Висновок. 1. Природа наділила людський організм високими резервами стійкості та надійності

1. Природа наділила людський організм високими резервами стійкості та надійності.

2. Досягнення людини в галузі науки, техніки при створенні комфортних умов життя призвели до утворення нових видів небезпеки та до деградації резервів організму людини.

3. Один із шляхів підтримки резервів організму людини – це збалансоване харчування. Енергозабезпеченість їжі повинна відповідати енерговитратам організму.

4. Нормальна життєдіяльність людини полягає у властивості організму адекватно відповідати на різні впливи навколишнього середовища.

5.Одержання організмом інформації, від якої залежить і безпека людини, здійснюється через аналізаторну чи сенсорну систему. Головну рольу житті людини відіграє зоровий аналізатор.

6. Головноюфункцієюімунноїсистеми є підтримка антигенного гомеостазу в організмі.

Гомеостаз — стан внутрішньої динамічної рівноваги організму з постійною функціональною саморегуляцією у всіх його ланках.

9. Психологічна характеристика людини в контексті її здоровя і безпеки

9.1. Психіка людини і безпека життєдіяльності.

9.2. Емоційні якості людини

9.3. Вплив негативних факторів на здоров'я людини

9.1. Психіка людини і безпека життєдіяльності

Людина як жива істота має дні найхарактерніші складові: організм і психіку.

Організм людини - як біофізіологічна система ми розглянули раніше.

Психіка (грецьке - душевний) властивість високоорганізованої матерії, яка проявляється особою формою відображення суб’єктом об’єктивної реальності.

Психіка — не властивість нервової системи.

Нервова система — це сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Функції нервової системи людини:

- сприймає зовнішнє і внутрішнє подразнення

- аналізує, відбирає і перетворює сприйняту інформацію

- координує функції організму

Фактично люди мають дві нервові системи: центральну і вегетативну. Центральна нервова система (ЦНС) людини

Головний мозок — головна складова ЦНС.

Головний мозок керує діяльністю всього організму людини, це центр нервової системи мислення, волі і почуттів.

Вегетативна нервова система - регулює діяльність внутрішніх органів і пов'язана з центральною системою

I. Шийний відділ

II. Грудний відділ

III. Поясничний відділ

IV. Крестцовий відділ

V. Копчиковий відділ

1. Головний мозок.

2. Проміжний мозок.

3. Cе6редній мозок. 4. Міст.

5. Мозжечок. 6. Продовгуватий мозок. 7. Спинний мозок. 8. Шийне потовщення. 9. Поперекове потовщення.

10. «Конячий хвіст»

Головний мозок людини — найдосконаліший орган живої природи. Він містить 20 млрд. клітин і 300 млрд. міжклітинних з'єднань.

У людини відношення маси головного мозку до маси тіла в середньому дорівнює 2 % (1360 г).

ЦНС має функціональний симпатичний відділ із системами тривоги, захисту і мобілізації резервів.

Координація всіх цих систем здійснюється ЦНС, що забезпечує безпечне пристосування організму до змін навколишнього середовища.

Встановлено, що:

функція лівої півкулі — оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок;

функція правої півкулі — це оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів, розпізнавання складних предметів, продукування сновидінь.

Діяльність людини заснована на п'ятьох психологічних процесах: відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять і відтворення, що об'єднані центральною нервовою системою (ЦНС) людини.

Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів і пов'язана з центральною системою.

Наявність мозку, нервових систем, ендокринних залоз дає можливість організму реагувати на внутрішні або зовнішні ситуації таким чином, щоб бути готовим до можливих змін. Поведінка людини дає певне уявлення про інформацію, яку вона отримала із зовнішнього світу або від свого організму за допомогою органів чуття.

Основним механізмом діяльності ЦНС є рефлекс

Рефлекс (відображення).- відповідна реакція організму за участю ЦНС (головний мозок) на навколишню дійсність, тобто на джерела роздратування.

Однією з фундаментальних властивостей центральної нервової системи є її здатність створювати осередки гальмування і осередки активності (домінанти).

