Співставні характеристики фінансових ринків, млрд дол

Тема?

Тема?

Тема?

Тема?

- універсалізація діяльності фінансових установ (як банків­
ських, так і небанківських), внаслідок чого увага приді­
ляється передусім якості, швидкості та мінімальній ризи­
кованості послуг, а не спеціалізації цих установ за видами
фінансових послуг;

- зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спіль­
ного інвестування, недержавних пенсійних фондів, стра­
хових компаній тощо) у здійсненні фінансових інвестицій
через ринки капіталу;

- комерціалізація центральних ринкових інституцій, тобто
остаточний перехід від публічних форм управління систе­
моутворюючими організаціями до приватних;

- консолідація корпоратизованих інституцій інфраструк­
тури ринків капіталу, яка відбувається згідно з утвореною
природним шляхом формою того чи іншого регульованого
ринку (горизонтальна консолідація), що має здебільшого
наднаціональний характер, або здійснювана за ініціати­
вою держави і за згодою учасників ринків у межах однієї
країни (вертикальна консолідація);

- консолідація системи державного регулювання всіма
складовими ринків капіталу, що завершилася в багатьох
країнах утворенням єдиного державного органу консолі­
дованого нагляду за фінансовими послугами і ринками, з
одночасною дерегуляцією окремих складових ринків капі­
талу та посиленням їх саморегулювання.

Альтернативними варіантами формування ринків капіталу можуть бути:

1) варіант пасивної державної політики, що передбачає
невтручання держави у розвиток ринків капіталу та на­
дання пріоритету законам ринку;

2) варіант залучення іноземних коштів, що передбачає від­
криття ринку для притоку іноземного фінансового капіта­
лу без будь-яких законодавчих обмежень на впровадження
в Україні іноземними інвесторами сучасних технологій та
інституцій;

3) варіант, що передбачає активну участь держави у регулю­
ванні розвитку ринків капіталу і дасть можливість забез­
печити конкурентоспроможність національної економіки
та її сталий розвиток.

~ *

Варіанти пасивної державної політики або залучення іноземних коштів означають остаточну втрату конкурентоспроможності і поглинання ринку капіталів України більш структурованими і капіталізованими ринками Росії, Близького Сходу або геогра-фічно близьких країн Європейського Союзу. Отже, варіант, що передбачає активну участь держави у регулюванні розвитку ринків капіталу та забезпечить реальний сектор економіки необ­хідними фінансовими ресурсами, є найбільш прийнятним.

Модернізація ринків капіталу повинна ґрунтуватися на од­ночасному розв'язанні на законодавчому, інституційному та технологічному рівнях таких завдань:

- проведення інституційної реформи ринків капіталу, що передбачає творення нових потужних фінансових інститу­тів (інвестиційних компаній та інвестиційних банків), під­вищення ролі інститутів спільного інвестування, пенсій­них фондів і страхових компаній для акумуляції сукупних національних накопичень та їх спрямування в реальний сектор економіки;

- консолідація біржової системи України на принципах ре­
гульованих ринків, передбачених Директивами Європей­
ського Союзу;

- завершення розбудови Національної депозитарної
системи з урахуванням світового досвіду інтеграції
обліково-розрахункової інфраструктури;

- вдосконалення системи захисту прав інвесторів. корпора­
тивного законодавства, способів оприлюднення інформації
для громадян-інвесторів та професійних користувачів:

- забезпечення розвитку фінансових інструментів як об'єктів
розміщення інвестиційних ресурсів, у тому числі шляхом
розбудови ринків похідних фінансових інструментів (дери-
вативів), законодавчого вдосконалення умов провадження
діяльності з рейтингування, зокрема на основі добровіль­
ності проведення рейтингових оцінок;

- забезпечення податкового стимулювання ринків капі­
талу;

- реформування системи державного регулювання ринків
капіталу на засадах консолідованого пруденційного на­
гляду за діяльністю фінансових установ. В результаті ви­
конання Програми передбачається консолідація біржової

та депозитарної систем на принципах регульованих ринків ЄС та світового досвіду інтеграції обліково-розрахункової інфраструктури, в результаті чого будуть створені:

- єдина національна фондова біржа;

- центральний депозитарій цінних паперів;

- централізована клірингова палата;

- електронні торговельно-інформаційні системи, що уві­
йдуть до складу торговельної платформи, та система пе­
редачі і обробки даних;

- суттєве та якісне збільшення розмірів організованого сег­
менту ринків капіталу, а саме:

- сформується публічний ринок акцій і водночас відбудеть­
ся значне підвищення капіталізації організованого рин­
ку відносно внутрішнього валового продукту із суттєвим
збільшенням кількості приватних та публічних компаній
(включаючи іноземні компанії), активи яких перебувають
в обігу на регульованому ринку;

- співвідношення капіталізації ринку акцій до внутріш­
нього валового продукту досягне у 2012 році не менш як
60-70 відсотків.

