Визначення ефективності дії стояночних гальм

- Машину (тракторний потяг) встановлюють в загальмованому стані при дії робочих і стояночних гальм на ділянці сухої укотаної грунтової дороги з подовжнім ухилом, регламентованим нормативно-технічною документацією, але не менше: 20°—для колісних тракторів, 30° — для гусеничних тракторів і 12° - для решти машин і причепів. При цьому вологість грунту на глибині 5 і 10 см — не більше 15%, твердість — не меншого 3 мПа, швидкість вітру — не більше 3,0 м/с.

- Після розгальмовування робочих гальм гальмування
забезпечують стояночними гальмами. Значення сили, що прикладається до органу управління стояничними гальмами, повинне бути
не більш вказаного в ГОСТ 12.2.019—76.

- Випробування машин (тракторних потягів) проводять в положеннях, відповідних підйому і спуску, на одній і тій же ділянці дороги. У кожному положенні випробування проводять двічі. Тривалість кожного випробування і інтервали між окремими гальмуваннями — не менше 5 хвилин.

- Початок відліку часу випробування стояночних гальм повинен відповідати моменту виключення робочого гальма.

- Сили опору переміщенню органів управління стояночними гальмами реєструють безперервно до установки важеля на фіксатор.

- Ефективність дії стояночних гальм оцінюють по відсутності провертання коліс машини протягом часу випробувань.

Якщо колеса машини за 5 хвилин і більш не провертаються, стояночне гальмо вважається придатним.

Гальмівний шлях S вимірюють рулеткою від контрольної точки Б у момент натиснення на педаль гальма до точки B^/ після зупинки машини згідно рис. 36, б). Непрямолінійність руху А вимірюють згідно рис. 36 б).

Початкову швидкість гальмування визначають по спідометру або по проходженню мірної ділянки шляху за одиницю часу. Час пройденої мірної ділянки шляху і час гальмування вимірюють секундоміром.

Ефективність дії зупинних гальм оцінюють по величині гальмівного шляху S (м), часом випередження дії гальм причепа і відсутністю занесення машини вліво або вправо від прямолінійного руху.

Гальмівний шлях S вимірюють рулеткою від контрольної точки Б у момент натиснення на педаль гальма до точки B^/ після зупинки машини згідно рис. 5.5, б). Непрямолінійність руху А вимірюють згідно рис. 5.5, б).

Початкову швидкість гальмування визначають по спідометру або по проходженню мірної ділянки шляху за одиницю часу. Час пройденої мірної ділянки шляху і час гальмування вимірюють секундоміром.

Величина гальмівного шляху не повинна перевищувати розрахункової (5.1, 5.2) або даної в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 -Гальмівний шлях машин^*, м

Транспортний засіб	Шлях гальмування
Трактори тягового класу (кН): до 4 понад 4 до 4 з одним причепом понад 4 з одним причепом до 4 з двома причепами понад 4 з двома причепами	6,5 6,5
Самохідні комбайни

^* Шлях гальмування колісних тракторів і тракторних поїздів, складених на базі колісних тракторів, при швидкості руху 20 км/г і одноразовому натисканні на педаль робочого гальма.

Оцінка виснажуваності гальмівної системи полягає у визначенні тиску в ресивері після кожного з п'яти повних гальмувань і у визначенні кількості повних гальмувань до зниження тиску в ресивері а 50% від номінального значення. Випробування проводять при оцінці ефективності гальмівних систем, відключеному компресорі і номінальному тиску в ресивері Якщо гальмівний шлях буде білше допустимого або машина не утримується стояночним гальмом більше 5 хвилин, або сила опору складає більше 300 Н, або тиск в ресивері впаде після п'яти повних гальмувань більш ніж на 50% від номінального, або відхилення траєкторії руху трактора при гальмуванні буде більше 0,5 м, то машина не допускається доексплуатації.

На експлуатаційну безпеку тракторів та самохідних сільськогосподарських машин впливає також тиск у шинах коліс. Його вимірюють шинними манометрами і порівнюють з нормативним. При цьому також перевіряють ступінь спрацювання протектора шин (грунтозачепів). Шини, висота протектора в яких менша за 2 мм, з експлуатації знімаються. Трактори, висота протектора коліс в яких наближається до 2 мм не рекомендується випускати в рейс у період обледеніння доріг, у дощову погоду, тощо.

Оцінка санітарно-гігієнічних показників робочого місця (параметри мікроклімату; загазованість і запилена робочого місця; шум і вібрація; напруженість праці механізатора) проводиться по методиках, описаних раніше.

Оцінка штучної освітленості робочих поверхонь машин і інших місць, освітлення яких необхідне при виконанні технологічних процесів, проводиться установкою чутливого елементу люксметра Ю-16 перпендикулярно лінії погляду незалежно від положення освітлюваної поверхні.

-Минимальная штучна освітленість (у лк), необхідна для виконання роботи, повинна складати: робочих органів—20, місця вивантаження (завантаження) —10, місця регулювання, ремонту і кріплень — 100, найважливіших ділянок відкритого робочого простору — 10, сходів, переходів —3 лк.

Оцінка видимості з сидіння оператора і оглядовості машин, за якими необхідно вести спостереження (робочої зони, орієнтирів для руху, робочих органів, сліду маркера, місць вивантаження технологічного продукту і ін.) визначають методом фотографування, огляду або світло-тіньовим методом на спеціальному майданчику. Джерело світла потужністю випромінювання 200 Вт встановлюють вкабіні. На площі круга радіусом 15 м визначають видиму і невидиму зони попереду і ззаду. По відношенню видимої площі SB (не закритою тінями) до площі S півкола визначають коефіцієнт оглядовості.

Коефіцієнт оглядовості повинен складати не менше 0,7.

Існують програми для оцінки безпечності мобільних і стаціонарних машин. Аналізуючи по цім про­грамам небезпечні умови і небезпечні дії, будуються блок-схеми для визначення закономірностей формування потенційної небезпеки. Далі по їх вагомості (табл.1.3) визначають їх експлуатаційну надійність.

Таблиця 1.3 – Вагомість потенційної небезпеки

Дата добавления: 2014-11-29