Контрольні питання та завдання. Господарські комплекси національної економіки

Тема 5

Тема 5

Тема 5

Господарські комплекси національної економіки

Торгівля поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня торгівля здійснює реалізацію товарної продукції на внутріш­ньому ринку країни. Вона охоплює оптову і роздрібну торгів­лю. Саме роздрібна торгівля завершує процес товарного обігу, оскільки за її допомогою товари, що вироблені в інших галузях, доводяться до споживача. Основним показником діяльності тор­гівлі є товарооборот - продаж товарів масового споживання та надання платних торговельних послуг населенню для задо­волення особистих потреб в обмін на його грошові доходи або підприємствам - для подальшої переробки чи продажу. Цей по­казник значною мірою відображає і рівень життя населення. Зростання товарообороту та різке розширення асортименту товарів призводить до розширення торгової мережі і торгових площ за рахунок різних джерел фінансування. Будівництво су­пермаркетів формує нові стимули до розвитку торгівлі.

Негативні процеси, що спостерігалися в торгівлі в першій по­ловині 90-х років, обумовлені економічною кризою, гіперінфля­цією і різким зниженням у цей період життєвого рівня населен­ня. Цей період характеризувався серйозними змінами в торгівлі: здійснювалася політика створення рівних умов для приватних і державних структур, приватизація та оренда торгових при­міщень, оновлення асортименту товарів.

Перспектива розвитку торгівлі пов'язана зі стабільним забез­печенням різних верств населення високоякісними товарами в широкому асортименті при високому рівні обслуговування. Досягненню таких цілей повинна сприяти система заходів щодо розширення асортименту вітчизняних товарів, розвиток інфра­структури товарних ринків, системи торгового обслуговування соціальнонезахищених груп населення, вдосконалення методів організації торгівлі.

Проникненню вітчизняної продукції на внутрішній ринок сприяє поглиблення інтеграції роздрібної торгівлі з товарови­робниками - підприємствами промисловості, сільгосппідпри­ємствами і фермерськими господарствами з поставки продук­тів тваринництва й рослинництва на взаємовигідних умовах. Збільшенню обсягів продажу вітчизняних товарів і створенню конкурентного середовища підприємств сприятиме розширення фірмової торгівлі і вдосконалення її функціонування. Розвиток

регульованих державою оптових продуктових ринків здатен за­безпечити постачання великих міст і промислових центрів ві­тчизняними товарами.

Для створення умов, які б сприяли вирішенню поставлених перед торговельною сферою проблем, забезпечуючи і її нор­мальне функціонування, і задоволення потреб споживача, і участь у міжнародному розподілі праці, здійснюється відповід­на державна політика. Державне регулювання сфери то­варного обігу- це система заходів економічного, правового та організаційного характеру, спрямованих на об'єкти і суб'єкти сфери торгівлі.

Основними прямими методами впливу держави на діяль­ність торговельних підприємств є Державний реєстр створення підприємств сфери товарного обігу, визначення лімітного рівня цін та розміру торгових та оптово-збутових надбавок, регулю­вання правил продажу окремих видів товарів, контроль за до­триманням законів, якості продукції, санітарних норм торгівлі, а також державна регламентація порядку та валюти розрахунків зі споживачами.

Серед непрямих методів впливу виділяються розробка та прийняття відповідного законодавства, розміщення держав­них замовлень, проведення відповідної податкової, фінансової, грошово-кредитної політики, регулювання експортно-імпортних операцій, валютне регулювання.

Використання комплексу прямих і непрямих методів держав­ного регулювання сфери товарного обігу передбачає вирішення таких завдань:

- реалізацію державної політики щодо розвитку торгів та
торговельно-виробничої інфраструктури на основі вико­
ристання ринкових методів господарювання та послаблен­
ня прямих форм впливу й зняття обмежень адміністратив­
ного регулювання;

- сприяння формуванню та насиченню споживчого ринку,
розширенню асортименту та зростанню якості товарів;

- створенню умов для добросовісної конкуренції на товарних
ринках;

- створенню умов для накопичення торговельного капіталу
та зростанню інвестицій у галузі;

- гармонізації поточних і стратегічних напрямів розвитку
торгівлі шляхом відповідної структурно-інвестиційної,
науково-технічної політики та політики доходів в країні;

- розробці правового поля, яке сприятиме розвитку та захис­
ту інтересів торговельних підприємств, а також контроль

за законодавством.