Ринок: землі. Як було сказано раніше, термін «земля» вжива­ється в широкому сенсі слова, тобто охоплює всі корисності, які дані природою в певному обсязі і над пропозицією яких людина не владна, чи то сама земля, водні ресурси або корисні копали­ни.

В умовах ринкової економіки земля набуває товарної форми: вона купується і продається. На землю пред'являється попит, так само, як і на інші чинники виробництва - працю і капітал. У зв'язку з цим важливо з'ясувати, чим же визначається ціна землі. Якщо земельну ділянку розглядати як капітальне благо, що приносить потік доходів, то стає зрозуміло, що ціна землі залежить від двох величин:

- розмірів земельної ренти, яку можна отримувати, ставши
власником даної ділянки;

- ставки позикового відсотка.

Покупець земельної ділянки прагне придбати її не заради ґрунту як такого, а заради тієї ренти, того постійного щоріч­ного доходу, який приносить земля. Тобто тут купується право

Г

на отримання регулярного доходу протягом невизначеного пе­ріоду часу.

У зв'язку з цим стає зрозумілим залучення розміру позичково­го відсотка для визначення ціни землі. Адже в економічній теорії все, що приносить дохід, розглядається як капітал. Власник гро­шей, маючи певну суму, може покласти її в банк і отримати дохід у вигляді відсотка. Але він може і витратити ці гроші на покупку земельної ділянки. Отже, ціна землі повинна розраховуватися як дисконтована вартість, за аналогією з придбанням будь-якого капітального блага, що приносить регулярний дохід. Формула поточної дисконтованої вартості землі буде рівна:

,--------------------------------------------------- _г __{д----------------------}

величина позикового відсотка

З цієї формули видно, що ціна землі буде зростати, якщо збіль­шується розмір ренти і падати, якщо підвищується норма від­сотка.

Дане визначення ціни землі є теоретичним. На практиці ціна землі залежить від безлічі чинників, що впливають на попит і пропозицію земельних ділянок. Наприклад, зростання ціни на землю може пояснюватися попитом, що росте, на неї для несільськогосподарських цілей. Різко зростає попит на землю (і взагалі на нерухомість) в умовах інфляції і особливо гіперінфля­ції, а це веде відповідно до зростання ціни землі.

На сьогодні в Україні існують декілька проблем, що гальмують розвиток земельного ринку. По-перше, це непрозорість меха­нізмів відведення ділянок і операцій з ними; часте дублювання функцій земельних комісій міських рад і спроби створення різ­номанітних додаткових органів типу земельних палат тільки збільшують корупційний фон, що фактично став національною рисою. По-друге, надмірна складність місцевих фінансових ме­ханізмів, яким із метою оптимізації збору податків надали спо­творених форм, призводить до недовіри іноземних інвесторів. По-третє, існують значні обмеження щодо використання певних категорій земель. Особливо це стосується земель сільськогоспо­дарського призначення. Наприклад, іноземні громадяни можуть мати земельні ділянки для особистого сільського господарюван-

ня тільки на умовах оренди. Іноземні юридичні особи можуть отримати право власності тільки на земельні ділянки несіль-ськогосподарського призначення і тільки під час придбання об'єктів нерухомого майна, а також для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності (в межах населених пунктів)²⁴.

Земельний кодекс України забезпечує раціональне викорис­тання й охорону земель і передбачає штрафні санкції, а також потенційні можливості зміни цільового призначення ділянки з метою підвищення раціональності її використання. Перспектива ринку землі полягає у формуванні базових принципів оцінки вартості й призначення земель із використанням зонування те­риторій. Крім того, важливу роль повинні відігравати фінансові інституції (біржі та банки), через які відбиватиметься активна купівля-продаж ділянок і які нестимуть солідарну відповідаль­ність із питань початкових прав власності (можливо, пропону­ватимуть титульне страхування). Не секрет, що земельні торги в нас не є публічними, тож часто аукціони проходять за попере­дньої домовленості учасників. Майбутнє - за такими фінансо­вими інструментами, як іпотека, яка здатна підвищити прозо­рість земельних відносин. Вона повинна стати об'єднувальною ланкою між землею як економічною категорією і фінансовим ринком. Предметом іпотеки може бути і право оренди або зем­лекористування, яке в рамках закону визначається як нерухо­мість.

