Природоохоронна діяльність

Суспільний і природоохоронний сектори економіки

Тема б

Фінансування охорони здоров'я також здійснюється з різних джерел, оскільки продуктом діяльності галузі є змішаний сус­пільний товар. Планування адекватної системи охорони здоров'я має бути зорієнтоване на визначення: кола послуг, ефективне надання яких повинен забезпечити державний сектор; послуг, які може надавати приватний сектор за допомогою державних субсидій; послуг, які можна цілком залишити за приватним сек­тором. Приватний сектор має перебувати під державним контр­олем у зв'язку з інформаційною асиметрією на ринку даних по­слуг і диктатом виробника.

Установи охорони здоров'я, що фінансуються з державних джерел, поділяють на три групи: лікувально-профілактичні, до яких належать лікарні та поліклініки, лікарські й фельдшер­ські пункти, станції швидкої медичної допомоги, переливан­ня крові; санітарно-профілактичні установи, тобто санітарно-епідеміологічні, дезінфекційні станції; інші установи й заклади для обслуговування інвалідів війни, потерпілих від стихійного лиха, для проведення судово-медичних експертиз тощо.

Фінансування соціально-культурних закладів спрямоване на забезпечення підвищення культурного рівня населення. Для цього діє широка мережа різноманітних культурно-освітніх уста­нов. За рахунок Державного бюджету України утримуються ті соціально-культурні заклади, які мають загальнодержавне зна­чення і належать до системи Міністерства культури та мисте­цтва; за рахунок місцевих бюджетів - широка ланка культурно-освітніх закладів, театрів, клубів, бібліотек, музеїв, стадіонів та інших. Деякі установи та заклади перебувають на балансі великих підприємств. Нині ця сфера послуг частково комерціа­лізується. Приміщення соціально-культурних закладів привати­зують та часто використовують нові власники для інших цілей. Основним засобом боротьби зі скороченням державних видатків на розвиток культури є законодавче встановлення обов'язкового процента витрат на розвиток галузі й жорсткий контроль за до­триманням цієї норми.

Перехід від командно-адміністративної до ринкової (змішаної) економіки створює передумови для підвищення ефективності виробництва не тільки приватних, а й суспільних благ. Однак реалізація цих передумов залежить від продуманої економіч-

ної політики, своєчасного формування нової інституціональної основи функціонування суспільного сектора.

Серед проблем забезпечення розвитку основних господар­ських комплексів створення умов для ефективної життєдіяль­ності суспільства, його стабільності та здатності до стійкого роз­витку посідають одне з пріоритетних місць.

Стійкий розвиток- це глобально керований розвиток усього людства, що має на меті збереження біосфери й існування люд­ства. Це глобальна стратегія, яка здатна успішно бути реалізо­ваною не в окремій країні, а на планеті в цілому. Однак кожна держава повинна визначити свою національну стратегію участі в русі до загальнолюдської цілі. Це завдання було поставлене в 1992 р. на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро, відомої також як «Самміт Землі». На основі загальної згоди, досягнутої главами держав і пред­ставниками урядів 179 країн, тут було прийнято Порядок денний на XXI століття - програму всесвітньої співпраці, спрямовану на гармонічне досягнення взаємопов'язаних цілей: високої якос­ті навколишнього середовища і здорової економіки для всіх на­родів світу. Кожній країні слід дотримуватися низки принципів, реалізовувати певні імперативи і враховувати індикатори, вста­новлені ООН за характеристиками соціальної сфери, економіки, екології у їх взаємодії.

У розвинених країнах світу ідеї стійкого розвитку сьогодні стали важливою складовою національної політики та безпеки. Там створені і діють структури, які організовують і координу­ють діяльність у цьому напрямі. На жаль, в Україні ідеї пере­ходу до стійкого екологічно безпечного розвитку досі не стали загальнодержавним пріоритетом. За індексом екологічної ста­лості, розробленим Світовим економічним форумом, Україна посіла 100 місце серед 122 країн. Газета «ілуіп§ Ріапеї Кероіт.» за 2002 рік, що видається Світовим фондом дикої природи і за-

Дата добавления: 2014-11-29