Заняття №1. Українська пісня може кожне серце полонить (М

ТИЖДЕНЬ №4

Вправа 5

Вправа 4

Вправа 3

Вправа 2

Вправа 1

Зразок розбору

Українська пісня може кожне серце полонить (М. Риль­ський).

Пісня - іменник, поч. ф. пісня, загальна назва, назва неіс­тоти, слово з конкретним значенням, жіночого роду, в однині, в називному відмінку; І відміна, м'яка група, пишеться без ь; слово непохідне; у реченні виступає підметом.

Серце - іменник, поч. ф. серце, загальна назва, назва не­істоти, слово з конкретним значенням, середнього роду, в од­нині, в знахідному відмінку; II відміна; м'яка група; пишеть­ся без д (відбулося спрощення на письмі та у вимові); слово непохідне; у реченні виступає прямим додатком.

Єднанням - іменник, поч. ф. єднання, загальна назва, наз­ва неістоти, абстрактний іменник, середній рід, вживається лише в однині, стоїть в орудному, відмінку; II відміна, м'яка група; у слові є подовження н; слово утворене суфіксальним способом: єдиний - єднати

Тренувальні вправи:

Прочитайте текст, випишіть іменники і визначте їх рід:

Ф’ючерна угода - термінова угода, яка передбачає купів люпродаж права на товар з поставкою у майбутньому. При цьому партнери не розраховують передати один одному цінності, які купуються або продаються. Мета угоди - одержання різниці в ціні за період між укладанням контракту і його виконанням. Через те ф’ючерний контракт не може бути ліквідований. Його анулювання можливе лише в разі підписання протилежної угоди або повної поставки реального товару в зазначені терміни.

До іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за родом занять, доберіть, де це можливо, іменники жіночого роду, утворені за допомогою суфіксів:

Президент, гімназист, декан, студент, співак, мисливець, велосипедист, художник, фінансист, князь, академік, директор, стажист, менеджер, лікар, продавець, секретар, спікер, мрійник, укладач, дилер, комерсант.

Доберіть і запишіть 10 слів «спільного роду» і складіть з ними речення.

Перекладіть слова українською мовою, визначте й зіставте категорію роду в обох мовах, складіть з цими словами речення:

Алтей, боль, дробь, корь, путь, сажень, кризис, президиум, филиал, степь, кровь, папоротник, пижма.

Доберіть і запишіть речення, в яких речовинні іменники вживалися б:

а) в однині; б) в множині.

Прикметник. Правопис прикметників. (2 год.)

ПРИКМЕТНИК

Прикметник - самостійна змінна частина мови, яка відповідає на питання який? чий? котрий? і виражає ознаку предмета (його колір - золотий, білий; матеріал - глиняний, стальний; розмір - великий, середній, маленький; смак - солодкий, кислий, солоний; зовнішній вигляд - міцний, вес­нянкуватий, рум'яний, смішний; за розміщенням у часі і просторі - тутешній, пізній, вранішній, місцевий, сільський; за приналежністю - братова хата, тітчин прихід і под.).

Прикметник (лат. adjectivum) - це частина мови, яка має категоріальне значення непроцесуальної ознаки предмета, вираженої синтаксичними категоріями роду, числа, відмінка. Значення ознаки предмета є категоріальним (класифікуючим) значенням прикметника як частини мови.

Під ознакою розуміють властивості, якість, відношення, явища, якими характеризується предмет. Це може бути: колір (біла хустка, голубі очі, жовто-блакитний прапор), смак (солодке яблуко, гіркий перець), розмір (великий міст, малий палець), матеріал (цегляний будинок, капронова блузка),внутрішні (психологічні) риси людини (добра людина, щедрий дідусь, надійний друг, сміливий воїн, мудрий наставник), зовнішні риси людини чи тварини (бадьорий хлопець, красива дівчина, міцний козак, худий кінь), властивості предметів (м'яке ліжко, зручне крісло, цікава книжка), відношення до простору (польові квіти, гірські потоки, лісова пісня, космічна ракета), відношення до часу (нинішні звичаї, вчорашній день, сьогоднішня газета, ранкова зарядка), приналежність (батьків портфель, материна сукня), характеристика за дією (лякливий хлопець, сварлива жінка, вертляве дитя), відношення до числа (третій, сьомий), якість (золоті слова, умілі руки, професійний висновок, ґрунтовне пояснення, повна відповідь) тощо.

