Тема №3. Основи бойового застосування ВТЗ

Вступ

Призначення, ТТХ, способи бойового застосування КР.

Заняття № 1. Основи бойового застосування ВТЗ

Тема №3. Основи бойового застосування ВТЗ

Заключення

Способи дій підрозділів і частин по подоланню системи ППО безупинно удосконалюються і насичуються новими елементами в міру надходження на озброєння нових засобів боротьби з літальними апаратами. Багато хто з них пройшли перевірку в локальних війнах, відкидалися бойовою чи практикою одержували право на подальше життя.

Таким чином, по оцінках американських військових експертів, придушення системи ППО є найважливішим складеним елементом операцій, проведених військово-повітряними силами, успішне виконання яких дозволить вирішити задачі війни в цілому.

ЛЕКЦІЯ № 6

1. Призначення, класифікація ВТЗ.

3. Досвід бойового застосування КР в локальних війнах та воєнних конфліктах.

Війна починається задовго до активних бойових дій. Спочатку активізується супутникова, повітряна, морська й агентурна розвідка. За допомогою супутників визначаються точні координати майбутніх цілей, як військових, так і цивільних. Особливий акцент робиться на об'єкти ППО, які розташовуються, як правило, недалеко від об'єктів, що прикривають, малорухомі, і тому дуже уразливі. "Наскрізному" контролю на всій території супротивника піддається також робота радіостанцій і РЛС. Визначаються координати й кваліфікується по характеристиках будь-яке джерело радіовипромінювань. Жодне включення РЛС спостереження, розвідки й наведення не пройде непоміченим Проводитися підготовка існуючих військових баз і відкриттю нових у країнах, найближчих до країни-жертви.

Так починалися війни останніх десятиріч у Іраку, Югославії, знову Іраку та у Афганістані. Успіх у цих операціях досягався за рахунок масованого застосування високоточної зброї. Повітряні удари крилатих ракет й авіації. Спробуємо проаналізувати, що таке високоточна зброя та війна на основі широкомасштабного застосування високоточної зброї..

Навчальне питання №1 " Призначення, класифікація ВТЗ."

На цей час масове оснащення військ високоточною зброєю стало найважливішою особливістю сучасного етапу розвитку військової техніки та зброї противника. Очікується, що цей процес істотно вплине на характер бою й операції. Відмітною рисою майбутніх бойових дій стануть масовані вогневі удари, які будуть наноситися по угрупованнях військ і об'єктам як у тактичній, так і в оперативній глибині. Різко зросте інтенсивність бойових дій. Одночасна поразка угруповань противника на всю глибину їхньої оперативної побудови стане основним способом вогневого забезпечення.

До високоточної зброї (ВТЗ) відноситься така зброя, без'ядерні боєприпаси якої в сукупності із системою наведення дозволяють знищувати задані об'єкти з першого пострілу (пуску) з імовірністю не нижче 0,5 у будь-яких метеоумовах дня і ночі при активній протидії з боку противника.

Створення ВТЗ ведеться в рамках концепції «постріл-поразка».

На думку фахівців, прийняття на озброєння нових зразків і систем ВТЗ приведе до наступних основних наслідків при веденні війни звичайними засобами:

необхідна перевага в силах і засобах противника на напрямку головного удару повинна зрости до відношення (8...10): 1, для успішного проведення операції;

втрати військ у живій силі, а особливо в техніці зростуть приблизно на порядок у порівнянні з рівнем, типовим для другої світової війни;

бойові можливості військ зростуть більш ніж у три рази без збільшення їхньої чисельності.

Головним же результатом цього вважається те, що можливість успішного ведення війни із застосуванням тільки звичайної зброї. При цьому передбачається, що ефективність поразки об'єктів високоточною зброєю буде порівнянна з ефективністю при використанні тактичної ядерної зброї.

Класифікація ВТЗ

У цей час всі види збройних сил мають на озброєнні ВТЗ, але найбільш великий клас цієї зброї у ВВС і сухопутних військах.

ВТЗ у ВПС:

- крилаті ракети;

- керовані ракети (повітря-повітря, повітря-земля, ПТУР);

- керовані авіабомби;

- керовані авіаційні касети (КАК);

- безпілотні літальні апарати (БЛА).

