Дієтичне харчування

НЕТРАДИЦІЙНЕ І ДІЄТИЧНЕ ХАРЧУВАННЯ

Контрольні запитання

1. Які основні принципи організації харчування туристів?

2. Учому полягають особливості організації харчування туристів під час гірських подорожей?

3. Які особливості харчування туристів під час лижних подорожей?

4. Які особливості харчування туристів під час подорожей в жаркому кліматі?

5. Які особливості харчування туристів під час подорожей під землею?

Розділ 6

У лікувально-профілактичних установах застосовують номерну систему дієт, що охоплює всі основні захворювання. Кожна дієта має:

1) свідчення і мету призначення; 2) загальну характеристику – головні особливості хімічного складу дієти, продуктового набору і кулінарної обробки; 3) характеристику хімічного складу і калорійності; 4) режим харчування; 5) перелік допустимих і протипоказаних продуктів і страв та деяких способів їх приготування. Характеристики дієт інорми харчування служать основою при складанні меню. Вони не виключають їх змін з урахуванням перебігу хвороби, супутніх захворювань і ускладнень, маси тіла та ін. Ці зміниможуть бути і груповими. Так, у санаторіях, де рухова активність вище, ніж у лікарні, виправдано збалансоване збільшення в дієті харчових речовин.

Загальні принципи дієти при цьому не повинні змінюватися. Подібні зміни з урахуванням енерговитрат робочих, які служать або вчаться, необхідні в санаторіях-профілакторіях.

Розроблено 16 основних дієт, серед яких: № 0 (рідка дієта), № 1 (виразкова хвороба, загострення гастритів), № 2 (гіпоацидний гастрит), № 3 (запори), № 4 (захворювання кишечнику), № 5 (хвороби печінки і жовчовивідних шляхів), № 6 (подагра, сечокислий діатез), № 7 (хвороби нирок), № 8 (ожиріння), № 9 (цукровий діабет), № 10 (хвороби серцево-судинної системи), № 11 (туберкульоз), № 12 (хвороби системи крові),

№ 13 (гострі інфекційні захворювання), № 14 (фосфатурія),

№ 15 – загальний стіл – раціональне харчування в умовах стаціонару.

Перелік захворювань, які охоплюють дієти, ширший за наведений. Так, дієта № 11 призначається при туберкульозі, виснаженим хворим, тим, хто видужує після інфекційних захворювань, операцій, травм, при анеміях. У рамках однієї дієти можливі розділення (наприклад, дієта 1-а, 1-б). На кожну дієту складають семиденне меню, краще удвох варіантах: зимово-весняне і літньо-осіннє. Середні допустимі коливання хімічного складу і калорійності дієт за днями ±5% від рекомендованих потреб.

У лікувально-профілактичних установах встановлено як мінімум чотириразове харчування з розподілом добової калорійності (у % до добового раціону): сніданок – 25 – 30%, обід – 40%, вечеря – 20 – 25%, друга вечеря – 5 – 10%. При деяких захворюваннях режим харчування може бути п’яти- шестиразовим, а калорійність більш рівномірно розподіляється за прийомами їжі.

У санаторіях, де не вимагається дотримання хворими суворих дієт (хвороби органів дихання, руху та ін.), застосовують систему попередніх замовлень наступного дня з вибором окремих страв за прийомами їжі з призначеної дієти. При цьому задовольняються смакові звички хворого, проте нерідко порушується збалансованість харчових речовин у дієті, її калорійність, правильність поєднання страв. Замість цієї системи слід впроваджувати попередній вибір і замовлення, але не на страви, а на комплексні раціони в 2 – 3 варіантах по кожній дієті. Такі раціони рівноцінні за хімічним складом, але меню їх різні. Тому в санаторіях, де потрібне дотримання хворими суворих дієт (хвороби органів травлення, нирок, обміну речовин, цукровий діабет та ін.), доцільна тільки система вибору комплексних дієт.

Дата добавления: 2014-11-29