Суть фінансового аналізу

Методика фінансового аналізу включає три взаємозв'язаних блоки: 1) аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; 2) аналіз фінансового стану підприємства; 3) аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення, трансформації і викорис­тання інформації фінансового характеру, який має на меті:

оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підпри­ємства;

оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення;

- виявити доступні джерела коштів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації.

спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів. В основі фінансового аналізу, так само як і фінансового ме­неджменту в цілому, лежить аналіз фінансової звітності. Для Ук­раїни ця частина фінансового аналізу має пріоритетне значення че­рез ряд обставин, зокрема недостатня розвинутість фінансового ринку знижує значимість аналізу ринків.

Категорії фінансового аналізу — це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. В їх числі: фактор, модель, ставка, процент, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, лівериджта ін. Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу — це сукупність за-гальнонаукових і конкретно-наукових способів використання по­казників фінансової діяльності господарюючих суб'єктів. Принци­пи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його мето­дології і методики. До них належать: системність, комплексність, регулярність, об'єктивність тощо.

Фінанси підприємств

Аналіз фінансового стану переслідує кілька цілей: ідентифікацію фінансового стану;

- виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому
розрізі;

виявлення основних факторів, які викликали зміни у фінан­совому стані;

- прогноз основних тенденцій у фінансовому стані.

Фінансовий аналіз проводиться з допомогою різного виду мо­делей, які дозволяють структуризувати та ідентифікувати взаємо­зв'язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі відомі так само, як моделі описового ха­рактеру і є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, представлен­ня фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикаль­ний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних ко­ефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі базуються на використанні інформації бухгалтерської звітності.

В основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухгалтерської звітності — у вигляді відносних величин, які харак­теризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих вели­чин. Це дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зру­шення в складі господарських засобів і джерел їх покриття.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окре­мих статей чи їх груп, які входять у склад бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить визначення базисних темпів росту балансових статей чи статей звіту про прибутки і збитки.

Система аналітичних коефіцієнтів — провідний елемент аналізу фінансового стану, який застосовується різними групами користу­вачів: менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кре­диторами та ін. Відомі десятки цих показників, тому для зручності вони поділяються на кілька груп. Найчастіше виділяють п'ять груп показників за такими напрямами фінансового аналізу:

1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описа­ти і проаналізувати здатність підприємства відповідати за своїми поточними зобов'язаннями. В основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея співставлення поточних активів (оборот­них коштів) з короткостроковою кредиторською заборгованістю. В результаті розрахунку встановлюється, чи достатньою мірою

Р.А. Слав'юк

підприємство забезпечене оборотними коштами, необхідними для розрахунків з кредиторами за поточними операціями. Оскільки різні види оборотних коштів мають різний ступінь ліквідності (кон­вертації в абсолютно ліквідні кошти — грошові кошти), розрахову­ють кілька коефіцієнтів ліквідності.

2. Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу коштів діяльність будь-якого підприємства являє собою процес безперерв­ної трансформації одних видів активів в інші:

де ГК — грошові кошти;

СС — сировина на складі;

ЯВ — незавершене виробництво;

/77 — готова продукція;

КР — кошти в розрахунках.

Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності мо­же бути оцінена тривалістю операційного циклу, яка залежить від оборотності коштів у різних видах активів. При інших рівних умо­вах прискорення оборотності свідчить про підвищення ефектив­ності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефек­тивності використання матеріальних, трудових і фінансових ре­сурсів: фондовіддача, коефіцієнти оборотності коштів у запасах і розрахунках.

3. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників
оцінюються склад джерел фінансування і динаміка співвідношення
між ними. Аналіз базується на тому, що джерела коштів відрізня­
ються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надій­
ності, степенем ризику тощо.

4. Аналіз рентабельності. Показники цієї групи служать для
оцінки загальної ефективності вкладення коштів у дане підпри­
ємство. На відміну від показників другої групи, тут абстрагуються
від конкретних видів активів, і аналізують рентабельність авансо­
ваного капіталу і рентабельність власного капіталу.

5. Аналіз становища і діяльності на ринку капіталів. У межах
цього аналізу виконуються просторово-часові співставлення по­
казників, які характеризують становище підприємства на ринку
цінних паперів: дивідендний вихід, дохід на акцію, цінність акції
тощо. Цей момент аналізу виконується, головним чином, в компа­
ніях, зареєстрованих на біржах цінних паперів, де вони тримають
свої акції. Будь-яке підприємство, яке має тимчасово вільні грошові

Фінанси підприємств

кошти і яке бажає вкласти їх у цінні папери, також орієнтується на показники даної групи.

Предикативні моделі — це моделі прогнозуючого характеру. Вони використовуються для передбачування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширеними з них є: розрахунок точки критичного обсягу продаж, побудова пе­редбачуваних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жор­стко детерміновані факторні моделі і регресивні моделі), моделі си­туаційного аналізу.

Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими за бюджетом. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансо­вому аналізі. їхня суть зводиться до встановлення нормативів з кож­ної статті витрат за технологічними процесами, видами виробів, центрами відповідальності тощо і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз значною мірою базується на засто­суванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Дата добавления: 2014-11-29