ВТЗ у Сухопутних військах

- розвідувально-ударні та розвідувально-вогневі комплекси;

- керована зброя армійської авіації;

- РСЗВ;

- оперативно-тактичні ракети;

- далекобійні артилерійські системи;

- керовані ракети, артилерійські снаряди та міни;

- безпілотні літальні апарати.

У СВ велика увага приділяється системам вогневої підтримки, реактивним системам залпового вогню. Остання була і є в сухопутних військах одним з потужних засобів поразки різних наземних цілей на віддаленні до 40 км.

Надійшли на озброєння далекобійні артилерійські системи калібру 155 і 203,5 мм (дальність стрільби 30...40 км), призначені для поразки малорозмірних цілей (бронетанкової й іншої військової техніки). До їхнього числа ставиться снаряд «Кооперхед». Він оснащений лазерної ГСН, що працює по відбитому від цілі лазерному випромінюванню, для чого здійснюється підсвічування цілі лазерним цілеуказателем, розташовуваним на землі, вертольоті або безпілотному літальному апарату.

Прийняті на озброєння артилерійські снаряди, максимальна дальність польоту яких становить 60...70 км, для чого вони оснащуються реактивними двигунами на твердому паливі.

Одне з найважливіших місць серед зразків ВТЗ сухопутних військ займають оперативно-тактичні ракети Т-22 (на базі СР «Ланс») і Т-16 (на базі ЗКР комплексу «Патріот») з касетними бойовими частинами, призначені для розвідувально-ударних комплексів. Для цих же комплексів розробляється уніфікована ракета «Джитакмс» з дальністю стрільби 250... 300км.

Радіонавігаційна система «Навстар».

Досить перспективним напрямком уважається створення систем наведення авіаційного керованої зброї, у яких використовується радіонавігаційна система «Навстар». Наведення здійснюється методом порівняння уведених у бортову апаратуру КР або КАБ координат цілі й поточних їхніх координат. Останні обчислюються безупинно за допомогою обробки сигналів, випромінюваних передавачами радіонавігаційних систем.

Всі відзначені вище УР і УАБ комплектуються напівбронебійними, бронебійними, фугасними, осколково-фугасними, кумулятивними й касетними бойовими частинами вагою від 30 до 450 кг. Різноманіття їх пояснюється необхідністю використання зброї цього типу по цілям, що мають різні розміри й міцність.

Широке оснащення авіації високоточною керованою зброєю, що забезпечує надійну поразку точечних сильнозахищених цілей, дозволить їй поряд з масованими й зосередженими ударами наносити удари одиночними літаками або їхніми групами. Крім того, переглядаються погляди на розподіл сил авіації по завданнях у масованих ударах. По досвіду навчань чітко позначилася тенденція на збільшення літного ресурсу, що виділяється для ізоляції району бойових дій, на боротьбу із другими ешелонами й резервами і скорочення сил на безпосередню підтримку сухопутних військ.

Крилаті ракети повітряного, наземного й морського базування

В останні роки ЗС провідних держав світу поповнилися принципово новим видом високоточної зброї - крилатими ракетами повітряного, наземного й морського базування. Основними перевагами КР є висока здатність подолання ППО, точність стрілянини й порівняно низька вартість (близько 1 млн доларів за ракету).

Варто мати на увазі, що до високоточної зброї відносять, як правило, зброю зі звичайною бойовою частиною. Однак у зв'язку з тим, що крилаті ракети виконуються як у без'ядерному, так і ядерному варіантах, але системи наведення при цьому не міняються, доцільно всі КР віднести до високоточної зброї.

Навчальне питання №2 " ПРИЗНАЧЕННЯ ТТХ СПОСОБИ БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ КЕРОВАНИХ РАКЕТ."

РОЗВІДУВАЛЬНО-УДАРНІ КОМПЛЕКСИ

Розвідувально-ударний комплекс - організаційне і технічне об'єднання засобів розвідки, цілевказівки, наведення і ураженні, що дозволяють комплексно вирішувати завдання вибору і оперативного ураження цілей.

Розвідувально-ударні комплекси (РУК) призначені для нанесення масованих ударів (з одночасним ураженням великої кількості цілей) в глибині розташування військ противника в інтересах з'єднання, об'єднання та командування на ТВД без введення на його територію військ або проникнення пілотованих літаків в його повітряний простір.