Здатність до довготривалої активної праці і протидії втомі залежить від індивідуальної витривалості нервової системи по відношенню до збуджувального та гальмівного процесів, тобто від її сили.

Від сили нервової системи залежить:

- здатність до екстреної мобілізації в аварійній ситуації;

- здатність успішно діяти, не зважаючи на відволікаючі фактори..

Іншим проявом вищої нервової діяльності людини є емоції (потрясаю, хвилюю) - це реакції на вплив зовнішніх і внутрішніх дратівників, що дуже сильно впливають на суб'єкта і охоплюють усі види чутливості. При емоціях змінюється суб'єктивний стан людини, інтелектуальна сфера працює дуже тонко. У стані спокою мислення нерідке буває шаблоновим, стереотипним.

Емоції виникають лише в тому випадку, якщо перед організмом стоїть яка-небудь задача, потреба, ціль (вижити, залишитися цілим, перемогти і т.д.), а засобів для її рішення виявляється недостатньо.

У якості засобів виступають:

1) інформація, уміння, досвід, навичка (І);

2) енергія (Е);

3) час (Ч).

Інформація - уміння, досвід, навичка, час.

Для забезпечення безпеки у виробничому процесі навчання повинне включати:

- глибокі професійні знання, правильні прийоми праці;

- розбір виробничих ситуацій з описом неправильних прийомів праці і наслідків, до яких вони приводять,

- виробниче стажування під керівництвом професіоналів;

- періодичне проведення навчання у виді різного виду інструктажів.

Для забезпечення безпеки в критичних ситуаціях (війни, конфлікти, вибухи) навчання повинно включати:

- глибокі знання причин і аналіз наслідків цих ситуацій;

- розбір критичних ситуацій з аналізом неправильного поводження людей і наслідків, до яких це поводження приводить,

- для вироблення уміння й освоєння навичок необхідно проводити навчання з використанням різного виду тренажерів, макетів і т.д.;

- "моделювання" критичних ситуацій і оцінки поводження людей.

Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з людьми, які жили 20-30 тис. років тому, то можна було б помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні якості людини, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, не стало колишньої сили, витривалості.

Незважаючи на все це, людина за минулий період пройшла шлях від першої кам'яної сокири до польоту в космос.

Усе це пояснюється специфікою еволюційного розвитку людини: він відбувався головним чином у психіці. Розвиток психіки — це результат еволюції нервової системи: під впливом навколишнього середовища ускладнюється нервова система.

Психіка — це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні процеси - це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості - сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причини, як показує досвід, залежать від безлічі різноманітних факторів і їх комбінацій.

Причинами можуть бути:

А) внутрішні фактори:

- індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості,

- порушення емоційного стану,

- недостатність знань і досвіду;

Б) фактори зовнішнього середовища.

Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Всім живим істотам притаманна перша сигнальна система — реакція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Та тільки людина має другу сигнальну систему, таку як реакцію на слова, словосполучення, які вона чує, бачить або промовляє.

Для людини слово — це не тільки поєднання звуків чи зображення букв, але і насамперед форма відображення матеріальних явищ і предметів навколишнього світу в поняттях і думках. За допомогою слова передаються сигнали про конкретні подразники, і в цьому випадку слово служить принциповим подразником сигналом сигналів.

У деяких випадках слово може бути негативним подразником і викликати негативні емоції, стресові ситуації, розлади нервової системи, що призводить до порушення функціонування всього організму.

Стомлення нервової системи послаблює її регулюючу функцію і може спровокувати виникнення ряду хвороб: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних і т.д.

Найбільш сприятливі умови для нормальної діяльності нервової системи створюються при правильному чергуванні праці, активного відпочинку і сну. Усунення фізичної утоми і нервової перевтоми настають при чергуванні одного виду діяльності з іншим, при цьому навантаження будуть відчувати по черзі різні групи нервових кліток. В умовах високої автоматизації виробництва профілактика перевтоми досягається особистою активністю працівника, його творчою зацікавленістю, регулярним чергуванням моментів праці і відпочинку.

Великої шкоди нервовій системі завдають вживання алкоголю і паління

9.2 Вплів психологічних особливостей людини на її безпеку

В процесі своєї діяльності людина використовує не лише свої фізичні можливості, але і витрачає значні психологічні зусилля, такі як особливості характеру, волю, розумові здібності і тому подібне.

