Особливості будови і фізіології

План

Тема 3. Клас Сцифоїдні медузи.

1. Особливості будови і фізіології.

2. Життєвий цикл медуз.

3. Коралові поліпи. Морфофізіологічна характеристика різних груп коралів.

4. Коралові рифи.

Сцифоїдні (Scyphozoa) — клас тварин, що в найбільшій мірі відповідають загальному уявленню про «медузу». Сцифоїдні медузи населяють всі океани та майже всі моря світу, і можуть витримувати широкий спектр солоності та температур. Найбільша кількість видів мешкає в мілких прибережних водах, але кілька видів населяють глибини до 4600 метрів. В північних приполярних широтах великі сукупчення медуз довжиною в кілька кілометрів подеколи унеможливлюють рибальство з огляду на забивання рибальских сіток.

Розміри медуз варіюють від дванадцяти міліметрів до більш ніж двох метрів в поперечнику. Найбільшою сцифоїдною медузою (а також найбільшим неколоніальним кишковопорожнинним взагалі) є медуза Cyanea arctica, котра має щупальця довжиною більш ніж 40 метрів.

Сцифоїдні медузи (як і всі медузи загалом) не мають твердого скелету та спеціальних органів дихання та виділення. Їхній життєвий цикл полягає в чергуванні фаз сидячого поліпа та вільно плаваючої медузи, хоча в даному класі типу Кишковопорожнинних медузоїдна стадія майже завжди домінує.

Фізіологія. Кількість органів у сцифоїдних зазвичай кратна чотирьом. Загалом тіло сцифоїдних складається з двох досить тонких шарів клітин — зовнішнього (ектодерми) та внутрішнього (ентодерми), проміжок між якими заповнений драглистою субстанцією, що називається мезоглія. Мезоглія в сцифоїдних вельми товста і має консистенцію желатину — завдяки цьому медузи отримали свою англійську назву «jellyfish». Медузи мають просту травну (кишкову) порожнину, або коелентерон, що виконує одночасно функції стравоходу, шлунку та кишечника, з одним отвором, що одночасно виконує функціі рота та анального отвору. Від коелентерону відходять радіальні канали, які поділяються на перирадіальні (відходять безпосередньо від коелентерону, доходять до району розташування ропаліїв), інтеррадіальні (відходять від кишень коелентерону, доходять до району розташування ропаліїв) та адрадіальні (відходять від кишень коелентерону, не доходять до ропаліїв).

Рот сцифоїдних медуз знаходиться на кінці циліндру різної довжини, що називається манубріум, і облямований лопатями, кількість яких варіює від чотирьох до восьми; їхньою основною функцією є передача до ротового отвору здобичі. Край купола медуз облямований щупальцями, основною функцією яких є лови дрібної здобичі. Форма та забарвлення медуз можуть бути дуже різними, але загалом вони мають форму дзвона; близько 97 % відсотків маси їхнього тіла складає вода, тому їхнє тіло є напів- або майже прозорим. Також це є причиною того, що всі медузи можуть легко зазнавати механічних ушкоджень.

Більшість сцифоїдних здатні до активного плавання завдяки м'язовим скороченням волокон, що лежать в мезоглії. Нервова система є сіткоподібною за винятком ряду Coronatae, у якого, як і в класі Cubomedusae, наявне навколоротове нервове кільце. Контроль за пульсацією дзвона під час руху сконцентрований в групах нейронів, що лежать біля краю тіла.

Чутливість до зовнішніх подразників забезпечується рецепторами, які можуть розрізняти світло, запахи та механічні подразники і, завдяки сітчастій нервовій системі, передавати подразнення та координувати реакцію організму. Також сцифоїдні медузи мають специфічні органи рівноваги, що називаються ропалії. Ропалії мають приблизно грушкувату форму, і складаються з статоциста, детектора механічного подразнення, що називається чутливою війкою, та нервового волокна, що від неї відходить. Ропалії розташовані по краю купола. При похиленні тварини в бік розташування ропалію статоцист натискає на чутливу війку, яка, в свою чергу, викликає нервовий електричний імпульс у приєднаному до неї нейроні. Завдяки додатковому збудженню, що виникає в даній області нервової системи, скорочення цієї частини куполу посилюється, і медуза відновляє рівновагу.

Органи зору медуз представлені досить примітивними очима; також деякі види медуз мають спеціалізовані органи чутливості до дотику, що називаються сенсорними складками.

Дата добавления: 2014-11-29