Елементи РУК: засоби розвідки (радіолокаційні, радіо- і радіотехнічні, лазерні, телевізійні, оптико-електронні та ін.); засобі обробки інформації і управління (ЕОМ, апаратура передачі даних, засоби відображення і зв'язку); засоби навігації; засоби ураженні (керована зброя та зброя і боєприпаси, що наводяться самі).

Комплексна система розвідки наземних цілей і управління зброєю на ТВД ПЛСС призначена для розвідки і вогневої ураження засобів противника, що випромінюють, в масштабі ТВД.

РУК ПЛСС забезпечує розвідку РЕЗ і наведення на них зброї на території противника по фронту і на глибину до 500 км.

Система ПЛСС вирішує дві групи завдань.

Перша пов'язана з веденням радіо- і радіотехнічної розвідки працюючих РЕЗ і призначена для виявлення, розпізнавання, класифікації, визначення місцезнаходження комплексів ППО, вузлів зв'язку та інших наземних об'єктів противника на площі 200... 300 тис. км².

Друга група пов'язана з управління зброєю і здійснює автоматичне радіокомандне наведення на виявлені цілі літаків тактичної авіації і керованої зброї класів "поверхня-поверхня" і "повітря -поверхня".

До складу РУК ПЛСС можуть входити: 10 літаків-розвідки і ретрансляції TR-1A; наземний пункт обробки даних і управління; наземна навігаційна мережа; 100 комплектів бортового обладнання для ударних літаків і 500 комплектів -для керованої зброї; 10 підвісних контейнерів ретрансляції команд наведення.

Висотний тактичний розвідувальний літак TR-1A створений на базі літака U-2. До складу розвідувального встаткування входять РЛС бічного огляду, апаратури радіо- і радіотехнічної розвідки, інфрачервоні засоби й АФА.

Під час бойового застосування РУК ПЛСС на чергуванні у повітрі на великій висоті знаходяться одночасно три літаки розвід і ретрансляції. Кожному з них визначається зона патрулювання протяжністю по фронту 150... 250 км. Ці літаки здійснюють перехоплення випромінювання РЕЗ противника і передають отриману інформацію на наземний центр. Наземний центр на підставі цієї інформації здійснює розпізнавання типів РЕЗ противника і розраховує їх місцезнаходження. Визначення місцезнаходження РЕ базується на різнично-дальномірному методі розрахунку координат джерел, що випромінюють. У якості опорних пунктів, по відношенню до яких визначається різниця часу приймання випромінювання, використовуються три чергових літаки розвідки координати яких при цьому точно фіксуються за допомогою прив'язки до опорної наземної радіонавігаційної мережі або з допомогою космічної радіонавігаційної системи НАУЗТАК. Ураження виявлених об'єктів здійснюється тактичною авіацією або за допомогою керованої зброї (КР, КАБ).

Оперативно-тактичний розвідувально-ударний комплекс "Джисак" призначений для нанесення ударів по броньованих об'єктах, по резервах танкових і механізованих частин і з'єднань в оперативно-тактичній глибині, а також може використовуватися для ураження позицій ракетних військ і засобів ППО, комунікацій, центрів управління й інших об'єктів, що виявлені різноманітни­ми засобами розвідки.

До складу комплексу входять: літак розвідки і ретрансляції з багатофункціональною РЛС виявлення; центр збору та обробки тактичної розвідувальної інформації; система розподілу тактичної інформації; тактична ракетна система.

Під час бойового застосування РУК "Джисак" літак розвідки з РЛС на борту патрулює за замкненим маршрутом протяжністю до 150 км в 50... 90 км від зони бойових дій і здійснює оперативний огляд місцевості площиною 150 х 110 км² для розвідки стаціонарних об'єктів, а також селекцію рухомих цілей на площині близько 85 000 км². Результати розвідки виводяться на індикатори операторів літака, за допомогою яких здійснюється супроводження цілей, що вибрані, з визначенням їх курсу руху, швидкості, азимуту і географічних координат, а також напівавтоматичне наведення на ціль тактичних винищувачів і автоматичне – керованих ракет. Після пуску ракети за допомогою РЛС літака здійснюється корегування траєкторії польоту ракети і при виході ракети у район цілі подається команда на визначений варіант розведення її бойової частини.

