Господарські комплекси національної економіки. Імоделідержавноїпромиеловоїпол^ки Основні Перша (лібе­ральна) Пасивна, націле­на на ринковий механізм

Тема 5

Імоделідержавноїпромиеловоїпол^ки

Основні

Перша (лібе­ральна) Пасивна, націле­на на ринковий механізм

друга (ринкова)

Модель

мі-

"

АКТИВпо. Іі^ -------------------------------------------------------------------------------------------------- ₄

Роль держа­ви

крорівнях з метою втілен­ня відповідної стратеги науково-технічного розви­тку

Загальний вплив через формуван­ня сприятливого інвестиційного клімату

Завдання держави

Регулювання розподілу еко­номічних ресурсів та інвес­тиційних процесів

Зменшення ролі держави в еконо­міці, сприятливі та відносно низь­кі загальні подат­кові ставки

Основні ін­струменти

Розгалужена система подат­кових пільг, бюджетне фінан­сування НДЦКР, державний ринок для значної частини продукції наукомістких га­лузей

У межах проведення нової промислової політики, основні положення якої визначені Концепцією державної промислової політики та Державною програмою розвитку промисловості на 2003-201 1 роки, в Україні здійснюється формування кон­кретного комплексу методів і засобів державного регулювання промислового комплексу.

Особливості сучасної моделі державного регулювання про­мислового комплексу тісно пов'язані з необхідністю забезпе­чення в Україні довгострокового зростання. Досягнення дов­гострокових цілей розвитку вимагає адаптації промислового комплексу до тенденцій розвитку інформаційно-індустріального суспільства з домінуванням високих технологій, наукоемних виробництв. Тому реалізація потенційних переваг, закладених у промисловості, підвищення конкурентоспроможності промис­лової продукції визначаються не тільки загальними обсягами інвестицій, а й їх спрямуванням у найбільш перспективні галузі й виробництва, покращення технологічної структури промис­ловості на базі переходу до більш високих технологій. Загальна стратегія розвитку промисловості має бути зорієнтована на ре­сурсозберігаючий наукоємний тип відтворення. Йдеться про інформаційні технології, мікроелектроніку, точне машинобуду­вання, приладобудування, нові матеріали різного призначення та обладнання.

Розв'язання таких завдань суттєво ускладнено тим, Ідо на ета­пі становлення незалежності особливо значних втрат зазна­ли саме наукоємні галузі обробної промисловості, які на порозі

XXI ст. визначали конкурентоздатність національної економіки. Сьогодні одним із негативних факторів розвитку промислового комплексу є домінування низьких технологічних укладів, за­старілих технологічних і конструкторських рішень.

Регулювання з боку держави базисних макроекономічних від-творювальних пропорцій, прогресивних структурних зрушень здатне сприяти забезпеченню довгострокового економічного зростання. У зв'язку з цим серед основних стратегічних завдань державного регулювання промислового комплексу особливого значення набувають:

- структурна перебудова;

- технічне й технологічне оновлення;

- розвиток імпортозамінного та експортного виробництва;

- формування національного ринку конкурентоспроможної
продукції;

- забезпечення екологічності виробництва;

- раціональне розміщення на території країни.

Першорядне значення має встановлення оптимальних струк­турних співвідношень між розвитком окремих галузей, врахо­вуючи їх внесок, насамперед, до створення доданої вартості та сформований там рівень проміжного споживання. За експерт­ними оцінками, втрати доданої вартості від збільшення частки проміжного споживання становлять не менше 1 /5 її загального обсягу, внаслідок чого недобираються десятки мільярдів гривень ВВП щорічно. Галузі проміжного продукту (харчова промисло­вість, текстильна і шкіряна промисловість, хімічне виробництво, гумові та пластмасові вироби, а також металургія і обробка мета­лу, де частка проміжного споживання перевищує 70 % у вартіс­ній структурі випуску продукції), відповідно дають незначний внесок у створення доданої вартості. Крім того, вони здійснюють ціновий тиск на галузі з виробництва кінцевих продуктів, які працюють в умовах низької рентабельності і не можуть фор­мувати ресурси для розширеного відтворення. Тому найбільш продуктивним є випереджаючий розвиток галузей, що здатні забезпечити додаткові ресурси доданої вартості.

Принциповою рисою промислової політики є орієнтація на розвиток обробної промисловості, перехід до наукомісткої високотехнологічної продукції. Необхідно ефективно викорис­тати потужності машинобудування, металургії та хімічної про-

Дата добавления: 2014-11-29