Поняття та види ставок проценту

Для визначення розміру позичкового проценту використовують показник норми проценту (ставки проценту), що розглядається як відношення річного доходу на позичену вартість до її абсолютної величини.

Динаміка середньої норми проценту (середньої ставки проценту) визначається співвідношенням попиту та пропозиції позичкового капіталу на ринку. Рівень ставки проценту за кожною конкретною позичкою також залежить від багатьох чинників.

Процентна ставка може класифікуватися за різними критеріями.

Відносним кількісним вираженням позичкового відсотку є ставка проценту, а абсолютним – процентні числа (процентний прибуток).

1. Розрізняють реальну, номінальну та ефективну ставки позичкового проценту.

Номінальна ставка проценту - це поточна ринкова процентна ставка. Реальна ставка - це ставка проценту, скорегована на інфляцію, тобто виражена в незмінних цінах. Саме реальна ставка визначає прийняття рішень про доцільність (або недоцільність) інвестицій.

І.Фішер визначив номінальну ставку проценту як функцію реальної норми проценту та очікуваного темпу інфляції:

I = r + e,

де I - номінальна або ринкова ставка проценту

r - реальна процентна величина

e - темп інфляції.

Тільки в тих випадках, коли на грошовому ринку не відбувається підвищення цін (е = 0), реальна та номінальна ставки збігаються.

Ефективна ставка проценту – той реальний прибуток, що одержують від однієї вкладеної грошової одиниці в цілому за рік.

2. Фіксовані та плаваючі проценті ставки. Якщо ставка в плині всього терміну позички незмінна, то її називають фіксованою.

Плаваючі ставки проценту, (що змінюються протягом терміну дії кредитного договору) застосовуються не тільки на національному, але й на міжнародному ринку позичкових капіталів. Плаваюча ставка проценту, міняється в залежності від коливань ставок проценту на ринку позичкових капіталів. Ставки проценту в Україні на даний час є досить високими. Це зумовлюється рядом чинників, що впливають на їхню величину.

3. За методом розрахунку процентні ставки бувають прості та складні. Прості проценти нараховуються на ту саму суму протягом року, складні - з урахуванням суми нарахованих процентів за попередній період. Нарощена сума платежу (S) з нарахування простих процентів складається із суми двох елементів – суми первісного боргу (Р) та суми відсотка (I).

Формула розрахунку простих відсотків:

S = P + I = P + Pin = P(1 + in),

де і - ставка процентів (у частках одиниць)

ni ni

n - число повних років (-і- - число місяців; -і-і - число днів);

12 360/365

(1 + in) - множник нарощування

Формула розрахунку складних процентів:

S = P + I = P(1 + i)ⁿ,

де (1 + i)ⁿ - множник нарощування (чинник капіталізації проценту).

У світовій банківській практиці використовуються при розрахунку відсотків такі показники днів позички:

- наближене число днів кожного місяця (тривалість кожного місяця приймається рівною 30 дням);

- точне число днів місяця (28,29,30,31 день).

Тимчасова база для розрахунку процентів визначається у виді:

- точних процентів: з розрахунку фактичної тривалості року – 365 або 366 днів;

- звичайних процентів: наближені проценти, виходячи з тривалості року – 360 днів.

У залежності від використання наближеного або точного періоду розрахунку проценту розрізняють німецьку, французьку та англійську методики.

4. У залежності від видів і терміну надання позичок.

Ставка проценту залежить від терміну позички. При визначенні ставки проценту насамперед враховують термін позички. Це зумовлюється тим, що зі збільшенням терміну користування позичкою підвищується ризик її непогашення через зміни зовнішнього середовища та фінансового стану позичальника, ризику упущеної вигоди в результаті коливання ставок проценту на ринку кредитних ресурсів. У зв'язку з цим ставки проценту диференціюються за короткостроковими (до одного року), середньостроковими (від 1 року до 5 років) та довгостроковими (понад 5 років) позичками.

Ставка відсотка залежить від розміру позичок. Це зумовлюється тим, що при великих сумах позички збільшується ризик, величина якого оцінюється розміром утрати кредитора через неплатоспроможність позичальника. Імовірність одночасного банкрутства декількох позичальників значно менша, ніж одного з них. Отже, ризик кредитора знижується у випадку видачі позичок декільком позичальникам. Обслуговування дрібних позичальників приводить до відносно високих витрат банку. У зв'язку з цим у залежності від розміру позичок ставка проценту диференціюється за дрібними, середніми та великими позичками.

Величина ставки проценту залежить від забезпеченості позички. Виділяють ставку проценту за незабезпеченою (бланковою) позичкою. Ці позички дорогі, тому що вони пов'язані з підвищеним ризиком. Більш низькою є ставка відсотка за кредитами, що мають таке забезпечення: «вексельне», товарне, під дебіторську заборгованість, під цінні папери.

Ціль використання кредиту буває різною, в залежності від неї різною буде і ставка проценту. Підвищений ризик мають позички, надані для усунення фінансових утруднень, на здійснення інвестиційних проектів і т.д.

Ставка проценту диференціюється в залежності від форми кредиту (комерційний, банківський, державний, споживчий та ін.), а також від позичальника (кредит для торгівельно-промислових компаній, сільськогосподарських, комунальних підприємств, індивідуальних позичальників).

Офіційна процентна ставка може бути:

- за редисконтуванням (переоблік цінних паперів, у т.ч. векселів);

- за рефінансуванням (кредитування банківських установ Центральним банком);

- дисконтна ставка НБУ. Дисконтна ставка НБУ - це монетарний інструмент, за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово - кредитного ринку орієнтир для визначення вартості залучених та розташовуваних коштів на певний період.

У залежності від вартості міжбанківських ресурсів. У зв'язку з розвитком міжбанківського кредиту поширення одержали міжбанківські кредитні ставки проценту. У світовій практиці прикладом міжбанківської ставки може служити лондонська – ЛИБОР, що використовується в якості базової при розрахунку вартості окремих міжнародних угод. Як правило, до базової ставки ЛИБОР додається певна надбавка (маржа), що залежить від виду угоди, фінансового стану позичальника, кон'юнктури на ринку позичкових капіталів.

В Україні міжбанківська ставка формується під впливом попиту та пропозиції на міжбанківському ринку та збільшується в залежності від стану ринку кредитних ресурсів. Так, із середини 1994 р. як індикатори ринку міжбанківських ресурсів використовуються ставки КИБОР (KIBOR), КИБИД (KIBID).

КИБОР (від англ –Kiew InterBank Offered Rate – пропозиція на продаж) являє собою середню величину ставок на міжбанківському ринку по розміщенню кредитів.

КИБИД (від англ. Kiew InterBank Bid – пропозиція на купівлю) – це середня оголошена ставка за залученням позичок. За цією ставкою банки готові купити міжбанківський кредит.

Фундаментом процентної політики є грошово – кредитна політика держави, що приводиться центральним банком (НБУ в Україні). Вона орієнтується на стан економіки та вільного кредитного ринку. Однак на ставки комерційних банків впливають чинники, не пов'язані прямо з політикою центрального банку. Іншими словами, має місце багатофакторний процес, у якому всі компоненти знаходяться в тісній взаємодії.

Впливаючи на загальні умови пропозиції кредиту, центральні банки всіх країн своєю політикою роблять досить значний вплив на рівень ринкової ціни кредитних ресурсів – ставки проценту.

Дата добавления: 2014-11-29