КРИЛАТІ РАКЕТИ

Крилата ракета AGM-86C/D CALCM (Conventional Air-Launched Cruise Missile) є основною зброєю великої дальності бомбардувальників B-52H.

Інерційна навігаційна система ракети Litton P-1000 до самого запуску одержує обновлену інформацію від бортовий ИНС В-52, а під час польоту використається на початковій і маршовій ділянках польоту.

При польоті на малій висоті на маршовій ділянці польоту AGM-86З використає кореляційну підсистему AN/DPW-23 TERCOM, і складається з ЕОМ, радіовисотоміра й набору еталонних карт районів по маршруті польоту. Принцип роботи підсистеми TERCOM заснований на зіставленні рельєфу місцевості конкретного району знаходження ракети з еталонними картами рельєфу місцевості по маршруті її польоту. Визначення рельєфу місцевості здійснюється шляхом порівняння даних радіо- і барометричного висотомірів

Ракети AGM-86C оснастили приймачем системи супутникової навігації GPS й електронно-оптичною кореляційною підсистемою, що істотно підвищило точність ракети (система наведення забезпечує КВО до 10 м). При підльоті до об’єкту включається активна радіолокаційна ГСН. прийомопередатчик обладнаний системою "свій-чужий". Для забезпечення перешкодозахищеності передбачена робота РЛС на змінних частотах, що змінюються за випадковим законом.

Ефективність ракети AGM-86C була практично підтверджена під час операції "Буря в пустелі" і війни в Югославії.

Довжина, м 6,32

Діаметр, м 0,62

Розмах, м 0,62

Швидкість, км/ч 800

БЧ

AGM-86C Block I 1450 кг, ОФ

AGM-86D 540 кг, що проникає

Дальність, км 1200км

КЕРОВАНІ АВІАБОМБИ (КАБ).

Уперше американська авіація застосувала УАБ "Уоллай-1" в 1967 році у В'єтнамі. Точність влучення в мету виявилася дуже високої, під час нальоту на військове містечко бомби попадали прямо у вікна казарм. Було зруйновано кілька важливих мостів і ханойська електростанція, що прикриває сильна ППО.

Класичний приклад в'єтнамської війни, що приводять, коли говорять про ефективність високоточної зброї. Вісім літаків F-4D чотирма керованими бомбами "Уоллай" зруйнували з першого вильоту міст через ріку Ялудзян. Причому удари по ньому наносилися й раніше, на що було витрачено більше 4000 звичайних фугасних бомб і некерованих ракет (загальна вага до 2000 т), близько 900 бойових літаків-вильотів (втрати склали 11 літаків), але він продовжував функціонувати.

Наведення КАБ здійснює оператор по радіолінії керування. Джерелом інформації для вироблення команд служить телезображення, що транслюється з авіабомби на борт носія. Після скидання УАБ літак може міняти курс, при цьому оператор продовжує управляти бомбою аж до влучення її в ціль. Орієнтуючись по добре видимих об'єктах, він у стані наводити КАБ на замасковані й неконтрастні цілі, оскільки при наближенні до них поліпшується розв'язна здатність системи, а погана видимість між бомбою й носієм (наприклад, хмари) не заважає процесу наведення. Більша дальність планування AGM-62A дає можливість застосовувати їх без заходу в зону ППО цілі.

Типовою є телевізійно-командна, у цьому випадку бомба по командах з літака-носія виводиться в зону цілі, де починає працювати ТВГСН. Зображення спостережуваного об'єкта надходить на індикатор у кабіні літака, і оператор передає на бомбу команди наведення до моменту поразки цілі. Можливі також захоплення цілі ТВГСН безпосередньо під носієм або після ділянки командного керування й автономний політ УАБ у режимі самонаведення

ПРОТИРАДІОЛОКАЦІЙНІ РАКЕТИ (ПРР)

Для поразки РЛС використаються протирадіолокаційні ракети (ПРР) "Стандарт-арм "

AGM-78D й HARM AGM-88C: AGM-78D AGM-88C

Дальність польоту, км 75 80

Стартова маса, кг 630 354

Маса БЧ, кг 150 70

Швидкість польоту на

маршовій ділянці 820 м/с 2280 км/година

максимальна, М

Довжина ракети, м 4,41 4,2

Діаметр ракети, м 0,343 0,25

Розмах крила, м 1,08 1,13

Система наведення ракет пасивна радіолокаційна. В 1976 р. виробництво ракет "Стандарт-арм" AGM-78 було припинено.

