Функціональна інфраструктура національного ринку. Поширене гасло «Повну свободу переміщенню капіталів, то­варів, людей» - не є некоректне

Тема?

Поширене гасло «Повну свободу переміщенню капіталів, то­варів, людей» - не є некоректне. Адже кожна країна, вступаючи в економічні відносини з іншими країнами, прагне якомога по­вніше реалізувати свої інтереси. Саме тому вона вводить квоти, ліцензії, митні бар'єри щодо іноземних товаровиробників. Від­повідна політика ведеться відносно міграції робочої сили. Адже кожному зрозуміло, якщо дешева робоча сила рине в країну без яких-небудь обмежень, то це, з одного боку, знизить купівельну спроможність національного ринку країни, оскільки знизиться платоспроможність зайнятих в областях, куди ввіллється ця ро­боча сила, а з іншого - призведе до соціальних загострень у кра­їні, тому що зменшиться заробітна плата, частина працівників взагалі перейде у розряд безробітних.

Допускаючи іноземний капітал в економіку, треба також ре­гулювати ці процеси, оскільки вони можуть призвести до втрат у певних галузях виробництва, подальшого викривлення еконо­міки, яка перетвориться на технологічний придаток розвинених країн, де відбуваються екологічно шкідливі або безперспективні процеси.

Досвід перехідного періоду постсоціалістичних країн, зокрема України, свідчить: шлях до ринку в «стихійному режимі», само-плив не тільки не ефективний, але і призводить до надзвичайно великих втрат у всіх сферах життя, відкидає суспільство назад на десятки років. Орієнтиром при переході до ринкової економі­ки для України повинні бути сучасні розвинені країни, для яких характерна змішана економіка, заснована на різних формах власності. Домінуючою при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції і регулювання з боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економіч­ного розвитку.

Слід також ураховувати, що ринок не можна побудувати, ска­жімо, за шведським, американським або ще якимсь зразком. Він - невід'ємний елемент економіки. Ринкові відносини в Япо­нії, Італії, Бразилії Алжирі різні. Характерними особливостями сучасного розвиненого ринку є висока організованість, інтелек­туальне кадрове забезпечення його установ, науково обґрунто­вані правові основи.

Україна має будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільш відповідає особливостям її розвитку структурі економі-

ки, географічному положенню, менталітету народу. Для України найбільш прийнятною є модель соціальне орієнтованого ринку, який зрештою підпорядковуватиме діяльність своїх функціо­нальних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини. Така стратегія повинна ґрунтуватися на чітко певних пріоритетах економічного розвитку, які сприяли б досягненню

вказаних цілей.

Головним чинником створення моделі ринку, про яку йде мова, повинна бути послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інститутів ринку. Регулююча роль держави повинна здійснюватися методами, які адекватні ринковим формам госпо­дарювання. Для цього слід розробити цільові програми розвитку визначальних сфер господарства; забезпечити підтримку прі­оритетних напрямів економічного розвитку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків; стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльності, різних соціальних форм господарства; створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, перш за все у формі прямих інвестицій у виробничу сферу, галузей, що виготовляють товари споживання. Регулююча роль держави повинна полягати в забезпеченні рівноваги в суспільстві. І чим більше відхилення від рівноваги, тим сильніші повинні бути регулятори. Результа­ти економічних перетворень, здійснюваних на таких основах, будуть детермінованими, необоротними, прискореними і, що особливо важливо, досягнуті в умовах соціальної згоди.

7.2. Ринок факторів виробництва: праця, капітал, земля

Ринки ресурсів і ринки готових товарів мають багато загаль­них рис з погляду принципів їх самоорганізації та встановлення рівноваги. Проте деякі відмінності все ж таки є, і вони наклада­ють певну специфіку на механізм їх функціоігування.

Ринок праці- це система економічних, соціальних, організа­ційних і правових заходів та інструментів для координації і регу­лювання розподілу та використання робочої сили Як і будь-який

Дата добавления: 2014-11-29