Якісні і відносні прикметники протиставляються за ступенем вияву ознаки.

Категорією ступеня вияву ознаки називається така категорія, яка вказує на рівень і інтенсивність вияву ознаки одного предмета відносно іншого або ознаки того самого предмета в різний час: День світліший ночі. Сьогодні день тепліший. Іншими словами: категорія ступеня вияву ознаки – це відношення ознаки предмета до рівня і інтенсивності її вияву. Вона має чотири грамеми: нульовий ступінь, вищий ступінь (компаратив), найвиший ступінь (суперлатив), абсолютний ступінь (елатив).

Нульовим ступенем називається прикметникова словоформа, яка називає ознаку предмета в її звичайному, нормальному вияві (стані) без порівняння зі станом тієї ж ознаки в іншому предметі або в інший час: білий папір, ніжний погляд, добрі слова. Виражається він семантикою прикметника та формами роду, числа і відмінка: білим папером, ніжним поглядом, добрими словами. Нульовий ступінь виявляється в будь-якій прикметниковій словоформі. Він є початковою, вихідною точкою (чи рівнем) ступеня вияву ознаки. Нульовий ступінь прикметника своєю семантикою та граматичною формою не відрізняється від звичайних словоформ. Отже, нульовий ступінь є ступенем не порівняння, а ступенем вияву ознаки.

Вищим ступенем порівняння (компаративом) називається така прикметникова словоформа, яка своєю семантикою і словотвірною будовою вказує на те, що та сама ознака в одному предметі виявляється в більшій (меншій) мірі, ніж в іншому, або в тому ж самому предметі, але в іншій час: Блукають люди, чорніші чорної землі (Шевченко); Дні стали коротші, а ночі – довші; Батько вищий матері; Мати ніжніша батька.

Найвищим ступенем порівняння (суперлативом) називається така прикметникова форма, яка своєю будовою зказує на те, що та сама ознака в одному предметі виявляється з найбільшій (найменшій) мірі, ніж в іншому, або втому самому предметі, але в іншій час: Найтеліші дні у наших краях бувають в червні. Найкращий подарунок – твоя посмішка.

Не мають форм ступенів порівняння:

1. назви абсолютних ознак, що не виявляються в більшій або меншій мірі: босий, голий,.жонатий, заміжня, мертвий, німий, сліпий, живий;

2. назви масті тварин: буланий, вороний, гнідий, зозулястий, мурий,попелястий, чалий;

3. назви кольорів, утворені відносно недавно від іменників: бордовий,пурпуровий, салатовий, фіолетовий, цеглястий, смарагдовий,голубий, шоколадний;

4. якісні прикметники з суфіксами -уват-, -юват- (тонкуватий,зеленкуватий, смаглюватий); -ав-, -яв- (синявий, жовтавий); -ущ-,-ющ- (худющий, проклятущий, багатющий); -езн- (широчезний,величезний); -енн- (широченний); префіксами пре-, над-, за-ультра- (пречудовий, надлишковий, заширокий, ультракороткий);

5. прикметники суб'єктивної оцінки з суфіксами -еньк-, -есеньк,-ісіньк-, -юсіньк-: чистенький, дрібнесенький, новісінький,тонюсінький;

6. складні прикметники, що називають ознаку з відтінком: гіркувато-солоний, кислосолодкий, світло-сірий, темно-синій, чорно-білий,жовто-блакитний;

7. складні прикметники з компонентом -подібний, -видний: колоподібний, людиноподібний, зерноподібний, змієвидний;

8. більшість складних прикметників іменниково-прикметникового
типу: білобокий, білосніжний, блакитноокий, високочолий;

9. віддієслівні прикметники з префіксом не-: невиконаний, невідступний, невмирущий, невсипущий, невпинний, непохитний;

10. прикметники з суфіксами -анн-, -ен-: невпізнаний, невблаганний, недоторканий, нездоланний, незціпенний, нескінченний.

Вищий ступінь порівняння прикметників твориться за допомогоюсуфіксів -іш- або - ш-, які додаються до основи перед закінченням: зелений - зелен іш ий, щирий - щир іш ий; молодий - молод ш ий, дешевий - дешев ш ий.

1. Суфікс -іш- завжди пишеться з і: стрункий - стрункіший, сухий – сухіший, свіжий - свіжіший, гарячий - гарячіший.