Небезпечні фактори, зумовлені особливостями фізіології і психології людини, називаються психофізіологічними

Психофізіологічні небезпеки на сучасному світі є факторами цілісності або розладу, стійкості або дисгармонії, спокою або тривоги, успіху або невдач, фізичного і морального благополуччя. На сьогодні не існує жодного фактору психофізіологічних небезпек, який не впливав би на людину. Кожен з цих факторів залежно від тривалості дії можна віднести до постійних факторів або тимчасових.

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постійної дії слід вважати

1) недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху і тому подібне| порушення зв'язків між сенсорними і моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті або інші зміни, які сприймаються органами відчуття;

3) дефекти координації рухів (особливо з помилкових рухів і операцій, прийомів і тому подібне;

4) підвищена емоційність;

5) відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість в досягненні цілей, незадоволеність оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота, і тому подібне).

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової дії є:

1) недостатність досвіду (поява вірогідної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання допустити помилку);

2) необережність (може привести до ураження не лише окремої людини, але і всього колективу);

3) втома (розрізняють фізіологічне і психологічне стомлення);

4) емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов'язані з побутом, сім'єю, друзями, керівництвом).

Діяльність людини можна розділити на дві категорії — фізичну і розумову.

Фізична діяльність — діяльність, пов'язана з конкретними предметними діями (наприклад, перевезення вантажу інструментальне виробництво, тощо).

Розумова діяльність пов'язана з психічними процесами, під час яких чоловік планує свої дії, оперуючи образами і мовними символами.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок.

Під час розумової діяльності «значно активізуються аналітичні і синтетичні функції ЦНС, «ускладнюється» прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам'яті, напруження зорового і слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні напруженої уваги, пам'яті, велика кількість стресів, малорухливість вимушена поза.

Все це зумовлює застійні явища в м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість: ясного бачення гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторній реакції.

Розумовій праці властива найбільша міра напруги уваги — в середньому в 5-10 разів вище, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процес розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму — втома, яка з часом може перетворитися на перевтому. Все це наводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.

Переважно люди розумової діяльності нездібні вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8 — 12 годин на добу, а майже постійно з короткими перемиканнями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно якої людина, під час сну переробляє інформацію, отриману в період активної бадьорості.

Дослідження працездатності показало, що в перші дві години продуктивність праці зростає досягає максимального рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, нецікава робота приводить до того, що втома настає раніше, ніж в тих випадках, коли робота зацікавлює людину.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а період нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні процеси в організмі. Прикмети втоми не зникають на початок роботи наступного дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними.

При наявності хронічної перевтоми:

- погіршується продуктивність праці;

- знижується опір організму до інфекції;

- зростає лабільність показників серцево-судинної системи;

- часто зменшується маса тіла;

- збільшується кількість помилок.

Люди із станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робочого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово емоційної збудливості. Такий стан може привести до загострення багатьох захворювань — серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих, хронічних і тому подібне.

Дослідами встановлено що в 70% нещасних випадків, які трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.

Звідси з'являється принципово важливе питання: чому люди, яким від народження властивий інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх пошкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане хотіти пошкоджень.

Причини, як показує досвід залежать від безлічі різноманітних факторів і їх комбінацій.

Причинами можуть бути внутрішні фактори індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, (порушення емоціонального стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища.

Отже, ті або інші психологічні властивості людини (внутрішні чинники) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Всім живим істотам властива перша сигнальна система — реакція на роздратування органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Але лише людина має другу сигнальну систему, таку як реакцію на слова, словосполуки, які вона чує, бачить або говорить. Саме ці рівні розвитку нервової системи і визначають типи поведінки людини. Людині властиві такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка.

Інстинктивна поведінка — це дії, вчинки, які успадковуються видом «Homo sapiens». На цьому рівні концентрується вся інформація, накопичена в ході еволюції людства. До відомих дій і вчинків інстинктивної поведінки людини належать ті, які пов'язані з самозбереженням, продовженням роду і тому подібне.