Основною універсальною тактичною ракетою "Янкиленд" є ракета AGM-65 Maverick.

На основі загальної бази розроблене сімейство надзвукових (М=2), високоточних (КВО менш 2 м) УР AGM-65 Maverick (максимальна дальність стрілянини 27 км), що мають різні типи голівок самонаведення:

АGМ-65А - телевізійна голівка самонаведення з кутом зору 5 градусів;

АGМ-65В - телевізійна голівка самонаведення з кутом зору 2,5 градуси;

АGМ-65Е - лазерна напівактивна голівка самонаведення.

Дальність захоплення мети ГСН 18 км. Вага ракети - 293 кг. Вага проникаючої, осколково-фугасної БЧ - 136 кг.

AGM-65F - тепловизионная голівка самонаведення;

Вага ракети - 307 кг. Вага проникаючої, осколково-фугасної БЧ із адаптивним взривателем - 136 кг.

AGM-65G - тепловизионная голівка самонаведення;

ПРОТИТАНКОВІ КЕРОВАНІ РАКЕТИ AGM-114 Hellfire

Комплекс створювався як багатоцільовий, здатний вражати цілі з високою точністю, ефективний проти танків, бункерів і укріплень.

AGM-114F Interim Hellfire:
Довжина, Діаметр, мм Розмах, м Стартова вага, кг БЧ Взриватель Система наведення Двигун Дальність, км	1,8 178 0,33 48,6 8 кг, тандемна контактний напівактивна лазерна ТТРД 8

ТАКТИЧНА РАКЕТА

Тактична ракета AGM-142 Raptor розроблена Ізраїлем разом зі США. Стоїть на озброєнні ВВС. Дальність пуску близько 75 км. Вага ракети 1360 кг.

Ракета оснащена інерційною системою наведення із цифровою лінією зв'язку, телевізійної або інфрачервоної. Лінія зв'язку забезпечує можливість передачі керування ракетою з одного літака на іншій, що дає можливість першому літаку покинути зону стрільби.

Бойова частина й ГСН виконані за модульною схемою, це забезпечує можливість застосування ракети в чотирьох варіантах. Використаються 340-кг осколково-фугасна й 350-кг проникаюча I-800 бойові частини. Застосування цих БЧ із ИК або ТВ ГСН дає чотири конфігурації

КЕРОВАНІ АРИТИЛЕРІЙСЬКИ БОЄПРИПАСИ

Перспективні боєприпаси LOCAAS. Боєприпаси, виконаний по нормальній аеродинамічній схемі з несучої трикутним у перетині корпусом, оснащений розкриваючимся після пуску верхнерозташованим крилом і керованим хвостовим оперенням, що забезпечують зміна траєкторії польоту в ході наведення на мету за принципом "крен-поворот". Програмою розробки передбачається створити два варіанти БП: із двигуном з дальністю 170 км і без нього - 60-70 км.

Прийнято на озброєння 82-мм міномет, міни оснащені ГСН і малопомітні в польоті (як варіант - спеціальне фарбування, що маскує). Для зменшення звуку й гасіння спалаху пострілу пропонується використати ПМС, аналогічний як у міні-знарядь, але "насунутий" на всю довжину стовбура міномета. Протитанкові міни вражають броньовану техніку в саму уразливу верхню частину, де броня найбільш тонка. У даний момент у світі розроблене й стоять на озброєнні декілька варіантів мін із ГСН. Найбільш відомі протитанкові міни: 81-мм "Мерлин" з радіолокаційної ГСН ММВ (Великобританія, дальність стрілянини 4,5 км) і 120-мм "Стрикс" з ИЧ ГСН (Швеція, дальність стрілянини 7,5 км із додатковим зарядом). Американці розробляють керовану міну ХМ 395 до перспективного 120-мм міномету AMS II. Російське унітарне підприємство "Конструкторське бюро приладобудування" розробило 82-мм осколково-фугасну міну з лазерною системою наведення комплексу "Грань", що має лазерно-тепловізорний приціл. У Росії є також на озброєнні з аналогічною системою наведення 120-мм міна "Китолов-2М".

