Теоретичні відомості. Тема.Визначення структурного складу ґрунту

Лабораторна робота №4

Тема. Визначення структурного складу ґрунту.

Мета. Визначити структурність ґрунтів.

Механічні елементи ґрунту можуть перебувати в роздільному стані (піщані, супіщані різновиди) або бути об’єднаними під впливом суто ґрунтогенних чинників в грудочки, призми та інші структурні агрегати різної форми та розміру(суглинисті, глинисті ґрунти, які проте можуть бути також й безструктурними або малоструктурними).

Структурність ґрунту – це його властивість розпадатися на грудочки (окремості), а структура – ґрунтові грудочки або агрегати різної величини та форми, варіативно сполучені в ґрунтовому горизонті. Якщо грудочки не розпадаються у воді, пористі, механічно міцні та мають розмір 0,25 ‑ 10 мм, то за М.І. Савіновим вони вважаються агрономічно цінними макроагрегатами.

Структура в ґрунті утворюється через взаємодію двох протилежних процесів – злипання маси та її подрібнення до вигляду агрегатів. Перший процес охоплює складний комплекс процесів поступового зчіплювання механічних елементів, у повній відповідності до колоїдно-хімічної теорії структуроутворення, якої дотримувалися К.К. Гедройць, О.Н. Соколовський, Н.А. Качинський. Другий процес призводить до утворення агрегатів та є аналогом фізико-механічного подрібнення ґрунтової маси згідно з уявленнями В.Р. Вільямса, П.С. Косовича, С.О. Захарова. Механічні елементи злипаються в суцільну масу під дією коагуляції (флокуляції), що приводить до утворення невеликих за розміром нестійких агрегатів.

Слід пам’ятати, що структурні окремості єскладними агрегатами, які складаються з комплексу частинок різної величини. У цьому полягає принципіальна різниця між структурним й механічним складом ґрунту, для визначення якого, як відомо, обчислюють розмір саме елементарних частинок, а не агрегатів. Однак структурність виражена не в усіх ґрунтах. Ряд ґрунтів може бути в безструктурному стані, ці ґрунти або зовсім розпилені (частинки в них не утворюють структурних окремостей), або всі частинки в них зцементовані одна зоднією в одну суцільну масу.

Наявність структури в ґрунті, й насамперед у його верхньому орному горизонті, має велике значення для нормального росту та розвитку рослин. Грудочкувата структура перегнійного горизонту допомагає створенню сприятливого для рослин водно-повітряного та поживного режиму, тобто великою мірою підвищує родючість ґрунту. Найбільш сприятливою є дрібнозерниста структура, з переважанням грудочок діаметром від 1 до 5мм. На ґрунтах з такою структурою створюється правильне співвідношення між капілярними і некапілярними порами, а значить, й сприятливе співвідношення води, що є в капілярах, та повітря, що міститься у великих некапілярних порах.

Найбільш цінною є грудочкувата та зерниста структура, що створюється в основному в перегнійних горизонтах ґрунту. Останні її горизонти характеризуються наявністю інших типів структури, в якихводно-повітряний режим ґрунту не регулюється. З точки зору агрономії ці горизонти єбезструктурними. Структура цих горизонтів є суто морфологічною ознакою їх, що допомагає встановити характер горизонту, тобто правильно визначити й тип ґрунту. Тому основну увагу слід приділити вивченню структури перегнійного горизонту ґрунту.

Однак не кожна грудочкувата структура є цінною. Основна вимога до цих структур – добре протистояти розмивній дії води, не розпадатися при зволоженні. Це зрозуміло, бо структура, якій не властива водостійкість, руйнується при зволоженні, в ній не регулюється водно-повітряний режим ґрунту. При зволоженні вона відразу розпадатиметься, а ґрунт обезструктурюватиметься, що призведе до ряду небажаних наслідків (погіршення аерації ґрунту, режиму вологості, мікробіологічної діяльності у ґрунті й т. п.).

Досліджуючи структуру розораних ґрунтів, не слід обмежуватися аналізом одного зразка. Визначення структурного складу бажано проводити у двох зразках, один з яких взятий з орного, а другий – з підорного горизонту.

Порівняння результатів аналізів з цих двох зразків дає можливість виявити вплив обробітку ґрунту на його структуру.

Визначення структурного складу ґрунту проводять просіюванням зразка крізь сита з різними за величиною отворами. Спеціальний набір містить сита з діаметром отворів: 0,25; 0,5; 1; 2; 3; 5; 7; й 10мм, які розміщують одне над одним (рис. 4.1). Це дає змогу просівати ґрунт відразу через усі сита.

Рис. 4.1 – Набір сит для визначення структурного складу ґрунту

Дата добавления: 2014-11-29