Теорії проценту

В економічній науці проблеми теорії проценту були досить дискусійними, а представлення про процент, його природу та чинники, що впливають на його зміну, мінялися в трактуваннях різних вчених та економічних шкіл.

1. Позичковий капітал та процент у "Капіталі" К.Маркса. За К.Марксом, в основі суспільного виробництва лежить промисловий капітал. Це - капітал, авансований для виробництва додаткової вартості, та функціонуючий у сфері матеріального виробництва.

Грошовий та товарний капітал постійно знаходяться у сфері обігу, продуктивний капітал - у сфері виробництва. Функціональна форма продуктивного капіталу є специфічною, головною формою промислового капіталу. У противагу йому торговельний капітал має грошову та товарну форми, а позичковий капітал - тільки грошову форму.

Вихідним пунктом обігу позичкового капіталу є гроші, що надаються в позичку. Вони можуть бути надані під заставу або без застави. Перша форма позички є історично більш ранньою.

У позичальника гроші перетворюються в капітал, здійснюючи рух Д - Т - Д`, а потім знову повертаються до кредитора як Д` або як Д + DД, де DД являє собою відсоток за позичкою.

Позичковий капітал виступає як товар, однак замість форми продажу йому властива форма позички. У цьому полягає ще одна специфічна особливість обертання позичкового капіталу.

Власник грошей, який бажає використати свої гроші як капітал, що приносить процент, відчужує їх іншій особі - позичальникові, що потребує їх. Він робить ці гроші товаром, як капітал. Причому вони є капіталом не тільки для того, хто відчужує гроші, але і для особи, що їх позичає. Позичальникові гроші передаються як товар, що має споживчу вартість - здатність створювати прибавочну вартість.

Спосіб повернення позичкового капіталу і відсотків визначається щораз дійсним кругообігом капіталу, що відтворюється. Але повернення позичкового капіталу здобуває форму оплати остільки, оскільки авансування, відчуження цього капіталу має форму позички.

Позичкові капіталісти віддають кошти в тимчасове користування промисловим капіталістам, що їх потребують. Унаслідок цього відбувається відділення капіталу-власності від капіталу-функції, пов'язаної з виробництвом та реалізацією додаткової вартості.

Таким чином, створюється видимість, що відсоток породжується самими грошима. Капітал представляється таємничим джерелом відсотка, що сам створить, своє власне збільшення.

Підприємницький дохід являє собою частину прибутку, що залишається в розпорядженні функціонуючого капіталіста після сплати проценту.

Отриманий у позичку грошовий капітал перетворюється на засоби виробництва та у робочу силу. У процесі виробництва створюється додаткова вартість, що приймає форму прибутку.

Частину прибутку промисловець повинен уступити власнику позичкового капіталу за користування позичкою: відбувається своєрідне роздвоєння капіталу на капітал-власність та капітал-функцію, яким і відповідають дві частини прибутку.

Максимальною межею ставки проценту служить сам прибуток, причому частина, що дістається функціонуючому капіталістові, дорівнює в цьому випадку нулеві.

Мінімальна межа проценту може впасти до будь-якого рівня. За інших рівних умов функціонуючий капіталіст буде платити більш високий або низький процент у прямій залежності від величини середньої норми прибутку в даній країні. Звідси середню норму прибутку можна розглядати як точку коливання проценту.

Існує тенденція до зниження ставки проценту, зовсім незалежна від коливань норми прибутку. Ця тенденція викликана визначеними причинами.

Середня ставка проценту є в кожній країні для більш-менш тривалих періодів постійною величиною, тому що загальна норма прибутку, незважаючи на постійну зміну окремих норм прибутку, змінюється лише в порівняно тривалі періоди часу, причому зміна в одній сфері врівноважується протилежною зміною в іншій.

Ринкова ставка відсотка, що коливається, подібно ринковій ціні, для кожного моменту є визначеною величиною. Справа в тім, що на грошовому ринку весь позичковий капітал постійно протистоїть функціонуючому капіталові як єдина маса. Отже, співвідношення між пропозицією позичкового капіталу, з одного боку, і попитом на нього, з іншого, щораз визначає ринковий рівень відсотка.

Дія ринкової конкуренції полягає в тому, що позичковий капітал перетікає зі сфер з низькою нормою прибутку до сфер з відносно більш високою нормою прибутку. Стосовно різних сфер це - постійні коливання припливу і відпливу позичкового капіталу з одних галузей до інших.

Ставка відсотку відноситься до норми прибутку так само, як ринкова ціна товару до - його вартості. Оскільки ставка відсотку визначається нормою прибутку, вона завжди визначається загальною нормою прибутку, а не приватними нормами прибутку, які можуть панувати в окремих галузях промисловості.

Позичковий капітал, хоча і є абсолютно відмінною від товару категорією, стає товаром особливого роду. Процент є його ціною, що, подібно ринковій ціні звичайних товарів, щораз фіксується попитом та пропозицією. Однак конкуренція визначає "ціну" позичкового капіталу лише настільки, наскільки конкуренція є рухом, за допомогою якого капітали, вкладені в окремі сфери виробництва, прагнуть витягти з цієї додаткової вартості в порівнянні з величиною цих капіталів відносно однакові дивіденди.

Прибуток від усякого капіталу, а, отже, і середній прибуток, що ґрунтується на вирівнюванні капіталів між собою, розпадається або може бути розкладений на дві якісно різні, взаємно самостійні та незалежні одна від одної частини - процент та підприємницький дохід, з яких кожна визначається особливими законами.

Якісно процент являє собою додаткову вартість.

Кількісно - частина прибутку, що утворює процент, видається так, начебто вона пов'язана не з промисловим та торговельним капіталом як таким, а з грошовим капіталом, та норма цієї частини додаткової вартості, норма проценту, або ставка проценту, закріплює таке відношення.

Отже, обидві ці форми знаходяться у певному співвідношенні не з додатковою вартістю, стосовно якої вони - тільки частини, фіксовані під різними категоріями, а у співвідношенні один з одним. Оскільки одна частина прибутку перетворюється у відсоток, інша виступає у вигляді підприємницького доходу.

Більш того, підприємницький дохід на противагу відсоткові видається капіталістові у вигляді результату його функцій не як власника, а як працівника. Звідси, з погляду капіталіста, його підприємницький дохід не тільки не знаходиться в якій-небудь протилежності найманій праці, а, навпроти, сам є не що інше, як заробітна плата, плата за нагляд, плата за кваліфіковану управлінську працю.

Дата добавления: 2014-11-29