Поведінка за звичкою — це дії, які склалися і застосовуються в навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок чоловік виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без його (спроби і помилки).

Свідома поведінка — найвищий рівень психічного відображення дійсності і взаємодії людини з навколишнім світом, - що характеризує її духовну активність в конкретних історичних умовах. Розрізняють свідомість конкретної людини і його самосвідомість. Результат першої — це знання конкретної людини про світ, а другий — знання людини про саму себе, свої реальні і потенційні можливості. Індивідуальна свідомість прямує як на зовнішній, так і на внутрішній світ.

Такі показники самосвідомості, як самопізнання, самоконтроль і самовдосконалення, є вершиною розвитку особистості. Інстинкти і навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але останнє, безперечно, може керувати і навичками, і гальмувати інстинкти. Отже, поведінка, дії, вчинки людини є похідними від її психіки.

9.3 Психологічні причини свідомого порушення правил безпечної праці.

Значний діапазон властивостей особистості, соціальних обставин та виробничих умов праці і формує психологічні причини свідомого порушення правил безпечної праці.

До основних таких причин відносяться:

Короткий термінологічний словник

Біологічна безпека - стан захисту людей, сільськогосподарських тварин і рослин, навколишнього природного середовища від небезпеки, що викликана або буде викликана джерелом біологічно-соціальної надзвичайної ситуації.

Біологічно-соціальна надзвичайна ситуація - стан, при якому в результаті виникнення джерела біологічно-соціальної надзвичайної ситуації на визначеній території порушуються нормальні умови життя і здоров'я людей, існування сільськогосподарських тварин і рослин, виникає загроза життю і здоров'ю людей, широкого розповсюдження інфекційних захворювань, втрати сільськогосподарських тварин і рослин.

Вихор — атмосферне утворення з обертальним рухом повітря навколо вертикальної або нахиленої осі.

Вулкан - геологічне утворення, що виникає над каналами і тріщинами в земній корі, якими на земну поверхню виливається лава, викидається попіл, гарячі гази, пари води і уламки гірських порід.

Град - атмосферні опади, що випадають у теплу пору року у вигляді частинок щільного льоду діаметром від 5мм до 15см звичайно разом зі зливовим дощем при грозі.

Гроза - атмосферне явище, що пов'язане з розвитком сильних купчастих дощових хмар, що супроводжується багатократними електричними розрядами між хмарами і земною поверхнею, звуковими явищами, сильними опадами, нерідко з градом.

Джерело біологічно-соціальної надзвичайної ситуації - особливо небезпечна або широко розповсюджена інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин і рослин, в результаті яких на визначеній території виникла або може виникнути біологічно-соціальна надзвичайна ситуація.

Джерело збудника інфекційної хвороби - організм зараженої людини або тварини, в якому іде природний процес зберігання, розмноження і виділення в зовнішнє середовище збудника інфекційної хвороби.

Дезактивація – усунення радіоактивних речовин з поверхні місцевості, споруд, предметів, одягу тощо.

Дегазація — руйнування (нейтралізація) або видалення отруйних речовин (ОР) з різних предметів, техніки, споруд і місцевості.

Дезінфекція — знищення хвороботворних мікроорганізмів і руйнування токсинів на місцевості, спорудах, техніці, різних предметах.

Дезінсекція – комплекс профілактичних і винищувальних заходів для знищення і врегулювання кількості комах (тарганів, мурашок, клопів, бліх, комарів, мух, вошей, молі, кліщів, ос і т.д), які мають епідеміологічне і санітарно-гігієнічне значення.

Дератизація — це комплекс санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних та протиепідемічних заходів, які включають роботи з винищування та захисту від синантропних гризунів (у тому числі носіїв та розповсюджувачів інфекційних хвороб людини і тварин) у будівлях і спорудах населених пунктів, на транспорті та в навколишньому середовищі.

Ензоотія - одночасне розповсюдження інфекційної хвороби серед сільськогосподарських тварин у визначеній місцевості, населеному пункті або на об'єкті господарської діяльності, природні і господарсько - економічні умови яких виключають повсюдне розповсюдження цієї хвороби.