Крім протитанкових кумулятивних, для поразки неброньованої техніки й живої сили, пропонується мати інші керовані міни: осколково-фугасні, термобаричні й споряджені стріловидними забійними елементами. Можливе використання повітряного вибуху.

Використання керованих мін із мінометів вигідно відрізняється від КР, тому що вони значно дешевше, мають більшу дальність, що істотно менше демаскують ознак при пострілі й вражають мету зверху.

Протитанкова керована міна "Мерлин"

Протитанкова керована міна "Стрикс"

БЕЗПІЛОТНА УДАРНА (БОЙОВА) АВІАЦІЯ.

БЛА "Предатор", Він пройшов бойове випробування в Афганістані, де продемонстрував високу точність нанесення ударів по групах бойовиків "Талібан" й "Аль-Каіди". Так ці БЛА неодноразово наносили удари по вікнах конкретним номерів готелю, де на думку командування США розміщалися керівники "Аль-Каіди". Крім AGM-114 Hellfire, "Предатори" можуть оснащуватися й іншою високоточною зброєю.

Пуск БЛА може вироблятися наземної або корабельної ПУ, з 533-мм торпедного апарата підводного човна, а також з літаків і вертольота. Політ апарата буде проходити в автономному режимі або по командах оператора, що одержує дані про параметри польоту й відеозображення в ИК і видимому діапазоні з борта БЛА в реальному масштабі часу. Вихід апарата на ціль може відбуватися в напівавтоматичному режимі по попередній цілевказівці оператора-навідника з використанням оптичного координатора й системи датчиків (радіолокаційних, акустичних й ін.). При виконанні розвідувальних завдань посадка апарата здійснюється в заданому районі за допомогою парашутного пристрою. У якості БЧ може використатися осколково-фугасний або кумулятивний заряд масою 20 кг. Максимальна злітна маса БЛА - 70 кг, довжина - 1,9 м, діаметр корпуса - 0,23 м, розмах крила - 1,8 м, швидкість польоту - 460 км/година, практична стеля - 6100 м, тривалість польоту - 2,5 година, радіус дії - до 600 км.

Навчальне питання №3 "Досвід бойового застосування КР в локальних війнах та воєнних конфліктах."

Війни останніх десятиріч у Іраку, Югославії, знову Іраку та у Афганістані з масованим застосуванням високоточної зброї починалися за наступним «сценарієм».

Перша "хвиля" - удар крилатими ракетами.

На першому етапі удар наноситься крилатими ракетами. Основні цілі: аеродроми, "важкі" ЗРК, здатні вражати повітряні цілі на висотах понад 3,5 км, штаби й пункти керування (насамперед стратегічні й ПВО), апарат державного керування й інші стратегічні цілі. Крилаті ракети повітряного базування запускаються в основному зі стратегічних бомбардувальників: B-52H, B-1B, B-2A. та з кораблів ВМС.

Друга "хвиля" - "робота" авіації з використанням високоточної зброї.

Другий етап. "Робота" авіації з висот більше 3,5 км. Поза досяжністю переносних зенітних ракетних комплексів (ПЗРК) ЗРК БД, малокаліберної зенітної артилерії, наприклад, ЗСУ-23-4 "Шилка", самохідних зенітних ракетно - артиллерійських комплексів, наприклад, "Тунгустка.

Спочатку після удару крилатими ракетами, ударам авіації підлягають аеродроми й засоби ППО - те, що являє реальну загрозу для авіації. Як тільки включитися в роботу будь-яка РЛС супротивника, координати її відразу засікаються, ставляться перешкоди й на неї наводитися авіація, яка ракетами, з великої відстані знищує РЛС і прилягаючі до неї об'єкти (ЗРК).

А потім безкарно планомірно знищуються війська, важливі економічні та політичні центри а в загалі і економіка країни в цілому.

Навіщо потрібно на цьому етапі високоточна зброя? Головне ефективність і швидкість поразки об'єктів, ведення короткочасної війни. Затяжна війна не прийнятна ні з економічної й тим більше ні з політичної точки зору.

Застосування високоточної зброї дозволило перейти до одночасних дій невеликих груп літаків по великій кількості об'єктів. Відповідно до розрахунків американських експертів, кількість літако-вильотів, необхідне для поразки тих самих малорозмірних об'єктів, скорочується в 4-5 разів у порівнянні із застосуванням некерованих засобів поразки.