Житлово-комунальне господарство - це низка підга-лузей, які забезпечують відтворення й утримання житлового фонду, а також доведення житлово-комунальних послуг до без­посередніх споживачів. До його складу входять: житлове госпо­дарство (житлова сфера), готельне господарство та комунальне господарство, яке здійснює ресурсне забезпечення жилого фон­ду та інших будівель і приміщень, прибирання та благоустрій територій населених пунктів, створює необхідні у мови для жит­тєдіяльності людини. Житлова сфера включає будівництво та реконструкцію житла, управління житловим фондом, його утри­мання та ремонт. Комунальне господарство включає санітарно-технічні служби і підприємства (водопровід, каналізацію і т. д.), енергетичне і транспортне господарство, господарство зовніш­нього благоустрою.

Від кількості та якості послуг житлово-комунального госпо­дарства залежить рівень комфортності і благоустрою життя громадян, що, в кінцевому рахунку, позначається на його пра­цездатності, здоров'ї, прирості населення, ставленні до органів державного управління. На відміну від інших галузей соціальної сфери, обсяги і якість житлово-комунальних послуг не підля­гають скороченню нижче визначеного мінімуму. Від розвитку житлово-комунального господарства залежить функціонування і виробничої сфери, і всього господарського комплексу.

До основних проблем, які забезпечуватимуть розвиток житлово-комунального господарства та вимагають свого розв'язання, належать такі:

- впровадження високоефективних, надійних, економічно
безпечних технологій виробництва і транспортування по­
слуг, що базуються на досягненнях НТП;

- вдосконалення системи оплати житла і комунальних по­
слуг та перехід галузі до режиму беззбиткового функціо­
нування;

- вдосконалення організаційних структур, у галузі та перехід
на договірні відносини і розвиток конкурентного серед­
овища;

- вдосконалення системи соціального захисту населення з
оплати житлово-комунальних послуг, посилення адреснос­
ті коштів, що виділяються на ці цілі.

У системі інструментів державного регулювання житлово-ко­мунального господарства особливе місце належить нормам, та­рифам. Т^ке господарство фінансується за рахунок Державного бюджету, а також бюджетів місцевих рад народних депутатів. Житлові господарства проводять свою діяльність на основі господарсько-фінансових планів та кошторисів експлуатацій­них доходів і видатків. Сума експлуатаційних доходів і видатків визначається на основі даних про середньорічну експлуатацію житлової площі та інших приміщень і розрахунків доходів та ви­датків на 1 кв. м. площі. Для визначення видатків на утримання житлових організацій за окремими видами витрат застосовуєть­ся нормативний метод.

В кризових умовах в основі нормативів споживання плат­них послуг лежать науково-обґрунтовані мінімальні потреби за видами послуг. Ці нормативи затверджують законодавчі ор­гани для подальшого використання у плановій роботі. Розраху­нок нормативів базується на двох принципах. Перший - вибір основного чинника, що визначає розмір потреб у певному виді послуг. Наприклад, для розроблення нормативів споживання послуг житлово-комунального господарства - забезпеченість житловою площею на мінімальному рівні. Другий підхід - облік демографічних характеристик населення країни. Нормативи споживання окремих платних послуг розробляють з розрахунку на сім'ю. Інформаційною базою розроблення нормативів спо­живання товарів і платних послуг є матеріали вибіркових об­стежень бюджетів населення, дані про прогнозну чисельність, структуру населення, кількість і розміри сімей та ін.

Норми відрахувань на капітальний ремонт житлового фонду встановлюються у відсотках до балансової вартості будівель від­повідно до їх класифікації. Визначаючи джерела фінансування капітального ремонту житлових будинків, виходять із суми ко­штів з доходів житлового господарства (доходи від квартирної

плати, орендна плата), які спрямовуються на ці цілі, а кошти, яких бракує, плануються в бюджеті як асигнування із бюджету. Показники прибутку комунальних підприємств залежать від обсягів виробничо-експлуатаційної діяльності, тарифів (цін) на продукцію (послуги) та їх собівартості. Тарифи на послуги комунальних підприємств різні. Єдині тарифи встановлені за­галом у державі за проїзд в окремих видах транспорту, електро­енергію, газ.

Звідси важливим напрямом державного регулювання житлово-комунального фонду є поступове передавання фон­ду держави через приватизацію квартиронаймачам та оплати ними вартості комунальних послуг. Однак, видатки держави щодо оплати витрат на водопостачання, опалення, електроенер­гію, санітарне й технічне обслуговування житлових будинків

залишаються значними.

