Призначення ТТХ та тактика бойового застосування ПРР

ВСТУП

Призначення, ТТХ, способи бойового застосування БПЛА.

Заняття № 3. Бойове застосування БПЛА, ПРР

2. Призначення, ТТХ та тактика бойового застосування ПРР класу ”повітря – поверхня”.

3. Досвід бойового застосування БПЛА, ПРР в локальних війнах та воєнних конфліктах.

Одним з перспективних напрямків створення засобів інформаційного забезпечення для досягнення інформаційної переваги над противником, а також гарантованого високоточного ураження найважливіших елементів його оборони є концепція створення і використання безпілотних літальних апаратів.

Безпілотні літальні апарати одержали широке застосування в арміях багатьох держав і використовуються для рішення найрізноманітніших задач. Вони вважаються ефективними засобами розвідки, радіоелектронної боротьби, вогневого придушення, а також забезпечують безпосередню доставку корисного навантаження на відстані до 5000 км. При цьому, вони можуть тривалий час (до 40 годин, а за прогностичними оцінками до декількох місяців) знаходитися в повітрі з управлінням їх діями в реальному масштабі часу.

Питання № 1 Призначення ТТХ способи бойового застосування безпілотних літальних апаратів

Під БПЛА розуміється малорозмірний літальний апарат, що управляється дистанційно або рухається за програмою, виконаний за літаковою або вертолітною аеродинамічною схемою і призначений для рішення розвідувальних, разбІдувально-ударних та інших завдань.

Досягнення сучасної науки і техніки в області авіабудування, обчислювальної техніки, радіоелектроніки: і систем управління створили основу для реалізації програм і проектів розробки безпілотних літальних апаратів різноманітного цільового призначення. За останні роки значно підвищився інтерес до БПЛА в більшості розвинутих держав. Над їх створенням працюють десятки фірм, виконуючи державні програми зі створення БПЛА нового покоління.

Це обумовлено багатьма чинниками і, насамперед, тим, що в умовах сучасних і майбутніх війн зростають втрати дорогої авіаційної техніки і особового складу в зв'язку з високим розвитком засобів ППО.

Застосування БПЛА дозволить більш ефективно та оперативно, ніж пілотовані літаки і вертольоти, вирішувати завдання розвідки і РЕБ, цілевказання і коректування вогню, бойового управління і зв'язку, метеорологічної, радіаційної, хімічної і біологічної розвідки, без ризику для особового складу, в інтересах командування різноманітних рівнів видів збройних сил. При цьому значно скорочується час доведення одержаної розвідувальної інформації до відповідної ланки управління.

Малі габарити, сучасний рівень технології виробництва (застосування з конструкціях пластмас, скловолокна, пінопласту, картону та ін.) дозволяє досягти значення ЕПР 0,005 - 0,1 м². Застосування малопотужних економічних двигунів робить їх політ практично безшумним. А головне, вони набагато дешевші у порівнянні з пілотованою авіацією.

Поряд з перевагами БПЛА мають і ряд істотних недоліків: нездатність ухилятися від вогню наземних засобів ППО і винищувачів-перехоплювачів; висока чутливість до помилок інерційних навігаційних систем; складність здійснення повернення і посадки.

Тактика їх застосування полягала у наступному: у заданий район перебування позиції підрозділу ЗРК запускався БПЛА, що на екрані станції наведення ракет сприймався обслугою як ціль. Станція захоплювала його на супроводження, а в цей час з літаків ударної групи на працюючу РЛС наведення запускались протирадіолокаційні ракети типу "Шрайк" або "Стандарт АRМ" і виводили її з ладу.

Окремі БПЛА могли безпосередньо завдавати удари по РЛС ПГІО. Для цього вони обладналися бойовим зарядом і апаратурою самонаведення на випромінювання РЛС.

Широко застосовувалися БПЛА для здійснення радіоелектронного придушення радіоелектронних засобів ППО. У першому ешелоні засобів повітряного нападу діяли БПЛА постановники завад. Вони робили поставлення пасивних завад у зонах вогню ЗРК, створювали активні шумові завади з метою придушення засобів радіозв'язку в мережах управління.