Особливості застосування високоточної зброї БНС у війні в Перській затоці

У війні проти Іраку вперши була зроблена ставка на високоточні системи зброї. Так з 88500 т бомб, які були викинуті за 43 діб війни у Іраку і Кувейті, 6520 т (7,3%) були керовані бомби. Вони показали високу ефективність в різних умовах застосування (90% КАБ улучили в ціль).

При нанесенні ударів по стратегічним об'єктам Іраку ВМС США вперше застосували КР AGM-84E SLAM. Ці ракети під час війни запускалися з палубних літаків A-6E і F/A-18. Для наведення їх на цілі в ряді випадків залучалися літаки A-7.

Ракета запускалася, як правило, із середніх висот за межами об'єктів зони ППО і має дальність польоту більш 110 км, але може запускатися і з малої висоти з відстані до 90 км від цілі.

При нанесенні завчасно спланованого удару літак виходив у вихідну точку, у який бортові приймачі ракет починали приймати сигнали супутників радіонавігаційної системи "Навстар". Після пуску ця система наводила ракету на середній ділянці польоту з точністю до 16 м. Лінія передавання даних і ГСН включалися за 1 хв. до підльоту до цілі. Відеозображення району цілі передавалося на борт літака наведення або літака-носія. За допомогою передавання даних оператор коректував політ ракети і наводив ГСН у точку прицілювання.

При нанесенні удару по цілі, що раптово виявлена, пуск ракети здійснювався за даними ГСН, яка у польоті здійснювала пошук, скануючи із швидкістю 4 град/с до того моменту, доки оператор не виявіть і не захватить ціль.

Вперше в операції "Буря в пустелі" ракети SLAM були застосовані 18 січня під час атаки ГЕС. До складу ударної групи входили два літака-носія A-6E, на кожному з яких на зовнішніх вузлах підвіски знаходилось по одній ракеті. Перша ракета пробила отвір у стіні енергоблоку. Друга ракета, що була запущена через 2 хв. після першої, була спрямована точно у пройом, який створився, для знищення апаратури всередині споруди.

Для нанесення ударів по об'єктах сухопутних військ авіація БНС широко використовувала керовані ракети "Мейверік", AS-30L, КАБ. Щоденно застосовувалось приблизно 100 ракет "Мейверік", імовірність ураження цілей якими досягала 80%. У перший день війни було застосовано біля 400 ракет "Мейверік". В основному застосовувалися ракети з телевізійною ГСН, яка дозволяє наносити удари тільки у світлий час доби.

Для виявлення цілей у нічних умовах льотчики літаків A-10A застосовували ГСН ракет "Мейверік" інформація від якою поступала на індикатор у кабіні.

Керовані ракети AS-30L з лазерною системою наведення звичайно запускалася під час пікірування на висоті 1,3 км при висоті входу до пікірування 2,2 км. Для підсвітки цілей застосовувались контейнерні цілевказники ATLIS.

Для боротьби з танками широко застосовувалась тактика нанесення нічних ударів високоточною зброєю з тепловізійними і лазерними системами наведення. У ясні ночі вдавалося поразити до 200 танків. При наявності хмар ефективність ударів знижувалася до 50%.

Намагаючись зменшити втрати бронеоб'єктів, іракці прибрали у підземні сховища біля 1800 найбільш боєздатних машин. Однак комплексне використання авіацією різних засобів розвідки (лазерних, тепловізійних, ІЧ) і високоточних засобів ураження дозволило у нічних діях находити і уражати підземні танкові сховища. Попити іракського командування виводити танки із сховищ і розосереджувати ніччю у пустелі до бажаного результату не привели, так як танки з працюючими двигунами були зручними цілями для ударів керованими ракетами і КАБ з ІЧ ГСН.

Для ударів по сховищам на аеродромах застосовувалися керовані ракети AS-30L, КАБ BGL калібру 400 кг, GBU 27,24, 10 калібру 900 кг, GBU-16 калібру 455 кг з лазерними або телевізійними ГСН. КАБ GBU-24 були обладнані модифікованими фугасними БЧ типу BLU-109 з підривачами уповільненої дії для ударів по бетонним сховищам. Величина КІВ в ударах складала 0,3...0,6 м. Удари наносилися, як правило, із середніх висот.

ЛЕКЦІЯ № 7

Дата добавления: 2014-11-29