7.3. Сутність та структура фінансового ринку

Рівень розвитку національної економіки будь-якої країни залежить передусім від ефективності її промисловості, сіль­ського господарства, транспорту, зв'язку, її науково-технічного

²⁴ Андрій Скнар. Українські земельні ресурси: цільове призначення і мож­ливі операції. Режим доступу// пир://и1їГ2етіги"оггп.5ОІпсе.сот.иа/?1ап£_ ій= 1&сопІепі_іе1= 170&1р=24

потенціалу та його включеності у відтворювальний процес. Але в умовах ринкового господарства неможливо уявити розви­нуту та ефективну економіку без розвиненого та ефективного фінансового ринку. Загальновідомо, що фінансова система, яка виконує низку важливих функцій в економіці, справляє на неї активний вплив, який можу бути як позитивним, так і

негативним.

За останні ЗО років вивчення питань впливу інститутів фі­нансового ринку на економічний розвиток стало одним із най­важливіших напрямків економічних досліджень. Численні робо­ти доводять, що розвиток фінансової системи особливо сприяє розвитку нових підприємств і що розвиток фінансових ринків значно прискорює зростання наукоємних галузей, зокрема та­ких, як обчислювальна техніка, фармація, яким необхідне дов­гострокове зовнішнє фінансування.

В основі фінансового ринку виділяють кредитний ринок (ри­нок банківських кредитів), ринок цінних паперів (включаючи ринок похідних фінансових інструментів) та валютний (або валютно-грошовий) ринок. Як правило, до фінансового ринку належить також ринок страхових послуг. В окремих випадках у якості складової фінансового ринку виділяють ринок золота. Найбільш визначальною в економіці є роль кредитного ринку та ринку цінних паперів. Під ринком цінних паперів розуміється ринок боргових паперів (облігацій, векселів, депозитних серти­фікатів банків), пайових паперів (акцій, паїв) та похідних фінан­сових інструментів.

У сучасній економічній літературі виділяють 6 основних

функцій фінансового ринку:

- платіжно-розрахункова;

- об'єднання ресурсів (концентрація капіталу) та виділення

частин у підприємстві;

- тимчасовий, міжгалузевий та міждержавний перерозподіл
економічних ресурсів (капіталу);

- управління ризиками;

- інформаційна (надання інформації про ціни);

- подолання та пом'якшення проблем, що пов'язані з інфор­
маційною асиметрією.

Рис. 7.2. Структура фінансового ринку При цьому основною функцією є тимчасовий, міжгалузевий та міждержавний перерозподіл капіталу. Про виконання даної функції говорять наступні індикатори: - відношення готівкових грошей, депозитів до вимоги та термінових депозитів банківських та небанківських фінан­ сових посередників до ВВП (показник фінансової глибини економіки); - відношення банківського кредиту до ВВП; - відношення емісії акцій до інвестицій в основний капітал. Перші два показники характеризують масштаби перерозподілу ресурсів за допомогою банківської системи: перший - переміщення ресурсів з нефінансового у фінансовий (банківський) сектор, дру­гий - навпаки. Третій і четвертий показують роль ринку цінних па­перів у інвестиційному процесі. У табл. 7.1. подані деякі співставні характеристики фінансових ринків у різних країнах світу. Україна належить до групи країн, ринки яких перебувають у стані формування. Економіка таких країн, як правило, харак­теризується помітно меншими масштабами фінансових інсти-

18115 21875

Фондовий ринок

X
к		.2
Із		<Ц У		«В
й З'		а		Й
а £ *\ М		<и й		V
Ч^.,-и ч ч		й
й <о о о я		о Я		Я о.
й		Сц

X
		о к
поративь ігацій		откостро редитів
а ч		а й
§*§		0 х V ^> 5 к
й		а й
о
я		я
		к
(X		(X

Й О я

Фінансовий ринок	^—^
І	'			— - — І
Кредитний ринок	Валютний ринок		Ринок до­рогоцінних металів

X		їй		І О
довгострокові кредитів		ародний рино Іют - форекс		тний ринок се з- і довгострок их кредитів
£		я й		2 л я
о		І я
я я				ТО СІ Ш V
(X				^щ а

тутів, ніж у розвинутих країнах світу, та їх меншою ефектив­ністю. Станом на 01.01.2009 року в Державному реєстрі банків зареєстровано 198 банків, з яких 167 - акціонерні товариства, 127 -відкриті акціонерні товариства, 40 - закриті акціонерні товариства, 31 банк створено якТОВ. Є 90 лізингових компаній, загальна вартість портфеля лізингових угод зросла приблизно на432°/о,тобтоіз716млндол. СШАна 1 січня 2007 до 3792млн дол. СШАна 1 січня 2008 р.

Таблиця 7.1

Заборго­ваність

Капі­талі­зація

за вну­трішніми корпора­тивними паперами 2О06 363

2005 р. 2005 р

Великобрита-

794 370 485 1035

1638 1323 1027 170_1 751 710

2897 1226 1853 2232 4367 8.87 2630 888 840 339 979 392 255 106

Дата добавления: 2014-11-29