Енфітотія — одночасне розповсюдження інфекційної захворюваності серед сільськогосподарських рослин у визначеній місцевості, населеному пункті або на об'єкті господарської діяльності, природні і господарсько-економічні умови яких виключають повсюдне розповсюдження даної хвороби.

Епідемічний осередок - місце зараження і перебування людей, що захворіли інфекційною хворобою або територія, в межах якої за певний відрізок часу можливе зараження людей і сільськогосподарських тварин збудниками інфекційної хвороби.

Епідемія - масове, прогресуюче за часом і у просторі в межах визначеного регіону розповсюдження інфекційної хвороби людей, яке значно перевищує звичайно зареєстрований на цій території рівень захворюваності.

Епізоотичний осередок - місцезнаходження джерела збудника інфекційної хвороби сільськогосподарських тварин, який ізольовано таким чином, щоб була неможливою передача збудника тваринам.

Епізоотія - одночасне прогресуюче за часом і у просторі в межах визначеного регіону розповсюдження інфекційної хвороби серед великої кількості одного або значних видів сільськогосподарських тварин, що значно перевищує звичайно зареєстрований на цій території рівень захворюваності.

Епіфітотія - масове, прогресуюче за часом і в просторі інфекційне захворювання сільськогосподарських рослин і (або різке підвищення чисельності шкідників рослин, що супроводжується масовою загибеллю сільськогосподарських культур і зниженням їх продуктивності.

Забезпечення сейсмічної безпеки - прийняття і дотримання правових норм, виконання екологічних і сейсмічних захисних правил і вимог, а також виконання комплексу організаційних, прогнозних, інженерних, технічних, сейсмічних захисних і спеціальних заходів, що спрямовані на забезпечення захисту від дії факторів ураження внаслідок землетрусу людей, об'єктів господарської діяльності і навколишнього природного середовища.

Засуха - комплекс метеорологічних факторів у вигляді тривалої відсутності опадів у поєднанні з високою темпера­турою і пониженням вологості повітря, що призводить до по­рушення водного балансу рослин і викликає їх пригноблення або загибель.

Захист проти селю - комплекс охоронних, обмежувальних та інженерно-технічних заходів, направлених на запобігання виникнення і розвитку селевих процесів, захисту людей і територій від зсувів, а також своєчасного інформування органів виконавчої влади або місцевого самоврядування і населення про загрозу виникнення селів.

Збудник інфекційного захворювання – патогенний мікроорганізм, що має еволюційне пристосування до паразитування в організмі людини або тварини і здатний викликати захворювання інфекційною хворобою.

Землетрус - підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають внаслідок раптових зміщень і розривів в земній корі або верхній частині мантії Землі, які передаються на великі відстані у виді пружних коливань.

Зона затоплення - територія, що покривається водою в результаті перевищення притоку води порівняно з пропускною можливістю русла.

Зона катастрофічного затоплення - зона затоплення, на якій сталася загибель людей, сільськогосподарських тварин і рослин, пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також завдано шкоду навколишньому природному середовищу.

Зона пожежі - територія, у межах якої в результаті стихійного лиха аварій, катастроф або необережної дії людей виникають і розповсюджуються пожежі.

Зсув - переміщення мас гірських порід по схилу під дією власної ваги і додаткового навантаження внаслідок підмиву схилу, перезволожування, сейсмічних поштовхів та інших процесів.

Карантин - система тимчасових організаційних, режимних, обмежувальних, адміністративних, господарських, санітарних, епідемічних, гігієнічних, лікувальних і профілактичних заходів, які спрямовані на попередження розповсюдження інфекційної хвороби і забезпечення локалізації епідемічного, епізоотичного або епіфітотичних осередків і наступну їх ліквідацію.

Лавина - швидкий, раптовий рух снігу і (або) льоду вниз по крутим схилам гір, який представляє загрозу життю і здоров'ю людей та завдає шкоду об'єктам економіки і довкіллю.

Лавинонебезпечна територія - гірська місцевість, на якій є реальна потенційна небезпека сходу лавин, які створюють або можуть створити загрозу життю і здоров'ю людей та завдати шкоду об'єктам економіки і навколишньому природному середовищу.