У зв'язку з цим основними напрямами реформування галузі, які потребують державної підтримки, слід вважати такі, як:

- розвиток системи оплати житла і комунальних послуг, під­
вищення рівня оплати з боку населення, диференціація
ставок оплати житла залежно від якості та місцезнахо­
дження;

- вдосконалення системи соціального захисту при оплаті
житла і комунальних послуг шляхом упорядкування існу­
ючої системи пільг, посилення адресної спрямованості ко­
штів, які виділяються на соціальний захист населення;

- вдосконалення системи управління, обслуговування і
контролю за рахунок формування спеціалізованих орга­
нізацій з управління житловим фондом, переходу на до­
говірні відносини, демонополізація галузі, розвиток кон­
курентного середовища;

- передача житлового фонду в управління безпосередньо

власниками житла.

Громадське харчування - галузь економіки з виробництва і реалізації готового харчування населенню через мережу спеціа­лізованих підприємств (їдалень, кафе, ресторанів). Крім держав­них і кооперативних, приватних та іноземних підприємств, вона включає всі форми громадського організованого харчування в дитячих дошкільних установах, лікарнях, будинках відпочин­ку, санаторіях, туристичних базах, та ін. Суспільно організоване

харчування в дитячих дошкільних установах, школах, лікарнях, яке здійснюється за рахунок бюджету безкоштовно або на піль­гових умовах, допомагає виконувати загальні завдання, які сто­ять перед цими установами. Громадське харчування - важливий резерв економії суспільної праці.

Перехід до ринкових умов супроводжувався змінами в діяль­ності підприємств громадського харчування. Вони пов'язані із зростанням їх фінансової самостійності, вдосконаленням ме­тодів організації, появою стимулів до підвищення конкуренто­спроможності.

Криза в громадському харчуванні пов'язана з різким погір­шенням фінансового стану підприємств цієї галузі. Різке під­вищення оплати за транспортні послуги, споживання електро­енергії та тепла призвели до значного росту відпускних цін і стали недоступні для населення із середнім достатком.

Перспектива у розвитку громадського харчування, зростання рентабельності галузі пов'язується із створенням мережі під­приємств швидкого харчування, для яких характерна швидка окупність.

Побутове обслуговування- об'єднує підприємства і організа­ції, які виконують індивідуальні замовлення населення на виго­товлення виробів особистого користування, ремонт предметів культурно-побутового і господарського користування та надають інші побутові послуги.

Галузь великою мірою визначає повсякденне життя громадян, дозволяє більш раціонально розподіляти час, а також сприяє ефективному використанню матеріальних і трудових ресурсів суспільства.

Розвиток галузі супроводжується суттєвою зміною структури побутових послуг. Зменшується частка послуг з ремонту та по­шиттю одягу й взуття, трикотажних виробів, ремонтом побутової апаратури. Проте різко зростає частка послуг, пов'язаних із тех­нічним обслуговуванням і ремонтом автомобілів, перукарень.

Основними напрямами впливу держави на підвищення управління системою побутового обслуговування є:

- реалізація державної політики в сфері побутового обслу­говування населення, включаючи регулювання діяльності суб'єктів господарювання, з метою максимального задо­волення його потреб у побутових послугах, підвищення культури обслуговування;

- аналіз і прогноз тенденцій розвитку побутового обслугову­
вання населення, розробка на їх основі концепцій, програм
діяльності і забезпечення їх реалізації;

- забезпечення фінансової стабільності організацій побуто­
вого обслуговування населення та беззбитковість їх діяль­
ності, нарощування обсягів побутових послуг, розширення
видів і підвищення якості.

З метою створення конкурентного середовища важливо здій­снити заходи з розвитку малого підприємництва.

Головне завдання - стабілізація сфери побутового обслуговуван­ня, насичення ринку різноманітними видами послуг, насамперед, соціальне значимими, підвищення їх якості на основі створення відповідних правових, організаційних та економічних умов.

1. У чому полягає суть поняття «господарський комплекс на­
ціональної економіки»?

2. Перелічіть основні складові господарського комплексу

України.

3. Чому промисловий комплекс у складі національної еконо­
міки найважливіший?

4. В чому значимість житлового будівництва і як повинна
будуватись державна політика щодо його розвитку?

5. В чому полягає зміст банківського іпотечного житлового

кредиту?

6. Що включає в себе поняття «аграрна політика держави»?

7. Назвіть основні пріоритети державної підтримки аграр­
ного сектора.

8. Чим обумовлені форми і механізми державного регулю­
вання транспорту?

9. Перелічіть основні недоліки в діяльності державних струк­
тур управління соціально-споживчим комплексом.

10. Охарактеризуйте сферу торгівлі та громадського харчу­
вання в Україні.

ТЕМА 6

суспільний

Дата добавления: 2014-11-29