2. При додаванні суфікса -ш- можуть виникати близькі за зву­чанням звукосполуки [жч] (якщо твірна основа закінчується на г, з, ж) і [шч] (якщо твірна основа закінчується на с). Ці звукосполуки на письмі позначаються відповідно буквами жч і щ.

3. Буква щ пишеться лише в трьох прикметниках: ви щ ий, тов щ ий (і товстіший), кра щ ий.

У семи прикметниках пишуться букви жч: бли жч ий, ва жч ий, ву жч ий, доро жч ий, ни жч ий, тя жч ий.

4. Якщо вищий ступінь прикметника творимо за допомогою слова більш, то прикметник ставимо в звичайній формі:. яскравий — більш яскравий (ане «більш яскравіший»), рішучий — більш рішучий (а не «більш рішучіший»).

5. Порівняння приєднуються до прикметників вищого ступеня обов'язково за допомогою слів ніж (таке порівняння виділяється комами), від, за: сильніший за мене (а не «сильніший мене»); розумніший від інших; кращий, ніж усі.

Особливості написання прикметників, на які слід звернути увагу

1. У суфіксах із значенням здрібнілості чи пестливості -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юеіньк-, атакож у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк- ставиться м'який знак: величенький, малесенький, дрібнісінький, вузісінький, батьківський, молодецький, бузь­кий (від Буг) (не плутати зі словами різкий, баский і под.,у яких с, з належать до кореня).

2.Суфікс -ов- пишеться в прикметниках, які утворені від основ на твердий приголосний (бурштин - бурштиновий, ро­зум - розумовий, церква - церковний), а також якщо наго­лос падає на закінчення (польовий, дощовий, чайовий).

3.Суфікс -ев-, -єв- використовується в прикметниках, ут­ворених від основи на м'який приголосний або шиплячий (ж, ч, ш), якщо наголос падає на основу (життя - життєвий, суть - суттєвий', овоч - овочевий, рожа - рожевий).

4.Суфікс -ичн- пишеться після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (правило «дев'ятки»), -ічн- після інших приголосних, що не ввійшли до «дев'ятки», -їчн після голосних у прикметни­ках, що походять від іншомовних слів (епізод — епізодичний, поет — поетичний; історія — історичний; еконЬміка — еко­номічний, офтальмолог — офтальмологічний, географія — гео­графічний; герой — героїчний, проза — прозаїчний).

5.-нн- пишеться в прикметниках, утворених від іменни­ків з основою на н (лимон — лимонний, день — денний), а також у наголошених суфіксах -енн-, -анн-, -янн- прикметни­ків, що вказують на найвищу мір'у ознаки (страшенний, ви­соченний, здоровенний, широченний, невблаганний, невпізнан­ний, незбагненний, нездоланний, незліченний, незрівнянний, неоціненний, неподоланний, непримиренний, несказанний, нескінченний — не плутати з дієприкметниками: незлічений, несказаний, неподоланий, нескінчений і под.), або є запози­ченнями із старослов'янської мови (блаженний, благословен­ний, мерзенний, священний, окаянний, огненний).

6.Прикметники пишуться з не разом:

-якщо без не прикметник не вживається: невгамовний, нестерпний, недбалий, незрівнянний, нездоланний;

-якщо слово можна замінити синонімом без не: недур­ний — розумний, невисокий — низький, непоганий — хо­роший, гарний.

7. Прикметники пишуться з не окремо:

-якщо до прикметника є протиставлення: не велика, а дрібна картопля;

-якщо між прикметником та іменником не можна постави ти дієслова є, був: ранок не холодний — ранок не є холод ний (хоч можливі й варіанти, залежно від задуму мовця);

- якщо прикметники мають пояснювальні слова з ні або якщо перед прикметниками стоять слова далеко, аж ніяк, зовсім: аж ніяк не сумний, зовсім не смачний.

8. Пишуться разом:

-складні прикметники, утворені від словосполучення при*
дсметника з іменником: важка атлетика — важкоатле

. тичний, лівий берег — лівобережний;

-складні прикметники з першою основою — прислівни­ком: легкопоранений, внутрішньошкільний;

-складні прикметники, першою частиною яких є числів­ник, написаний буквами: дев'ятиповерховий, семизнач ний, стоп'ятдесятирічний (але 150-річний);

-прикметники, що перейшли в іменники: військового бов'язаний, військовополонений;

-складні прикметники на позначення наукових термінів: складносурядний, зернобобові, двовуглекислий.