Лісова пожежа - неконтрольований процес горіння в лісах, що виникає стихійно або внаслідок зневажливого поводження людей з вогнем і розповсюджується територією лісу.

Небезпечне геологічне явище - подія геологічного походження або наслідок дії геологічних процесів, що виникають в земній корі під дією різних природних і геодинамічних факторів або їх комбінацій, які впливають або можуть вплинути на людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти економіки і навколишнє природне середовище.

Небезпечне гідрологічне явище - подія гідрологічного походження або результат гідрологічних процесів, що виникають під дією різних природних або гідродинамічних факторів чи їх комбінацій, які здійснюють або можуть здійснювати дію ураження на людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти економіки і довкілля.

Небезпечне метеорологічне явище - природні процеси і явища, що виникають в атмосфері під дією різних природних факторів та їх комбінацій, які створюють або можуть створити загрозу життю і здоров'ю людей та завдати шкоду об'єктам економіки і довкіллю.

Обсервація - режимні і обмежувальні заходи, які передбачають разом з посиленням медичного і ветеринарного нагляду і проведенням протиепідемічних, лікувальних, профілактичних, ветеринарних і санітарних заходів, обмеження пересування і переміщення людей або сільськогосподарських тварин в усіх прилеглих із зоною карантину адміністративно-територіальних утвореннях, які створюють зону обсервації.

Ожеледь - шар щільного льоду, що утворюється на земній поверхні і на предметах при намерзанні переохолоджених капель дощу або туману.

Осередок землетрусу - область виникнення підземного удару в товщі земної поверхні або верхньої мантії, що є причиною землетрусу.

Особливо небезпечна інфекція - стан зараження організму людей або тварин, що проявляється у вигляді інфекційних захворювань, прогресуючий за часом і в просторі, що викликає тяжкі наслідки для здоров'я людей і сільськогосподарських тварин або їх загибель.

Паводок - фаза водного режиму ріки, яка може багатократно повторюватися в різні сезони року, що характеризується інтенсивним, короткочасним збільшенням витрат і рівнів води, які викликаються дощем або інтенсивним танен­ням снігу під час відлиги.

Панзоотія - масове одночасне розповсюдження інфекційної хвороби сільськогосподарських тварин з високим рівнем захворюваності на великій території з охоплюванням цілих регіонів, декількох держав або материків.

Панфітотія - масове захворювання рослин і різке збільшення шкідників сільськогосподарських рослин на території цілих регіонів, декількох держав або материків.

Пильна буря - перенесення великої кількості пилу або піску сильним вітром, що супроводжується погіршенням видимості, видуванням верхнього шару ґрунту разом з насінням і молодими рослинами, засипанням посівів і транспортних магістралей.

Підтоплення ~ підвищення рівня фунтових вод, що порушують нормальне використання території, будівництво і експлуатацію розташованих на ній об'єктів.

Повінь - щорічне затоплення від тривалого підйому рівня води території місцевості, що прилягає до ріки, озера або водосховища, яке повторюється в один і той самий період сезону.

Природна пожежа - неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в довкіллі, який супроводжується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоду об'єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу.

Прогноз землетрусу — визначення або уточнення місця чи району можливого землетрусу, інтервалів часу і енергії або магнітуди, в межах яких очікується землетрус.

Протизсувний захист - комплекс охоронних, обмежувальних та інженерно-технічних заходів, направлених на запобігання виникнення і розвитку зсувного процесу, захисту людей і територій від зсувів, а також своєчасне інформування органів виконавчої влади або місцевого самоврядування і населення про загрозу виникнення зсуву.

Протилавинний захист - комплекс охоронних, обмежувальних та інженерно технічних заходів, направлених на запобігання виникненню процесів, що утворюють лавини, а також своєчасне інформування органів виконавчої влади або місцевого самоврядування і населення про загрозу виникнення лавин.

Протяжний дощ ~ рідкі атмосферні опади, що випадають безперервно або майже безперервно протягом декількох діб, які можуть викликати повені, затоплення і підтоплення.

