Особливості умов праці при експлуатації сільськогосподарських машин

До причіпних і начіпних машин висувають такі основні гігієнічні вимоги:

- можливість зручного і легкого начеплення на трактор без допоміжних працівників;

- технологічне обслуговування у роботі одним трактористом;

- контроль за технологічним процесом автоматичний (якщо немає мож­ливості безпосереднього спостереження без зміни робочої пози);

- мінімальна кількість регулювань, точок мащення; можливість переведення з транспортного положення у ро­боче з місця механізатора та ін.

- Машини не повинні ство­рювати надмірних шуму, пилу, вібрацій, а також негатив­но впливати на керування трактора.

Машини для приготування і внесення добрив та пести­цидів. Завантаження і вивантаження, приготування розчи­нів і сумішей, а також внесення добрив і пестицидів меха­нізовані. Машини для хімічного захисту рослин обслуговує один тракторист; виняток становлять стаціонарні машини, які обслуговують кілька операторів.

Найбільший контакт працюючих з мінеральними добри­вами спостерігається під час приготування розчинів, сумі­шей і виконання навантажувально-розвантажувальних опе­рацій. На робочих операціях по внесенню мінеральних добрив пил у робочу зону трактористів практично не потрапляє, за винятком робіт з вапнування грунту. Засто­совувані для цього порошкоподібні препарати при внесен­ні утворюють потужну хмару пилу, яка при неправильно обраному напрямку руху огортає трактор.

Під час роботи з рідкими мінеральними добривами і пестицидами також найбільший контакт відмічається на допоміжних операціях приготування розчинів, заправки ма­шин та їх очищення. При роботі з оприскувачем ОН-400, ОХ-2 та іншими концентрація шкідливих речовин у зоні дихання механізатора залежить від герметизації кабіни, метеорологічних умов і прийомів застосування. Наприклад, під час роботи обприскувача ОН-400 з тракторами МТЗ практично забезпечується захист механізатора, проте при роботі у хмільниках і садах при незначному русі повітря пестициди можуть тривалий час знаходитися у повітрі і при наступних проходах у сусідніх рядах насаджень не виклю­чено потрапляння їх до кабіни.

Для зменшення контакту працюючих з токсичними ре­човинами велике значення має технічна і технологічна на­дійність машини. У разі поломок, засмічування форсунок, поганого регулювання апаратури механізатор змушений контактувати з токсичними речовинами. Час і ступінь кон­такту з ними залежать від рівня організації робіт, підготов­ки і досвіду працюючих. Внаслідок дії мінеральних і орга­нічних добрив, пестицидів машини швидко кородують, що знижує їх надійність і надмірно збільшує зусилля на органи керування.

Всі машини обладнані уніфікованими (з урахуванням стереотипних рухів людини) регулювальними і перекрива­ючими вентилями та засувками, що підвищує безпеку робіт і виключає помилкові дії механізаторів.

Механізм навіски і зчіпка більшості машин зручні і без­печні. Переведення машини з транспортного положення у робоче, і навпаки, не викликає ускладнень. До транспорту­вання по дорогах найгірше пристосовані тукові сівалки, че­рез те, що їх габарити утруднюють зустрічний роз'їзд та обгін. Деякі з машин не мають страхувальних ланцюгів, що підвищує небезпеку транспортування.

Певні вимоги у цій групі машин ставляться щодо зруч­ності доступу до місць регулювань і технічного обслугову­вання. Чим зручніший доступ, тим менше механізатор кон­тактує з шкідливими речовинами. Важкодоступні місця не­зручні при обслуговуванні на обприскувачі ОН-400-4, агре­гаті для внесення зневодненого аміаку АША-2, пристрої для внесення добрив на хмільниках ПУХ-2, подрібнювачі добрив АИР-20 та ін.

Машини для застосування добрив та пестицидів наві­шують ззаду трактора, що змушує механізатора, контро­люючи якість робіт повертатися назад 1—2 рази за хвили­ну. Місткості для рідких препаратів, навішувані на трактори, у деяких випадках погіршують видимість і зумовлюють нераціональну робочу позу, наприклад, на гербіцидно-аміачній машині ГАН-8.

Машини для обробітку грунту. Основними операціями при обробітку грунту є оранка, глибоке розпушування, культивація і боронування.

Технічне обслуговування машин для обробітку грунту нескладне і не викликає особливих утруднень. Машини легко за допомогою авто зчіпок приєднують чи навішують на трактори. Проте при складанні агрегаті в із плугів ПЛН-6-35, ПТК-7-35, борін ЗОР-0,7 та інших необхідні допоміжні працівники, робота яких пов’язана з небезпекою травмування.

Відсутність пристрою для роботи з авто зчіпкою на плузі-розпушувачі ПРВН-1,5А також збільшує трудомісткість навішування його на трактор. Складне і трудомістке встановлення робочих органів на бороні БП-8.

Трудомісткість технологічного обслуговування значно підвищується за низької технічної надійності й довговічності машин, таких, як плоско різи-глибокорозпушувачі КПГ-2-150, протиерозійні і штангові культиватори.

Транспортування плугів, культиваторів і борон по дорогах, якщо їх габарити перевищують допустимі. Складне і небезпечне. До того ж встановлені на машинах світлоповертачі, що підвищують безпеку транспортування у нічний час, і служать не більше одного року, їх систематично треба відновлювати.

Переведення машин з робочого положення у транспортне, і навпаки, не завжди легке і безпечне. Так, культиватори для суцільної культивації КРШ-8,1 переобладнують вручну із застосуванням зусилля понад 200 Н.