9. Пишуться через дефіс:

-складні прикметники, утворені від складних,іменників, що пишуться через дефіс: віце-президент — віце-прези-дентський, соціал-демократ — соціал-демократичний;

-складні прикметники, що складаються із незалежних прикметникових основ: навчально-виховний, суспільно-політичний, професійно-технічний;

-складні прикметники з першою частиною на -ико, -іко: історико-культурний, механіко-математичний, фізи-ко-технічний; військово-, воєнно-: військово-морський, воєнно-стратегічний;

-складні прикметники на позначення відтінків кольорів, "смаків: блідо-рожевий, кислувато-солодкий, темно-синій, сіро-буро-малиновий (про змішані різнорідні кольори); але: жовтогарячий, червоногарячий (винятки);

-назви сторін світу: південно-західний, північно-східний;

-повтори однакових та споріднених слів: зелений-зелений, високий-превисокий, добрий-добренький.

10. Пишуться окремо:

- сполучення прислівника з прикметником, які не зли­ваються в одне слово (логічний наголос зберігається на

прикметникові): абсолютно сухий, суспільно корисний, різко відмінний, хімічно нейтральний та ін.

Написання прізвищ прикметникової форми

Особливі труднощі в написанні прізвищ-бувають при пере­кладі з російської мови слов'янських прізвищ прикметнико­вого походження.

Тому слід врахувати такі особливості:

І. Російський звук є після приголосних передається ук­раїнським є: Александров, Бестужев, Венгеров, Веселовсь-кий, Державін, Кузщцов, Лєрмонтов, Петров, Федін, Шмельов і под.

2.Російський звук є передається: українською буквою є на початку слів, після голосного, ь та апострофа: Євтушевський, Єршов, Єгоров, Єфимов; Бердяєв, Вересаєв, Достоєвський; Аляб'єв, Григор'єв; Афанасьєв, Євгеньєв; у суфіксах -єв, -єєв, що стоять після приголосних (крім шиплячих та р, ц): Медведєв, Гордєєв, Менделєєв, але: Усольцев, Аракчеєв, Андреєв, Плещеєв;

3.Є пишеться також, коли російському є в корені відпові­дає українське і: Бєлінський (білий), Лєсков (ліс, ліска), Рєпін (ріпа), Звєрев (звір), Мєстечкін (місто).

4.Російська літера є передається:, українським буквоспо-лученням йо на початку, слова, після голосних та б, п, в, м, ф (коли є позначає -сполучення й + о): Йоржиков, Майоров, Воробйов; буквосполученням ьо після м'якого чи пом'якшеного приголосного (коли є позначає сполу­чення м'якого приголосного з о): Алфьоров, Корольов, Тьоркін. Але в прізвищах, утворених від однакових за звучанням у російській та українській мовах імен, пишеться є: Артемов, Семенов, Федоров, Северинов, Феофанов; є передається через о наголошене після ч, щ: Грачдв, Пугачов, Щипачов, Хрущов.

Російський звук и передається: літерою і на початку сло­ва, після приголосних (крім шиплячих та ц): Ігнатьєв, Ісаєнков, Гагарін, Пушкін, Мічурін; літерою ї піс­ля голосного, ь та апострофа: Воїнов, Мар'їн, Ільїн; и після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед

2. приголосним: Гаршин, Гущин, Чичиков, Шишкін, Щиглов; так само і в іншо­мовних прізвищах: Джигарханян, Цицерон, Вашингтон.

У прізвищах, які походять від спільних слів українсь­кої та російської мов, пишеться и: Борисов, Виноградов, Данилов, Миронов, Мишкін, Одинцов, Тимофєєв, Титов, але Нікітін, Ніколаєв, Філіпов (бо імена звучать по-ін­шому - Микита, Микола, Пилип). 6. Російський звук ьі передається українським и: Чернишов, Рибаков, Циганський, Бєлих.

Розбір прикметника як частини мови

1.Слово. Частина мови.

2.Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).

3.Група - якісний, відносний чи присвійний.

4.Ступінь порівняння (для якісних), форма ступеня порів­няння (звичайна, проста, складна, складена).

5.Рід, число, відмінок, тверда чи м'яка група.

6.Особливості написання.

7.Синтаксична роль.

Дата добавления: 2014-11-29