Сейсмічна хвиля - пружні коливання, що розповсюджуються в Землі від осередків землетрусів і вибухів.

Сейсмічна шкала - шкала для оцінки інтенсивності землетрусу на поверхні Землі.

Сейсмічне районування - виділення областей, районів або окремих ділянок місцевості на поверхні Землі за ступенем потенційної сейсмічної небезпеки, що проводиться на базі комплексного аналізу геологічних і геофізичних даних.

Сель (селевий потік) - стрімкий русловий потік, який виникає раптово, складається з води, піску, грязі та уламків гірських порід і характеризується різким підйомом рівня води, хвильовим рухом, коротким терміном дії, значним ерозійним і кумулятивним ефектом, що створює загрозу життю і здоров'ю людей, шкоду об'єктам господарської діяльності і довкіллю.

Сильна заметіль — перенесення снігу над поверхнею землі сильним вітром, можливе в сполуці з випаданням снігу, що призводить до значного погіршення видимості і заносу транспортних засобів.

Сильний вітер - рух повітря відносно земної поверхні з швидкістю або горизонтальною складовою більше 14 м/с.

Смерч — сильний милий за масштабами атмосферний вихор діаметром до 1000м, в якому повітря обертається зі швидкістю до 100 м/с, що має велику руйнівну силу.

Степова пожежа - неконтрольований процес горіння, що виникає стихійно або внаслідок штучного запалення в степу.

Торф'яна пожежа - загорання торф'яного болота, осушеного або природного, при перегріві його поверхні променями сонця або внаслідок зневажливого поводження людей з вогнем.

Ураган - вітер руйнівної сили і великої тривалості, швидкість якого більше 32 м/с.

Шквал - різке нетривале посилення вітру до 20-30 м/с і більше, що супроводжується зміною його напрямку, яке поєднано з конвекційними процесами.

Шторм - тривалий дуже сильний вітер з швидкістю більше 20м/с, який викликає сильне хвилювання на морі і руйнування на суші.

Теми для доповідей, рефератів і контрольних робіт

1. Безпека людини - невід'ємна складова характери-тики стратегічного напряму розвитку людства.

2. ООН та концепція сталого людського розвитку.

3. Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності людини.

4. Безпека життєдіяльності і споріднені науки та навчальні дисципліни.

5. Основні постулати безпеки життєдіяльності.

6. Діяльність — специфічно людська форма активності, необхідна умова існування людського суспільства.

7. Характер змін стану людини і середовища в процесі соціально-економічного розвитку суспільства.

8. Класифікація небезпек - перший крок до забезпечення безпеки.

9. Небезпеки очевидні і приховані.

10 Системно-структурний підхід і безпека життєдіяльності.

11. Приклади найбільших техногенних катастроф у світі як приклади порушення вимог безпеки.

12. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти.

13. Ієрархія систем «людина — життєве середовище» від рівня системи з однією особою до загальнолюдської системи.

14. Людина як компонент системи «людина — життєве середовище» і як елемент життєвого середовища.

15. Основні принципи управління ризиком.

16. Методи, що використовуються для виконання якісного аналізу небезпек.

17. Оцінка ризиків в життєдіяльності людини.

18. На прикладі реальних подій та ситуацій виконати попередній аналіз небезпек та побудувати дерево помилок.

19. Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій.

20. Найбільші у світі катастрофи, стихійні лиха, епідемії.

21. Аналіз діяльності сил і засобів ЄДСЗР на прикладі конкретної надзвичайної ситуації.

22. Правовий режим надзвичайного стану.

23. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях.

24. Організація ліквідації надзвичайних ситуацій

25. Вплив небезпечних факторів на людину.

26. Дії населення в надзвичайних ситуаціях

27. Особливі заходи безпеки та загальні правила користування і поведінки в приміщеннях багатоповерхових будинків.

28. Безпека дорожнього руху.

29. Передумови, що створюють напрями захисту людини.

30. Зміни у фізіологічному стані людини під час роботи.

31 Організація першої долікарської допомоги на підприємствах, в установах та організаціях.

Список літератури

Дата добавления: 2014-11-29