Для поставлення активних шумових завад використовувалися як передавачі завад встановлені на борту БПЛА, так і передавачі одноразового використання, що скидаються БПЛА в безпосередній близькості від об'єкта придушення.

Безпілотні літальні апарати також виконують завдання забезпечення вогневої підтримки. Самі вони поки що не несуть бортового озброєння (виключення БПЛА "Предатор"), однак можуть надавати цілевказання артилерійським, ракетним або авіаційним системам, коректуючи їх вогонь або підсвічуючи цілі лазерним променем у разі застосування високоточної зброї. точки, вузла зв'язку тощо) досить 3-4 звичайних снаряди і 2-3 хвилини часу [І].

Паралельно з виконанням основного завдання - моніторингу поля бою -БПЛА можуть ефективно вирішувати і низку допоміжних: розвідку мінних полів і встановлення власних (шляхом розкидання одноразових мін). Вантажопідйомність середніх тактичних БПЛА (від 30 до 50 кг) дозволяє за їх допомогою постачати боєприпаси та дрібні вантажі своїм оточеним підрозділам або діючим у тактичній глибині розвідувальним групам.

Залежно від навантаження БПЛА зможуть нести один нерухомо закріплений по осі кулемет калібру 7,62 мм, або батарею 30-40 мм однозарядних гранатометів з картечними або шрапнельними зарядами, протитанкову керовану ракету (ПТКР), ЗРК або апаратуру РЕБ для створення завад каналу управління. При оснащенні 1-2 ракетами класу "повітря-повітря" або ПТКР БПЛА, що розробляються, цілком зможуть вести боротьбу з вертольотами (або іі.ініть легкими штурмовиками) і уражати окремі цілі на полі бою.

Також існує і розвивається ціла низка безпілотних апаратів, призначених ти підтримки і забезпечення дій ВПС і ППО.

До них належать БПЛА стратегічної розвідки, спеціалізованої розвідки (радіаційної, хімічної, і нелогічної, метеорологічної тощо). РЕБ, ретрансляції зв'язку, літаючі мішені, і також недорогі одноразові розвідувально-ударні апарати. З останніх найбільший інтерес викликає американський ШСАА8

Корисне навантаження сучасних БПЛА (телекамери, ІЧ системи, РЛС), дозволяє за один політ обстежити район площею в сотні квадратних кілометрів. Зона, що обстежується, максимальна при польоті на висоті близько 500-1 000 м, але такий режим можливий тільки при відсутності активної ППО (наприклад, у протипартизанських операціях). При загрозі вогневої протидії висота польоту зменшується до 30-150 м. Однак завдяки наявності ширококутних об'єктивів смуга огляду достатня для інформаційного забезпечення бойових дій підрозділів рівня батальйон-бригада.

Тривалість польоту тактичних БПЛА складає від чотирьох до десяти годин. Інакше кажучи, один комплекс у складі 3-4 апаратів і наземного обладнання в змозі забезпечувати безперервне цілодобове спостереження. Застосування композитів, вугле- та органопластиків дозволяє отримати легкі і міцні конструкції, а пряме крило великої площі - хорошу аеродинамічну якість. У поєднанні з високоекономічними поршневими двигунами малої потужності (10 - 40 к.с.) це забезпечує тривалий (у порівнянні з пілотованою авіацією) політ.

Класифікація БПЛА

За призначенням, а також з урахуванням радіуса дії БПЛА можна розподілити на такі основні групи: тактичного призначення; оперативно-тактичного призначення; стратегічного призначення.

До тактичних відносяться БПЛА ближньої дії і малої дальності.

Перші використовуються для одержання розвідувальної інформації в інтересах батальйонних і бригадних ланок управління сухопутних військ і морської піхоти (застосовується в радіусі до 50 км), а другі - для дивізійних і корпусних ланок, груп кораблів (до 300 км).

За характером завдань, що виконуються, БПЛА поділяються на розвідники, РЕБ та бойові (ударні).

