Ґрунтово-екологічні режими

Частина ІІ

Контрольні запитання

Хід роботи

Експериментальна частина

Прилади та матеріали: зразки різних типів ґрунтів, набір сит, ваги, важки.

1. Скласти всі сита набору так, щоб зверху було сито з найбільшими
отворами, а донизу діаметр отворів поступово зменшувався (порядок
розміщення сит зверху донизу: 10 мм, 7 мм, 5 мм, 3 мм, 2 мм, 1 мм, 0,5 мм,
0,25 мм).

2. Встановити під колонкою сит піддонник.

3. Із зразка повітряно-сухого ґрунту, після видалення включень та коренів рослин, взяти наважку близько 300-350 г, з точністю до 0,1 г.

4. Помістити наважку на верхнє сито й, нахиляючи набір сит круговим
рухом, просіяти ґрунт.

5. Зважити структурні фракції, що залишилися на ситах та пройшли в
піддонник, записуючи їх розмір. Очевидно, що на верхньому ситі будуть
структурні окремості розміром, більшим 10 мм (фракція > 10 мм), на ситі з
розміром отворів 7 мм – структурні окремості розміром від 7 до 10 мм
(фракція 7-10 мм), на ситі з діаметром отворів 5 мм – розміром від 5 до 7 мм (фракція 5-7 мм) й т. д. У піддоннику міститиметься практично розпилена
частина ґрунту з розміром частинок меншим 0,25 мм (фракція < 0,25 мм).

6. Обчислити процентний вміст у ґрунті структурних окремостей
різного діаметра (за їх фракціями) за формулою 4.1.

х = (А / Р) • 100, % (4.1)

де х –процентний вміст у ґрунті структурних окремостей даного розміру (фракції); А – маса структурних окремостей даного розміру, г; Р – маса ґрунту, взятого для просіювання (наважка), г.

7. Отримані результати записати в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 – Результати експериментів

Розмір фракції, мм	> 10	10-7	7-5	5-3	3-2	2-1	1-0,5	0,5-0,25	< 0,25	∑
Вага фракції, г
Вміст фракції, %

Висновки:

1. Що розуміють під структурністю і структурою ґрунту?

2. Які основні умови утворення структури ґрунту?

3. Що являють собою фізико-механічні чинники структуроутворення?

4. Яка роль фізико-хімічних чинників структуроутворення?

5. У чому суть хімічних чинників структуроутворення?

6. Які основні причини втрати структури ґрунту?

7. Як впливає структурність на родючість ґрунту?

Ґрунтово-екологічна режимність (франц. regime від лат. regimum – система правил, заходів; точно установлений розпорядок) є специфічною, біосферною суттю ґрунтогенезу. Вона є результатом добової, сезонної, річної, багаторічної динаміки складу та стану всіх компонентів ґрунту. Виділяють біоенергетичний (світло, тепло), водно-повітряний, поживний (трофність), окисно-відновний, біологічний, кислотно-лужний, сольовий та деякі інші режими.

Ґрунт як багатофазна, полідисперсна система завжди вміщує вологу. Її кількість в % до маси ґрунту, висушеного при 105^оС, характеризує його вологість, яку можна виражати також у % від об’єму ґрунту, в % до натуральної наважки, в г.

Вода в ґрунті є найважливішим ґрунтогенним, екологічним, біопродукційним, меліоративним, агрономічним чинником. Вона визначає перебіг процесів вивітрювання, які передують ґрунтогенезу – гідроліз, гідратація, вилуговування, а в подальшому – заболочування (оглеєння), засолення, осолодіння, елювіювання та багато інших, можливих лише за участю вологи. Вода бере активну участь у формуванні генетичних горизонтів, усіх ґрунтово-екологічних режимів й властивостей ґрунту. Із ґрунтовою вологою пов’язані процеси виносу, переміщення й акумуляції у ґрунтовому профілі всіх речовин, великий та малий кругообіги елементів здійснюються тільки за наявністю ґрунтової вологи.

Вода, як терморегулятор з високою теплотою пароутворення, захищає поверхню ґрунту від перегріву за умов високої сонячної радіації, що стає екологічно значимим у найбільш жаркі літні місяці. Навпаки, при замерзанні вологи теплота, виділена при цьому, підсилює термостатичну дію, тому що при утворенні криги вивільняється, а при її плавленні поглинається багато тепла. Загалом, вміст і якість вологи в ґрунті, її сезонна і річна динаміка є найважливішою діагностичною ознакою інтенсивності й спрямованості ґрунтогенезу, рівня набутої при цьому родючості ґрунтів, їх придатності для різних видів використання. Пізнання закономірностей поведінки ґрунтової вологи, управління водними властивостями є найважливішою передумовою оптимізації водного режиму ґрунтів, отримання високих, стабільних, екологічно чистих урожаїв сільськогосподарських культур, що особливо актуально за нинішніх поліваріантних умов господарювання на етапі земельної реформи.

Основи теорії водного режиму ґрунтів були закладені А.А. Ізмаїльським, Г.М. Висоцьким, П.С. Коссовичем, а в подальшому їх водні властивості поглиблено вивчали А.Ф. Лебедєв, С.І. Долгов, А.А. Роде, Н.А. Качинський та багато інших вчених.

Волога – один з найважливіших факторів родючості ґрунту й врожаю культурних рослин. Майже всю необхідну для життя воду вищі рослини отримують з ґрунту. Волога в ґрунті може знаходитися в різному стані; в одному – вона доступна для рослини, в іншому – недоступна.

На водно-фізичні властивості та водний режим ґрунту впливають такі основні фактори: генетико-морфологічні, потужність окремих генетичних горизонтів, їх будова, механічний склад, щільність, структура, різні новоутворення та ін. Але найбільший вплив мають механічний склад, будова ґрунту та структура окремих генетичних горизонтів.

Дата добавления: 2014-11-29