Під час обробітку ґрунту механізатор контролює якість та за орієнтирами спрямовує агрегат. У разі забивання робочих органів рослинними рештками, механізатор змушений зупинити агрегат, і вручну чи за допомогою пристроїв очищати їх. Це найбільш стомлюючі і небезпечні робочі операції.

Машини для сівби і садіння. В основному на сівбі тракторист обходить ся без допомоги причіплювачів. Проте внаслідок недосконалості конструкції деяких сівалок, а також складності технологічних процесів, наприклад, при садінні розсади, ще використовується операція садильників

Робочі місця на машинах обладнують підніжною дошкою (на зернових сівалках) чи сидіннями (на садильних машинах). Іноді підніжна дошка призначається для підвищення зручності обслуговування під час заправки сівалки насінням і добривами.

Сидіння на машинах, як правило, малі, не відповідають стандартам по висоті, ширині та глибині. Крім того, вони не регулюються по висоті і положенню. Простір для ніг вкрай обмежений. Все це зумовлює незручну, без можливості заміни робочу позу з елементами статичних напруг, що особливо характерно для машин для садіння цукрових буряків.

Робоча поза тракториста під час роботи із сівалками нераціональна. Для контролю за точністю руху по сліду маркера він змушений нахилятися вперед і праворуч, а при роботі без причіплювача – постійно повертатися назад для контролю за якістю сівби. В останні роки розроблені і встановлюються автоматичні пристрої для контролю за роботою висівних апаратів і рівнем насіння у ящиках зернових і бурякових сівалок. Робота на сівалках досить трудомістка, внаслідок ручного перенесення насіння і добрив під час завантаження сівалок, очищення сошників. Якість сівби оцінюється, в першу чергу, прямолінійністю і точністю руху агрегату по сліду маркера, що дуже складно забезпечити внаслідок нестійкості машини. При цьому механізатор змушений робити до 60 робочих рухів рульовим колесом за хвилину, що, природно, призводить до швидкого стомлення.

Велика частота робочих рухів (до 50-60 на хвилину) спостерігається також у робітників під час виконання операцій на садильних машинах, що також пов’язане із небезпекою травмування.

Сівалки, як правило, не є джерелом шуму. Проте в останні роки розробляються агрегати, на яких насіння вноситься в ґрунт повітряним потоком. Встановлені на них компресори є джерелами високочастотного шуму.

Робота на сівалках пов’язана із значною вібрацією, яка часто обмежує робочу швидкість агрегату. Сошники, котки і колеса сівалок, особливо на сівбі культур у теплий період при низькій вологості ґрунту (наприклад, кукурудзи, рису, картоплі, озимих культур) спричиняють значну запиленість повітря

Насіння майже всіх культур протруюється, тому можливе ураження працюючих під час його навантаження. При роботі сівалок з компресорами частинки пилу з насіння можуть потоком повітря відноситися у зону дихання механізаторів.

Технічне обслуговування більшості сівалок через особливості конструкції утруднене. Так, незважаючи на розробку і впровадження автоматичних зчіпок, компоновка агрегату з трактора і сівалки у деяких випадках складна і небезпечна (СПЧ-6М, СЗУ-3,6), особливо при складанні агрегата з кількох сівалок (2СУПП-6). Трудомістким є переобладнання сівалок (ССТ-18) з робочого положення у транспортне і, в першу чергу, встановлення маркерів і фік­сація коліс.

До транспортування по дорогах більшість сівалок пога­но пристосована (за винятком сівалки ССТ-18). Їх габари­ти у транспортному положенні утруднюють зустрічний ро­з'їзд та обгін під час руху по дорогах.

Технологічне обслуговування сівалок також складне внаслідок великої висоти підніжних дошок, відсутності на них опорно-запобіжних спинок і значної висоти завантажу­вальних отворів тукових баків. Найбільш трудомісткі і не­зручні операції — очищення сошників насінне- і туковисів­них апаратів. Сівалки мають також велику кількість точок мащення, до того ж доступ до них утруднений.

Машини для догляду за посівами. Група машин по до­гляду за посівами включає борони, проріджувачі, розпушу­вачі та інше. Більшість робіт з догляду за посівами вико­нують під час руху агрегатів точно по міжряддях, що зу­мовлює напруженість праці механізаторів у зв'язку із ви­мушеною робочою позою і великою кількістю робочих ру­хів. Введення автоматичного керування рухом агрегатів по міжряддях значно полегшує працю механізатора, проте по­дібні системи поки що проходять лише випробування і не випускаються серійно. Частота робочих рухів при керуван­ні агрегатами досягає граничної (50—60 на хвилину) при швидкості 5 км/год. До того ж, роботи по догляду за посі­вами припадають на найбільш жаркий період (червень — липень), часто за екстремальних метеорологічних умов. Все це обмежує можливість повного використання швидкісних характеристик сучасної техніки.

Основна частина машинпо догляду за посівами добре пристосована для транспортування по дорогах. Наприклад, культиватори УСМК-5,4Б та КРШ-8,1 обладнані спеціаль­ним пристроєм для зручного транспортування. Навіска машин на трактори зручна і безпечна.

Технічне обслуговування культиваторів, зокрема росли­нопідживлювачів, трудомістке, тому що внаслідок підви­щеної корозії регулювальних пристроїв зусилля на них значно зростають. Технологічне обслуговування також утруднене, тому що робочі частини часто забиваються, а очищення їх нелегке. Використовувати працю причіплюва­чів на начіпних машинах заборонено. Ускладнює роботу ме­ханізаторів на культиваторах-рослинопідживлювачах і від­сутність пристроїв для контролю за роботою туковисівних апаратів і рівнем добрив, наприклад на культиваторах УСМК-5,4Б і КРН-5,6.

Дата добавления: 2014-11-29