При класифікації БПЛА враховується тип літального апарата, можливості застосування, маса та габарити, система управління. За масою БПЛА поділяються на малорозмірні (мікро, масою менше 5 кг, міні, масою від 200 кг до 1000 кг)'. средньорозмірні (масою від 1000 кг до 2000 кг); великорозмірні (масою понад 2000 кг).

Ізраїлі, Франції та Росії.

За тривалістю перебування у повітрі БПЛА поділяються на апарати з іривалістю польоту менше 1 години, 3 годин, 6 годин, 12 годин, 24 годин і т.д. Безпілотні літальні апарати, що мають велику тривалість польоту (понад 24 годин),» планується застосовувати для забезпечення дій авіації та інших видів збройних сил на ТВД та під час проведення спеціальних операцій, наприклад.при спостереженні за районами локальних конфліктів.

За висотою польоту БПЛА поділяються на апарати з практичною стелею до 1, 3, 9-12 км, а також понад 20 км.

За типом літального апарата, БПЛА можуть бути виконані за літаковою аеродинамічною схемою або за вертолітною аеродинамічною схемою. Як силові установки на БПЛА, виконаних за літаковою схемою, застосовуються двотактні або чотиритактні двигуни внутрішнього згорання, газотурбінні, повітряно-реактивні або електричні двигуни. На БПЛА, виконаних за вертолітною схемою (малорозмірні вертольоти), як правило, використовуються газотурбінні двигуни. Ці БПЛА можуть бути вільнолітаючими (дистанційно-керовані) або прив'язними з керуванням за допомогою кабелю (платформи).

Прив'язні БПЛА призначені для отримання оперативної розвідувальної інформації про об'єкти противника шляхом ведення зі своєї території радіолокаційної, телевізійної, фото- та 14 розвідок, а також для спостереження за полем бою, для цілевказання і коректування стрільби. Характерною особливістю таких засобів є наявність кабелю-тросу, який поряд з основним призначенням виконує функцію замкнутого каналу зв'язку За допомогою нього здійснюється передача команд керування польотом, розвідувальної та іншої інформації. Завдяки цьому досягається висока завадозахищеність каналів зв'язку від засобів РЕП противника, що забезпечує прихованість ведення розвідки і передачі команд управління. Використання у лініях передачі волоконно-оптичного кабелю забезпечує ще більші можливості для створення і ефективного використання прив'язних БПЛА.

За кратністю застосування БПЛА поділяються на одноразові та багаторазові.

Одноразовими є в основному апарати ударного призначення, а також деякі типи мішеней.

На експлуатаційні характеристики, ефективність використання багаторазових БПЛА значно впливають способи запуску та порятунку.

Основними способами запуску різноманітних типів БПЛА є:

- горизонтальний зліт з використанням шасі або колісного стартового візка, що розганяється по звичайній злітно-посадковій смузі;

- зліт з наземної мобільної або стаціонарної пускової установки (з використанням стартових РДТТ, пневматичної або гідравлічної катапульти);

- зліт з транспортно-пускового контейнера, розташованого на наземній стаціонарній або мобільній платформі;

зліт з підкрилового пілона або з підвісного контейнера літака (вертольота)-носія.

Як показує досвід локальних війн застосування КР е невід'ємною частиною усіх видів бойових дій. Боротьба з крилатими ракетами в польоті - найважливіші та найбільш складні завдання яки стоять перед ЗРВ. З досвіду бойового застосування КР в операціях "Буря в пустелі" - 1991р. "Лисиць пустелі" - 1998 р. та операції "Союзницька сила" - 1999 р. можливо зробити висновки, що до характерних особливостей використання КР можна віднести:

- знищення об'єктів з великих дальностей (1000 - 3000 км.);

- застосування КР, політ яких орієнтується за допомогою супутникових систем орієнтування (750 -1400 км.);

- використання польоту на граничне малих висотах (30-60 м);

- здійснення програмного маневру з метою обходу зони поразки ЗРК;

- застосування радіоперешкод;

- запуск у нічний час, що зменшує кількість ЗРК спроможних прийняти участь у відбитті удару (застосування телевізійних засобів виявлення та супроводження цілей ЗПК ППО, зниження ефективності вогню ЗА та ЗПК з оптичними головами самонаведення Стріла 1, Стріла 10, ПЗПКС-2, С-3, Ігла).

