтування рекомендацій з переведення об'єкта в
бажаний стан, виявлення резервів підвищення ефективності управлінської
системи. Тому пошуковий аналіз називається цільовим, тематичним або
проблемно-орієнтованим.

Кожний з в идів управлінського аналізу може здійснюватися самостійно в про­сторі і часі. Однак при цьому вони взаємозалежні і взаємозумовлені (рис. 4.4).

Оцінний

■♦■ діагностичний

->■ пошуковий

відхилення ■

причина

метод усуненення

Рис. 4.4. Взаємозв'язок видів управлінського аналізу

Об'єктом управлінського аналізу може бути:

• управлінська проблема і її різновиди. До них належать питання організа­
ції, перепрофілювання, розширення функцій та ін.;

• управлінське рішення. При цьому аналізується його ефективність, прогно­
зуються наслідки;

• система управління підрозділом і її окремі елементи (функціональні й
організаційні блоки, підсистеми, підрозділи та їхні елементи). При цьому
аналізується ефективність функціонування окремих робочих місць, струк­
турних підрозділів, усієї системи управління і перспективи їх розвитку;
окремі функції системи.

Основні принципи управлінського аналізу:

1) комплексність вивчення об'єкта, факторів, їхній зв'язок і співпідпоряд-
кованість. Аналіз частин явища вимагає подальшого зіставлення отрима­
них результатів;

2) адаптивність, тобто врахування особливостей, стану і тенденцій роз­
витку об'єкта управлінського аналізу. Будь-яка методика аналізу повинна
бути адаптована до умов конкретного управлінського підрозділу (комітету,
управління, відділу);

3) порівняння, що враховує єдність (тотожність) аналізованого фактора і ви­
сунутого критерію. Найважливіший принцип управлінського аналізу;

4) рання діагностика. Орієнтує управлінський аналіз на ранні (слабкі) про­
блеми, які виникають на об'єкті аналізу або середовища, де він перебуває;

5) оперативне відображення, що виражає вимогу пріоритетності попере­
днього і прогнозного аналізу об'єкта. Принцип покладено в основу сце­
нарного менеджменту. Застосування принципу дає змогу скоротити термін
адаптації управлінських організацій до нових умов;

6) безперервність і наступність видів управлінського аналізу;

7) циклічність і верифікація (оцінка оцінки). Оцінюються методика оцінки,
результати оцінки і самі оцінювачі - експерти;

8) пріоритетність аналізу вузьких місць і провідних ланок. Не завжди ак­
туальне те, що може розпорошувати ресурси. Крім того, сума локальних
ефектів не завжди дорівнює кумулятивному ефектові.

На практиці вибір виду управлінського аналізу залежить від характерис­тик об'єкта. Для одних - це часто повторюваний цикл усіх видів управлінсько­го аналізу, для інших - періодичний, слабко регламентований аналіз (рис. 4.5).

Межа між ними не постійна і змінюється в міру удосконалення техноло­гії управлінського аналізу, розвитку його методів і методик, застосування ма­тематичних методів, інформаційних технологій, електронно-обчислювальної техніки, кваліфікації управлінського персоналу.

Дата добавления: 2014-11-29