Протирадіолокаційна голівка СН почала створюватися в другій половині 60-х років у зв’язку з широким оснащенням радіолокаційною технікою різноманітних систем озброєння. Протирадіолокаційна ГСН являє собою приймач випромінювання від РЛС. Це забезпечує виявлення джерел радіовипромінювання у типових діапазонах хвиль.

Для протирадіолокаційних ракет створено декілька варіантів ГСН, що дозволяє застосовувати їх по РЛС різних типів і призначення. Всі ГСН працюють у режимі моноімпульсного прийому у широкому діапазоні частот. ГСН може мати спеціальну електронну апаратуру, що забезпечує запам’ятання координат РЛС, що атакується. Це дозволяє наводити ПРР на ціль у випадку, коли на станції після пуску ракети вимкнули передавач.

Одним з типів протирадіолокаційної ГСН є голівки, що працюють за принципом виявлення цілей за їх паразитним електромагнітним випромінюванням, джерелами яких є двигуни внутрішнього згорання наземної техніки та різноманітне електронне й електротехнічне обладнання.

Сучасні крилаті ракети являють собою високоточну наступальну зброю з великою руйнівною силою.

Невипадково тому вони в числі перших, стали предметом переговорів між СРСР і США. у результаті яких було вирішено ліквідувати їхній наземний варіант. Проте, на озброєнні західних армій як і раніше залишаються ракети повітряного (КРПБ) і морського базування (КРМБ).

Останні широко використовувалися американцями в ході війни в районі Перської затоки та в Югославії, що, на думку закордонних військових експертів, істотно полегшило багатонаціональним силам (БНС) рішення проблеми прориву протиповітряної оборони Іраку і Югославії. Досягнутий ефект був обумовлений специфічними особливостями цього виду зброї, основними з яких є:

1. мала ефективна поверхня розсіювання (ЕПР) планера КР і незначні рівні теплового випромінювання, наявність режиму польоту на граничне малій висоті, що дозволяє приховано вийти ракеті до об'єкту удару утрудняє її своєчасне виявлення і постановку вогневих задач зенітним засобам;

2. значна дальність дії, що створює умови для запуску КРМБ без заходу кораблів-носіїв у зону ураження берегових засобів поразки (при пусках з надводних кораблів ракета здатна поразити ціль на відстанні до 1300 км, а при старті з-під води дальність ЇЇ польоту може скласти 900 км);

3. порівняно невеликі габарити і маса, що забезпечують розміщення їхніх боєкомплектів цілком значних розмірів на борті як надводних, так і підвідних носіїв, а отже, і Масоване застосування КР на головних напрямках, у результаті чого перенасичуються інформаційні і стрільбові канали системи протиповітряної оборони і частина засобів повітряного нападу безперешкодно досягає об'єктів ударів у глибокому тилу;

4. здатність до запрограмованого маневру, що дезорієнтує ППО противника щодо напрямків і спланованих цілей, що дозволяє також у разі потреби обходити зони щільного зенітного вогню;

5. відсутність негативного впливу на ефективність виконання поставленої бойової задачі людського фактора в екстремальних умовах.

Першим реальним полігоном для перевірки ефективності крилатих ракет (КР) та безпілотних літальних апаратів (БЛА) країн НАТО в ході ведення бойових дій була операція держав Північноатлантичного альянсу проти Іраку в 1991 році "Буря в пустелі", останнім полігоном - операція проти Югославії "Союзницька сила" -1999 році.

У ході підготовки до війни з Іраком ВМС США зосередили на море 600 КРМВ "Томагавк" двох різновидів -ТLАМ-С і ТLАМ-В, якими були озброєні лінкори "Міссурі" і "Висконсин" і ще одинадцять кораблів різних класів, що діяли як в акваторії Перської затоки, так і в Червоному морі.

Варіант ТLАМ-С являє собою КР зі звичайною бойовою частиною фугасної дії масою 454 кг такої ж, як і в ракетах "Буллпап" і призначався для нанесення ударів по наземним захищеним цілям. Відповідно до розрахункових даних для гарантованої поразки об'єкта по ньому випускалися дві-три ракети.

КР ТІАМ-B призначалася для впливу по незахищеним майданним цілям (літакам на відкритих стоянках, скупченням військ і т.п.). Відповідно призначенню ракета оснащувалася касетною бойовою частиною, що складається з 168 суббоєприпасів ВІІІ-97В комбінованого (бронебійного, осколкового і фугасного) дії, згрупованих у 24 блоку по сімох вражаючих елементів у кожнім. Маса одного суббоеприпаса -1,5 кг.

Крім КРМБ американцями передбачалося використання у війні і крилаті ракети повітряного базування АСМ-84Е, TLАМ, носії яких (палубні літаки А-6Е) базувалися на авіаносцях "Джон Кеннеді" і "Саратога", що знаходилися в Червоному морі.

Основні характеристики крилатих ракет повітряного і морського базування приведені в таблиці № 1.

Крилатими-ракетами планувалося нанести наступні види ударів:

1. масовані з декількох напрямків - по об'єктах, що має сильну ППО;

2. прицільні так називані "хірургічні", по таких найбільш важливих військово-промислових об'єктах Іраку в глибині його території, як командні пункти, аеродроми, склади боєприпасів хімічної зброї, нафтопереробні заводи, ядерні центри та інші;

3. превентивні по придушенню окремих об'єктів ППО (командним пунктам, позиціям ЗРК, РЛС, аеродромам базування винищувачів) з метою зменшення втрат своєї авіації.

Предельно низька ефективність системи ППО Іраку, на думку закордонних військових експертів, порозумівається насамперед могутнім радіоелектронним придушенням її радіолокаційних засобів виявлення цілей, що приводило або до їхнього пропуску, або до надмірно великого запізнювання інформації для вогневих комплексів. Так, РЛС виявлення НЛЦ "Флзт Фзйс", "Тол Кінг" були практично цілком подавлені. Ефективно придушувалися також радіоелектронні засоби. ЗРК 8А-2, 8А-3 і 8А-6.

Масоване застосування КР "Томагавк" у наступну добу війни по об'єктах, по яких наносились ракетно-бомбові удари, стало практично неможливим, тому що змінився зовнішній вигляд цілей, по яких здійснювалося наведення ракет на кінцевій ділянці траєкторії їхнього польоту за допомогою електронно-оптичної кореляційної системи Д8МАС

До найбільш істотних недоліків відносять наступні:

1. Інформація, що вводиться в бортовий комп'ютер КР, о рельєфі місцевості на маршруті (ці дані одержують за результатами обробки фотознімків, зроблених з космосу) може не мати точність, достатньої для огинання ракетою таких перешкод, як невеликі пагорби, що змушує або збільшувати висоту польоту, або періодично коректувати її включаючи висотомір. І в тім, і в іншому випадку зростає ризик виявлення ракети засобами ППО.

2. Бортовий висотомір системи ТЕКСОМ дуже підданий впливу перешкод із усіма наслідками, що звідси випливають.

3. Сезонні зміни рельєфу місцевості вимагають постійного відновлення наявної інформації, щоб не допустити дезорієнтації КР у польоті.

4. Невисока швидкість польоту ракет, практично прямолінійна траєкторія, відсутність маневру через тверду запрограмованість маршруту дозволяють організувати протидію їм на с прогнозованих напрямках зенітними ракетними та артилерійськими засобами майже всіх типів.

5. Нездатність КР робити вертикальний маневр у зоні цілі робить дуже ефективним порівняно недорогий і простий спосіб боротьби з ними на підступах до об'єкту, що обороняється - загороджувальний вогонь зенітної артилерії ("вогневий бар'єр").

Дата добавления: 2014-11-29